-
1 Пор-Вандр
( Франция) Port-Vendres -
2 путешественник
мандрівник, мадрівець (-вця), (реже зап. вандрівник, вандрівець), подорожник, подорожній (-нього), подорожувач, м[в]андрівничий (-чого). [Опис подорожи на північ славного мандрівця норвезького Ф. Нансена (Єфр.). Книга та була про подорож відомого мандрівника по Африці (О. Сліс.). Здалека виблисне й заманячить перед подорожнім високе грецьке село (Крим.). Вандрівник звертає там очі (Федьк.)]. -ник ко св. местам - прочанин (мн. прочани); см. Пилигрим, Паломник.* * *мандрівни́к, -а и мандрівник, -а, мандріве́ць, -вця́ и мандрі́вець, -вця; ( путник) подоро́жній, -нього, подорожа́нин, подоро́жник -
3 путешествие
1) подорож (-жи), мандрівка (реже (зап.) вандрівка), подоріжжя, подорожування, мандрування, (путь) дорога; ум. мандрівочка, доріжка, доріженька, доріжечка. [От мій небіж, що тільки повернувсь з далекої мандрівки (Грінч.). Я ще з третьої години дня потягся в подорож (Крим.). Подоріжжя од Полтави до Гадячого (П. Мирн.). Відбулося подоріжжя Фенікійців навколо Африки (Л. Укр.). А нашому Василечку мандрівочка пахне (Метл.)]. -вие ко св. местам - проща. Кругосветное -вие, -вие вокруг света - подорож навкруги (навколо, кругом) світу (см. Кругосветный). Товарищ по -вию - подорожній товариш. Описание -вия - опис подорожи, подорожник, подорож. Отправиться в -вие - рушити (вирушити), податися в подорож, в дорогу. Совершать -вие - відбувати подорож;2) (литер. произвед.) подорож. [З описових творів найширше відомі подорожі; це опис того, що бачив і чув автор, подорожуючи (Єфр.)].* * *по́дорож, -жі, мандрі́вка; уменьш. мандрі́вочка; ( действие) подорожува́ння, мандрува́ння
См. также в других словарях:
Вандрієс — прізвище * Жіночі прізвища цього типу як в однині, так і в множині не змінюються … Орфографічний словник української мови
вандрівець — іменник чоловічого роду, істота мандрівець діал … Орфографічний словник української мови
вандрівка — іменник жіночого роду діал … Орфографічний словник української мови
вандрівний — прикметник мандрівний діал … Орфографічний словник української мови
вандрівник — іменник чоловічого роду, істота мандрівник діал … Орфографічний словник української мови
вандрівний — на, не, Гж. Мандрівний. Бо я хлопец вандрівний (нар. пісня) … Словник лемківскої говірки
Вандр — ВАНДРЪ (Port Vendres), небольшой франц. порть въ Ліонскомъ зал. Средиз. моря, съ хорошей гаванью убѣжищемъ для мелкихъ судовъ. Гавань ограждается моломъ; суда м. имѣть снабженіе изъ близлеж. гор. Колліуръ. В. соединенъ ж. д. съ франц. и исп.… … Военная энциклопедия
вандрівець — вця, ч., діал. Мандрівець … Український тлумачний словник
вандрівка — и, ж., зах. Мандрівка … Український тлумачний словник
вандрівний — а/, е/, діал. Мандрівний … Український тлумачний словник
вандрівник — а/, ч., зах. Мандрівник … Український тлумачний словник
