БАЙДИКИ

бить баклуши байдикувати, байдувати, байдики бити, байди бити, баглаї бити.

* * *

см. баклуши

1) ганяти, туряти, турляти. [Хлопці сюди ганяють воли до водопою. Вівчар вівці туряє. За що туряють мене з села в село (Кониськ.)]. Гонять собак (голубей) (шалопайничать) - швендяти, швенді справляти, баглаї (байдики) бити, ханьки мняти, байдикувати. Гонять зайцев - ганяти зайці, уганяти за зайцями;

2) (делать нагоняй) турляти, туряти. [Баба її турляє: хоч-би ти причепурилася]. Послов.: куда Макар телят не гонял - де козам роги правлять (втинають).

* * *

-ся робити, -ся; а отвлечённее - діяти, -ся, продіяти, -ся, чинити, -ся; виробляти, -ся. [Що він, старий, тепер діятиме за світі? (Грінч.). Мати дуже турбувалася: що таке продіється з її сином? (Крим.). Ой, боже, що чинити? Благословіть нас, мамо, коровай виробляти]. Делать плохое что-либо - коїти, витворяти. [Спусти їм, то таке закоють! (Котл.)]. Делать своё дело исправно - справляти, -ся, правити. [Ат собі чоловічок був; а проте - своє діло правив (Конис.)]. Делать усердно - робити щиро, припадати до роботи, пильнувати. Делать лениво - робити як не своїми. Делать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело - партачити, партол[р]ити, базграти, поганити, паскудити, (реже) капарити, кремсати, глемуздати. [Роби добре, не паскудь]. Изо всех сил делает - як не перерветься! Делать очень энергично (шутл.) - перцювати. Делать медленно, мешкотно - длубатися, марудитися, мацатися, момсатися, робити як мокре горить, як через пень колоду тягти. Делать легко, как бы играя - за играшки робити. [Та це вона за играшки зробить!]. Делать иначе - иначити, переиначувати, переинакшувати. Делать не спеша, с толком - покладаючи робити. Делать с оглядкой (шутл.) - позирати на задні колеса. [Позирай, дівко, на задні колеса (Конис.)]. Делать по своему - чинити свою волю, своїм робом (ладом) ходити, своїм богом робити (піти), узяти свою волю, робити по- вподобі. Делать кому приятное - догоджати, чинити кому втіху. Делать наперекор - насупереки йти з ким, бороздити кому, що. Делать по примеру - у слід іти. [У слід старої попаді йде (Конис.)]. Он может делать, что хочет - йому вільний світ (вільно) робити що хоче. Что будешь делать? - що маєш робити? Ничего не делать - байдики бити, лежня (лежники) справляти, посиденьки справляти, ханьки м'яти, бимбувати. [Бимбує, як жид у шабаш]. Решительно ничего не делает - і за холодну воду не береться (не візьметься), ані до холодної води, ні кує, ні меле. От нечего делать - знічев'я, від нічого робити. Делать кого чем - наставляти, настановити кого за [на] кого. [Настановлено його за соцького]. Делать, -ся, сделать, -ся - ставати, -ся, стати, -ся (о многих - постати). [Хто стається вівцею, того вовк з'їсть (Ном.). Ходім, сестро, лугами та постанем квітками (Чуб.)]. Делаться каким-л. - …ішати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурнішати - делаться глупым, гладшати - д. жирным, гіршати - д. хуже. Делающий, -щая всё по своему - своєумець, -мка. [Така вона своєумка, непокірлива (М. Вовч.)]. Делающий, -щая за раз несколько дел - семидільник, -ниця.

* * *

батіг (-тога), соб. батіжжя и батожжя, пута, (плеть) нагай (-гая), нагайка, малахай (- хая), малахайка, канчук (-ка), кантура, (хлыст) карбач (-ча), карбун (-на); (длинный бич) бату[ю]га, батура, батурмен (-на), файда, канчабура, (длинный пастуший) байбара; (опис.) поганяйло, лякачка, джиґуха. [Ремінний батіг ляснув серед Гнідкової спини (Мирн.). Він бачив уже валку саней з колодами, зігнуті спини, підняті пуги (Коцюб.)]. Конец -та - швигар (-ря), (приделываемый для хлопанья) лускавка, пукалка, тре[і]пачка. Бить, стегать, отстегать -том кого - бити батогом, батожити, вибатожити кого, дати канчуків кому; (наказывая) карати, покарати батогами (канчуками) кого. Вытянуть -том кого - потягти (зміряти) кого батогом. На -те далеко не уедешь - на батозі далеко не заїдеш; батогом багато не в'їдеш. -ты вьёт да собак бьёт - байдики (байди, баглаї) б'є; байдикує; собак б'є.

* * *

1) вопросит. - хто? (р., вин. кого, дат. кому, после предлог. (до) кого, (на) кому, тв. ким, местн. (на) кім, (на) кому). [Кого я? - де? - коли любив? Кому яке добро зробив? (Шевч.). На кого ти покинув худобу дома? (Мирний)]. Кто здесь, там? - хто тут, там? Кто вы такой? - хто ви такий? хто ви будете? (зап.) хто ви за о[ї]ден (за о[ї]дні)? Кто идёт? - хто йде? Кого вам надо? - кого вам треба? От -го это письмо? - від кого цей лист? За -го вы меня принимаете? - за кого ви мене маєте (вважаєте)? Кому жизнь не мила! - кому життя не миле (не любе)! Кем это сделано? - хто це зробив? Кем вы недовольны? - з кого (ким) ви незадоволені? Кто же? - хто-ж? Кто бы? - хто-б? Кто бы это (был)? - хто-б (хто- ж би) це (був)? Кто бы не хотел? - хто-б не х(о)тів?

2) указат., относит. - хто. [Знаю тебе, хто єси (Єв. Мр.). Недоля не бачить, з ким їй жартувати (Шевч.)]. Вот кто - ось (от, он) хто. Тот, кто; тот, кого и т. д. - той, хто (що); той, кого (що його, якого, котрого) и т. д. [Хто не працює, той не їсть (Київщ.). Хіба-ж вони не слуги слуг того, кого ви князем темряви назвали? (Л. Укр.). Нехай-же працюють словами й пером ті, що мають дві шкури в запасі (Самійл.)]. Тот, кем вы были обижены, наказан - хто вас покривдив, того покарано. Кому бы учить, тот сам дурит - кому-б учити, той сам дуріє. Некого, Некому - см. отдельно. Не у кого - см. Кого;

3) неопр. - хто. [Стиха-стиха, порідко, щоб кого не розбудити, вистукує сторож (Васильч.)]. Кабы кто знал моё горе! - коли-б (якби, щоб) хто знав моє горе! Что у кого болит, тот о том говорит - що кого болить, той про те й говорить. Кому-кому, а вам бы не следовало этого делать - кому-кому, а вам-би не слід цього робити. Кто-кто; кого- кого; у кого - у кого и т. д. - хто - хто, кот(о)рий (котре) - кот(о)рий (котре); кого - кого, кот(о)рого - кот(о)рого; у кого - у кого, у кот(о)рого - у кот(о)рого и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого втомило: кого щастя, кого сльози, - все нічка покрила (Шевч.). Кому воля, а кому неволя (Мирний). Котрий пише, котрий читає, а котрий то й байдики б'є (М. Вовч.). Він пізнав, котре в селі найбільший злодій, котре найбільший багач (Стефаник)]. Кто бы ни; кого бы ни и т. д. - хоч-би хто, хоч хто, хто-б не, аби-хто; хоч-би кого, хоч кого, аби-кого, кого-б не и т. д. Кто бы он ни был - хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби-хто. [Кождому, аби-хто, уміла дотяти своїм бистрим язиком (Франко)]. Кто бы ни говорил, не слушай - хоч- би хто казав, не слухай; хоч хто казатиме, не слухай (Сл. Гр.). Кто бы ты ни был, я тебя не выдам - хоч-би хто (ким) ти був, я тебе (на тебе) не викажу. Кого бы я ни попросил, все отказываются - кого-б я не попросив, усі відмовляються. -го бы (то) ни было - хоч кого, хоч-би кого, хоч-би хто там був, аби-кого, будь-кого, кожного. От -го бы то ни было - хоч- би від кого, від будь-кого, від кого-будь. Я рада каждому письму, от -го бы оно ни было - я радію з кожного листа, хоч-би від кого він був. Я не жду ничего от -го бы то ни было - я не чекаю нічого ні від кого. Я был бы рад кому бы то ни было - я зрадів-би (був-би радий) хоч кому (хоч-би кому, будь-кому, аби-кому, хоч-би хто там був, кожному). Больше чем кто бы то ни было - більш ніж хто (ніж будь-хто). Не кто иной, как - не хто (инший), як. [І зробив це не хто, як він сам (Крим.)]. Кто-то, кого-то, кому-то - хтось, когось, комусь. [Прийшов хтось та взяв щось, бігти за ним - не знаю за ким (Номис). Хтось утік, а когось, кажуть, таки зловлено (Київщ.). Я знаю, комусь-то вона серденько крає (Л. Укр.)]. Кто-нибудь, кто-либо; кого-нибудь, кого-либо и т. д. - хто, хтось, хто-небудь, котрий(сь), (кто бы то ни был) будь-хто, хто-будь, аби-хто, (пров.) будлі-хто; кого, когось (после предл. кого, когось), кого- небудь, котрого(сь), будь-кого, кого-будь, аби-кого, будлі-кого и т. д. [Може хто вас полаяв? (М. Вовч.). Може кого з рідні моєї бачили? (Київщ.). Як хтось почне, то й я робитиму (Н.- Лев.). Згадай же хто-небудь її на сім світі (Шевч.). Не ти, так хто-будь купить (Київщ.). Треба-ж колись будлі-кого покохати та й заміж піти (Н.-Лев.)]. Кого-нибудь одного (из двух) - когось одного, котрогось (із двох). Если меня кто-либо спросит, скажите, что - коли про мене хто спитається, скажіть (скажете), що. Не думаю, что бы кто-нибудь знал об этом - не думаю, щоб хто(сь) про це знав. Сомневаюсь, что бы кто-либо из вас мог сделать это - не думаю, щоб котрий з вас міг зробити це. Он счастливее, чем кто-либо - він щасливіший за будь-кого (як хто). Пусть это сделает кто-нибудь другой - хай це зробить хто инший. Ему всегда хочется кого-нибудь осуждать - його (йому) завжди кортить когось судити. Кому- нибудь да понравится - комусь та сподобається. Пусть кто-нибудь попробует - будет меня помнить - хай-но спробує котрий(сь) (котре), пам'ятатиме мене; ану спробуй котрий, будеш мене пам'ятати. Пусть кто-либо из вас решится - хай котрий (котре) зважиться. С кем-нибудь, с кем-либо и т. п. - з ким(сь), з ким-небудь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котрим(сь), з ким-будь, аби з ким, (пров.) будлі з ким. [Станеться, хоч і не зо мною, хоч і аби з ким, яка причина (Квітка)]. Кто-попало; кого-попало и т. д. - будь-хто, хто-будь, аби- хто; будь-кого, кого-будь, аби-кого, (пров.) кого-попадя и т. д. Кто-угодно, кто ни есть; кого-угодно, кого ни есть и т. д. - будь (будлі)-хто, хто-хоч, аби-хто; будь (будлі)-кого, кого-хоч, аби-кого и т. д. [Віддаси кому-хоч (Київщ.). Побить, то й аби-хто знайдеться (Номис)]. Кого, кому вам угодно - кого, кому хочете. Это сделает и кто-угодно - це зробить і аби-хто (і будь-хто). Редко кто - мало-хто, хтось-не-хтось. [Там - у кожній хаті верстат, а у нас хтось-не-хтось (мало хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто, кое-кого, кое с кем и т. п. - см. Кое-кто.

* * *

лычный) личак (-ка мн. личаки, -ків), личка (-чок, мн.), (преимущ. кожаный, но также из лыка, лозы и т. п.) постіл (-тола), ходак (-ка), (кожаный, верёвочный) верзун (-на), (кожаный) равлик (-ка), (из нечиненной кожи) шкуряк (-ка), сирівець (-вця), (из дублёной кожи) дуб'янець (-нця), (с пеньковой подковыркой) похлопень (-пня). [Іде Катерина у личаках і в одній свитині (Шевч.). У твоєї мами дубовії личка (К. Стар.). На козакові постоли в'язові (АД. I). Був собі Лейба, великий чудак, мав один чобіт, а другий ходак (Пісня). Верзун це постіл, сплетений з мотузків (Липовеч.)]. Переобуть кого, переобуться из сапогов в -пти - передягти, -ся з кармазина в тяжину, зубожити кого, звести кого, з[пере]вестися на-ніщо (ні на-що), зубожіти, скапцаніти. -пти плесть - а) (о плохой работе) лико плести, партачити; б) (путанно говорить) лико плести, плутати, мішати; в) (делать промахи в игре) ґави ловити. Это не -поть сплесть - це не лико плести, це робітка не абияка. В -поть звонить - байдики (байди) бити, байдикувати. На него -пти чорт по три года плёл - йому сам чорт не догодить, три роки йому чорти чобітки шили та й то не догодили.

* * *

лінуватися, ліньки справляти, ледарювати; (баклушничать) баглаювати, байдикувати, байди (байдики) бити, баглаї бити, лежні та сидні справляти, походеньки та посиденьки справляти; срвн. Бездельничать и Лениться. [Дівчата лінуються (Крим.). Він чув, як ледарює Роман (Грінч.). Тільки лежні справляєш та сидні, тим у нас тільки й єсть самі злидні (Грінч.)].

* * *

см. лодырничать

околотиться

1) оббиватися, оббитися, пооббиватися; обтрушуватися, обтруситися, пообтрушуватися;

2) обгородитися кіл(оч)ками;

3) (баклушничать) байдики (байди) бити, байдикувати, виснути, вакувати(ся). [Наймит усе висне в хаті, не йде на роботу (Н.-Л.). Хлопець до школи не ходить та так дома вакується]. -ться без дела - никати без роботи.

* * *

гультяювати, гульки, (гульвики) справляти, (бездельничать) байдики бити, байдикувати.

* * *

привыкнуть звикати, звик(ну)ти (и звик(ну)тися), привикати, привик(ну)ти, призвикати, призвикнути, навикати, навик(ну)ти, завикати завик(ну)ти, перевикати, перевик(ну)ти, увикати, увикнути, звичитися до кого, до чого (що робити), призвичаюватися, призвичаїтися до кого, до чого, принатурюватися, принатуритися до чого, (осваиваться) обвикати, обвикнути де, о(б)говтуватися, о(б)говтатися, приговтатися, оббутися де, з ким з чим (см. Осва[о]иваться), (обживаться) обізнаватися, обізнатися де, з ким, з чим; (о мн.) позвикати, попривикати, понавикати, пообвикати, повикнути, попризвичаюватися до кого, до чого, попринатурюватися до чого, пообговтуватися з ким, з чим. [Я до того не звикла в батька (Неч.-Лев.). Не звик правди говорити. Чи вже позвикали ваші дівчата у городі жити? (Київськ. п.). Нехай привикає. Тут поки звикнуть очі, дуже темно (Л. Укр.). Не навик байдики бити (Кониськ.). Завикли змалку балакати тільки по- московському (Грінч.). Повикли ляхи нас дурити (Куліш). Звикай Христа сповивати (Грінч. III). Призвичаювавсь до народнього побуту (Єфр.). До того треба призвичаїтись (Левиц.). Корова принатурилась їсти солому (Звиног.). Швидко він з нею (гадкою) обговтався - оббувся (Крим.). Оббулась у хаті. Він тілько обізнався, зараз-же пристав до музик (Свидн.)]. -выкнуть друг к другу - звикнути між собою, звикнути один (одне) до одного. -выкнуть ко всему - звикнути до всього, до всячини. Нам не -кать - нам не звикати.

* * *

несов.; сов. - прив`ыкнуть

забайдикувати, почати байдики бити.