ӱстел+шӧр

1)

2)

закапать

I. 1) (начинать капать) починати капати, крапати, (учащённо) капотіти; сов. закапати, закрапати, закапотіти; срвн. Капать. [Червона кров закапала з пучки (М. Вовч.). Потанув сніг, із стріх закрапало (М. Вовч.)]. Слёзы -пали из глаз - сльози закапали з очей. -пало с потолка - закапало з стелі;

2) что (забрызг. каплями) - закапувати, закапати, (о мн. или во мн. мест.) позакапувати що чим. Стол -ли воском - стола закапали воском. -ть глаза, рану чем - закрапувати, закрапати очі, рану (уразку) чим, вкроплювати и вкропляти, вкропити, (за)пускати, (за)пустити в очі, в рану що и чого. Закапанный и Закапленный - закапаний. -ться - закапуватися, закапатися. [Воском закапалася].

II. Закапывать, -ся, закопать, -ся - закопувати, -ся, закопати, -ся, (о мног.) позакопувати, -ся; см. Зарывать, -ся. Закопанный - закопаний.

* * *

1) зака́пувати, зака́пати; сов. покра́пати

2) (сов.: начать капать) закра́пати, зака́пати, пока́пати, усилит. покапотіти, -поти́ть; ( о дожде) поча́ти (-чне́) накрапа́ти (накра́пувати)

замокнуть замокати, замок(ну)ти, (о мног.) позамокати. [Однесла діжки в берег, щоб позамокали, бо геть порозсихалися (Слов'янос. п.)]. -нуть от сырости, дождя - змокнути, замокнути. [Стіна змокла мало не до стелі. Сіно замокло на дощі]. Замокший - замоклий; змоклий.

* * *

несов.; сов. - зам`окнуть

I. Мокротина флягма, (реже флегма), мокротиння, харкотиння, харковиння (-ння), харковина, харканина, хряки (-ків). [Так закахикався, що мокротиння сперло йому дух (Кониськ.). Виплюнув чорне з кров'ю мокротиння (Черкас.)].

II. мокрість, вогкість (-ости); мокрінь (-ни), моква, мокротеча, мокреча. [Завше коло мисника мокрінь (Липовеч.). Ганчар цілий день у мокві робить (Вовчанщ.). І з стелі і з стін пустки пішла мокротеча (Еварн.)].

* * *

мохнатий, мохнавий, волохатий, пелехатий, пухнатий, (косматый) кудлатий, кошлатий, патлатий, (о лошади ещё) муштатий. [Мохнатий дуб (Куліш). Мохнава лапа (Еварн.). Коні білі й волохаті, немов ягнята (Коцюб.). Волохатий аґрус (Звин.). На вітах білий-білий, пелехатий, легесенький іней (Васильч.). Полотно не рівне, а пухнате (Звин.). Вхопив за бороду кудлату (Котл.). Дикий хміль колишеться кудлатими жмутками (Куліш). Його нечепурне обличчя з кошлатою бородою (Грінч.). Іде коза рогата, веде діток кошлата (Гатцук). Кошлате простирядно (Звин.). Воно-б і нічого собі суконце, та кошлате трохи (Звин.)]. -тый зверь - мохнатий (волохатий, кудлатий, кошлатий) звір (-ра). -тые руки, ноги - волохаті (мохнаті, мохнаві) руки, ноги. [Курка з волохатими ногами (Звин.)]. -тый голубь - волохатий (пелехатий) голуб. [Ходить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Метл.). Летить голуб коло хати, сивий, пелехатий (Чуб. V)]. -тые куры, гуси - волохаті (пелехаті) кури, гуси. -тые тени - волохаті (пелехаті, патлаті) тіні. [Волохата тінь од них упала на стіл (Васильч.). По стінах, на стелі й на комині розкидалися патлаті тіні (Васильч.)].

* * *

мостіння, (поверхности на земле камнем, булыжником) брукування, (вульг.) буркування; срв. Мостить.

* * *

1) (действие) настилання, настелювання, оконч. наслання, настеле[і]ння; (намащивание) мостіння, намощування, оконч. намощення и намостіння, (камнем) брукування, набруковування, (вульг.) буркування, набурковування, оконч. набрукування, (вульг.) набуркування. -ка пола, потолка - мостіння и намощування (намощення) помосту (підлоги), настилання (наслання) помосту (підлоги), стелі. -ка мостовой - брукування, оконч. вибрукування чого (напр. вулиці);

2) (всё, что настлано или настилается) насті[и]лка, (из дерева или ровных плит) поміст (-мосту), мостиння (-ння); (из соломы - для скота) по[і]дсті[и]лка, гайно; (стелька в обуви) устілка.

* * *

1) ( действие) настилання, настеля́ння, настелення; намощування

2) см. настил

подпрыгнуть підстрибувати, підстрибнути, підплигувати, підплигнути, підскакувати, підскочити, (о мног.) попідстрибувати, попідплигувати, попідскакувати. [Хлопчик підстрибуючи проскакав боком через усю хату (Грінч.). З радощів аж підстрибнув (Мирн.)]. -нуть до потолка - підстрибнути (аж) до стелі. Подпрыгивая - вистрибом, виплигом, вискоком, підскоком. -вая и лягаясь - вибриком.

* * *

несов.; сов. - подпр`ыгнуть

1) (действ.) см. Постилание;

2) (постил) - см. Подстилка.

* * *

1) ( действие) стелі́ння, сте́лення, посте́лення, слання́

2) ( постланное) підсти́лка, пі́дстілка

стеля, (редко) стіль (р. стелі от стеля), (гал.) повала.

* * *

1) сте́ля; диал. пова́ла

2) ав. сте́ля; (перен.) межа́, [найви́ща] то́чка, [найви́щий] рі́вень, -вня

3) ( чердак) диал. гори́ще

1) (действ.) - см. Прорубание;

2) проруб (-бу), прорубане місце. [Грубу поставили, тепер треба в стелі проруб зробити (Звин.)];

3) (просека) просіч (-чи), просіка; см. Просека.

* * *

1) протікання (ріки, посуду, стелі и пр.);

2) (времени) спливання, збігання.

* * *

1) протіка́ння

2) мина́ння, прохо́дження, промина́ння, сплива́ння, збіга́ння, пере́біг, -у

3) прохо́дження, пере́біг

1) дірка (відтулина) (в стіні або в стелі) для диму, димове вікно (віконце);

2) (дерев. труба над дым. окном: дымница) - димар (р. -ря);

3) (курная, изба) хата без комина й димаря, курна хата.

настельовий, що на стелі, що під стелею.

1) (постели) слання, стеління; (о коврах ещё) простилання, розстеляння, простирання, (скатерти) розстеляння, застеляння (столу настільником), (сена, соломы) настеляння, настилання, (подстилки) постилання;

2) (пола) мостіння.