-
1 надругательство
наруга, з кого и (реже) над ким, глум (-му), знущання з кого (пров.) поквол (-лу); срв. Издевательство. [Скрутив і руки, і шию заклепав в колодку, - наруга це (Крим.). Тішачись із наруги над ворогом (Леонт.)].* * *нару́га, глум, -у -
2 Наругательство
наруга, глумування, глум, поглум (-му), глузування, знущання з кого, з чого; срв. Надругательство. -
3 бешенство
1) (водобоязнь) сказ, каз, скаженість, шаленість;2) лють (р. -ти), шал, шаленство, шальга, озвіріння. Прийти в -во - сказитися, посатаніти, розсатаніти, озвіріти. [Розсатанівши, той ухопив брата за горло]. Привести в -во, довести до -ва - сказити. [Така наруга сказила-б хоч кого]. Яд -ва - скаженина. [Заким староста зібрався повезти Захара до лікаря, скаженина взяла своє].* * *1) сказ, -у; каз; скажени́на, скажені́вка, скажени́ця2) перен. скаже́ність, -ності, оскажені́ння; ( неистовство) шале́нство, шал, -у, шале́ність, лють, -ті, лю́тість, -тості, лю́тощі, -щів, несамови́тість, -тості, навіже́ність, навіже́нство -
4 издевательство
над кем глузування, глум, поглум (-му), глумування, наруга, знущання, посмішка, збиткування, кпини (-пин), збитки (-ків) з кого. [Ми не можемо бачити в Енеїді ніякого глузування з української народности (Грінч.). Своєї дитини на глум та на посміх я тобі не дам (Єфр.). Не можемо знущання ми терпіти (Грінч.). Що це? він посмішку з мене робить? (Звин.). А скільки збиткування від усіх довелося терпіти! (М. Грінч.). Не мало доведеться зазнати і перешкод, і кпин, і ворожнечі (Стебн.)].* * *знуща́ння, глузува́ння, глумува́ння, глум, -у, нару́га; по́глум, -у, по́глумка; диал. збиткува́ння -
5 надругаться
над кем наругатися (несов.) глумитися, поглумитися, глумувати, поглумувати, знущатися, назнущатися з кого, брати, взяти на глум кого, (гал.) поругатися (несов.) ким; срв. Глумиться и Издеваться.* * *(над кем-чем) наруга́тися (з кого-чого, над ким-чим), учини́ти нару́гу (над ким-чим), поглуми́тися, -млю́ся, -ми́шся, назнуща́тися (з кого-чого, над ким-чим); диал. позбиткува́тися, -ку́юся, -ку́єшся (над ким-чим) -
6 оскорбление
образа, ураза, наруга, кривда, зневага. -ние величества - образа величности. - ние чести - образа для чести. -ние действием - образа, зневага чином. Нанесть кому -ние - образити кого, покривдити кого.* * *1) ( действие) обра́ження, ура́ження, обража́ння, уража́ння; знева́ження, зневажа́ння; скри́вдження2) ( оскорбительный поступок) обра́за, вра́за, шва́ба; ( пренебрежение) знева́га; ( обида) кри́вда -
7 позор
ганьба, ганеба, (безчестие) безчестя, (поругание) наруга, (оговор) неслава, слава, суд, осуда, осудовище, осудовисько, (стыд) стидота, стидовище, стидов'я, (публичный) публіка, (постыдное зрелище, место) позорище [Усе нагадувало їм про їхню недавню ганьбу, безсилля й зрадництво (Єфр.). Ганьбою не візьмеш, так силою діймеш (Приказка). На все село неслава (Кониськ.). Бо на позорище ведуть старого дурня муштрувати (Шевч.). Виставляє їх (хиби людські) на прилюдне позорище (Єфр.). Мов на позорищі прикута я стояла (Л. Укр.)]. -зор и срам - ганьба та сором. Небывалый -зор - несвітська ганьба. Покрыть -ром кого - ганьбою вкрити кого. Запятнать -ром кого - заплямувати ганьбою кого. И вас не минет этот -зор - і вас не мине (не минеться) ця ганьба (ганеба). -зор измены - ганьба зради. Край проклятия и -ра - країна (край) прокляття й ганьби. Какой -зор! - яка ганьба! От этого -ра - з цієї ганьби.* * *вы́ставить на \позор — ви́ставити на позо́рище (на осудо́вище); ( на осмеяние) ви́ставити (відда́ти) на по́сміх (на глум)
2) см. позорище 1) -
8 поношение
1) ганьба, гана, ганетьба, гани[е]ба, глум, обмова, огуда, неслава, наруга;2) (действ.) ганьблення, ганення, ганьбування, обмовляння, лихословлення, неславлення, потріпування, шкилювання.* * *1) ( действие) га́ньблення; паплю́ження; обмо́влення, обмовля́ння -
9 поругание
(действием и словами) наруга, потала; (словами) неслава, (з)неславлення, ганьба, публіка. [Наш край в неволі і в нарузі (Олесь)]. На -ние - на наругу, на поталу. На общее -ние - на публіку. Подвергаться -нию - терпіти наругу, зазнавати, зазнати наруги. Отдавать на -ние - завдавати, завдати, віддавати, віддати на наругу.* * *нару́га, пору́га; ( позор) ганьба́, зга́ньблення; ( оскорбление) знева́га, знева́ження; ( обесславление) знесла́вленняотда́ть на \поругание — відда́ти на нару́гу (на пота́лу)
-
10 поругать
1) (действием или словами) безчестити, збезчестити, ганьбити, зганьбити, оганьбити, неславити, знеславити кого (о неодуш.) огидити що. [Рученька мила влила в моє серце отрути, мій рай оганьбила (Вороний). І тільки на руїнах спустошеного храму, серед огидженої краси його й осміяних святощів… сумні священні квітки (Васильч.)];2) (побранить) по[ви]лаяти кого, полихословити на кого; (задевая в брани отца или мать) (сов.) побатькувати, вибатькувати, виматіркувати. Поруганный -1) збезчещений, огиджений, знеславлений;2) вилаяний, полаяний.* * *1) пола́яти, посвари́ти2) ( кого-что - подвергнуть поруганию) зганьби́ти (кого-що), наруга́тися, поглуми́тися (з кого-чого, над ким-чим); ( обесславить) знесла́вити (кого-що); ( обесчестить) збезче́стити (кого-що) -
11 посмеяние
посміх (-ху), сміх, (поношение) глум, наруга. Подвергать -нию кого, что - виставляти на посміх (на сміх) кого, що, (издеваться) наругу на кого зводити (М. Вовч.). Отдавать на -ние кого - давати (подавати) на посміх (на сміх, на глум) кого. [Своєї дитини на глум та посміх я тобі не дам (Єфр.). На глум старих звичаїв не подаймо (Куліш)].* * *по́сміх, -у, глум, -у; ( надругательство) нару́га -
12 посрамление
посоромлення, осоромлення; (позор) неслава, безчесть (-ти), безчестя (-стя), постидовище, позорище, ганьба, згуда, наруга. [Я не хочу такої безчести (Звяг.). Селу безчестя не роблять (Котл.)]. На -ние - на позорище, на згуду, на наругу. [На позорище ведуть старого дурня муштрувати (Шевч.). Нехай ведуть мене на згуду, а без тебе жити я не буду (Грінч. III)]. Срв. Срам.* * *1) ( действие) соро́млення, осоро́млення, посоро́млення; зга́ньблення; викрива́ння, викриття́на \посрамление — відда́ти на нару́гу (на позо́рище)
См. также в других словарях:
НАРУГА — По наруге. Пск. Со зла. СРНГ 20, 135 … Большой словарь русских поговорок
НАРУГА — насмешка, обида, надругательство … Казачий словарь-справочник
наруга — и, ж. 1) Нестерпне знущання. 2) Зле висміювання кого , чого небудь. || Глузливе, зневажливе ставлення до кого небудь. Зводити наругу на когось … Український тлумачний словник
наруга — [нару/га] гие, д. і м. у/з і … Орфоепічний словник української мови
наруга — іменник жіночого роду … Орфографічний словник української мови
наруга́ться — аюсь, аешься; сов. разг. 1. Вдоволь, долго поругаться. Наругавшись всласть, он уходил куда нибудь в холодок и спал. Мамин Сибиряк, Клад Кучума. 2. устар. Надругаться над кем , чем л. [Русаков:] Этакой обиды я родясь не слыхивал! Приедет, незваный … Малый академический словарь
наругаться — наругаться, наругаюсь, наругаемся, наругаешься, наругаетесь, наругается, наругаются, наругаясь, наругался, наругалась, наругалось, наругались, наругайся, наругайтесь, наругавшийся, наругавшаяся, наругавшееся, наругавшиеся, наругавшегося,… … Формы слов
Наругание — ср. устар. то же, что надругание Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Наругатель — м. устар. то же, что надругатель Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Наругательница — ж. устар. жен. к сущ. наругатель Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
Наругательство — устар. ср.; = надругательство Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
