Лив

gener. liivlane

liivlane

 liiviläinen (henk)

1) (ср. ст. от Смелый) сміливіший, -а, -е, сміліший, -а, -е. Он -лее тебя - він сміливіший за тебе. Он стал -лее - він посміливішав (посмілішав);

2) (ср. ст. от Смело) сміливіше, сміліше. [Іди сміліше - собака не займе].

* * *

1) нареч. [тро́хи] сміливі́ше, [тро́хи] смілі́ше

2) прил. [тро́хи] сміливі́ший, [тро́хи] смілі́ший

1) см. Приливание и Прилитие;

2) приплив, прилив (-ву); (скопленье) наплив. [Чула в грудях приплив теплої хвилі (Коцюб.). В серці прилив ще чуття тремтить (Франко)]. -лив крови к сердцу, к голове - приплив крови до серця, до голови. -лив силы, энергии, чувства - приплив (прилив) сили, енергії, чуття. Морской -лив и отлив - морський приплив (реже прилив) і відплив. [При берегах морських вода правильно прибуває і убуває. Се зветься приплив, і відплив (Вахн.). І вітер і прилив не жарт на морі (Куліш)]. -лив народа в город - приплив (наплив) народу до міста. -лив денег в кассу - наплив грошей до скарбниці;

3) литейн. - прилив. -лив у пушки - прилив у гарматі.

* * *

1) (морской и перен.) припли́в, -у; (перен.: наплыв) прили́в, -у, напли́в; (перен.: приступ) на́пад, -у

2) ( крови) прили́в

3) мет. прили́вок, -вка

I. попадати.

II. попасть

1) куда - потрапляти, потрапити, втрапляти, втрапити, попадати, попасти, впадати, впасти куди, до кого, до чого, діставатися, дістатися куди. [Скажи, дівчино, як тебе звати, щоб я потрапив до твоєї хати? (Чуб.)]. Как и откуда вы сюда -пали? - як і звідки ви сюди потрапили (втрапили)? -дём ли мы по этой дороге в город? - чи потрапимо (втрапимо) ми цією дорогою до міста? Вы -пали ко мне как раз во время, в пору - ви нагодилися (потрапили, влучили) до мене саме в час. Блуждая, странствуя -пасть куда - блукаючи забитися, прибитися куди. [Блукаючи по Україні, прибивсь якось я в Чигирин (Шевч.)]. -пасть в ров, в яму - потрапити, попасти, впасти в рівчак, в яму. -пасть в западню - попастися, впасти, вскочити в пастку (в западню). -пасть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку - ускочити в лихо (в біду, в халепу, у лабети, в клопіт), ушелеп(к)атися в біду, доскочити біди, (образно) в тісну діру впасти, зайти у велике галуззя. [Вскочила наша громада в халепу (Кониськ.). Ну, та й вшелепалась я оце в біду по самі вуха (Неч.-Лев.)]. -пасть в неловкое положение - опинитися на льоду, на слизькому, як у сливах, не знати на яку ступити. В такое положение, в такую историю -пал, что… - в таке (в таку халепу) вскочив, в таке вбрів, в таке клопітне убрався, що… [В таке вбралася, що ледве за рік вирнула (Г. Барв.)]. -пасть впросак - вклепатися, влізти в болото, в дурні пошитися. [Цілий вік мати на меті обережність і так вклепатися (Коцюб.)]. - пасть на каторгу, в ссылку, в Сибирь - потрапити на каторгу, на заслання, на Сибір, попастися на Сибір. -пасть в плен, в неволю - попастися, упасти(ся) в полон, в неволю. [О ліпше бути стятому впень, ніж впастись в погану неволю (Федьк.)]. -пасть под иго, под власть чью-л. - впасти (попастися) в ярмо чиє, підпасти під кого. [А селянів кілька тисяч під Москву підпало (Рудан.)]. -пасть в самый круговорот чего - потрапити, попастися в самий вир чого. Наконец-то я -пал в высшую школу - нарешті я дістався до вищої школи. - пасть в театр было не легко - дістатися (попасти) до театру не легко було. -пасть в очередь - під чергу (в ряд) прийтися. -пасть под суд - опинитися під судом, стати перед суд. -пасть к кому в милость, в немилость - підійти під ласку кому, в неласку у кого впасти. -пасть в честь, в почёт - зажити, дожитися, доскочити чести, шани, пошани, шаноби. -пасть в дьячки, в баре - попасти в дяки, вскочити в пани. [Та у дяки як-би то вам попасти (М. Вовч.). Не в такі я тепер пани вскочив (Франко)]. -пасть кому-л. в руки, в чьи-л. руки - потрапити (дістатися) кому до рук, потрапити в чиї руки и в руки до кого, впасти кому в руки. [Випадків, коли гарна й зрозуміла книга потрапляла до рук селянинові, не могло бути багато (Грінч.). Одного разу впала мені у руки книжка стара (М. Вовч.). Не пам'ятаю, коли дісталась мені до рук ця брошура (Н. Рада)]. Соринка -пала в глаз - порошинка (смітинка) вскочила в око, остючок ускочив в око. Во время этого следствия ему -пало в карман - під час цього слідства йому перепало в кешеню. -дёт ему за это - буде йому за це. Он -пал мне навстречу - він мені здибався. Как -пало, как ни -пало - як попадя, (кои-как) аби-як. Где -пало - де попадя, де припало. [Сяк так наїстися, аби-чим укритися, де попадя, в печері або в курені якому, негоду пересидіти (Єфр.). Цілу ніч шлявся, та так, де припало, там і валяється (Квітка)]. Куда -пало - куди попадя, куди трапиться, куди луча. [Поїду, куди трапиться, аби тут не зоставатися (Звин.)]. Все бросились куда -пало - всі кинулись, хто куди (як хто) втрапить (втрапив), куди хто запопав, хто куди піймав. Кому -пало - кому попадя, кому-будь, аби-кому. С кем -пало - з ким попадя, з ким припало, з ким трапиться, аби-з-ким, з ким не зарви. [З ким не зарви, все знакомі, все дружить (Свид.)]. Болтают, что только на язык -дёт (взбредёт) - мелють, що тільки на язик наскочить (наверзеться), що тільки язиком натраплять;

2) (наткнуться на кого, на что) натрапляти, натрапити на кого, на що и кого, що, (по)трапляти, (по)трапити (гал. трафляти, трафити), налучати, налучити на кого, на що, впадати, впасти на кого, на що, набри[е]сти на кого, на що и кого, що. [Прийшли вони в село й натрапили як-раз на того діда (Гр.). Налучила царівна на скелю, проломила корабель (Гр.). Коли це набрели цигана, - веде пару коней (Манж.)]. Насилу мы -пали на дорогу - насилу (ледві) потрапили ми на дорогу, насилу (ледві) натрапили ми дорогу, набрили (зійшли) на дорогу. [Дороги хоть не знайшов, та деякі стежиночки натрапив (М. Вовч.). Дайте мені набрести на стежку (Номис)]. -пасть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу - налучити (зійти) на добру путь, збігти, набристи на свою стежку, набігти (вхопити) своєї тропи. [Збилась з пантелику дівчина та й не налучить на добру путь (Мирн.). А щоб ти на добрий путь не зійшов! (Номис). От як страшенно приплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи (Куліш). Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи (Г. Барв.)]. -пал на медведя - натрапив (набрив) на ведмедя и ведмедя, налучив, потрапив, впав на ведмедя. [Утікав перед вовком, а впав на ведмедя (Номис)]. -пасть на чей-л. след - на чий слід спасти, натрапити, на чий слід и чийого сліду набігти, чийого сліду вхопити. Он -пал на счастливую мысль - він потрапив, натрапив на щасливу думку, йому спала щаслива думка. Зуб на зуб не -дает (у кого) - зуб з зубом не зведе (хто), зуб на зуб не налучить. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка). Тремчу, зуб на зуб не налуче (Проскурівна)];

3) в кого, во что (чем) - влучати, влучити, (по)трапляти, (по)трапити, втрапляти, втрапити (гал. трафляти, трафити), поціляти, поцілити, вцілити, (стреляя) встрелити в кого, в що (чим) и кого, що, попадати, попасти в кого в що, вицілити, добути, втяти кого в що, вліплювати, вліпити в що, лучити, получити кого и на кого. [Іван вирвав буряк і, пожбурнувши ним, влучив її просто в хустку (Коцюб.). І ось один важкий та острий камінь улучив дівчину, і полягла вона (Л. Укр.). В те трафля, в що не мірить (Франко). Ніж не потрапив куди треба і вгородився мені просто в руку (Грінч.). Стрельнув і саме в крило поцілив (Гр.). Так мене сим і вцілила в серце (Г. Барв.). Лучив ворону, а влучив корову]. -пасть в цель - влучити, вцілити в мету. Он в меня стрелял, но не -пал - він в (на) мене стріляв, але не влучив (не поцілив, не вцілив, не встрелив, не втяв). Камень -пал ему в голову - камінь влучив його (и йому) в голову. Пуля -пала в кость - куля потрапила на кістку, влучила (трафила) в кістку. -пал не в бровь, а в глаз - у самісіньке око вцілив; вгадав, як в око вліпив. Не -пасть (бросая) - прокидати, прокинути. Он бросил в меня камнем, но не -пал - він кинув на мене каменюкою, але прокинув (не влучив, не поцілив). -пал пальцем в небо - попав пальцем у небо, попав як сліпий на стежку. -пал не -пал - схибив - трафив, наосліп, на одчай душі. -пасть в тон - достроїтися до тону, узяти в лад.

* * *

1) попа́дати; (о листьях, плодах) поопада́ти; (обрушиться сверху, поопадать) поспада́ти; ( потерять устойчивость) поваля́тися

2) ( погибнуть - о скоте) поздиха́ти

3) ( упасть много раз) попа́дати

1) (действие) - см. Наливка 1; (фруктов, ягод, хлебов) наливання, (ягод, колоса ещё) набирання. Грузить -вом - вантажити наливом (ливом, ливцем). В зной плохой -лив хлеба - у спеку пашня (збіжжя) погано наливається. Озими в -ве - озимина наливається (наливає или набирає колос);

2) (время -ва) час (пора), коли наливається пашня (збіжжя) (наливаються пашні), -ваються яблука, -ваються (набираються) ягоди, -вається (набирається) колос и т. п. После цвета -лив - по квітуванні (відквітувавши) пашня (збіжжя) наливається. Теперь самый -лив яблокам - тепер саме наливаються яблука;

3) (сок) налив (-ву), налива (-ви), сік (р. соку). [Животворчі пахощі індійської осени, що звеліла рижовим стеблам похилитися під наливом спілих зерен (М. Калин.)]. Яблоко белого, винного -ва - яблуко білого, винного соку;

4) (верхнее отверстие бочки) устя (-тя), лляло, наливальне дно.

* * *

1) нали́в, -у, налива́ння; ( вливание) улива́ння

2) (приток сока в плодах, зерне) нали́в

3) вет. нали́в

дерзновенность відвага, сміливість (р. -вости), завзяття.

* * *

1) відвага, сміливість (р. -вости); см. Дерзновение;

2) зухвальство;

3) грубіянство. Говорить дерзости - грубіянствувати, грубіянити, казати нечемні речі.

* * *

1) зарозу́мілість, -лості; зухва́лість, зухва́льство; наха́бство; гру́бість, -бості

2) відва́жність, -ності, відва́га, сміли́вість, -вості и смі́ливість, смі́лість, завзя́тість, -тості

1) (действие) заливання, залиття, залива;

2) затока (обычно морск.), заточина (Куліш), (речн.) сага; (временный или мелкодонный) заводь (-ди), заводина; заворот (-роту). [Перська затока. Над Дніпровою сагою стоїть явір над водою (Шевч.)]. Небольшой -лив - лахта, заточна лахта. Речной -лив (только) - зарічок (-чка). Речной -чик - закісок и закосок (-кіску), виполоч (-чи);

3) (заливной дождь) залива, злива, улива. [Холодні зливи йдуть (Франко)].

* * *

1) см. Выливание;

2) -ние перед кем - виливання (своїх чуттів) перед ким, звірювання, оконч. звірення кому. [Особа, що дала причину до тих звірювань, була їй зовсім чужа і незнайома (Франко)].

* * *

1) ( о жидкости) ви́лив, -у, вилива́ння

2) перен. ви́лив, вилива́ння, зві́рення; ( обнаружение) ви́явлення

ливать

1) лити (н. вр. (і)ллю, (і)ллєш, (і)ллє, (і)ллємо, (і)ллєте, (і)ллють и пров. лию, лиєш, лиють; прош. лив, лила, лило, лили; буд. литиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лляти (спрягается в н. вр. - а) как првдыдущ. глаг. и б) лляю, лляєш; прош. лляв, лляла, лляло, лляли; буд. ллятиму; пов. н. лляй), (наливать) сипати (сиплю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) виливати, зливати, проливати, точити. [Нащо в море воду лить, коли море повне? (Номис). Грай, кобзарю! Лий, шинкарю! (Шевч.). Отруту в душі ллють (Франко). Але дармо лили воду в решето дюраве (Рудан.). П'є козак та горілочку, а шинкарочка сипле (Гнід.). Сип борщу! (Липовеч.). Сип горілку швидше! (Звин.). Іфігенія зливає вино і олій на вогонь (Л. Укр.). Точити горілку з барильця (Н.-Лев.)]. Лить кровь - лити (точити, проливати, розливати) кров. [Кров, як воду, точить (Шевч.)]. Лить слёзы - лити (лляти, проливати, виливати) сльози, лити (лляти, проливати) слізьми (сльозами). [Слізоньки лити (Грінч. III). Під чужим тином сльози виливать (Шевч.). Дрібними сльозами ллю (Гнід.). Плаче, ридає, дрібними сльозами проливає (Март.)]. Лить воду на руки - зливати воду на руки. Река льёт струи свои в море - ріка ллє (виливає, несе) свої хвилі в море. Цветы льют благовония - квітки ллють (точать, пускають, випускають) пахощі, пахнуть. Лить через край - лити (переливати) через вінця. Лить масло в огонь, перен. - доливати олії до вогню. Лить под что - лити (лляти) під що, підливати що;

2) (отливать из как.-ниб. вещества) лити, виливати. Лить медь, чугун - лити мідь, чавун. Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи - лити, виливати кулі, гармати, дзвони, статуї, свічки. Лить колокола, пули (пускать утки) - дзвін великий лити (Номис), кулі лити (Номис), брехуна дзвонити; см. Колокол 1. Лить воск (гадая) - виливати воском. Курица льёт яйца - курка несе виливки, виливає яйця;

3) (литься) литися (зап. ллятися), текти, (с силой) бурити; см. Литься 1. [Піт з лоба так і ллється (Київщ.). Бурить, як з барила (Сл. Гр.)];

4) (о дожде) лити, (зап.) лляти, (во всю, ливмя, хлестать) пірити, піжити, репіжити, тюжити, пороти, (пров.) чустрити, хвостати. [Учора цілий день лив дощ (Київщ.). Ото лляє! (Брацлавщ.). А надворі дощ такий пірить (Основа). Дощ репіжить (Брацлавщ.). Дощ так і поре (Сл. Гр.)]; Срв. Ливмя. Начать лить - почати лити (пірити и т. д.), запірити, запіжити, зарепіжити. [Як почне пірити дощ, нитки сухої не лишилось (Липовеч.). Дощ запіжив, аж захлющав (Н.-Лев.)]. Лить, как из ведра - лити (зап. лляти), як (мов, немов) з відра (з луба, з рукава, з коновки), як відром, як з-під ринви. [Дощ тюжить, немов з відра ллє (Кониськ.). Дощ іллє, як з луба (Номис)].

* * *

1) ли́ти, лля́ти; (наливать из крана, бочки) точи́ти

2) мет. лити, вилива́ти

1) промінь (-меня, мн. промені), соб. проміння, ум. промінчик, промінець (-нця), (пробивающийся, напр. сквозь тучи) парус и парос (-са). [Промінь сонячний наче золотом червоним його обсипав (М. Вовч.). Сонце сипнуло промінням по росяних травах (Куліш). Промінчик ясної надії (Франко). У скісному парусі сонця грає роєм мушва (Коцюб.). Як легенькі блискавочки забігали по землі пароси (Мирн.)]. Луч света, надежды - промінь світла, надії. Бросить луч - кинути промінь. [Сонце кине промінь (Звин.). Мамо, кинь промінь ласки на твого сина (Крим.)]. Брызнул луч - вдарив, стрілив промінь. [Стрілив промінь золотистий (Франко)]. Сноп лучей - пасмо проміння. Лучи веером - паруси. [Дивись, які паруси попускало сонце (Сумщ.)]. Луч световой - світловий промінь. -чи рассеянные - розсіяне проміння. -чи рентгеновские - рентгенове (-нівське) проміння. -чи ультра-фиолетовые - ультра-фіялкове проміння. -чи испускать - см. Лучиться;

2) см. Радиус;

3) (рыбацк. приспособл.) присвітач (-ча), світильце, лучниця.

* * *

1) про́мінь, -меня

2) анат. про́мінь, промене́ва кі́стка

несміливість, несмілість, неосміленість (-ости).

* * *

1) (свойство возбуждать подозрения) підозренність, непевність, підзорність, підозрілість (-ости). -ность всех этих уловок несомненна - непевність (підзорність) усіх цих викрутів - безперечна;

2) (склонность к подозрениям) підзорливість, підозріливість, запозирливість (-вости). Его -ность ко всем безгранична - його підзорливість до всіх міри не має.

* * *

1) підозрі́лість, -лості; непе́вність, -ності

2) підозрі́ливість, -вості; недові́рливість

зрозуміливість, вирозумілість (-ости). -мость некоторых будто бы совершенно непонятных явлений - зрозуміливість (вирозумілість) деяких ніби то зовсім незрозумілих з'явищ.

1. цæстфæливæн

2. (различаемость):