АММОН

1) History: Ammon

2) Religion: Amon

3) Christianity: (имя святого) Ammon

Аммон (древний народ и страна)

עַמוֹן

Christianity: Ammon

см. тж. Антоний Великий, прп.

• Аммон

• Амон

• Амон-Ра

• царь богов

ПЛАТОНІЗМ - традиція філософування, яка виходить із вчення Платона, в різних формах бере його за основу або слідує його головним теоретичним настановам. У П. вирізняють два головних значення. 1) П. у власному сенсі слова охоплює античний філософський дискурс, що продовжує платонівське вчення або використовує його теоретичний потенціал як основу власних концепцій С. хематично еволюція П. вкладається у три головні періоди: академічний, середній, новий. Академічний П. охоплює час безперервного існування платонівської Академії від смерті Платона (347 р. до н. е.) і до її зруйнування (у 86 р. до н. е. під час штурму Афін) та занепаду. Вже Ціцерон поділив історію Академії на два головних періоди: Стару і Нову академії (межею між ними є 265 р. до н. е., коли схолархом став Аркесилай). Пізніше виділяли Стару, Середню (від Аркесилая) та Нову (від Карнеада, бл. 160 р. до н. е.) академії; існували й інші поділи. П. до Аркесилая (Стара академія) перебував під значним впливом піфагорійської складової платонівського вчення (див. піфагореїзм) та розвивав передусім космологічні сюжети діалогу "Тимей". Схоларх Ксенократ (339 - 314 рр. до н. е.) увів поділ філософії на діалектику, фізику та етику, який став загальновживаним за доби еллінізму. Його наступники Полемон і Крантор зосередилися переважно на етичній проблематиці (трактат останнього "Про скорботу" започаткував жанр "утішань"). Завдяки Аркесилаю Академія і П. набували нового спрямування - через перехід на позиції скептицизму. Це було пов'язано з потребами теоретичної критики стоїцизму, засобом якої виступала діалектика. Новий етап цієї інтелектуальної боротьби припав на Карнеада (серед. II ст. до н. е.), котрому протистояв найвидатніший після Зенона лідер стоїцизму Хрисип (карнеадівська самооцінка - "без Хрисипа не було б і Карнеада"). Карнеад відмовився від категоричності Аркесилая у цілковитому запереченні "схоплюючих уявлень". Він вчить про три щаблі вірогідності (розважливості) суджень; останні слід не відкидати, а лише використовувати у статусі вірогідного знання. Академічний скепсис залишався панівним до поч. І ст. до н. е.; перегляд скептичної позиції намітився у схоларха Філона з Лариси (110/109 - 88? до н. е.) і повний відхід від неї мав місце у наступника Філона - Антиоха з Аскалона (висунув девіз "слідувати старожитному" - тобто відновити вчення Старої академії). На цій підставі період від Філона інколи називають Четвертою академією. Вона керувалась антиохівським проектом подолання розбіжностей головних філософських шкіл і поєднання їх у спільній теоретичній позиції; це призвело до торжества еклектизму. Відродження Академії після понад двохсотлітньої перерви припало на 176 р., було здійснене імператором Марком Аврелієм. Від цього часу вона проіснувала ще майже чотири століття і була заборонена у 529 р. візантійським імператором Юстиніаном С. ередній П. припадає на період від серед І. ст. до н. е. до поч. III ст. Після зруйнування Академії в Афінах П. був відроджений Евдором у Александрії. Для середнього П. характерна увага до трансцендентального, надчуттєвого світу ідей, що трактувалися в основному як думки Бога та іманентні форми речей. Переважає етична проблематика, але її розробка пов'язується з засадничим принципом "слідування Богу". Серед представників середнього П.: у І ст. - Трасилл, який розподілив платонівські діалоги по тетралогіях, і Філон Александрійський - засновник методу екзегетики; у II ст. - моралісти Плутарх Херонейський і Апулей, ритор Максим, автор "шкільного" викладу платонівського вчення Альбін, критик християнства Цельс та ін. Для більшості з прихильників цієї філософської школи П. є не систематично розроблюваним вченням, а загальнофілософською основою світогляду, яка стимулює оригінальну творчість. Середній П. існував, переплітаючись із неопіфагореїзмом. Становлення нового П. (неоплатонізму) пов'язане з Алексан-' дрійською школою платоніка Аммонія Саккаса (межа II - III ст.), учнями якого були Лонгін, Ориген, а також Плотин, котрий вважається його засновником О. днак, за свідченням Порфирія, основні плотинівські ідеї були сформульовані вже Аммонієм. Новий П. синтезував увесь тисячолітній розвиток античної філософії, інтегрувавши численні ідеї з інших пізньоантичних учень. Окрім Плотина, головними представниками нового Ц. є Порфирій, Ямвліх, Прокл В. ід 432 р. неоплатонізм стає вченням, прийнятим у афінській Академії. Переважно через неоплатонізм антична філософська традиція була засвоєна християнською думкою. Розроблений неоплатоніками теоретичний інструментарій став основою теологічних праць християнської патристики (Августин, Григорій Ниський та ін.). 2) П. у широкому сенсі слова охоплює всі ті вчення і напрями думки, що виникали під впливом філософії Платона та його античних послідовників (передусім неоплатоніків); інколи використовується також для позначення наближеності теоретичної чи світоглядної позиції до метафізичних настанов платонівського вчення. У цьому сенсі говорять про П. класичної патристики (особливо августинівської спадщини) чи середньовічного реалізму. Прикладом свідомого відродження вчення Платона є діяльність Флорентійської академії за доби Ренесансу (XV ст.), коли П. стає знаряддям теоретичної боротьби зі схоластизованим аристотелізмом.

1) Религия: Аммон, Амон-Ра, царь богов, (Egyptian deity who was revered as king of the gods) Амон

2) Египтология: Амон, бог Солнца

1) Военный термин: аммоний-гелигнит

2) Горное дело: аммон-гелигнит (сорт взрывчатого вещества)

עַמוֹן

1.Аммон (древний народ и страна) 2.аммонитяне (Библ.)

     Ἄμμων

    - ωνος ὅ Аммон (ливийско-египетское божество, впосл. отождествленное с греч. Зевсом) Her., Plat.

    

ἐν Ἄμμωνος (sc. ἱερῷ) Plut. — в храме Аммона

     παράγω

     παρ-άγω

     (ᾰγ)

    1) передвигать, переводить, отводить

    

(τὰς τάξεις εἰς τὰ πλάγια Xen.; τὸ ὕδωρ εἰς τὸ πεδίον Plut.)

    2) приводить, вводить

    

(π. εἰς τὸ δῆμόν, sc. τινα Lys.)

    3) склонять, сманивать, завлекать, совращать

    

(τινὰ μύθοις Pind.; τινὰ εἰς ἀρκύστατα Aesch.; τινὰ ἀπάτῃ Thuc.)

    4) изменять, извращать, перетолковывать

    

(τοὺς νόμους ἐπί τι, οὐδὲν γράμμα Plat.)

    5) (тж. π. τὸν χρόνον Plut.) затягивать, откладывать, тянуть

    

(τέν πρᾶξιν Diod.; ἐκκρούειν καὴ π. Plut.)

    6) проходить мимо

    

(οὐ τὸ αὐτό ἐστι προσάγειν τε και π. Xen.; ἥ ἐκ τῆς πόλεως παράγουσα δύναμις Polyb.)

    7) тж. med. проходить, кончаться

    

(ἥ σκοτία παράγεται, παράγει τὸ σχῆμα τοῦ κόσμου τούτου NT.)

    8) производить, выводить

    

ὁ ἀνδριὰς (οὐ ξύλον, ἀλλὰ) παράγεται ξύλινος Arst. — статуя (из дерева) называется не деревом, а производным словом «деревянная»

    9) ( о кораблях) заходить, приставать, причаливать

    

(ἐπὴ τέν Χρυσόπολιν, εἰς τέν Ῥώμην Polyb.)