Люта

техн. припо́й

* * *

Зол 1а) (дурной, недобрый) лихий, злий, недобрий, клятий, лютий, злісний, злі[о]сливий. [Лихий доброго попсує (Номис). На світі лихих людей більш ніж добрих (Кониськ.). Лихий намір. Нехай собі злії люди що хотять говорять (Шевч.). Вона дуже недобра: б'є своїх пасинків, їсти їм не дає (Звин.). Схаменися, лютий враже (Ворон.). Ну, та й зліслива у мене жінка (Кан. п.). Приміта: у клятої жінки коси тверді (Звин.). Злісна думка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихий, заїдливий, (бранно) катаржний. [Зняли з нього головоньку злії басурмани (Метл.). Собаки злі - покусають та не заговорять (Шевч.)]. Злой дух - нечиста сила, враг, мара. Злые духи - нечиста сила (см. Дух 1). Злой гений - лихий геній. Злой умысел - лихий, злий намір, зло(в)мислення. Злой человек - лиха людина, злобитель, бузувір. Злое дело - злочинство. Злой поступок - лихий вчинок. Злая женщина - недобра жінка, злісниця, з'їдуха, бузувірка (см. Злючка). Злая критика - злісна критика. Злая судьба, рок - лиха доля, зла доля, люта, зла недоля, недоля, лиха година, (бездолье) безталання; срвн. Злосчастие. [Лиха доля і під землею надибає (Номис). Злая доля може на тім боці плаче (Шевч.). Ой, лихая година моя! Одцуралась родина моя! (Макс.)]. Злой, как змея - лихий, як гадюка, гадюкуватий. [Вона, кажуть, дуже гадюкувата (Кон. п.)]. Делать злое (зло) - лихо коїти, чинити кому. Злейший враг - лютий, найлютіший, завзятий ворог. [Побачив знайомого муляра поруч із своїм завзятим ворогом (Франко)]. Злые травы - шкідливі трави, лихе зілля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лютий, недобрий, злий, злісний, сердитий. [Недобрий сміх (Крим.). Недобра радість (Коцюб.). Зиркнув на нього лютим поглядом (Кримськ.). Очі були ніби сердиті (Н.-Лев.). Злісний сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лютий, лихий; см. Жестокий, Лютый. [Свою Україну любіть, любіть її… во врем'я люте (Шевч.). Люта недоля. Їм лірник співав про колишню неволю, про панську сваволю лихую (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лютий, клятий, сердитий. [Зима люта; вітер свище (Руданськ). Сердитий вітер завива (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лютий, клятий, лихий, тяжкий. [Люта хвороба. Лиха гарячка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) сердитий, лютий, клятий. [Сердитий хрін];

2) (сердитый) злий, лихий, лютий; см. Сердитый. [Устав сьогодні дуже злий (Звин.)]. Быть злым на кого - бути лихим, лютим на кого, бути лихої волі на кого, злувати на (и проти) кого, (опис.) лихим духом дихати на кого, злим (лихим) оком дивитися на кого; см. Злобствовать. [І пан був лихої волі на його (Свидн.)]. Очень злой - дуже лихий, злий, лютий и т. д.; (прелютый) прелютий, запрелютий. Он на вас очень зол - він на вас дуже лихий, злий, (фамил.) храп має.

3) (ретивый) завзятий. Дядя был злой рыбак - дядько був завзятий рибалка.

* * *

1) жорстокий, лютий, нелюдський, немилосердний, запеклий, суворий. [Жорстока людина. Запекла душа. Суворий батько];

2) тяжкий, суворий, нестерпний. -кий мороз, холод - тяжкий (лютий) мороз, холод. -кая зима - сувора (люта) зима. -кая обида - тяжка (люта) образа. -кая печаль - тяжка туга. -кая болезнь - тяжка хороба. -кая боль - пекучий, нестерпний, лютий біль. -кий ветер - скажений (страшенний) вітер.

* * *

запомнить

1) (забывать) забувати, забути що;

2) (сохранять в памяти) затямлювати, затямити, сов. запам'ятувати и запам'ятати, закмі[е]тити що. [Він одразу все затямив, та й затямлювати власне не було чого (Черкасенко). Школяр добре запам'ятував кожне слово (Основа 1862). Мати вмерла - я ще малесенька була, добре й не запам'ятаю (М. Вовч.). Зима люта, що й найстарші люди такої не затямили (старожилы не запомнят) (Бордуляк). Я й закметив їх зараз, скоро почув, як він читав (Г. Барв.)]. Никто не -мнит такой суровой зимы - ніхто не зазнає (не запам'ятає, не затямить) такої лютої зими, нікому не в помку (не в помки), щоб була така люта зима. -мни это себе - затям собі це, візьми собі в помку, в тямки, запам'ятай це.

* * *

несов.; сов. - зап`омнить

1) ( сохранять в памяти) запам'ято́вувати, запам'ята́ти; затя́млювати, затя́мити, сов. узя́ти (візьму́, ві́зьмеш) втямки́

2) (сов.: помнить - преим. с отрицанием) пам'ята́ти несов.; зазна́ти

зіма, (этимол.) зима, ум. зімонька, (этимол.) зимонька. [Зімо, зімонько, зімо лютая, ой, прошу тебе, не морозь ти мене (Чуб. V). Зима люта; вітер свище, сніг по вікнах брязкотить (Руданськ.)]. Снежная (очень) -ма - завальна, завалиста зима. Суровая -ма - люта зима. Мягкая -ма - лагідна зима. Мокрая -ма (с оттепелями) - гнила зима. Начало -мы - зазимки, первозимки (-ків). Исход -мы - відзимки. -ма началась (наступила) - зима зайшла, зима впала. [Аж гульк - зіма впала (Шевч.)]. Проводить, провести -му - перебувати, перебути зиму, зимувати, перезимувати. Вынести -му - визимувати. Содержать, -ся -мой, продержать, -ся -му - зимувати кого, -ся, перезимувати кого, -ся, визимувати кого, -ся. [Ой, прийде зіма, лихая годинонька, нічим волів тобі зімувати буде (Грінч. III)]. -му зимовать - зиму зимувати. В течение -мы - через зиму. [Може-б ви продержали мене через зіму до весни (Кониськ.)]. В продолжение -мы - зиму, через зиму, протягом зими. Прошлой -мой - минулої зими, тої зими. Каждую -му - що-зиму, що-зими. [Інгул що-зиму замерзає (Шевч.)]. Зимой, нрч. - зимою, узимку, узимі, упозимку, зимової доби. [Хто вліті гайнує, той взімі голодує (Номис). Влітку він товар пасе, а взімку дітвору учить Кониськ.)].

* * *

1) (жестокий) лютий, жорстокий, запеклий. [Лютий звір (Метл.). Зима люта (Шевч.) Не бачив кінця моїй лютій муці (Сторож.)]. -тый враг - лютий ворог, запеклий (затятий) ворог. -тая стужа - лютий мороз, люта холоднеча, лють (-ти). -тая боль - лютий біль. Чрезвычайно -тый - лютенний;

2) (рьяный) загарливий, запальний, щирий (до роботи); (бойкий) меткий, моторний. Он лют на песни - він до співу аж наввипередки, він співати моторний.

* * *

1) лю́тий, жорсто́кий, запе́клий; ( ярый) затя́тий

2) ( рьяный) завзя́тий, заповзя́тий, запальни́й, щи́рий, усилит. завзяту́щий