Москалёв

по-російському, по-російськи, по-московському, по-московськи, з-московська, як росіяни, як москалі, як у москалів (росіян). [Яременка в пику тиче, по-московськи лає (Шевч.)].

* * *

лаяти (сов. вилаяти), сваритися на кого, сварити кого, картати, бештати, шпетити, гримати, на зуби брати (сов. взяти) кого. [Батько свариться на мене, щоб не гуляв із хлопцями до пізнього пізна]. Бранить с укорами - ганити кого. Б. с головомойкой - милити кого. [Добре милила чоловіка, як прийшов п'яний]. Б. назойливо кого-либо из семьи, преимущ. мужа - скребти (скромадити) моркву кому. Б. сильно - лаяти на всі боки (заставки), кобенити, коренити, корешувати, шельмувати, штапувати, паскудити, клясти в батька-матір, батькувати, банітувати. Б. как собаку - псякувати, псячити, собачити (кого или кому). Б. скверными, площадными словами - лаяти неподобними словами, москалів гонити, матіркувати, по-московському загинати.

* * *

вбегивать, вбежать вбігати, вбігти, впадати, впасти, вганятися, увігнатися, вгнатися; (вульг.) шморгнути в щось (юркнуть); (один за другим) повбігати. [Москалі увігналися в корчму. Вона впала до світлиці. Вбіг у хату].

* * *

несов.; сов. - вбеж`ать

I. нар. з верхом, з чубком (чубатий), з наспою, горою. [Назбирай цеберко яблук повне з верхом. Брав у-щерть, а віддав з наспою. Всипте ложку соли, повну, але не чубату].

II. верхи, (о многих) верхами. [А москалі їй назустріч як один верхами (Шевч.)].

* * *

готувати (я готую), готовити, заготовляти, виготовляти; лагодити, ладнувати, ладнати, лаштувати; рихтувати, риштувати, споряджати, строїти (снаряжать); їсти варити, куховарити, кухторитися (стряпать); способити кого до чого (готовить, приспособлять кого к чему-л). [Готувати, лагодити, ладнати, лаштувати - воза, обід, вечерю, весілля. Риштувати, рихтувати - вози в дорогу, гармати до бою. Строїти коня у дорогу. На нас уже лагодив лихо (Потеб.). Мене рихтували в москалі, а я утік. Способили своїх юнаків до козакування (Кул.)].

* * *

добровільний, доброхітний, доброхочий, самохітній. [Важкий самохітній подвиг]. Добровольно - самохіть, самохіттю, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, своєю охотою, своєю волею, охотою, по охоті. [Самохіть, із доброї волі, ніколи не зрікаються свого впливу. Охотою пішов у москалі].

* * *

-ся, додумать, -ся додумувати, -ся, додумати, -ся, домірковувати, -ся, доміркувати, -ся, дорозумовувати, -ся, дорозумувати, -ся, домисляти, -ся, домислити, -ся, домудровувати, -ся, домудрувати, -ся, домізковувати, -ся, домізкувати, -ся, добирати (добрати) розуму, ума, способу, (провинц.) довмітися. [Усяке по-своєму дорозумовується. Ніхто не домислявсь, що та ніби делікатна мова віщує смерть рідній словесності (Куліш). Домудрувавсь-таки, як це зробити. Розумні голови, домізковуйтеся, як це зробити! Хто добере способу, як це зробити? Москалі розумні розуму добрали: ой, наперед Швачку із осавулою докупи звязали. Коли-б не довмівся що робити, то тяжкеє-б лихо сталося].

* * *

несов.; сов. - дод`умать

1) (в букв. смысле и переносно - как поведение) дорога (ум. доріжка, доріженька, доріжечка), шлях (ум. шляшок, р. -шку), путь (ж. р. пути), тропа (ум. тропка). [З батька була людина чесна, а син пішов иншою дорогою. По-під темним гаєм ідуть шляхом чумаченьки (Шевч.). Шляшок битий звивався до міста (М. Вовч.). Перед вікном широка бита путь. Московський поїзд стоїть на третій путі]. Дорога большая, торная, торговая - битий шлях, великий шлях, гостинець (р. -нця). Д. проезжая - проїзний шлях, проїзна дорога. Д. столбовая, почтовая - верстовий (стовповий) шлях. Д. железная - залізниця, залізна колія. Д. просёлочная - путівець (р. -вця) (Г. Барв.). Д. перекрестная - перехресний шлях, середохресна дорога, (гал.) крижова дорога. Д. окольная - манівець. [Хто манівцями простує, той удома не ночує (Присл.).]. Д. на гору из оврага, от берега - узвіз (р. узвозу). [Боричів узвіз]. Д. для прогона скота - прогін (р. -гону). Д. уторенная (летом) - накочений шлях; (зимой) натертий, утертий шлях. Гладкая санная дорога - плавкий шлях. Установившаяся дорога - становкий шлях. [Поїдемо нехай, як становкий шлях буде]. Д. ухабистая - вибоїста путь. Д. весенняя, летняя, зимняя - вешняк, літняк, зимняк. Д. забитая снегом - забивна путь. Д. с колотью - грудна путь. Д. покрытая шероховатым льдом - дерешуватий шлях. Часть дороги, по которой бегут лошади - ступа. Боковые части дороги - обочини. Без дороги - бездоріжно, бездоріж. [Пішов бездоріжно, навмання]. Место расхождения дорог - розвилки, перехрестя. Какою дорогою? - яким шляхом? кудою? Вот этой дорогой - сюдою, осюдою. Той дорогой - тудою. По дороге - по руці; в завороті. Не по дороге - не по руці, не в завороті, не в шляху. Живущий за дорогой - задорожній;

2) (путешествие) дорога, подорож, путь (р. пути). Дальняя дорога - велика дорога, далекий шлях, далекая путь. [Ой не їдь, синку, у велику дорогу. Далекая путь, хвилини не ждуть (Л. Укр.). В далекую путь піду (Грінч.)]. Собираться в дорогу - лаштуватися (лагодитися) в дорогу, в путь. Тянет в дорогу (шутл.) - мандрівочка пахне. [А вже весна, а вже красна, із стріх вода крапле, молодому чумакові мандрівочка пахне]. Устать от дороги - стомитися з дороги, здорожитися. [Здорожився, все тіло болить. Діти такі були здорожені, що зараз і поснули]. Счастливой дороги - щасливо! час добрий, щасливої дороги! Найти дорогу, стать на настоящую дорогу - вийти на певний шлях, тропи вхопити, тропи набігти. [Як-би мені вхопити тієї тропи, де щастя (Г. Барв.). Не набіжу тропи (Г. Барв.)]. Стать кому поперёк дороги - заступити стежку, стати поперек шляху, стати на перешкоді; (неблагоприятствовать) непутити. [Це мені непутить отой Улас Головатий, а то не взяли-б сина в москалі]. Туда ему и дорога - Своїм шляхом пішов! - Так йому й треба! Котузі по заслузі! «А як була пожежа, то крадений кожух згорів». - Своїм шляхом пішов!

* * *

життя, живоття. [Життя і смерть. Нові форми життя. Ми не все знаємо про Шевченкове життя на засланні. Чи для того-ж нам бог дав живоття? (Неч.-Лев.)]. Специальнее: (время жизни) - вік (ум. вічок, р. -чку), (время или образ -ни) - життя, живот, жизність, житів'я, прожиток, буття, (образ -ни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба. [Ох, боже, боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (Коцюб.). Та й вічок довгий, пробуток добрий. Це все діялося ще за батькового живота. Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (Неч.-Лев.). За всенький час мого житів'я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (Крим.). Тихий, спокійний прожиток (Франко). Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Добра жилба, коли сварки нема (Ном.)]; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування. [Прочитайте про Шевченкове перебування в засланні. Підчас нашого побуту в Москві]. В -ни - за життя, в житті, за живота, на віку, живши. [Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (Неч.-Лев.)]. Никогда в -зни - зроду-(з)віку. [Я зроду-звіку не оженюся (Неч.-Лев.)]. Всю жизнь - покіль віку, до віку. [Гуляла-б у батька, гуляла-б до віку дівчиною молодою]. До конца -ни - до віку, довічно, до віку і до суду, до смерти-віку, до живота. [Йому три дні до віку зосталося]. Длящийся до конца -ни (пожизненный) - доживотній. При -ни - за життя, за живоття, за живота, заживо. [Ще за життя покійного о. Гервасія (Свидн.). Ще за живоття батькового (Грінч.). Я вам за живота добро своє оддаю (Самійл.)]. В продолжение всей -ни - через увесь час життя, протягом цілого життя, увесь вік, усе життя. Жизнь земная - сей світ, життя сьогосвітнє. Ж. загробная - тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік. Ж. райская - раювання. Ж. довольная, спокойная - життя безпечне, спокійне, супокійний прожиток. Ж. будничная - буденне життя (житів'я), щоденщина, буденщина. Ж. современная - сучасність (р. -ности), сучасне життя, (нынешняя ж.) - сьогочасне життя. Ж. семейная идёт согласно, хорошо - в сім'ї гарно ведеться. Ж. долговременная - вік довгий. Ж. счастливая, радостная - уквітчаний, заквітчаний вік. [Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г. Барв.)]. Ж. безрадостная - безпросвітнє життя. Ж. тяжёлая - бідування. [Бідування єднає людей (Конис.)]. Ж. супружеская - життя (пожиття) подружнє, шлюбне. Ж. совместная - життя (пожиття) спільне. Ж. барская - панування. Ж. бродячая - волочаще (волоцюжне) життя. Ж. холостяка, бобыля - бурлакування. Ж. дорогая, дешёвая - прожиток дорогий, дешевий. [Колись прожиток був дешевий]. Уклад, строй -ни - лад. [Москалі не мали права по своєму, по московському переробляти український лад (Грінч.)]. Радости -ни - життьові розкоші. Вызвать к -ни - сплодити. [Трудно думи разом сплодити (Руд.)]. Загубить, испортить жизнь - зав'язати світ, зав'язати вік. [Зав'язала собі світ за тим ледащом (Коцюб.). Молодая дівчинонька козаку світ зав'язала. Що вже тобі, дитя моє, зав'язаний світ]. Лишать, лишить -ни кого, себя - страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку, життя кому, собі, укоротити віку кому, собі, зганяти, зігнати зо світу кого, одібрати життя кому, собі, заподіювати, заподіяти смерть кому, собі. Заплатить, пожертвовать, поплатиться -нью за что - наложити головою, душею за що, душі позбутися за що. Портить жизнь кому - заїдати вік чий. Укоротить жизнь кому - умалити віку кому. [Лихая дружина мені віку вмалила]. Жизнь провести - вік звікувати. Проводить в жизнь - переводити в життя. Быть проведену в жизнь - перейти в життя. Проводить, коротать, скоротать всю жизнь где, с кем - вік вікувати, звікувати. [У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Грінч.). Сором в пітьмі духа вік ізвікувати]. Борьба не на жизнь, а на смерть - боротьба до загину, -ба смертельна. [Боротьба у їх смертельна почалася серед ночи (Грінч.)]. Жизнь прожить - не поле перейти - вік прожити - не дощову годину пересидіти; вік ізвікувати - не пальцем перекивати; на віку, як на довгій ниві - всього побачиш.

* * *

1) жереб (р. -бу), жеребок (р. -бка). [Далекий жереб витяг - не піде в москалі]. Бросать, метать жребий - жеребувати, кидати жеребок, жеребкувати, (между собою) жеребкуватися. [Про одежу жеребували (Куліш)]. Бросание, метание жребия - жеребування, жеребкування;

2) доля, талан. [Така тобі, доню, доленька судилася. Тобі щасливий талан випав, а мені найтяжчий у світі].

* * *

1) же́реб, -у, жеребо́к, -бка́

2) (судьба, участь) до́ля

забрить голити, заголити кого; чуба (чуби) поголити кому. [Назавтра в город одвезли та й заголили в москалі (Шевч.). Брати на панщину ходили, поки чуби їм поголили (Шевч.)]. -рили лоб нашим парням - поголено чуби нашим хлопцям; наші хлопці покидали чуби.

* * *

несов.; сов. - забр`ить

1) (сословие) стан (-ну), звання, (состояние) стать (-ти). [Козацького стану люди (Н.-Лев.). Ось дикий феодал - тепер капіталіст, ось давній фарисей - в професорському стані (Ворон.). З жадної статі у москалі беруть: з міщанської, з мужичої, з панської, з купецької, з духовної статі (Васильк. п.). Звання козацьке, а життя собацьке (Номис)];

2) (должность, чин) ступінь (-пеня), становище;

3) (сан) гідність, достойність (-ности). -ние сотника, атамана, архимандрита, консула, дворянина и т. п. - сотенство, отаманство, архімандритство, консульство, шляхетство и т. д. Почётные -ния - почесні звання, гонори (-рів);

4) (подобие) натяма, знак (-ку). [Так збив чоботи, що тільки натяма зосталась (Ковелечч.)]. -ния нет - і сліду (знаку, заводу) нема, і звання нема.

* * *

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

изойти

1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];

2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];

3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];

4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];

5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];

6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;

7) (везде побывать) - см. Исхаживать.

* * *

1) (выходить откуда-л.), вихо́дити

2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити

3) (основываться на чём-л.) вихо́дити

1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)

2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти

3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́

рыбка Clupea Latulus кілька, (гал.) москаль (-ля). -ки - кільки (-льок), москалі (- лів).

* * *

(в космах) кошлатий, патлатий, пелехатий, кудлатий, кос[ш]трубатий, (шерстистый) волохатий, вовнистий, (в лохмотьях) лахматий, лахматуватий. [Слухай-но ти, голово кошлата, чи довго ти тут стовбичитимеш? (Київщ.). Патлаті тіні (Васильч.). Якийсь нестрижений, пелехатий (Звин.). Пелехата хмара (Васильч.). Вхопив за бороду кудлату (Котл.). Кіт волохатий (Сл. Гр.). Москалі руді, пикаті та бородаті, та коштрубаті (Н.- Лев.). Кострубаті брови (Коцюб.)].

* * *

(о лавке) крамничний; (о товарах) крамний, крамовий, крамський, ум. крамненький. [Крамні штанці (Н.-Лев.). Сорочка крамненька (Чуб.). Свита крамська (Основа)]. -ная материя - крамнина, крамина. [У тих москалів усяка крамнина є (Чернігівщ.)].

* * *

1) (черта) лінія, риса, риска. Береговая -ния - берегова лінія, борежина. Выпрямить, искривить -нию - виправити, закривити лінію. -ния искривлённая - скривлена лінія, кривуля. Кривая -ния - крива лінія. Касательная -ния - лінія дотична. Ломанная -ния - ламана лінія. -ния падения - спадова лінія. Параллельная -ния - лінія рівнобіжна. Прямая -ния - лінія проста (пряма), (в общежитии) прямець (-мця). -ния пунктиром (обозначенная) - лінія крапкована, точкована. Руководящая -ния - провідна лінія. Снеговая -ния - снігова лінія. Скошенная -ния - скошена лінія, косина (-ни), косиня (-ні). Цепная -ния - ланцюгова лінія;

2) (ряд) ряд (-ду), лава, шерег (-гу). [Зелена дібровонька в три ряди посаджена (Чуб. V). (Коноплі) стоять як москалі шиковані до лав (Рильськ.)]. Боевая -ния - бойова лава (лінія). -ния за -нией - ряд по ряду. [Ішли бояри ряд по ряду (Милор.)]. -ния домов (вдоль улицы) - лінія будинків, перія (-рії). [Оцією вулицею по правій перії його хата (Катериносл.)]. Нарушить -нию - зламати лінію (шерег). В одну -нию - в один ряд. [На курочці пір'ячко в один ряд (Пісня)];

3) (мера длины) лінія. Дюйм имеет десять -ний - цаль має десять ліній;

4) (пограничная полоса) лінія, кордон (-ну). [У городі, у Глухові у всі дзвони дзвонять, та вже наших козаченьків на лінію гонять (Шевч.)]. Таможенная -ния - митний кордон;

5) (родства) лінія, коліно, покоління. Боковая, восходящая, нисходящая, женская -ния родства - бічне, горове, низове, жіноче коліно роду (споріднення). Вести -нию чего - вести лінію чого, виводити далі нитку чого. [Веди свою лінію до самого краю (Кониськ.). Поет у своїх творах виводить далі нитку кращих традицій письменства (Єфр.)];

6) (полоса) лінія, смуга, пруга, пружок (-жка), колія. Железнодорожная -ния - залізнична колія. Защитная -ния - оборонна смуга. Огневая -ния - огнева смуга. Стратегическая -ния - стратегічна лінія. Поперечная -ния (в орнаменте) - поясок (-ска), поперечка. -ния руки - зморшка;

7) (направление, движение) лінія, напрямок (-мку), дорога. -ния не вышла (нет удачи) - не судилося; не так склалося. Ему -ния в большие люди - йому дорога в великий світ стелеться. Мне не -ния к нему на поклон итти - не рука мені до нього приклонятися. Не подходит под -нию - він не під масть, не під лінію. Ему -ния там быть, работать - йому з руки там бути, працювати;

8) (типогр.) лінія;

9) (лесная) лінія, просіка, просіч (-чи).

* * *

лі́нія; ж.-д. ко́лія, полотно́; ( на лице) ри́са; ( пограничная) межа́, кордо́н, -у; ( прямая) сущ., мат. пряма́, -ої; ( родства) колі́но

1) мат. - множина. -ство конечное - множина скінченна. -ство безконечное - множина нескінченна, безконечна безліч (-чи). -ство везде плотное - множина всюди-густа (всегуста);

2) (большое количество чего) сила, (слабее) багато, багацько, (редко) многість (- гости), многота, (о толпе, рыбьей стае и т. п.) тиск (-ку), валява, навальність (-ности), (гибель, пропасть) гибель (-ли), прірва, (тьма) тьма, (туча) хмара чого; срв. Масса 2. [Несуть її в труні, а народу сила, і всі плачуть (Грінч.). Понасходилося сила людей (Єфр.). Сила мишей (Л. Укр.). Сила очей уп'ялись у Петра (Гр. Григор.). Знаю силу казок (Кониськ.). Не злічити його (пісок морський) за-для многости (Біблія). Частина страшенної многоти тих, котрі заселяли колись (країну) (Павлик). В соборі тиск попівства (Самійл.). Такий тиск риби (Сл. Гр.). В столиці збилася валява люду (Леонт.). Такого валява риби! (Манж.). Снігу валява (Основа). Яблук там така валява лежить (Козелеч.). Торік у Лебедині навальність була москалів (Сл. Гр.)]. Великое, многое -ство - велика сила, сила силенна, сила силюща, силеча (-чі), великий (фам. чортів) тиск, тьма-тьмуща, тьма-темрява, страх, до смутку, до лиха, до лихої години, до напасти, до вигреба, (фам., грубо) до чорта, до дідька, до біса, до стобіса, до стобісового батька, до гаспида, до гемона, до ката, до хріна, до греця, до сина, до стилої мами, (диал.) до праса. [Йде велика сила чужих на ріднії лани (Філян.). Людей до церкви найшло сила силенна (Звин.). Земель силу силющу надбав (Кониськ.). Раків силеча (Сл. Гр.). За ними великий тиск людей (Куліш). Панства чортів тиск (Греб.). Народу там страх (Звин.). Смілости в тобі до ката (Самійл.). Назбирається їх до сина (Квітка). А на школі горобців до стилої мами (Рудан.)]. Бесчисленное -во - безліч (-чи); безлік (-ку), без-ліку, незліченна (незчисленна) безліч чого. [Безліч гаду (Куліш). Безліч рук до неї простягалось (Л. Укр.). От і лічи таку безліч (Ком. І.). Безлік водяних тварин (Щоголів). Люду зібралося тут без-ліку (Л. Укр.)]. Неизмеримое -ство - безмір (-ру), без- міри, без ліку-міри, неміряно. [Ще того поля - безмір! (Коцюб.). У них було землі неміряно (Мирний)]. Во -ве что - сила, велика сила, безліч, без-ліку чого; сила-силою, валявою, тьма-тьмою, (хмара-)хмарою. [(Гостей) сила-силою була (Квітка). Валявою йдуть люди (Черкащ.). Посіла (сарана) на всіх займищах тьма-тьмою (Біблія)]. Во -ве встречается, растёт и т. п. что - сила, безліч, без-ліку и т. п. трапляється (зустрічається), росте и т. п. чого. Они во -ве падали - сила їх, безліч їх и т. п. падало.

* * *

1) ( большое количество) си́ла, бе́зліч, -і; ( многочисленность) числе́нність, -ності

2) мат. множина́

нічний, (происход. ночью, свойственный -чи ещё) вночішній. [Погляд звів геть на небо нічнеє (Л. Укр.). В темряві нічній (Вороний). Калатало нічного сторожа (Коцюб.). Гудок прорізав повітря; кінчалася нічна зміна (Ледянко). Холодне вночішнє повітря (Грінч.) Серед вночішньої тиші (Корол.). Цвірчали вночішні цвіркуни (Загірня)]. -ная бабочка, -ной мотылёк - нетля, нічний метелик. [В гнівливе серце помисл злий, як нетля в світло, лине (Франко)]. -ным бытом - вночі; см. ниже -ной порой. -ное время, -ная пора - нічний (вночішній) час, нічна доба, (редко) нічна діб (р. доби); см. Пора 1. В -ное время, -ной порой, в -ную пору - вночі, за ночи, нічного (вночішнього) часу, нічної доби, нічною добою, (диал.) унічпори (Біл.-Нос.); срв. Ночью. -ной горшок - нічний горщик, нічний горщечок, (нічне) горня(тко), уринал (-ла), нічна ваза, (эвфем.) генерал. [Передайте мені, будь ласка, нічний горщик (М. Хвильов.). Карло Іванович увійшов з порожнім «генералом» і поставив його обережно під кровать (М. Хвильов.). Швидше посади дитину на горнятко! (Звин.)]. -ной дозор - нічний дозір, нічна варта (чата). -ная красавица, бот. - а) (Hesperis matronalis L.) вечерниці (-ниць) (пахучі), вечірня (нічна) фіялка, вечірня (нічна) доба; б) -ная красавица и -ная красота (Mirabilis Jalappa L.) нічна краса; в) -ная красавица и -ные духи (- ной дух) (Platanthera bifolia Rchb.) любка (дволиста), нічна фіялка. -ной мрак - см. Мрак. -ной отдых - нічний відпочинок (-нку), спокійне ночівля (-ля, ср. р.). [Як тебе забрали в москалі, - ні одного спокійного ночівля не мали ми (Г. Барв.)]. -ной пастух - нічний пастух, нічліжник, (редко ночліжник), нічліжанин, (редко) ночліжанин (мн. -жани, -жан). [Ночліжники бачили, що такі-то коло їх коней ворожили (Номис)]. -ная птица - нічний (вночішній) птах, нічна (вночішня) птаха (пташка), нічниця. -ная работа - нічна (вночішня) робота; нічкування. -ная рубашка - нічна сорочка, сорочка на ніч. -ное светило - нічне світило, місяць (-ця), місяць яснорогий, нічник (-ка) (Чуб. I), (поэт., аллег.) золота діжа. -ная тень - нічна (вночішня) тінь; (видение) нічний привид.

* * *