Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

4)+(назначить)

  • 1 назначить

    Русско-украинский словарь > назначить

  • 2 назначать

    назначить
    1) (обозначать, отмечать что) значити, визначати и визначувати, визначити, зазначати и зазначувати, зазначити, на[по]значати и на[по]позначувати, на[по]значити, відзначати и відзначувати, відзначити, (о мног.) позначити, повизначати, повизначувати и т. п. що. [Визначує дорогу блискавицям (Куліш)]. -чить границы чему - визначити межі чого. -чить север и юг на карте - зазначити (позначити) північ і південь на мапі (на (географічній) карті). -начь верх на тюке - на[по]значи верх на паці;
    2) (определять что кому, чему, для кого, для чего, предназначать на что) призначати и призначувати, призначити, визначати и визначувати, визначити, приділяти, приділити, (наметить) назнаменати, (о мног.) попризначати, попризначувати, повизначати, повизначувати, поприділяти що кому, чому, (за-)для кого, (за-)для чого, на що. [Делегаціям від селян призначено ці місця, а від робітників - оці (Київ). Я призначив читання на один вечір (Грінч.). Шевченко, пишучи свої твори, не призначав їх за-для читання народові (Грінч.). Частину свого заробітку він призначив на певну мету (Київ). Я визначила розписання таке, що на російську мову йде небагато годин (Крим.). У ту башточку вкидали дівчат і замикали там чи на два тижні, чи на два роки, - то вже як пан приділить (М. Вовч.). Діточкам моїм пан щось приділить за мою смерть (М. Вовч.). Брахманізм обеззброїв стихійність цих поривів, назнаменавши, як час для їх здійснення, два останні перегони на життьовому шляху (М. Калин.)]. -чить заседание на пятницу - призначити засідання на п'ятницю. -чить награду - призначити нагороду. -чать наказание - визначати (призначати) кару. -чить опеку над кем - призначити опіку над ким. -чать, -чить плату - визначати, визначити, призначати, призначити, класти, покласти плату (платню). [Плату кладуть чималу їй за рік (Грінч.)]. -чить в продажу, к продаже что - призначити до продажу що. -чать работу кому - призначати (визначати) працю кому. -чить себе сделать что - призначити собі (сказати собі) зробити що. [Як чого не скінчить у тиждень, що казала собі скінчити, то… (М. Вовч.)]. -чить свидание кому - призначити побачення кому. Мне -чили притти в понедельник - мені призначено прийти в понеділок. -чать следствие - призначати слідство. -чать срок - призначати (визначати) термін (строк, речінець). -чать, - чить цену - визначати, визначити, класти, покласти, становити, постановити, нарядити ціну. [Ціну на землю визначали вони всі гуртом (Грінч.). Базар ціну становить (Богодух.). Взяли тому коню ціну нарядили - півтораста карбованців та й чотири (Пісня)];
    3) (на должность, для исполнения какой-либо обязанности) призначати, призначити, настановляти и настановлювати, настановити, наставляти, наставити, ставити, поставити, становити, постановити кого ким, на кого, за кого, на яку посаду, приділяти, приділити кого за кого, нарядити кого ким, (гал.) іменувати, на(й)менувати кого ким, на яку посаду, (о мног.) попризначати, понастановлювати, понастановляти, понаставляти, поприділяти; (только куда, кому, к кому) надавати, надати (о мног.) понадавати кого куди, кому, до кого. [Неписьменних не призначають на відповідальні посади (Київ). Його козаки злюбили, до себе в курінь пустили, ще й отаманом настановили (ЗОЮР I). Щоб воєводами настановити, того не буде зроду (Л. Укр.). Князями нас понастановляє (Куліш). Нас ніхто не обирав, нас настановили на парафії (Н.-Лев.). Його скинули з пристава й настановили на стражника (Васильч.). Вони його поставили собі лакеєм (Грінч. I). Соргія поставив пан за ключника (Основа 1862). Постановили на дяка (М. Вовч.). Постановили її за царинного (Кониськ.). Пан приділив батька за лісника (М. Вовч.). Доти чоловік добрий, доки його десятником не нарядили (Приказка). Агрономів надають нам з Київа (Київщ.)]. -чить наследника - призначити спадкоємця. -чить кого опекуном над кем - призначити (настановити) кого опікуном (на опікуна, за опікуна) над ким. [Громада настановила над їми опікуном Панаса Момота (Грінч.)]. -чить себе преемника - призначити собі наступника. -чить сына в военную службу - призначити сина до військової служби. -чать, -чить кому какую-либо роль в чём - призначати, призначити, приділяти, приділити кому яку ролю в чому. [Салкові, що мав грати старшину, приділили роль свідка (Грінч.)];
    4) (о судьбе: предопределять) судити, присудити, призначати, призначити, приділяти, приділити, надавати, надати, нарікати, наректи, назнаменувати кому що. [Мені літа тії доля присудила (Рудан.). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш)]. Назначаемый - визначуваний, зазначуваний; настановлюваний, призначуваний и т. п. Назначенный -
    1) визначений, зазначений, на[по]значений, відзначений, повизначуваний и т. п.;
    2) призначений, визначений, приділений, покладений, поприділяний и т. п. [Творчі сили, - ті гнатимуть вас у призначене місце (Франко). Заковане в залізні обручі письменство незабаром переросте призначену йому мірку (Рада). Гроші, від громади призначені на школу (Грінч.)]. -ная цена - визначена ціна. В -ный час, в -ное время - у призначену годину (призначеної години), у призначений час (призначеного часу);
    3) призначений, настановлений, наставлений, поставлений, постановлений, приділений, наряджений, іменований, наданий, попризначуваний и т. п. Вновь -ный - новопризначений, новонаставлений ким, на кого, за кого, на яку посаду, новонаданий кому, до кого;
    4) суджений, присуджений, призначений, приділений, наданий, наречений, назнаменований. [До своєї мети, назнаменованої йому од бога, дійде (Куліш)]. -ться -
    1) визначатися и визначуватися, бути визначуваним, визначеним, повизначуваним и т. п.;
    2) призначатися и призначуватися, бути призначуваним, призначеним, попризначуваним и т. п. [Речінця побутові на Запоріжжі не визначалося нікому (Куліш). Щоб полагодити спір, визначується губерніяльна комісія (Франко). Її ще здавна призначено мені (Грінч.). Почала лічити йому лінійкою в долоню, скільки було то вже йому призначено (Васильч.)]. Деньги -чались на одно, а пошли на другое - гроші призначено було на одно, а пішли на инше. Срок -чался длинный, а теперь его сократили - термін (строк, речінець) призначено (визначено) було довгий, а тепер скорочено. Срока не -чалось никому - терміну (строку, речінця) не становлено (не визначали, не визначалося) нікому;
    3) призначатися, настановлятися и настановлюватися, бути призначуваним, настановлюваним, призначеним, настановленим, попризначуваним, понастановлюваним и т. п. ким, на кого, за кого, на яку посаду. [Панна настановляється на вчительку в село С. (Коцюб.). Ті батюшки, що вчилися в академії й були понастановлювані на парафії (Н.-Лев.). Інструктора від нас забрано, а нам надано иншого (Київщ.). Полковники і сотники надані теж із польського панства (Куліш)]. Он -ется инструктором - його призначено (настановлено, призначають, настановляють) на (за) інструктора. -ется комисия для рассмотрения дела - призначається комісія (призначають комісію), щоб розглянути справу. -ется следствие по этому делу - призначається (призначають) слідство в цій справі;
    4) судитися, призначатися, приділятися, бути призначеним, приділеним, наданим, назнаменованим, нареченим. [Щоб не було одних, яким ніби призначено тільки працювати, і других, яким призначено з чужої праці живитися (Рада). Шлях без міри, вік без ліку їй надано від творця (Самійл.). Та вже коли наречено вмирати, і знахури не відшепчуть (ЗОЮР I)].
    * * *
    несов.; сов. - назначить
    1) призначати и призначувати, призначити и призначити а мног. попризначати; ( определять) визначати и визна́чувати, ви́значити

    \назначатьть лека́рства — признача́ти, призна́чити лі́ки

    \назначатьть свида́ние — признача́ти, призна́чити побачення

    \назначатьть цену — признача́ти, призна́чити (визначати, визначити) ці́ну

    2) (куда; кем - на должность, работу) признача́ти и призна́чувати, призна́чити и мног. попризначати (куди; ким, на кого, за кого); (ставить кем-л.) наставля́ти, наста́вити и мног. понаставля́ти, настановля́ти, настанови́ти и мног. понастановля́ти и понастано́влювати (ким, на кого, за кого); (направлять куда-л.) наряджа́ти, наряди́ти (куди)

    Русско-украинский словарь > назначать

  • 3 наказание

    1) (действие) а) покарання; скарання; (через палача) с[від]катування кого за що. [З покаранням убійців справа затихне (Франко)]; б) наказ, загадання, загад (-ду);
    2) (кара) кара, (ум. каронька), покара, карання, покарання, скарання, укарання (-ння), пеня (-ні). [За всякі провини була зараз кара (Грінч.). Варті ми надгороди, а не кар (Франко). Не боже карання, своє дурування (Номис). Всякі його укарання зносила, терпіла (Гол. 1). Хоч вина твоя яка буде - за правду збавлю тобі пені (Квітка)]. -ние божье (божеское, господне) - кара божа (господня), божий на[по]пуст (-ту). Жестокое -ние - люта кара, люте покарання. -ние исправительное - кара для поправи, виправна кара. -ние розгами - кара (покарання) різками, хлоста (-ти), хлост (-ту). [Після хлости жити не можна: дівчата очі висміють (Кониськ.)]. -ние смертью - кара на горло (на смерть), скарання горлом, покарання смертю. -ние телесное - тілесна кара, кара по тілу (Кониськ.), кара на тіло (М. Грінч.). -ния уголовные - горлові кари. Мера -ния - міра (вимір) кари. Высшая мера -ния - найвища кара, розстріл (-лу). Степень -ния - міра (ступінь) кари. Положение о -ниях - карний статут (-ту), карний кодекс (-су). Под страхом -ния - під загрозою кари, під карою. [А я під карою готов по світу оповістить, що рівні нам немає (Куліш)]. В -ние кому - на кару, (вместо -ния) за кару кому. [Хай на кару вам се прийде без завади (Самійл.). Доля щербата поставила їх за чиїсь гріхи на кару коло газетної української роботи (Рада)]. По совокупности -ний - за сукупністю кар. Заслужить -ние - заслужити кари (на кару). Назначить (определить) -ние - визначити (призначити) кару. Налагать, наложить -ние - накладати, накласти кару. Нести, понести -ние - приймати, при(й)няти кару (покуту), (казниться) каратися. [Щоб міг нарешті він принять од мене кару (Самійл.). Приняв кару й покуту (Коцюб.) А я й досі караюся і каратись буду й на тім світі (Шевч.)]. Подвергать, -ся -нию - см. Подвергать, -ся. Смягчить -ние - полегчити кару. Увеличить, уменьшить -ние - збільшити, зменшити кару. Не избегнуть -ния - не втекти (від) кари, не минути кари (Кониськ.);
    3) стар. - наука, навчання (чого).
    * * *
    ка́ра, покара́ння, кара́ння, скара́ння; (церк., перен.) поку́та; (возмездие поэз.) пока́ра; диал. укара́ння

    в \наказание ние кому́ — на ( реже за) ка́ру кому́; ( чтобы наказать) щоб покарати кого́

    [вот] \наказание ние [мне, тебе́] с кем — [от] му́ка (клопіт, моро́ка, заморо́ка, ка́ра) [мені́, тобі́] з ким

    су́щее (бо́жеское, пря́мо, про́сто) \наказание ние с кем-чем — спра́вжня (бо́жа, про́сто, яка́сь) ка́ра з ким-чим

    теле́сное \наказание ние — тіле́сна ка́ра, тіле́сне покара́ння

    Русско-украинский словарь > наказание

  • 4 пенсия

    пенсія (-сії). Назначить -сию кому - призначити пенсію кому. Жить на -сию - жити з пенсії. Получающий -сию, на -сии - хто одержує пенсію, пенсіонований.
    * * *
    пе́нсія

    Русско-украинский словарь > пенсия

  • 5 положить

    -ся см. Полагать, -ся.
    * * *
    1) покла́сти
    2) ( решить) ви́рішити; ( постановить) ухвали́ти
    3) ( назначить) призна́чити и призначи́ти; ( установить) установи́ти

    Русско-украинский словарь > положить

  • 6 посажать

    1) (усадить) посаджати, посадовити кого; см. Посадить 1. [Посадовили своїх гостей до столу];
    2) (назначить на должность) понастановляти, понастановлювати. [Понастановлювали лихих начальників]. См. Посадить 1.
    * * *
    1) посади́ти, посаджа́ти, посадови́ти

    Русско-украинский словарь > посажать

  • 7 публичный

    1) (открытый) публічний, прилюдний, привселюдний, принародни[і]й, уселюдний. [Урочисті зібрання Академії - завсігди прилюдні (Стат. Акад.). Без жадних прикрас виставлено на привселюдне позорище болячки сучасного громадського ладу (Єфр.)]. -ная казнь - прилюдна кара. -ная продажа - прилюдний продаж. Продать с -чных торгов - продати з прилюдного торгу, з ліцитації (зап.). Назначить к продаже с -ных торгов - пустити на прилюдний торг, (зап.) на ліцитацію;
    2) (для публики устроенный) публічний, (всенародный) всенародній, (общественный) громадський, (народный) народній. -ное гулянье - громадська гулянка;
    3) (принадлежащий обществу) громадський. [Громадські будинки, лікарні, землі]. -чный дом - дім розпусти, (грубо) бардак (-ка), бурдей. -чная женщина - повія, бахурка, розпусниця; см. Проститутка.
    * * *
    публі́чний; (совершающийся при. всех, для всех) прилю́дний, привселю́дний

    Русско-украинский словарь > публичный

  • 8 Поназначать

    попризначати, понастановляти и понастановлювати кого; срв. Назначить.

    Русско-украинский словарь > Поназначать

См. также в других словарях:

  • НАЗНАЧИТЬ — НАЗНАЧИТЬ, назначу, назначишь, сов. (к назначать). 1. что. Поставить метку, знак чего н., обозначить, наметить (устар. и спец.). Назначить места для столбов на дороге. 2. что. Выбрать, наметить, определить для какой н. цели, для какого н.… …   Толковый словарь Ушакова

  • назначить — приставить, вынести, прикомандировать, прописать, уготовить, отвести, наметить, наложить, приуготовить, нарядить, предначертать, припаять, поставить, уготовать, распределить, вкатать, влепить, причислить, судить, предопределить, предначертить,… …   Словарь синонимов

  • НАЗНАЧИТЬ КУРС — (То shape the ship s course) определить направление, по которому должно идти судно. Самойлов К. И. Морской словарь. М. Л.: Государственное Военно морское Издательство НКВМФ Союза ССР, 1941 Назначить курс задать направление, по которому долж …   Морской словарь

  • назначить встречу — забить стрелку, поставить стрелку, вызвать на ковер, назначить свидание Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • НАЗНАЧИТЬ — НАЗНАЧИТЬ, чу, чишь; ченный; совер. 1. что. Наметить, установить, определить. Н. день встречи. Н. заседание на вечер. Н. цену. Н. пенсию кому н. Н. лекарство. Так назначено (безл.) судьбой (так предопределено). 2. кого (что). Поставить на какую н …   Толковый словарь Ожегова

  • назначить цену — оценить Словарь русских синонимов …   Словарь синонимов

  • назначить — встречу назначить • модальность, планирование назначить время • модальность, планирование назначить встречу • модальность, планирование назначить день • модальность, планирование назначить заседание • модальность, планирование назначить свидание… …   Глагольной сочетаемости непредметных имён

  • назначить —     НАЗНАЧАТЬ/НАЗНАЧИТЬ     НАЗНАЧАТЬ/НАЗНАЧИТЬ, устар. определять/определить, разг. ставить/поставить …   Словарь-тезаурус синонимов русской речи

  • Назначить — сов. перех. см. назначать Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • назначить — назначить, назначу, назначим, назначишь, назначите, назначит, назначат, назнача, назначил, назначила, назначило, назначили, назначь, назначьте, назначивший, назначившая, назначившее, назначившие, назначившего, назначившей, назначившего,… …   Формы слов

  • назначить — глаг., св., употр. сравн. часто Морфология: я назначу, ты назначишь, он/она/оно назначит, мы назначим, вы назначите, они назначат, назначь, назначьте, назначил, назначила, назначило, назначили, назначивший, назначенный, назначив см. нсв …   Толковый словарь Дмитриева

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»