-
81 произносить
произнести и произнесть1) (говорить) промовляти, промовляти, вимовляти, вимовити, проказувати, проказати, виголошувати, виголосити, вирікати, виректи, прорікати, проректи, виповісти, вигомоніти що; [Здається, наче-б то одні слова вони промовляють (Єфр.). Напівмертві уста вимовляють її ім'я (Коцюб.). Часом він проказував цілі довгі фрази якоюсь незрозумілою мовою (Корол.). Ці чудові слова, найбільшого письменника з чистою совістю може проказати все українське письменство (Єфр.). Виголосив діялог двома неоднаковими голосами (Крим.). Хто вирік оттаке? - питалися лякливо богомольці (Дн. Чайка). У всьому тому не провинив Йов і не виповів нічого безумного проти Бога (Кн. Йова). Усе це з плачем вигомоніла Маланка Андрієві в спину (Коцюб.)]. -сить, -сти речь - промовляти, промовити, виголошувати, виголосити, казати, сказати промову. -сить стихи, молитвы - проказувати вірші, молитви. -сить, -сти приговор - вирікати, виректи присуд. -сти вслед за кем - проказати за ким. -сить о чём свое суждение - вирікати свій суд про що, висловлювати свою думку про що. Быть в состоянии -сти - добути голос. [Хочеться похвалитись і не добуду голосу з грудей (Коцюб.)];2) (выговаривать) вимовляти, вимовити, виказувати, виказати; (при чтении) вичитувати, вичитати. [Він уже знав їх імена, тільки вимовляв їх якось чудно (М. Лев.). Як ото вони кажуть, до я так не викажу (Переясл.). Як його вичитувать треба? (О. 1862)]. -сить растягивая - з протягом вимовляти. Произносимый - промовлюваний, вимовлюваний, проказуваний, виголошуваний; вимовлюваний, виказуваний. Произнесённый - промовлений, вимовлений, проказаний, виголошений, виречений, проречений, виповіджений; вимовлений, виказаний. -ться -1) промовлятися, бути промовленим, вимовлятися, бути вимовленим, проказуватися, бути проказаним, виголошуватися, бути виголошеним, вирікатися, бути виреченим, прорікатися, бути прореченим;2) (выговариваться) вимовлятися, бути вимовленим, виказуватися, бути виказаним. [Як вимовляється слово «життя» в Галичині?].* * *несов.; сов. - произнест`и1) ( выговаривать) вимовля́ти, ви́мовити, прогово́рювати, проговори́ти, промовля́ти, промо́вити2) (говорить, высказывать) вимовля́ти, ви́мовити, промовля́ти, промо́вити; (несов.: сказать) сказа́ти; (речь, тост) виголо́шувати ви́голосити; (стихи, команду) прока́зувати, проказа́ти -
82 произносить
1. гл. произносить по буквам — spell outразъяснять; произносить по буквам — spell out
2. utter3. sayСинонимический ряд:выговаривать (глаг.) выговаривать; говорить -
83 Я-26
РАСПУСКАТЬ/РАСПУСТИТЬ ЯЗЫК coll, disapprov VP subj: human to become too talkative, speak excessively, without restraintX распустил язык — X talked too much (too freely)X wagged (began to wag) his tongueNeg Imper не распускай язык - shut your mouthquit wagging (don't wag) your tongue put a sock in it put a lid on it.В это мгновение чёрный китель поднял голову и начал что-то выговаривать своему земляку. Сван, что сидел на корточках, добродушно оправдывался, поглядывая в нашу сторону, как на союзников. Чёрный китель постепенно успокоился и на интонации мелкого административного раздражения замолк. «Язык не распускай», - сказал он ему в конце по-русски... (Искандер 4). At that instant, Black-Tunic raised his head and began saying something to his countryman. The Svan who was sitting on his haunches defended himself good-naturedly, glancing in our direction as if we were allies. Black-Tunic gradually wound down and concluded in a tone of petty administrative irritation. "Don't wag your tongue," he said finally, in Russian... (4a). -
84 параротацизм
-
85 распускать язык
• РАСПУСКАТЬ/РАСПУСТИТЬ ЯЗЫК coll, disapprov[VP; subj: human]=====⇒ to become too talkative, speak excessively, without restraint:- quit wagging < don't wag> your tongue;- put a lid on it.♦ В это мгновение чёрный китель поднял голову и начал что-то выговаривать своему земляку. Сван, что сидел на корточках, добродушно оправдывался, поглядывая в нашу сторону, как на союзников. Чёрный китель постепенно успокоился и на интонации мелкого административного раздражения замолк. "Язык не распускай", - сказал он ему в конце по-русски... (Искандер 4). At that instant, Black-Tunic raised his head and began saying something to his countryman. The Svan who was sitting on his haunches defended himself good-naturedly, glancing in our direction as if we were allies. Black-Tunic gradually wound down and concluded in a tone of petty administrative irritation. "Don't wag your tongue," he said finally, in Russian... (4a).Большой русско-английский фразеологический словарь > распускать язык
-
86 распустить язык
• РАСПУСКАТЬ/РАСПУСТИТЬ ЯЗЫК coll, disapprov[VP; subj: human]=====⇒ to become too talkative, speak excessively, without restraint:- quit wagging < don't wag> your tongue;- put a lid on it.♦ В это мгновение чёрный китель поднял голову и начал что-то выговаривать своему земляку. Сван, что сидел на корточках, добродушно оправдывался, поглядывая в нашу сторону, как на союзников. Чёрный китель постепенно успокоился и на интонации мелкого административного раздражения замолк. "Язык не распускай", - сказал он ему в конце по-русски... (Искандер 4). At that instant, Black-Tunic raised his head and began saying something to his countryman. The Svan who was sitting on his haunches defended himself good-naturedly, glancing in our direction as if we were allies. Black-Tunic gradually wound down and concluded in a tone of petty administrative irritation. "Don't wag your tongue," he said finally, in Russian... (4a).Большой русско-английский фразеологический словарь > распустить язык
-
87 выговорить
сов., см. выговаривать 1), 2) -
88 выговорить
vt pf ipfвыговаривать1 udtale2 betinge (sig). -
89 бранить
(вн.) -
90 выговорить
сов. см. выговаривать 1, 3 -
91 бранить
бранитьнесов μαλώνω, ἐπιπλήττω, ἐπιτιμώ/ ἀποπαίρνω (выговаривать)/ βρίζω, ὑβρίζω (ругать). -
92 выговорить
выговор||итьсов см. выговаривать 1. -
93 произнести
произнестисов, произносить несов1. (говорить) λεγω / ἐκφωνώ (речь):не произнести ни слова δέν βγάζω λεξη·2. (выговаривать) προφέρω:правильно \произнести προφέρω σωστά· ◊ \произнести приговор ἐκδίδω (δικαστικήΜ) ἀπόφαση [-ιν]. -
94 выговариваться
-
95 выговорить
см. выговаривать -
96 строжить
( кого) бу́ти суво́рим, суво́ро обхо́дитися (-джуся, -дишся) (з ким); ( выговаривать) вигово́рювати, -рюю, -рюєш (кому); ( отчитывать) вичи́тувати, -тую, -туєш (кому) -
97 шерстить
1) шерсти́ти2) (выговаривать, распекать) доріка́ти, вичи́тувати; шпе́тити, бра́ти в шо́ри -
98 выговаривание
-
99 выговариваться
-
100 произносить
См. также в других словарях:
выговаривать — Сделать выговор (замечание), прочитать кому выговор, поставлять на вид, замечать, журить (пожурить), усовещевать, пенять, распекать, упрекать; читать нотацию, помылить (вымыть, взмылить, намылить, напудрить) голову, дать нагоняй, головомойку.… … Словарь синонимов
ВЫГОВАРИВАТЬ — ВЫГОВАРИВАТЬ, выговорить что, произносить устами, выражать голосом и словами или словесными звуками. Этого спроста не выговоришь; натощак, с морозу, с просонья не выговоришь. | Помещать в число условий, включать в договор. Я выговорил себе, кроме … Толковый словарь Даля
ВЫГОВАРИВАТЬ — ВЫГОВАРИВАТЬ, выговариваю, выговариваешь. несовер. к выговорить. Ребенок плохо выговаривает звук р . Отец не раз выговаривал сыну за плохое поведение. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ВЫГОВАРИВАТЬ — ВЫГОВАРИВАТЬ, аю, аешь; несовер. 1. см. выговорить. 2. кому. Делать выговор кому н. (разг.). В. за опоздание. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
выговаривать кому — сделать (выговор, замечание), прочитать кому выговор, поставлять на вид, замечать, (по)журить, усовещевать, (по)пенять, распекать, упрекать, бранить, отчитывать; говорить, произносить, кому (((по)мылить, взмылить, намылить, вымыть, напудрить)… … Словарь синонимов
выговаривать — слова • действие, способ выговорить слова • действие, способ … Глагольной сочетаемости непредметных имён
Выговаривать кладку — См. Выговаривать клад (КЛАД) … Большой словарь русских поговорок
Выговаривать — I несов. перех. Произносить вслух что либо. II несов. перех. и неперех. Произносить каким либо образом звуки, слова своего или чужого языка (о характере, манере чьего либо произношения). III несов. перех. разг. Оговаривать что либо в свою пользу; … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
выговаривать — глаг., нсв., употр. сравн. часто Морфология: я выговариваю, ты выговариваешь, он/она/оно выговаривает, мы выговариваем, вы выговариваете, они выговаривают, выговаривай, выговаривайте, выговаривал, выговаривала, выговаривало, выговаривали,… … Толковый словарь Дмитриева
Выговаривать выговор — Сиб. В свадебном обряде: дарить подарке невесте (о женихе). ФСС, 34 … Большой словарь русских поговорок
Выговаривать клад (кладку) — Дон. Договариваться о подарках к свадьбе для жениха и невесты. СДГ 2, 59 … Большой словарь русских поговорок