-
1 arbitrage
n бірж. арбітражна операція; арбітраж; a арбітражний купівля цінних паперів (securities), валюти (currency) або товарів (commodity) з наступною зворотною угодою для одержання прибутку (profit) внаслідок різниці відсоткових ставок (interest rate), ринкових цін або курсу (exchange rate) валюти у часі чи на різних ринках; ♦ арбітражними операціями займаються арбітражери (arbitrageur/arbitrager), які використовують різницю між продажною і купівельною цінами, одержуючи чистий прибуток після відрахування витрат за операцію═════════■═════════compound arbitrage складний арбітраж; covered interest arbitrage захищений відсотковий арбітраж; currency arbitrage валютний арбітраж; geographic arbitrage географічний арбітраж • просторовий арбітраж; interest arbitrage відсотковий арбітраж; risk arbitrage ризикований арбітраж; simple arbitrage простий валютний арбітраж═════════□═════════arbitrage in bills of exchange арбітражні операції з переказними векселями; arbitrage in bullion арбітражні операції із золотом; arbitrage in goods арбітражні операції з товарами • товарний арбітраж; arbitrage in securities арбітражні операції з цінними паперами; arbitrage in stocks арбітражні операції з акціями; arbitrage market арбітражний ринок; arbitrage of exchange валютний арбітраж; arbitrage pricing model арбітражна модель ціноутворення arbitrage profit — прибуток від продажу за вищою ціною; arbitrage transaction арбітражна операція; arbitrage tunnet «арбітражний тунель», різниця між цінами, що допускає арбітраж; direct arbitrage of exchange двосторонній валютний арбітраж═════════◇═════════арбітр/арбітраж < фр. arbitre — третейський суддя, arbitrage — третейський суд < лат. arbiter — свідок, посередник, мировий суддя; фіксується з XVII ст. у формі арбитеръ (ЕС-СУМ 1: 80; ЕСУМ 1: 82); третейський < третій, третина, третя частина чогось у значенні «суддя» або «посередник»; третейський суд — справа, здійснена по-третейському (Даль 4:430; СДМ: 225)* * *арбітражна угода (придбання або продаж валют або цінних паперів і майже одночасний продаж або придбання тієї ж суми або тих самих цінних паперів; проводиться з метою виграшу на різниці курсів)
См. также в других словарях:
arbitre — 1. (ar bi tr ) s. m. 1° Celui qui, agréé ou désigné par les parties, juge un différend. • Sa probité le rend l arbitre de tous les États, FÉNEL. Tél. V. • Il faut prendre pour arbitre un peuple voisin, FÉNEL. ib. XXIII. • Je vous fais… … Dictionnaire de la Langue Française d'Émile Littré
arbitre — ARBITRE. s. m. Faculté de l ame pour se determiner à une chose plustost qu à une autre. Puissance qu a la volonté de choisir, ce mot se joint tousjours avec l une de ces trois épithetes. Franc arbitre. libre arbitre. liberal arbitre. Dieu a donné … Dictionnaire de l'Académie française
arbitré — arbitré, ée (ar bi tré, trée) part. passé. Décidé par arbitre. Des dommages arbitrés … Dictionnaire de la Langue Française d'Émile Littré
arbitre — 1. arbitre [ arbitr ] n. • 1213; lat. arbiter 1 ♦ Dr. (rare au fém.) Personne désignée par les parties (particuliers ou États) pour trancher un différend, régler un litige (⇒ arbitrage). Le compromis autorise les arbitres à statuer comme «… … Encyclopédie Universelle
ARBITRE — s. m. Celui qui est choisi par une ou plusieurs personnes, pour terminer un différend. Prendre, nommer, choisi quelqu un pour arbitre. Convenir d arbitres. S en rapporter à des arbitres. Sortir d une affaire par arbitres. Compromettre entre les… … Dictionnaire de l'Academie Francaise, 7eme edition (1835)
arbitre — I. ARBITRE. s. m. Homme choisi librement par des personnes qui ont un différent entre elles, pour prononcer sur leurs intérêts respectifs. La C. de 1795 déclare la décision de ces Arbitres sans appel et sans recours en cassation, à moins que les… … Dictionnaire de l'Académie Française 1798
arbitre — I. Arbitre esleu par les parties, et amiable compositeur, Disceptator domesticus, Arbiter ex compromisso, Compromissarius. Prendre un arbitre, et s accorder à luy, Sumere iudicem de re aliqua, Arbitrum capere, siue adhibere. Se mettre en arbitres … Thresor de la langue françoyse
ARBITRE — n. m. Celui qui est choisi par une ou plusieurs personnes pour terminer un différend. Prendre, nommer, choisir quelqu’un pour arbitre. Convenir d’arbitres. S’en rapporter à des arbitres. Tiers arbitre. Il signifie aussi Maître absolu. Vous êtes… … Dictionnaire de l'Academie Francaise, 8eme edition (1935)
Arbitre — Cette page d’homonymie répertorie les différents sujets et articles partageant un même nom. Dans le domaine des sports et des jeux (échecs par exemple), un arbitre est une personne désignée pour faire respecter les règles du jeu. Dans le domaine… … Wikipédia en Français
Arbitre — GISCARD d ESTAING (Valéry) Bio express : Homme d État français (1926 ) «Le président de la République n est pas un partisan, il n est pas chef de parti. Mais il ne peut pas rester non plus indifférent au sort de la France. Il est … Dictionnaire des citations politiques
arbitre — a, arbitre, o n. arbitre … Diccionari Personau e Evolutiu
