ОМЛ

med. (острый миелоидный лейкоз) AML, (острый миелоидный лейкоз) akute myeloische Leukämie

омлілість, замлілість, затерплість (-лости).

обомлеть

1) (падать в обморок) зомлівати, мліти, зомліти, у[о]млівати, у[о]мліти. См. Обморок;

2) (обомлевать, замирать от горя, страха…) мліти, омлівати, омліти (о мн. поомлівати, помліти), обімлівати, обімліти, потерпати, терпнути, отерпнути, стерпнути, отетеріти з чого. [Я так і обімлів зо страху. Аж потерпаю, як згадаю, що могло статися. Я отерп зо страху];

3) (тёрпнуть) мліти, зомліти, терпнути, о[с]терпнути, затерпнути, (о мног.) помліти, потерп(ну)ти. См. Тёрпнуть. Обомлелый, обомлевший - зомлілий, у[о]млілий, помлілий, обімлілий, отерплий, потерплий, стерплий, затерплий з чого.

* * *

несов.; сов. - обомл`еть

1) ( ослабевать) диал. обімліва́ти, обімлі́ти, обомліва́ти, обомлі́ти, умліва́ти, умлі́ти, омліва́ти, омлі́ти; ( разомлевать) розімліва́ти, розімлі́ти

2) ( цепенеть) обімліва́ти, обімлі́ти, обомліва́ти, обомлі́ти, зомліва́ти, зомлі́ти и позомліва́ти, замліва́ти, замлі́ти и позамліва́ти, умліва́ти, умлі́ти

3) (затекать, неметь) зомліва́ти, зомлі́ти и позомліва́ти, замліва́ти, замлі́ти и позамліва́ти; умліва́ти, умлі́ти

лишиться чего збуватися, збутися, позбуватися, позбутися чого, збувати, збути що, позбавлятися, позбавитися чого, (вульг.) рішатися, рішитися чого, (терять) втрачати, тратити, втратити, страчувати, стратити, теряти, втерять що. [Був собака в приймах, та й хвоста збувсь (Звин.). Сироти змалку позбулися рідної матері (Мирн.). Він пальця збув на війні (Хорольщ.). Улас рішився своєї шкапи (Квітка). Ти втратив службу і все через мене (Коцюб.). Свою красоньку втеряла (Пісня). Були ми зроду не дуже так маєтні, а тоді й ті невеликі добра утеряли (Л. Укр.)]. -шаться, шиться имущества, состояния - позбуватися, позбутися добра (майна, маєтности), (за смертью) відумирати, відумерти чого. -шаться, -шиться чувств, сознания - умлівати, мліти, умліти, непритомніти, знепритомніти, тратити, втратити притомність, (з)омлівати, (з)омліти, знеживитися, обмертвіти. [Хитнувсь, звалився з трону та й умлів (Крим.). Катря стоїть, як стіна біла, і бачу зомліває (М. Вовч.). Андромаха мліє (Л. Укр.). Домна ревне плакала, мало не омлівала (Коцюб.). Ударився так здорово, що аж знеживився був (Черніг.)]. -шаться, -шиться ума, рассудка - позбуватися, позбутися розуму, (грубо) глузду, безглуздіти, збезглуздіти, (с ума сходить) божеволіти, збожеволіти, (грубо) зсуватися, зсунутися з глузду, відбиватися, відбитися глузду, дуріти, здуріти. Он внезапно -шился разума - йому раптом відібрало розум; він раптом стерявся (збожеволів). - шаться, -шиться здоровья - позбуватися, позбутися (збуватися, збутися) здоров'я, тратити, стратити здоров'я. -шиться головы - збутися голови. -шиться зрения - втратити зір, втеряти очі, отемніти, стемніти (на очі). Он -шился зрения ещё в детстве - він стемнів ще в дитинстві. -шиться зубов - позбутися зубів, з[о]беззубіти. -шиться речи, голоса - втратити (стратити) мову (голос). [Німий, як людина, що несподівано втратила голос (Коцюб.). Руки й ноги однялись і мову стратив (Тобіл.)]. -шиться сил - знесилитися, з(не)могтися, висилитися, (по)збутися сили, стратити силу, знебути силу. [Вже сил збулась до бороття (Самійл.). Впав знеможений раб, стративши сили свої (Вороний). Я свою силу знебув (Звягельщ.)]. -шиться доверия, уважения, расположения, дружбы - позбутися довіри, пошани, прихильности, приязни в кого, зневіритися кому, втратити чию віру и т. д., відпасти ласки в кого. -шиться права - (по)збутися права, відпасти права, (права голоса) втратити право голосу. -шиться славы, чести - збутися доброї слави, чести, втратити (втеряти) добру славу, честь. -шиться сна - втратити сон, збутися сну. Он -шился сна - він втратив сон, збувся сну, йому відібрало сон, йому сну немає. -шиться надежды - стратити надію, збутися надії. [Стоїть, благає, збувшись всіх надій (Грінч.)]. -шиться матки (об улье) - збутися матки, зматчіти.

* * *

несов.; сов. - лиш`иться

1) (оставаться без кого-чего-л.) втрача́ти, втра́тити, стра́чувати, стра́тити (кого-що), позбавля́тися, позба́витися, позбува́тися, позбу́тися, збува́тися, збутися (кого-чого); ріша́тися, ріши́тися (кого-чого)

2) страд. несов. позбавля́тися

млість и млость (р. млости), млості (-тів), умлівання, умління, зомління, непам'ять (-ти), непритомність, (гал.) зімлість (-лости). Падать, упасть в -рок - умлівати, мліти, умліти, зо[і]млівати [Катря стоїть біля стіни, сама, як стіна біла: бачу - зомліває (М. В.)], зо[і]мліти, омліти, непритомніти, знепритомніти, впадати, впасти в непам'ять. Он упал в -рок - він зомлів, його обняли млості. В -роке - непритомний, зо[і]млілий, омлілий, без душі, непритомним бувши. [Упав і зомлілий лежав (Грінч.). Довго лежала непритомною]. Начинается -рок - починає обій[ні]мати млость. В полуобмороке - напівпритомний. Очнуться от -рока - опритомніти, прокинутися, очутитися, прийти до пам'яти. [Незабаром вона очутилась]. Срв. Очнуться.

* * *

1) яки́й (що) обімлі́в (обомлі́в, умлі́в, омлі́в), обімлі́лий, обомлі́лий, омлі́лий; яки́й (що) розімлі́в, розімлі́лий

2) яки́й (що) обімлі́в (обомлі́в, зомлі́в, замлі́в, умлі́в), обімлі́лий, обомлі́лий, зомлі́лий, замлі́лий

3) яки́й (що) зомлі́в (замлі́в), зомлі́лий, замлі́лий; яки́й (що) умлі́в

мліти, у[о]млівати. [Серце мліє (Шевч.). А в козака серце умліває (Пісня). З голоду вмліває (Рудан.). А калина соромлива і тремтить і омліває (Грінч.)]. Млеть от восторга над чем - умлівати над чим. [Умлівали над своєю новою хатиною (Гр. Григор.)]. Млеть от тоски - мліти душею. [Сидить у тюрмі, мліє душею (Тесл.)].

* * *

зімлілість, омлілість (-лости).