АГАТАНГЕЛ

див. Кримський, Агатангел Юхимович

Кримський, Агатангел Юхимович (1871, Володимир-Волинський - 1942) - вчений сходознавець (арабіст, іраніст, тюрколог), відомий фахівець-україніст, поет, прозаїк, поліглот, перекладач. Походив із родини вчителя міського училища Юхима Кримського. Предок роду Кримських був муллою в Криму і в 1696 р. внаслідок політичних колізій під тиском переслідувань бахчисарайського хана виїхав у Литовське князівство. К. навчався у колегії Павла Галагана (Київ), Лазаревському ін-ті східних мов (Москва), на історико-філологічному ф-ті Московського ун-ту. Був учнем відомих славістів і сходознавців - Житецького, Корша, Мілера, Гер'є, Фортунатоватаін І. ще в студентські роки плідно співпрацював з Франком, Пав ликом, Грінченком та ін. У 1896 - 1898 рр. перебував у відрядженні в Сирії та Лівані з метою вдосконалення арабськ. мови. У 1898 - 1918 рр. К. - проф. Лазаревського ін-ту східних мов, де викладав арабськ., перськ., турецьк. мови та літератури, історію мусульманського Сходу. Од 1918 р. - один із засновників і незмінний науковий секретар Української Академії наук; у новоствореній академії заснував секцію суспільних наук, кабінет арабо-іранської філології, гебраїстичну історико-археологічну комісію, комісію словника живої розмовної укр. мови та ін. У 30-ті рр. К. зазнав утисків і репресій, влітку 1941 р. був насильно евакуйований і помер у шпиталі поблизу Кокчетава (Казахстан). К. - засновник школи укр. перекладу зі східних мов, а також орієнтального напряму в укр. літературі. Він є автором першого перекладу "Шах-наме" Фірдоусі на слов'янські мови (україномовна антологія з "Шах-наме" вийшла друком у Львові 1896 р. за сприяння Франка). Наукова спадщина вченого налічує близько 900 праць - монографій, статей, рецензій, досліджень.

[br]

Осн. тв.: "Нарис розвитку суфізму до кінця III ст. гіджри" (1895); "Історія персів, їх літератури та дервішської теософії" (1901 - 1914); "Мусульманство та його будучність" (1904); "Історія мусульманства: Нариси релігійного життя. Вахабіти. Бабізм. Бехаїтство" (1912); "Історія Туреччини" (1915); "Історія Персії та її письменства" (1923); "Хафіз та його пісні в його рідній Персії XIV ст. та в новій Європі" (1924); "Перський театр, звідки він узявся і як розвивався" (1925); "Джамі" (рукопис); "Хазари" (рукопис); "Нізамі та його сучасники" (1989); "Історія нової арабської літератури" та ін.

нелегковимовний. важкий (нелегкий) для (до) вимови, (диал.) крутий; (непристойный) непристойний, неподобний, крутий, (похабный) сороміцький. [«Агатангел?» - круте ймення (Звин.). Вона йому каже: «Дурень»; а він їй таке круте слово загнув, що й сказати не можна (Звин.). Сороміцькі слова (Київщ.)].

* * *

1) нелегковимо́вний, нелегки́й (важки́й) для вимо́ви

2) ( не совсем пристойный) не зо́всім присто́йний; ( неприличный) непристо́йний, неподо́бний

Кримський, Агатангел Юхимович

Кримський, Сергій Борисович

Пріцак, Омелян Йосипович (1919, Самбірщина, Галичина) - амер. (укр. походження) вчений-історіософ, сходознавець. Один із фундаторів Гарвардського Ін-ту українознавчих студій і його директор у1973-1991рр. Організатор і перший директор Ін-ту сходознавства ім. А.Ю. Кримського НАНУ; головний редактор відновленого ним у 1993 р. часопису "Східний світ". Від 1990 р. - іноземний член НАНУ. Лауреат Премії Національної Академії наук ім. А.Ю К. римського (1990) за видатні наукові здобутки в орієнталістиці та Державної премії України (1993). Автор понад 900 різнопланових за своїм характером і змістом наукових праць. Одна з центральних, у сфері творчих зацікавлень дослідника, - проблема походження Русі. У фундаментальній монографії, присвяченій цій проблемі, походження Русі пов'язується з діяльністю міжнародної торговельної корпорації, що первісно складалася з кельтських рутенів (русів), франків і фризійців. Увійшовши в співпрацю зі скандинавами і хозарами, вони й поклали початок державному утворенню Русі, яке локалізується дослідником у верхів'ях Волги. Чимало наукових праць П. присвячено формуванню степових імперій середньовічного світу, зокрема першої ісламсько-тюркської держави Караханідів у Середній Азії, історії кочових народів - гунів, аварів, печенігів, половців тощо. У колі зору П. - також взаємини козацької України зі Сходом. Зокрема, він детально розглянув угоди Пилипа Орлика з Туреччиною, що дало йому змогу глибше осягнути правові засади першої укр. Конституції 1710 р. П. є також великим знавцем історіософії Грушевського та творчої спадщини А. Кримського.

[br]

Осн. тв.: "Рід Скоропадських/Історично-генеалогічна студія" (1938); "Українська культура: Загальна характеристика і основні складники". У 3 ч., у співавт. (1949); "Походження Русі. Стародавні скандинавські джерела (крім ісландських саг)" (1981); "Історіософія та історіографія Мих. Грушевського" (1991); "Шевченко-пророк: Світи Тараса Шевченка" (1991); "Агатангел Кримський і його історія Туреччини" (1996).