-
1 гайворон
ч -
2 гайворон
-а; орн.грач; во́рон -
3 гайворон
ჭილყვავი -
4 гайворон
грак -
5 Гайворон
( Украина) Hyvo-ron -
6 гайворон
qara qarğa -
7 грак
гайворонгайвороння -
8 Hyvoron
-
9 грак
гайворонгайвороння -
10 råge
гайворон, грак -
11 rook
1. n1) орн. грак, гайворон2) шахрай, шулер, аферист3) шах. тура2. v1) ошукувати, дурити; шахраювати; нечесно грати (в карти)2) видурювати гроші; обдурювати, обдирати (покупця)3) шах. ходити турою* * *I [ruk] n; зоол. II [ruk] nшахрай, аферист, шулерIII [ruk] vобманювати, дурити, ошукувати, шахраювати; нечесно грати ( у карти); виманювати гроші; обманювати, обраховувати ( покупця)IV [ruk] n; шах. V [ruk] v; шах. -
12 грач
грак, гайворон; соб. гайвороння.* * *орн.грак, -а, га́йворонграчи́ — мн. граки́, -кі́в, га́йворони, -нів, собир. га́йвороння
-
13 подбирать
подобрать1) (подымать) підбирати, підібрати, підіймати, підняти що, (собирая с полу, с земли) збирати, зібрати, (по одному) визбирувати, (во множ.) попідбирати, позбирати, визбирати, (сплошь) повизбирувати що. [В того доля ходить полем, колоски збирає (Шевч.). Дивись, як ловко курятко пшінце визбирує (Хорол.). Визбирай (повизбируй) скло, щоб хто ногу не заскабив]. Прольёшь, не -рёшь - розіллєш, не збереш. -брать платье, юбку - підібрати сукню, спідницю, (подоткнуть) підсмикати, підтикати, підкуцати, під[за]касати спідницю. Срв. Подбираться 2. -бирать полы - підгинати поли. [А я поли підгинаю сідати на лаві (Гол.)]. -брать волосы, косу - підібрати, забрати волосся, косу. [Вона одною рукою миттю зірвала з голови хустку, другою підібрала довгу і чорну, як гайворон, косу (Стор.). Заберу собі волосся так, як жовнір, та й буде мені ліпше йти (Стеф.)]. Сидеть, -бравши ноги под себя - сидіти, під себе ноги підібгавши (підгорнувши, підкорчивши). -рать парус - звивати, звинути вітрило;2) (брать чужое) забирати, забрати, підчеплювати, підчепити. Не оставляй тут ничего, как раз -берут - не кидай тут нічого, а то миттю підчеплять;3) (о животном: съесть) поїсти, виїсти, визбирати. Лошадь -брала овёс до зерна - кінь овес до зернятка (до зернинки) поїв (виїв, визбирав);4) добирати, ді[о]брати (доберу, -реш…), прибирати, прибрати, (во множ.), подобирати, поприбирати кого, що до чого. -рать лошадей под стать, под масть, под цвет - добирати, добрати коней до пари, до масти, до кольору. -рать по образчику - добирати на зразок. -бирать подкладку под цвет материи - підбивку до кольору добирати. -бирать цвета - добирати (прибирати) кольори. -бирать пару кому - добирати (добрати), прибирати (прибрати) пару кому (до кого) и до пари кому, допаровувати (допарувати), підпаровувати, (підпарувати) кого до кого. -рать что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему - личкувати що. -брать карты, чтобы обыграть кого наверняка - підкладати (попідкладати) карти, щоб когось напевне обіграти. -брать ключ к чему - добирати (добрати), прибирати (прибрати) ключа до чого. [Добрав ключа до батьківської скрині (Грінч.). Добираю ключа до комори, бо той загубився (Крим.). І кожен прибере ключа до її пісень (Куліш)]. И слова (выражения, названия) подходящего не -беру - і слова (виразу) підхідного (підхожого), назви підхідної (підхожої) не приберу (не доберу).* * *несов.; сов. - подобр`атьпідбира́ти, підібра́ти и попідбира́ти; ( собирать) збира́ти, зібра́ти и позбира́ти; ( собирать по одному) визби́рувати, ви́збирати и повизби́рувати; (выбирать подходящее, сходное) добира́ти, добра́ти и дібра́ти; (подол, полы) підсми́кувати и підсмика́ти, підсми́кати; (несов.: хвост, ноги, губы) підібга́ти и підобга́ти -
14 ჭილყვავი
грак, гайворон -
15 gawron
ч1. гайворон, грак (зоол.);2. роззява, ґава (перен.) -
16 ғузғу
крук, ворон, гайворон ВН; пор. хузғум, хузғун. -
17 Шинкарук, Володимир Іларіонович
Шинкарук, Володимир Іларіонович (1928, с. Гайворон Київської обл. - 2001) - укр. філософ, засновник Київської світоглядно-антропологічної школи З. акінчив філософський ф-т КНУ ім. Т. Шевченка (1950). Докт. філософських наук (1964), чл.-кор. НАНУ (1969), академік НАНУ (1978), чл.-кор. AH СРСР (1981), згодом - іноземний член РАН. Од 1951 р. - асистент кафедри історії філософії, ст. викл., доцент, згодом - заступник декана історико-філософського ф-ту, з 1965 р. - декан філософського ф-ту, в 1967 - 1968 рр. - зав. кафедрою ун-ту. Од 1968 р. - директор Ін-ту філософії ім. Г. Сковороди НАНУ, член редакційної колегії ж. "Питання філософії", у 1969 - 1971, 1979 - 1989 рр. та од 1995 р. - головний редактор ж. "Філософська думка". Од 1984 р. - голова правління тов-ва "Знання" (Україна), головний редактор двох видань "Філософського словника" (Київ, 1973, 1986) та "Філософсько-енциклопедичного словника" (2002). Засл. діяч науки і техніки України, лауреат Держ. премії України в галузі науки і техніки (1982). Перегляд традиційного філософування в руслі гуманізму пов'язаний у ІП. із прагненням занурити його в світову та вітчизняну філософську й культурну традицію і тим самим повернутися до втрачених можливостей, відродити духовний багаж, забутий у роки панування схоластичної державної ідеології. У шерезі фундаментальних досліджень, присвячених Канту, Гегелю, лівому гегельянству й подальшим інтерпретаціям діалектики, він розвивав оригінальну філософію людини, що дала поштовх сучасній укр. філософській антропології. Ш. - визнаний в Україні та поза її межами дослідник співвідношення онтологічного, логіко-гносеологічного та світоглядноантропологічного змісту філософії. Розглядаючи її як форму духовно-теоретичного самовизначення людини у світі, він сприяв подоланню спрощеності та лінійності тогочасного способу мислення, відродженню мисленевої культури, передусім - через надання філософському змістові марксизму статусу новоєвропейської "філософської автентичності" А. ктивно включившись у 50-х рр. у дискусію щодо предмета діалектики, Ш. обґрунтовує взаємозалежність онтологічного, гносеологічного та логічного її змісту, заперечує відособлення вчення про буття та про пізнання (полеміка між "онтологістами" й "гносеологами"), а також про природу та суспільство. Завдячуючи виведенню філософських уявлень про буття на рівень осмислення особливостей способу буття людини, а відношення мислення до буття - з більш широкого спектра відношенням людини до світу, філософія постає як передусім феноменологія людського буття. У 1967 - 1968 рр. Ш. розробляє масштабну науково-дослідну програму, яка започаткувала антропологічний поворот у вітчизняній філософії (перший абрис її викладено у доповідях з філософії права та про філософський гуманізм і проблему смислу людського буття на Міжнародному гегелівському конгресі (1966) і філософських конгресах у Відні 1967 р. й Парижі 1968 р.). Така світоглядно-антропологічна переорієнтація знаменувала поновлення філософсько-гуманістичних тенденцій вітчизняної філософської думки (Сковорода, Юркевич та ін.), перегукувалася з антропологічними вболіваннями відомих мислеників укр. діаспори (Кульчицький та ін.). Націленість на вивчення розмаїття способів людського самовизначення у структурі буття, особливостей світоглядної передумовності змісту і функцій філософського знання, етапів історичної генези світоглядної свідомості, її категорійної структури та співвідношення з іншими формами катетеризації задавала новий ракурс осмислення категорій - не тільки як засобів відображення та пізнання, а й форм самосвідомості і цілепокладання. Філософське вивчення феномена практичної життєдіяльності у структурі людського світовідношення сполучається із з'ясуванням її пов'язаності з формуванням світоглядних універсалій. Смисловим осердям такої переорієнтації філософії стає близький до сучасної феноменології концепт практично-духовного освоєння світу людиною. Досліджуючи єдність сутнісних сил людини - розуму, почуттів і волі, Ш. реабілітує принципово важливе для розуміння творчої природи свідомості поняття символічних форм світосприймання. Він вислідковує: ідеально-реальний характер предмета духовних почуттів, якісну своєрідність світоглядної ідеї як ідеалу, пов'язаного з уявленнями про майбуття та способами прилучення до нього, світоглядні форми його сприймання (мрія, віра, надія, любов, святість). Ш. ініціював спрямування антропологічно зорієнтованої філософії на осмислення суспільно-культурних явищ, пов'язаних із науково-технічною революцією. Ще у 70-ті рр. він обстоював персоиалістичну тезу про те, що критерієм ефективності певного типу суспільства є його людиностимулюючі потенції. З'ясування суперечливості людської діяльності виводить філософа на вивчення людинотворчих функцій культури та особливостей останньої як світу національного буття у його взаємодії з вселюдськістю. У загальнометодологічному плані філософський розмисл Ш. еволюціонував від "есенційної" діалектики Гегеля - до екзистенційної діалектики К'єркегора, від ідеї "родової всезагальності" до "індивідуальної тотальності".[br]Осн. тв.: "Логіка, діалектика і теорія пізнання Гегеля" (1964); "Теорія пізнання, логіка і діалектика І. Канта" (1974); "Єдність діалектики, логіки і теорії пізнання" (1977); "Методологічні засади філософських учень про людину''//Філософська антропологія: екзистенціальні проблеми (2000); "Діалектика і традиційні та нові підходи"//Філософсько-антропологічні студії (2001); "Розум, свобода та долі діалектики" (2001).В. ТабачковськийФілософський енциклопедичний словник > Шинкарук, Володимир Іларіонович
См. также в других словарях:
ГАЙВОРОН — город (с 1949) на Украине, Кировоградская обл., на р. Юж. Буг. Железнодорожный узел. 16,8 тыс. жителей (1991). Тепловозоремонтный, маслосыродельный заводы. Добыча гранита. Основан в 18 в. как казачье поселение … Большой Энциклопедический словарь
ГАЙВОРОН — ГАЙВОРОН, город (с 1949) на Украине, Кировоградская область (см. КИРОВОГРАДСКАЯ ОБЛАСТЬ), на реке Южный Буг. Железнодорожный узел. Население 15,9 тыс человек (2002). Тепловозоремонтный, маслосыродельный заводы. Добыча гранита. Основан в 18 в. как … Энциклопедический словарь
гайворон — сущ., кол во синонимов: 4 • грай (9) • грайворон (5) • грач (8) • … Словарь синонимов
Гайворон — Координаты: 48°20′00″ с. ш. 29°51′00″ в. д. / 48.333333° с. ш. 29.85° в. д. … Википедия
Гайворон (значения) — Гайворон название населённых пунктов: Россия Гайворон село в Спасском районе Приморского края. Гайворон деревня в Аткарском районе Саратовской области. Украина Гайворон город в Гайворонском районе Кировоградской области. Гайворон село в… … Википедия
Гайворон (Киевская область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Гайворон (значения). Село Гайворон укр. Гайворон Страна … Википедия
Гайворон (Черниговская область) — У этого термина существуют и другие значения, см. Гайворон (значения). Село Гайворон укр. Гайворон Страна … Википедия
Гайворон (Бахмачский район) — Село Гайворон укр. Гайворон Страна Украина … Википедия
гайворон — 1. ворон , 2. грач , также грайворон, укр. гайворон, грайворон, также в обратном порядке – др. русск. воронограй. Первая часть праслав. *gajьvornъ заключает в себе к. гай II, сюда же, согласно М. Лейману ( Glotta , 20, стр. 278), и лат. gaius… … Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера
Гайворон — город, центр Гайворонского района Кировоградской обл. УССР, на р. Южый Буг. Железнодорожный узел. 14,4 тыс. жителей (1970). Предприятия по обслуживанию железнодорожного транспорта, маслосыродельный завод. В районе разработка гранита,… … Большая советская энциклопедия
Гайворон — с. Черниговской губ., Конотопского у., при реке Басановке. Жит. свыше 3800. Основано в первой половине XVII века. Земская школа. Развито табаководство … Энциклопедический словарь Ф.А. Брокгауза и И.А. Ефрона