Мазепа

див. Мазепа, Володимир Іванович

Мазепа, Володимир Іванович (1930, Полтава) - укр. філософ. Закінчив філософський ф-т КНУ ім. Т.Шевченка (1953). Докт. філософських наук (1977), проф. (1981). Од 1958 р. працює в Ін-ті філософії ім. Г. Сковороди НАНУ. Досліджує проблеми естетики (естетична свідомість і художня творчість, мистецтво в системі культури тощо), історії філософії та естетики України. Автор понад 100 наукових праць.

[br]

Осн. тв.: "Мистецтво і духовне багатство людини" (1967), "Художня творчість як пізнання" (1974), "Культура художника" (1988), "Соціально-культурна філософія І. Франка" (2001) та ін.

див. Мазепа, Володимир Іванович

Мазепа

сущ.; ист.

1) (сообща) заодно, спільно. Думать, действовать -но - бути заодно, одностайне стояти, спільно стояти, (образно) в один гуж тягти, (шутл.) в одну дудочку грати. [Ми в цій справі всі заодно. Треба всім одностайне стояти, тоді й виграємо справу. Всі покою щире прагнуть, та не в один гуж всі тягнуть (Мазепа)];

2) (за один раз) за одним ходом, за одним заходом, за одним разом, ураз. [Піду в книгарню, та за одним ходом (заходом) і в бібліотеку зайду. Нехай уже за одним разом і ваші сорочки поперу з своїми. Вітаймо дитятко і враз його матку (Чуб. III)].

* * *

1) односта́йно, у зго́ді, заодно́; (сообща, вместе) спі́льно, ра́зом

2) (попутно, кстати, одновременно) заразо́м, ра́зом, за одни́м заходом, за одним ра́зом

невдача; (невезение) нещастіння, неталаніння, неталан (-ну). [Мазепа… невдачу тяжкую полтавську проклинає (Черняв.). Де віра кріпила завзяття, бувало, там повно розпуки, невдач (Маковей). Треба скористатися з невдач воєнних (Ледянко). Хоч-би що почав, - скрізь неталан (Київщ.)]. Мне во всем -ча - мені в усьому (ні в чому) не щастить, мені в усьому (скрізь) неталан (не щастить, не таланить). Терпеть (испытывать), потерпеть (испытать) -чу в чём - зазнавати, зазнати невдачі в чому, (насм.) піймати (вхопити, з'їсти) облизня; см. Потерпеть 1. Он потерпел -чу в чём - йому не пощастило (не поталанило) в чому, (реже) він зазнав невдачі в чому, (насм.) він піймав (ухопив, з'їв) облизня.

* * *

на кого на что схожий, похожий на кого, на що, підхожий, поді[о]бний до кого, до чого. [Він був схожий з виду на матір (Н.-Лев.). Сама на себе не схожа стала, така журба її бере (Рудч.). Вийшла дівчинка, підхожа до молодого гусеняти (Г. Барв.). Оттакі й підхожі думки плутались у кожного в голові (Грінч.). Все здавалось чужим, чудним, не подібним до того, що було вчора (Коцюб.)]. Портрет не -хож на оригинал - портрет не схожий на оригінал. Они -жи друг на друга - вони схожі один на одного (поміж собою), вони підхожі, подібні один до одного. -жий как вылитый, как две капли воды - схожий, як викапаний, достоту схожий, достотній, чистий, чистісінький. [Син - викапаний (чистий, достотній) батько. Достоту на брата схожий]. Бывать, быть -жим на кого, на что - підходити до кого, до чого, скидатися, подобати, походити на кого, на що; см. II. Походить. [Чоловік до чоловіка бува підходить. День на день і ніч на ніч не скидається (Васильч.). Походить на те, ніби-то акція - гроші? (Кониськ.)]. Родиться, оказаться -жим на кого - уродитися, удатися, вийти в кого, викинутися в кого и на кого, скинутися, здатися на кого. [Чорт її знає, в кого вона й уродилась така хороша (Тобіл.). Удався я, мабіть, у того пращура свого, у Савлука козака (М. Вовч.). Ні один син не викинувсь на батька (Херс.). Така і повненька, і біла і рум'яна, чорноока, чорнобрива, як мати, і на норов трохи скинулась на неї (Мирн.). Ні, гарний був Мазепа мій, а ти так здавсь на чорта злого (Греб.)]. Стать на человека (на людей) -жим - вилюдніти. [Між товариством став він скоро відживати, став виявляти здібності до вчення, осмілів, вилюднів, як кажуть (Васильч.)]. Похоже на это, на то - підхоже до цього, до того; скидається на це, на те. [Це тільки трошки на правду скидається, а більш до брехні підхоже]. Это ни на что не -же - це вже не знати що.

* * *

 ważniejszych źródeł wykorzystanych w słowniku

 Бібліографія найважливіших видань, використаних у словнику

 A. А. Бурячок, Г. М. Гнатюк, С. І. Головащук та інші, Словник синонімів української мови у двох томах, Київ 1999.

 B. В. Гейченко, В. М. Завірюхіна, О. О. Зеленюк, В. Г. Коломієць та інші, Російсько--український словник наукової термінології. Математика. Фізика. Техніка. Науки про землю та космос, Київ 1998.

 В. Головченко, В. Ковальський, Юридична термінологія: Довідник, Київ 1998. Економічний словник-довідник, за ред. С. В. Мочерного, Київ 1995. Енциклопедія українознавства, ред. В. Кубійович, т. 1-9, Львів 1993-2002. Короткий тлумачний словник. Інформатика та обчислювальна техніка, за ред. В. Гон-дюла, Київ 2000.

 B. Janik-Płocińska, M. Sas, R. Turczyn, Wielki słownik ortograficzno-fleksyjny, pod red. J. Podrackiego, Warszawa 2001.

 A. Mironowicz, I. Dulewiczowa, I. Grek-Pabisowa, I. Maryniakowa, Wielki słownik polsko-rosyjski, Moskwa-Warszawa 1986.

 Słownik języka polskiego, pod red. M. Szymczaka, Warszawa: Wydawnictwo Naukowe PWN, 2000.

 C. Нечай, Російсько-український медичний словник з іншомовними назвами, Київ 2000. С. Ничкало, Мистецтвознавство: Короткий тлумачний словник, Київ 1999. Орфографічний словник української мови, уклали: С. І. Головащук, М. М. Пещак, В. М.

 Русанівський, О. О. Тараненко, Київ 1999. Н. Пуряєва, Словник церковно-обрядової термінології, Львів 2001. Релігієзнавчий словник, ред. А. Колодний, Б. Лобовик, Київ 1996.

 "О. Скопненко, Г. Сюта, Т. Цимбапюк, Словник іншомовних слів, Л. Пустовіт (ред.), Київ 2000. Słownik polsko-ukraiński we dwóch tomach, red. Ł. Ł. Humecka, Kijów 1958-1960. Український правопис, Київ 2000. УСЕ. Універсальний словник-енциклопедія, ред. рада: М. Попович, І. Дзюба, Н. Корнієнко,

 Н. Мазепа, Н. Яковенко, Київ-Львів 2001. Великий тлумачний словник української мови, уклад, і голов. ред. В. Т. Бусел, Київ-Ірпінь 2001. Фразеологічний словник української мови, укл. В. Білоноженко та інш., Київ 1999.

  Голубой ангел

   1930 - Германия (110 мин)

     Произв. Erich Pommer Production, UFA-Sound-Film

     Реж. ЙОЗЕФ ФОН ШТЕРНБЕРГ

     Сцен. Роберт Либман по роману Генриха Манна «Учитель Гнус» (Professor Unrat, 1905)

     Опер. Гюнтер Риттау, Ганс Шнеебергер

     Муз. Фридрих Холландер

     В ролях Эмиль Яннингс (Иммануил Рат), Марлен Дитрих (Лола-Лола), Курт Геррон (Киперт), Роза Валетти (Густе), Ганс Альберс (Мазепа), Райнхольд Бернт (клоун), Ганс Рот (церковный сторож).

   Конфисковав у учеников фотографии певички по имени Лола-Лола, старый преподаватель лицея Иммануил Рат приходит на ее выступление в кабаре «Голубой ангел». Затем он является к ней в гримуборную и упрекает в том, что она принимает у себя и развращает его учеников. Очарованный ею, он находит предлог, чтобы вернуться, и проводит ночь в ее гримерке. На следующий день ученики освистывают его изо всех сил. Директор лицея готовится его отчитать, но Рат перебивает его, заявляя, что женится на певичке. И он действительно просит ее руки. Та же сначала чуть не умирает со смеху, но затем соглашается. Не считаясь с тратами и унижением. Рат сопровождает ее во всех турне и продает в зале ее фотографии.

   Проходит 4 года. Директор труппы объявляет Рату, что ему придется выступить с клоунским номером в родном городе. Рат сперва отказывается, но потом идет на это новое унижение - как и на все предыдущие. Зал «Голубого ангела» набит битком. Всем охота посмотреть на бывшего учителя. На сцене партнер Рата разбивает об его голову сырые яйца, после чего Рат должен прокукарекать. Увидев, как Лола за кулисами целуется с каким-то фатом, Рат гонится за ней и пытается ее задушить, но их разнимают. Он рассеянно бродит по заснеженным улицам, приходит в свой бывший класс и садится за стол, где его и находят мертвым.

   ► 1-й звуковой (и единственный немецкоязычный) фильм Марлен Дитрих, которая до того уже снялась в 15 немых картинах, причем в 6 исполнила главную роль. 1-й из 7 фильмов, в которых она снялась за 5 лет под руководством Штернберга. Напомним, что режиссер первоначально планировал пригласить на роль Лолы-Лолы Бригитту Хельм. Очевидно, что Штернберг преобразил Марлен и помог ей найти себя, но было бы ошибкой считать Штернберга ее первооткрывателем. Голубому ангелу довелось стать 1-м, однако далеко не лучшим фильмом в замечательном ряду. Эта картина во всех отношениях еще не успела избавиться от шелухи. Повествование слишком замедлено по ритму, но при этом драматургическое развитие сюжета пролетает слишком быстро. Стиль Штернберга, в основном тяготеющий к сновиденческому барокко, пока еще не может избавиться от довлеющего влияния экспрессионизма. В отличие от других фильмов из того же ряда, Марлен здесь достается довольно банальная роль, и ее героиню едва ли можно назвать персонажем в полном смысле слова. Она существует главным образом как ряд музыкальных номеров, в которых шарм и чувственность Марлен кладут первые кирпичики в основание будущей легенды. «Своим успехом, - предсказывал Генрих Манн, автор романа-первоисточника, - фильм будет обязан голым ляжкам фройляйн Дитрих». В остальном, все единство и величие фильма связано с игрой Эмиля Яннингса, который снова, особенно в финальных сценах (где великолепно используется звук), обновляет тему падения отдельно взятого человека, проиллюстрированную, в частности, в фильмах Варьете, Varieté и Последний человек, Der Lätzte Mann.

   N.В. Англоязычная версия (по всей видимости, короче) снималась одновременно с немецкой и с теми же актерами. Бледный ремейк снят в 1958 г. Эдвардом Дэмитриком с Куртом Юргенсом и Мей Бритт. Фильм не имел ни малейшего успеха.

   БИБЛИОГРАФИЯ: сценарий и диалоги в томе № 6 серии «Классические киносценарии» (Classic Film Scripts, Lorrimer, London. 1968) и в журнале «L'Avant-Scene», № 57 (1966). Сценарий на английском языке и предисловие Штернберга к изданию «Lorrimer» были переизданы отдельным томом (Frederick Unger, New York, 1979), вместе с переводом романа Генриха Манна. Штернберг пишет: «Это авторизованный перевод фильма… Сценария как такового не существовало. Большая часть фильма сымпровизирована на площадке. Английских диалогов было очень мало; в основном использовался берлинский жаргон. В англоязычной версии Дитрих и Яниингс говорили между собой по-английски. Немецкая и английская версии снимались последовательно, одна за другой… Поскольку это был первый звуковой фильм, снятый в Германии, условия записи звука были весьма примитивны; дубляжа и микширования не существовало».

ІНСТИТУТ ФІЛОСОФІЇ ім. Г.С. СКОВОРОДИ НАЦІОНАЛЬНОЇ АКАДЕМІЇ НАУК УКРАЇНИ - наукова установа для розробки фундаментальних проблем філософської науки і координації філософських досліджень в країні, підготовки наукових кадрів. Створений 1946 р. в Києві. І. ф. очолювали: акад. М.Е. Омельяновський (1946 - 1952), чл.-кор. Д.Х О. стрянин (1952 - 1962), акад. П.В К. опнін (1962 - 1968), акад. В.І. ІПинкарук (1968 - 2001), од 2001 р. - чл.-кор. М.В. Попович. У розвитку І.ф. вирізняється три періоди. Перший (1946 - 1960) характеризується тим, що його наукова діяльність була дуже обмеженою ідеологічним контролем. Однак уже в той час І.ф. видав пращ, в яких зроблено серйозні кроки до осмислення досягнень фізики пер. пол. XX ст. (М.Е. Омельяновський, М.Б. Вільницький), висвітлення світогляду визначних представників укр. культури і науки - Т. Шевченка, І. Франка, Лесі Українки, Панаса Мирного, П. Грабовського, М. Максимовича (Д-Х. Острянин, І.П. Головаха, В.Ю. Євдокименко, М.В. Гончаренко, О.Г. Білоус). Другий період (1961 - 1990) відзначається потужним професійним зростом і кадровим зміцненням, істотним розширенням і урізноманітненням тематики досліджень, різким скороченням кон'юнктурної тематики, створенням нових та реорганізацією існуючих наукових підрозділів, надаючи їм нового наукового спрямування. Попри незначну кількість видань, які мали апологетичний характер і намагалися підвести філософський ґрунт під ідеологічні та політичні догми, що нав'язувалися, переважна більшість наукових розробок і видань цього періоду були присвячені актуальним проблемам філософської науки. В цей час започатковуються нові наукові напрями, набирають нового повороту існуючі. Виросла група науковців, яка отримала наз ву "Київської школи філософів". Засновано новий напрям у філософії науки - логіку наукового дослідження (П.В. Копнін, М.В. Попович, С.Б. Кримський, П..Ф. Йолон, А.Т. Артюх, Є.Є. Лєдніков), у межах якого засобами формального та концептуального аналізу досягається реконструкція наукового дослідження як логічно послідовного процесу. Накреслився відхід від ортодоксальних схем аналізу філософських проблем природознавства і перехід до розробки нового концептуального апарату (П.С. Дишлевий, Н.П. Депенчук, Ф.М. Канак, В.С. Лук'янець). Розгортаються дослідження філософських проблем людини, умов формування та функціювання людського світогляду, людського світовідчуття та світосприймання (В.І. Шинкарук, В.П. Іванов, О.І. Яценко, М.Ф. Тарасенко, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов). Висвітлення історії укр. філософії та укр. культури взагалі вперше було поставлено на міцну базу історичних першоджерел. Розпочато вивчення недосліджених періодів, подій і явищ укр. філософської культури, філософської спадщини визначних мислителів минулого, зокрема, діячів Києво-Могилянської академії (В.М. Нічик, В.С Г. орський, М. В. Кашуба, М. Рогович, В.І. Іваньо). Видані фундаментальні праці з історії класичної нім. філософії (В.І.Шинкарук, М.О. Булатов). Були виконані розробки з методології соціального пізнання (В.І. Куценко, М.М. Мокляк, І.В. Бойченко, М.І. Михальченко, Ю.Д. Прилюк), соціально-психологічної структури особи та умов її формування (Л.В С. охань, О.А. Донченко). Вперше в Україні були застосовані методи конкретної соціології до вивчення радянської дійсності і обґрунтовані соціологічні концепції, істотно відмінні від офіційних (В.П. Чорноволенко, Ю.П. Сікорський, В.Л. Оссовський, В.І. Волович, В.І. Паніотто, А.О. Ручка, Є.І. Головаха, К.К. Грищенко). В кінці 70-х соціологічні підрозділи були об'єднані у Відділення соціології І.ф., а в кінці 80-х реорганізовані в окремий Ін-т соціології НАН України.. За свої наукові новації І.ф. і його науковці зазнавали гострих ідеологічних нападів та політичних звинувачень з боку партійних органів і ортодоксальних філософів. У третій період (од 1991р.) була перебудована тематика і науково-організаційна структура І.ф. відповідно до сучасних потреб трансформації укр. суспільства та духовного відродження, тенденцій розвитку світової філософської науки. Здійснені розробки і видані фундаментальні праці з актуальних проблем філософської антропології (В.І. Шинкарук, В.Г. Табачковський, М.О. Булатов, Н.В. Хамітов, Є.І А. ндрос), філософії культури та методологічних засад осмислення історії укр. культури (В.І. Шинкарук, М.В. Попович, С.Б. Кримський, Є.К. Бистрицький, С.В. Пролеєв), естетики та філософії мистецтва (В.І. Мазепа, О.В. Білий, Р.П Ш. ульга), етики (В.А. Малахов, А.М Є. рмоленко), філософії дискурсу і філософських проблем знакових систем (М.В. Попович), логіки (А.Т. Ішмуратов, В.Й О. мельянчик), методології науки (С.Б К. римський, В.І. Кузнєцов, П.Ф. Йолон), філософії природознавства (В.С. Лук'янець, М.О. Кравченко, Л.В. Озадовська, В.Л. Храмова), екології (Ф.М. Канак, М.М. Кисельов, В.С. Крисаченко), соціальної філософії і філософії історії (М.М. Мокляк, В.І. Бойченко, В.Й. Коцюбинський), філософії нації та етносу (М.Т. Степико, Б.В. Попов, Л.Є. Шкляр), політичної філософії (В.С. Лісовий, Г.В Б. адзьо), історії філософської думки Київської Русі (В.С. Горський, Т.С Г. оліченко), філософської думки XIV - XVIII ст. (В.М. Нічик, Я.М. Стратій, В.Д Л. итвинов, О.М. Сирцова), філософської думки XIX - XX ст. (М.І.Лук, С.В. Бондар, О.С. Забужко, Л.П. Депенчук), пам'яток укр. та світової філософської думки (В.С. Лісовий, Н.П. Поліщук), історії зарубіжної філософії (В.С. Пазенок, А.Т. Гордієнко, В.В. Лях, Н.П. Поліщук, Є.М. Причепій, О.М. Соболь, Я.В. Любивий). Утворене в 1992 р В. ідділення релігієзнавства здійснило розробки і видало фундаментальні праці з філософії та історії релігії, сучасних релігійних процесів в Україні (О.С. Онищенко, А.М. Колодний, П. Косуха, П.Л Я. роцький, Л.О. Филипович, В.Є Є. ленський). Наукові розробки удостоєні Державної премії УРСР в галузі науки і техніки, шести наукових премій НАН України імені видатних учених. І.ф. співпрацює з багатьма зарубіжними науковими центрами. Має наукову бібліотеку, ж. "Філософська думка", "Практична філософія", "Філософські обрії", "Українське релігієзнавство", "Релігійна панорама", альманах "Мультиверсум". В І.ф. працює 91 науковець: 28 докт. наук, 56 канд. наук, 1 акад., 2 чл.-кор. НАН України, члени зарубіжних академій: Російської, Нью-Йоркської, Білоруської, Молдавської.

див. також _про словник

[br]

Аболіна Т.

Аза Л.

Александрова О.

Алексюк І.

Аляєв Г.

Андреус А.

Андрос Є.

Андрущенко В.

Арестова Н.

Архипова Л.

Бабій М.

Бичко А.

Бичко І.

Білецький О.

Білий О.

Білодід В.

Богачов А.

Бойченко І.

Бойченко М.

Бойченко О.

Бондар С.

Боровицька О.

Булатов М.

Бургін М.

Бучма О.

Валявко І.

Васильєв С.

Васильченко А.

Вільчинський Ю.

Гардащук Т.

Гвоздік О.

Гломбік Ч.

Головащенко С.

Головко Б.

Гомілко О.

Гончаренко М.

Горинь В.

Горський В.

Грабовський С.

Гусєв В.

Депенчук Л.

Діденко В.

Домбровський Б.

Дондюк А.

Єленський В.

Єрмоленко А.

Єфименко В.

Заблоцький В.

Забужко О.

Завгородній Ю.

Загороднкж В.

Заїченко Г.

Заславський І.

Захара І.

Ішмуратов А.

Іщенко Ю.

Йолон П.

Йосипенко О.

Йосипенко С.

Канак Ф.

Карагодіна О.

Катусенко В.

Катусенко С.

Кашуба М.

Кизима В.

Кирик Д.

Кисельов М.

Кисельов С.

Кисельова О.

Кірюхін Д.

Кіхно О.

Кобець Р.

Ковадло Г.

Козловський В.

Колодний А.

Конверський А.

Кохан Я.

Коцюбинський В.

Кошарний С.

Кравченко О.

Кравченко П.

Крилова С.

Кримський С.

Крисаченко В.

Кудря С.

Кузнєцов В.

Култаєва М.

Лазоренко О.

Левицька О.

Левчук Л.

Лисий І.

Литвинов В.

Лісовий В.

Лобовик Б.

Лосєв І.

Лубський В.

Лук М.

Лук'янець В.

Луцишина О.

Любаш енко В.

Любивий Я.

Лютий Т.

Лях В.

Мадейків М.

Мазепа В.

Малахов В.

Маленька Т.

Менжуліна Л.

Метельова Т.

Микитенко Д.

Множинська Р.

Мозгова Н.

Мойсеїв І.

Молчанов І.

Мороз О.

Мулярчук Є.

Навроцький В.

Надольний І.

Надольний М.

Нестеренко В.

Нечипоренко В.

Нічик В.

Озадовська Л.

Омельянчик В.

Орлова Т.

Пазенок В.

Пархоменко Т.

Паславський І.

Пашук А.

Петров Є.

Плющ Л.

Поліщ ук Н.

Попович М.

Причепій Є.

Пролеєв С.

Решетник М.

Рижко В.

Ричка В.

Рогович М.

Розова Т.

Руда Т.

Савельєва М.

Сатан О.

Свириденко В.

Сирдова О.

Ситниченко Л.

Сігов К.

Скуратівський В.

Соболь О.

Сова А.

Соловей-Гончарик Е.

Стратій Я.

Табачковський В.

Танчер В.

Ткачук М.

Усик А.

Фадєєв В.

Федоренко Л.

Филипович Л.

Філіпенко Н.

Хамітов П.

Хоменко І.

Цюрупа М.

Чайка Т.

Шалашенко Г.

Швед З.

Шинкаренко Л.

Шинкаренко О.

Шинкарук В.

Шульга Р.

Яроцький П.

Ярошовець В.