Важу

на кого к чему, на что важити, претендувати на кого, на що, (требовать) допевнятися, доправлятися чого, (домогаться) домагатися, допоминатися, допинатися чого. [Ой важу я, важу на ту дівчину вражу (Пісня)]. Срв. Претендовать.

* * *

лишок (-шку), залишок, надлишок, лишка (-ки), злишки (-шків), зайвина, надмір, (-ру); срвн. Избыток, Изобилие. [Коли який лишок - на голоту віддасть (Кон.). Ходили по хатах да записували, у кого які є залишки (Переяславщ.). На малу міру сот три з залишком (Квітка). Колись багато було зайвини, а тепер аби вистачило (Васильк. п.). Брали злото й паволоки, брали оксамити, а лишкою мости собі почали мостити (Рудан). Той надмір сил і соків і тепла вже вичерпавсь (Франко)]. Имеется с -ком - мається (є) аж надмір, у зайвину, з лишком, з верхом, з надтом, (шутл.) з чохом чого. [Грошей мається аж надмір (М. Грінч.). Хліба є у зайвину (Борзенщ.)]. -шек при получении ч-л. - перебір (-бору), (при отдаче) передаток (-тку), (при взвешивании) похід (-ходу). [Бачте, як важу: з походом (Звин.)].

* * *

1) ( остаток) ли́шок, -шку; ( лишнее) зайвина́, перепо́вня

2) (чрезмерное количество чего-л.) надли́шок, -шку, на́дмір, -у, зайвина́

мечать и мечивать

1) (помечать что) значити, позначати, мітити (мічу, мітиш), (зарубками, нарезами) карбувати, (клеймом) таврувати, клейн[м]ити, (о товарах и перен.) шта[е]мпувати. [Уже я й значив шапку, так усе таки крадуть (Лебединщ.). Він свої ягнята мітить (Звин.). Коні таврують або клейнять гарячим залізом (М. Грінч.)]. -тить бельё - значити (мітити) білизну;

2) (целить) - а) (в кого, во что, куда) ціляти, цілити, цілитися, націляти(ся) и націлювати(ся), лучити на (в) кого, в (на) що, куди (де), поціляти що, міря[и]ти(ся), наміряти(ся) на (в) кого. [Якраз мені ти в голову ціляєш (Куліш). Цілив (лучив) у ворону, а попав у корову (Номис). На вовка цілиться (Рудан.). Сама добре знаю, що на біду лучу (Чуб. V). Хлопець кидає шапку, а всі кидають камінцями, націляють у ту шапку (Звин.). Де я мірю, там я вцілю (Гол. I)]. -тить ниже - низити, ціляти (лучити, мірити, брати) нижче. [Не вміє він ціляти добре - низить (Грінч.)]. -тить выше - ціляти (лучити, мірити, брати) вище. Он -тит очень высоко (перен.) - він дуже високо ціляє. Он -тит в мой огород - він у мій город ціляє. Он -тит в генералы - він націляється (наставляється, важить) на генеральство, (лезет) він пнеться в генерали; б) (на кого, на что) важити, ціляти, націлятися на кого, на що. [Ой, важу я на цю дівчину вражу, та не знаю, чи буде вона моєю (Н.-Лев.). На віщо-ж ти важила: чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? (Ант.-Драг.). На великий посаг він ціляє (важить) (М. Грінч.)]; в) (на кого: намекать) мітити, закидати на кого, мати на меті кого. Говоря это он -тил на известное лицо - кажучи це, він мітив (закидав, думав) на певну особу (или мав на меті певну особу). Меченный - значений, мічений; карбований, таврований, клейнений, шта[е]мпований; позначений, помічений и т. д.; срв. Меченый. [Значені вівці (Богодухівщ.). Позначена білизна (Київщ.). Тавровані коні (Брацлавщ.). Злодій штемпований (Шевч.)].

* * *

1) ( целить) ці́лити, ці́литися, ціляти, наці́люватися, націля́тися; лучити

2) (на кого-что, в кого-что - иметь в виду; намекать) (в кого-що, на кого-що); натяка́ти (на кого-що); ма́ти на меті́ (кого-що)

3) (во что - стремиться стать кем-л.) наці́люватися, націлятися (на що), пну́тися (в що)

4) ( намереваться) ма́ти на́мір, збира́тися; ( рассчитывать) мі́тити, розрахо́вувати, сподіва́тися

I. отвадить віднаджувати, віднадити, відваджувати, відвадити, відсочувати, відсочити кого від чого. Срв. Отучать. [Дівчина віднадила від себе всіх хлопців. Як-би мені дітей одсочити, щоб сюди не ходили]. Я -важу его ходить сюда - я віднаджу його (відіб'ю йому охоту) сюди ходити. Отваженный - віднаджений, відсочений. -ся - віднаджуватися, віднадитися, відвадитися від чого. Срв. Отучаться, Отвыкать.

II. отважить

1) кого на что - під[з]важувати, під[з]важити, наважувати, наважити, підбивати, підбити кого на що. Его на это дело не -жишь - його на цю справу не під[на]важиш (підіб'єш);

2) -вать что (жизнь, имущество) (рисковать) - важити чим (життям, майном). Срв. Рисковать. [Життям своїм там важить за цезаря (Л. Укр.)].

* * *

несов.; сов. - отв`адить

поразить

1) (наносить удар) уражати, уразити, побивати, побити кого чим, (попадая) улучати, улучити кого. [Ударити кого ножем. Ударив його в саме серце. Трудно рану гоїти, а не вразити (Приказка). Де я мрію, там я вцілю, де я важу, там я вражу (Гол.). Хай на тебе х(в)ороба ударить. А побий тебе джума]. -зить кого болезнью, слепотою - ударити кого и на кого х(в)оробою, сліпотою; побити кого х(в)оробою, сліпотою. [І пішов Сат на з-перед Господа та вдарив Йова лютою проказою від підошов аж до тім'я (Св. Пис.). На людей-же, що були під дверима в будинку, вдарили сліпотою (Св. Пис.)]. Его -зила слепота - його побила сліпота или його побило сліпотою. -зить столбняком, контрактурой - справчити, правцем поставити кого. [Та це вже два місяці, як його отак справчило (Полт.)]. -зить громом - ударити громом. -зить пулей - влучити кулею кого. Ослепительный свет неприятно -жал глаза - сліпуче світло неприємно разило (вражало) очі. -жать, -зить неприятеля - побивати, побити ворога; срв. Разбить. [За козацькі і за тії пречистії сльози побив Петра, побив ката на наглій дорозі (Шевч.)];

2) (производить сильное впечатление) уражати, разити, уразити, ударяти, ударити. [Море вразило його своєю красою. Поглянь по городах, по містечках, - усюди вдарить тебе слід русько-польської старосвіччини (Куліш)]. - зить кого удивлением, неожиданностью - дивом вразити, здивувати кого, вразити несподіванкою кого. Эта печальная весть глубоко -зила его - ця сумна звістка дуже (тяжко) вразила (прибила, приголомшила) його. Это событие -жает меня - ця подія вражає, дивує мене. Это -жает воображение - це вражає, захоплює уяву. -зить до глубины души - (описат.) живим вразом вразити, в саме серце вразити, (удивить) великим дивом здивувати кого. Поражённый -

1) ударений, улучений, уражений. -ный саблею, кинжалом - ударений шаблею, ґинджалом. Стоял словно громом -ный - стояв, наче громом ударений. -ный пулею - улучений кулею. -ный болезнью, слепотою - побитий, ударений х(в)оробою, сліпотою; (о частях организма: повреждённый) уражений х(в)оробою, увереджений. -ный столбняком - справчений;

2) (удивлённый, огорчённый) уражений. Он был неприятно -жён неожиданностью - він був неприємно вражений несподіванкою. -жённый смертью сына - вражений (прибитий, приголомшений) смертю сина. -ный мыслью - вражений думкою. -ный удивлением - дивом уражений, здивований.

* * *

несов.; сов. - пораз`ить

1) уража́ти и ура́жувати, ура́зити и урази́ти, поража́ти, порази́ти; ( ударять) ударя́ти, уда́рити; ( попадать) влуча́ти, влу́чити

2) ( разбивать) розбива́ти, розби́ти; ( побеждать) побива́ти, поби́ти

3) ( производить впечатление) вража́ти, вра́зити; ( удивлять) дивува́ти, здивува́ти; ( ошеломлять) приголо́мшувати, приголо́мшити; ( захватывать) захо́плювати, захопи́ти

4) юр. поража́ти, порази́ти

1) ( тяжёлый) важки́й; важу́чий, важе́нний, замашни́й; ( большой) здоро́вий, здорове́нний, здорове́зний, здорове́цький

2) (перен.: сильный) си́льний; ( солидный) солі́дний; ( ощутительный) відчу́тний