щувати

матем. перерасполага́ть

матем.; техн. вмеща́ть

и Намощать намостить

1) (досками, стланью) намощувати, намостити, вимощувати, вимостити, (настилать) настелювати, настелити и настилати, наслати, (камнем, булыжником) вибруковувати, вибрукувати, (вульг.) вибурковувати, вибуркувати, (щебнем) насипати, насипати, висипати, висипати (грузом), нагружати и нагружувати, нагрузити, вигружати и вигружувати, вигрузити, (фашинником) тарасувати, витарасувати, (о мног.) пона[пови]мощувати, понастелювати, повибруковувати (вульг. повибурковувати) и побрукувати, пона[пови]сипати (грузом), пона[пови]гружати и пона[пови]гружувати що чим. [Намостили підлогу (Богодухівщ.). Настелив стелю (Сл. Ум.). Вибуркували багато вулиць (Київ). Витарасували греблю (Кам'янеч.)];

2) (наваливать ворохом, сооружать) намощувати, намостити, змощувати, змостити, (о мног.) понамощувати що. [Жінка не злюбила й високу кровать змостила (Чуб. V)]. Намощённый -

1) намощений, вимощений, настелений и насланий, вибрукуваний и (вульг.) вибуркуваний, насипаний, висипаний (грузом), нагружений, вигружений, витарасуваний, пона[пови]мощуваний, понастелюваний, повибурковуваний, побрукований, пона[пови]сипаний (грузом), пона[пови]гружуваний;

2) намощений, понамощуваний. -ться -

1) намощуватися, намоститися, понамощуватися; бути намощуваним, намощеним, понамощуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) намоститися, (о мног.) понамощуватися.

* * *

поместить містити (міщу, містиш) (реже поміщати), помістити що, приміщувати и приміщати, примістити, уміщати, умістити, з(а)міщати, з(а)містити, примощувати, примостити, умощувати, умостити, притулювати и притуляти, притулити кого, що куди, (о мн.) попи[пов]міщувати, попри[пов]мощувати, попритулювати кого, що. [Де він те все містив - хто його знає (Осн.). У нас так тісно, що не знаю, де вас і примістити. Ной примостив у маленькому ковчегові всіх звірів на світі (Крим.)]; (в книге, журнале, письме и т. д.) містити, вміщувати, вмістити. [Тут (у книзі) я містив дуже невеличку частину того, що говорено (Грінч.)]. -стить статью, исследование в журнале - вмістити статтю, розвідку в журналі. -щать, -стить кого на квартире - ставити, поставити на кватиру, на станцію (Свидн.) кого в кого. В нашем доме -ли много безработных - у нашому будинкові примістили багато безробітних. -тить деньги в банк - покласти гроші до банку. -тить в школу - (від)дати, записати кого до школи. -тить на службу - примістити (замістити) кого на службу. Помещённый - поміщений, приміщений, у[з]міщений. [Відомості, вміщені (подані) в газеті, неправдиві]. В журнале -ны его последние произведения - в журналі вміщено його останні твори. Помещаемый (в книге, журнале) - вміщуваний, подаваний (у книзі, у журналі). [Нижче подавані вірші…].

* * *

несов.; сов. - помест`ить

1) (предоставлять место чему-л.) приміща́ти, примісти́ти, поміща́ти, помісти́ти; ( размещать) розташо́вувати, розташува́ти, розміща́ти и розмі́щувати, розмісти́ти; притуля́ти и приту́лювати, притули́ти; ( ставить) ста́вити и станови́ти и ста́вляти, поста́вити; ( класть) кла́сти, покла́сти

2) ( публиковать) уміща́ти и умі́щувати, умісти́ти

3) ( определять) віддава́ти, відда́ти и повіддава́ти; ( устраивать) улашто́вувати, улаштува́ти

прост.; несов.; сов. - умазать

-ся, выкрестить, -ся вихрещувати, -ся, вихрестити, -ся, перехрестити, -ся, (о многих) повихрещувати, -ся.

* * *

несов.; сов. - в`ыкрестить

-ся, вымазать, -ся вимазувати, -ся, намазувати, -ся, умазувати, -ся, умазати, -ся; (маслом, глиною) вимащувати, -ся, вимастити, -ся, замастити, -ся; (дёгтем и т. п.) вишмаровувати, -ся, вишмарувати, -ся. Вымазанный - вимазаний, умазаний, вимащений, вишмаруваний.

* * *

несов.; сов. - в`ымазать

1) вима́зувати, ви́мазати и мног. повима́зувати, вима́щувати, ви́мастити и мног. повима́щувати

2) ( пачкать) вима́зувати, ви́мазати и мног. повима́зувати, вима́щувати, ви́мастити, зама́щувати, замасти́ти; ума́зувати, ума́зати, уробля́ти, уроби́ти; ( загрязнять) забру́днювати, забрудни́ти и мног. позабру́днювати, сов. ви́бруднити, побрудни́ти; ( замасливать) заяло́жувати, заяло́зити и мног. позаяло́жувати; (преим. о лице) заму́рзувати, заму́рзати

несов.; сов. - в`ырастить

виро́щувати, ви́ростити и мног. повиро́щувати, зро́щувати, зрости́ти и мног. позро́щувати; ( холить) вико́хувати, ви́кохати и мног. повико́хувати; (сов. преим. перен.) ви́пестувати, ви́пестити, ви́плекати

1) рости́ти (рощу́, рости́ш); ( выращивать) виро́щувати, -щую, -щуєш; ( лелея) плека́ти, вико́хувати, -ко́хую, -ко́хуєш

2) ( проращивать) проро́щувати

3) (перен.: наращивать) наро́щувати

несов.; сов. - уничт`ожить

1) зни́щувати и ни́щити, зни́щити и позни́щувати и пони́щити; ( истреблять) вини́щувати, ви́нищити, зво́дити, звести́; ( губить) вигу́блювати, ви́губити; ( ликвидировать) ліквідува́ти несов., сов., зліквідува́ти

2) (перен.: подавлять кого-л.) зни́щувати, зни́щити, ні́вечити, зні́вечити

напророчить напророчувати, напророчити що и чого, пророкувати що, напророкувати що и чого, віщувати що, навіщувати чого, вивіщувати, вивіщувати и вивістити що кому. [Я можу напророкувати вам (Крим.). Щоб воно на свою голову вивіщувало! (Номис)]. Напророченный - напророчений, напророкований, навіщований, вивіщуваний и вивіщений. -ться -

1) напророчуватися, бути напророчуваним, напророченим и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) напророкуватися, напророчитися, навіщуватися.

несов.; сов. - взраст`ить

закрыть

1) (окна, двери и т. п.) зачиняти, зачинити, захиляти, захилити, (о мн.) позачиняти и позачинювати (вікна, двері); (отверстие) затуляти, затулити, затикати, заткнути и заткати, (о мног.) позатуляти, позатикати, (заслонкой) заслоняти, заслонити, (о мног.) позаслоняти, (запоной и т. п.) запинати, запнути, зап'ясти, заслоняти, заслонити, (о мн.) позапинати, позаслоняти що чим; (что-либо плотно) затушковувати, затушкувати, (пров.) заштурмовувати, заштурмувати. [Без мене й дірочки малої нікому затулити (Номис). Укинув її в піч і заслонив (Рудч. П.). А я вже й піч заслонила (Кониськ.). Робили вони, позаслонявши вікна од двору (Н.-Лев.). Запинає вікно хусткою (Сл. Гр.)]. -крой сундук, крышку - зачини скриню, причини віко, кришку. -крой бутылку - заткни пляшку. -крой кран - закрути кран. -ть уши - затикати, заткнути, заткати (в)уха, защулювати, защулити (в)уха, (о мног.) позатикати, позащулювати (в)уха. [Він сів у куті, скулився, заткав вуха (Франко). Та й мимоволі з одчаєм защулив вуха (Крим.)];

2) (складывать) згортати, згорнути, стуляти, стулити. -ть книжку - згортати, згорнути книжку, стуляти, стулити книжку. [Книжку згорнув, сховав у свою шаховку (Грінч.)]. -ть зонтик - згортати, згорнути парасольку. -рыть рот - стулити рота, (насм.) зашити губи; (презрительно) замкнути (стулити) писок, заткнутися, заткати каглу. -ть рот кому (заставить замолчать) - заціплювати, заціпити уста, замикати, замкнути губу (уста) кому, зав'язувати, зав'язати язик(а) кому. -крыть рот кому чем - затулити рота кому чим. [Десятник затулив їй уста шапкою (М. Вовч.)]. -ть глаза (веками) - заплющувати (заплющати и плющити), заплющити, сплющувати, сплющити, закривати, закрити, стулювати и стуляти, стулити очі; заплющуватися, заплющитися, (о мног.) позаплющувати, посплющувати, постулювати очі, позаплющуватися; (смежить) склепати, склепити (очі). [Олеся заплющила очі й знов стала як мертва (Н.-Лев.). Плющить він очі (Мирн.). Сплющу очі (Кониськ.). Не дивіться, позаплющуйте очі (Харк. п.). Не стулю ні на хвильку очей (Л. Укр.). Впасти на лаву, як камінь у воду - і вмить склепити очі (Коцюб.)]. -ть глаза умершему - затуляти, затулити, закривати, закрити очі помершому. [Не сумуй, що прийдеться самій у гріб лягать, що не буде кому очей затулить (Франко)]. -крыть глаза (умереть) - с[за]плющити, (смежить) склепити очі. -крыть глаза кому (убить, погубить) - замкнути очі кому. -вать, -крыть глаза на что - заплющувати, заплющити очі на що, не мати очей на що. [Навмисне заплющуючи на правду очі (Єфр.)];

3) (накрывать) закривати, закрити, накривати, накрити, покривати, покрити, укривати, укрити, (о мног.) позакривати, понакривати, повкривати; (сплошь) крийма крити (укривати, укрити) що. [Зострілася чумаками, закрила дитину (Шевч.)]. -крой крышкой - за[на]крий кришкою. -ть лицо руками - затуляти, затулити обличчя руками, затулятися и затулюватися, затулитися руками, утуляти, утулити лице в долоні. [Він затулив обличчя руками (Крим.). Спустився на лавку і затуливсь руками (Крим.)]. -ть голову платком - запинати, запнути, зап'ясти голову хусткою. -ть глаза чем - затуляти, затулити очі чим. [Зінька затулила хусткою очі і гірко заплакала (Стор.)];

4) чем (скрывать от глаз, заграждать) - затуляти, затулити, заслоняти, заслонити, заступати, заступити, покривати, крити, покрити кого, що; (застить) застувати; (о тумане: заволакивать) застилати, заслати (-стелю, -стелеш), застеляти, застелити (-стелю; -стелиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгортати, обгорнути, оповивати, оповити що. [Затуляючи собою мало не все вікно (Васильч.). Чорні хмари непрозорі затулили ясні зорі (Чупр.). Рада- б зірка зійти, чорна хмара заступає (Мет.). І дим хмарою заступить сонце перед вами (Шевч.). Чорна хмара з-за Лиману небо, сонце криє (Шевч.). Неначе якийсь туман застилав йому очі (Грінч.). Не застуй вікна (Київщ.). Одійди, не застуй, бо нічого не видно (Звин.)]. - ть что чем (завешивая) - запинати, запнути и зап'ясти, (о мног.) позапинати, (со всех сторон) обпинати, обіпнути, обіп'ясти що. -вать что чем, заставляя - заставляти, заставити що чим. [Двері заставлено шахвою];

5) см. Скрывать, Укрывать;

6) (прекращать, запрещать) закривати, закрити (засідання), припиняти, припинити (засідання, газету, журнал, товариство, приймання вантажу), (счета) замикати, замкнути (рахунки). -крыть кредиты - закрити кредити. -крыть лавку (временно, совсем) зачинити крамницю. Закрытый - зачинений, захилений; затулений, заткнутий, заткнений и затканий, заслонений, запнутий и запнений; згорнений и згорнутий; (о глазах) стулений, заплющений, сплющений, (плотно) засклеплений, склеплений; закритий, по[на]критий; заступлений; застелений; закритий, припинений (журнал), (о лавке) зачинений. -тое учебное заведение - закрита школа, інтернат. -тое заседание - неприлюдне (закрите) засідання. -тое представление - закрита (неприлюдна) вистава. -тое голосование - таємне голосування. -тое платье - закрита сукня. -тое письмо - закритий лист; (заклеиваемое по краям) закритка. -тое море - закрите море. -тый слог - закритий склад. -тый экипаж, вагон - закритий екіпаж (повіз), вагон. Вход, проезд -крыт - вхід, проїзд закрито. Книжный магазин -крыт - книгарня зачинена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книгарню зачинено. Магазины по понедельникам -крыты - крамниці понеділками зачинені. Окно -то - вікно зачинено. С -тыми глазами - з заплющеними очима. С плотно -той крышкой - щільно зачинений. Свет -рыт для кого (перен.) - світ зав'язано кому.

* * *

несов.; сов. - закр`ыть

1) закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти; (загораживать, заслонять что-л.) затуля́ти и зату́лювати, затули́ти и мног. позатуля́ти и позату́лювати, заслоня́ти, заслони́ти, -слоню́, -сло́ниш и мног. позаслоня́ти; (дверь, окно, ворота; кого-л. в помещении) зачиня́ти, зачини́ти, -чиню́, -чи́ниш и мног. позачиня́ти и позачи́нювати; (застилать, завешивать) запина́ти, запну́ти и зап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. позапина́ти; (книгу, тетрадь) згорта́ти и зго́ртувати, згорну́ти, -ну́, -неш и мног. позгорта́ти и позго́ртувати

2) ( смыкать глаза) заплю́щувати, -щую, -щуєш и плю́щити, заплю́щити и мног. позаплю́щувати, сплю́щувати, сплющити, закрива́ти, закри́ти и мног. позакрива́ти

извести или известь

1) (откуда) виводити, вивести кого звідки. [Виводь коня із кінниці (Пісня)];

2) (издерживать) витрачати, витратити, потрачати, потратити марно, переводити, перевести, зводити, звести, занапащати, занапастити, збавляти, збавити, (о мн.) повитрачати, позводити, попереводити, позбавляти що. [Стільки грошей на його науку витрачено марно, бо пуття з його не вийшло ніякого (Харківщ.). Не переводь багато паперу (Харківщ.). Звели ліс батьківський і признаки немає, де ріс (Харківщ.). Стільки часу занапащаємо марно (М. Грінч.). Скільки пашні збавили на той самогон! (Звин.)];

3) кого (морить) - в'ялити, зв'ялити, морити, зморити, сушити, зсушити кого, життя збавляти, збавити кому, (образно) виварювати воду з кого. [Сушать мене, в'ялять мене мої недостатки (Пісня). Казала, що підеш за мене, то не мори мене; нехай я пришлю людей, поберімося вже собі (Квітка). Був у Шевченка другий учитель маляр, що замість науки виварював тільки воду з хлопця тяжкою роботою (Єфр.)]. Он меня -дит - він мені жити не дає, він життя моє збавляє, він мій вік занапащає;

4) -ть со света - зганяти, зігнати зо світу, зводити, звести, згладити зо світу, (сов.) стеряти, стратити, згубити, (многих) позводити (зо світу), потратити. [Замучать мене, із світу зженуть вороги мої (Васильч.). Надумався звести її з світу (Київщ.). Захотіла вона свого чоловіка стеряти (Липовеч.). Хіба цього гада зовсім із світу згладити? (Ор. Левиц.). А тепер уже он бачиш доходить до чого? що я стратить наміряюсь Максима святого (Шевч.)]. -ти со всем потомством до последнего колена - вигубити до накорінку (Крим.). -ть, -ти мышей, мух, блох и т. п. - вибавляти, вибавити, вигублювати, вигубити, винищувати, винищити, повибавляти, повигублювати, повинищувати (миші, мухи, блохи и мишей, мух, бліх). [Ніяк не можна вибавити тих мух (Борзенщ.)]. Изведенный - виведений; витрачений, потрачений, з[пере]ведений; зв'ялений, зсушений; вибавлені, вигублені.

* * *

несов.; сов. - извест`и

1) (тратить, расходовать) перево́дити, перевести́, стра́чувати, стра́тити (стра́чу, стра́тиш); тра́тити и витрача́ти ма́рно, ви́тратити ма́рно

2) (лишать жизни, губить) зво́дити, зве́сти и мног. позво́дити, занапаща́ти, занапасти́ти, -пащу́, -пасти́ш; (уничтожать, истреблять) ни́щити и вини́щувати, ви́нищити и мног. пони́щити и повини́щувати, вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити

3) (мучить, терзать) му́чити, зму́чити, заму́чувати, заму́чити; ( раздражать) дратува́ти и роздрато́вувати, -то́вую, -то́вуєш, роздратува́ти

4) (повреждать, калечить) калі́чити, покалі́чити

5) (выводить откуда-л.) виво́дити, ви́вести, -веду, -ведеш

-ся, измазать, -ся

1) (испачкивать, -ся) вимазувати, -ся, вимазати, -ся, умазувати, -ся, умазати, -ся, замащувати, -ся, замастити, -ся, вимащувати, -ся, вимастити, -ся, умащувати, -ся, умастити, -ся у що, (коломазью) зашмаровувати, -ся, зашмарувати, -ся;

2) (истратить, -ся на мазание) вимащувати, -ся, вимастити, -ся, вимазувати, -ся, вимазати, -ся, вишмаровувати, -ся, вишмарувати, -ся. [Вимастила всю крейду (Н.-Вол. п.). Вишмарувавсь увесь дьоготь на один віз (Київщ.)]. Измазанный -

1) (испачканный) замащений, умащений, замазаний, умазаний, зашмарований. [Сорочка на йому така замащена, наче місяць не скидав (Поділля)];

2) вимащений, вимазаний, вишмаруваний.

* * *

несов.; сов. - изм`азать

1) ( пачкать) вима́зувати, ви́мазати и мног. повима́зувати, вима́щувати, ви́мастити и мног. повима́щувати, масти́ти (мащу́, ма́стиш), помасти́ти; ( обмазывать) обма́зувати, обма́зати и мног. пообма́зувати, обшмаро́вувати, -ро́вую, -ро́вуєш, обшмарува́ти и мног. пообшмаро́вувати, сов. обква́цати, обква́цяти

2) ( расходовать при мазании) вима́зувати, ви́мазати, вима́щувати, ви́мастити

несов.; сов. - изничт`ожить

1) лестити (-щу, -стиш), (перен.) язиком грати, (в глаза) в очі світити. [Так лазячи та лестячи, ти міг-би аби-кому зогріти кров холодну (Куліш-Шексп.). Пан тільки в очі світив, лучче було-б, якби він гудив (Свидн.)];

2) (кому) лестити (-щу, -стиш) кому и кого, підлещувати (-щую, -уєш), підлещати кому, (зап.) хлібити (-блю, -биш), підхлібляти кому, улещувати, облещувати кого, лестками підходити (під) кого, (перен.) мастити словами, речами ласкавими кого, язиком мастити кого, (слишком хвалить) перехвалювати кого; срв. Обольщать 1. [Лестити ідолам оцим, що їми я в душі гордую (Грінч.-Шілер). Підлещала їй панська ласка до її дитини (Л. Укр.). У тебе голова добра! - підхлібляв йому Мендель (Франко). А він хлібить жінці (Могилівщ.)]. Вы мне -тите - ви мене перехвалюєте. -тить в глаза кому - лестити в живі очі кому, в очі світити кому. Льщу себя надеждою - маю любу надію, тішу себе надією. -тить себя несбыточными надеждами - манити (тішити) себе химерними (незбутніми) надіями. Это -тит его честолюбию - це лестить (підлещує) його честолюбності, його гонорові. В глаза -тят, а за глаза ругают - в очі лестять, а по-за очі лають.

* * *

1) ( кому - лицемерно хвалить) лести́ти (кому), уле́щувати, обле́щувати, підле́щувати, підлеща́ти (кого)

2) ( кому-чему - доставлять удовлетворение) ті́шити, потіша́ти (кого-що), лести́ти (кому-чому)

обмазать обмазувати, обмазати, обмащувати, обмастити що, кого чим, (о мног. пообмазувати, пообмащувати), умазувати, умазати, умащувати, умастити що, кого в що, (известью) вапнувати, обвапнувати, (дёгтем, чем-л. жирным) обшмаровувати, обшмарувати, (опачкивать) обкалювати, обкаляти що, кого чим, укалювати, укаляти що, кого в що. [Жартовливо обмазала його білою глиною (Коц.). Умастив чобіт у грязюку]. Обмазанный - об[у]мазаний, об[у]мащений, обшмарований, обвапнований, об[у]каляний.

* * *

несов.; сов. - обм`азать

1) обма́зувати, обма́зати, обма́щувати, обмасти́ти и пообма́щувати; обшмаро́вувати, обшмарува́ти и пообшмаро́вувати

2) ( пачкать) обма́зувати, обма́зати, обма́щувати, обмасти́ти; забру́днювати, забрудни́ти; (преим. лицо) заму́рзувати, заму́рзати, обму́рзувати, обму́рзати

предсказать казати, сказати наперед, віщувати, навіщувати (наперед), провіщати и провіщувати, провістити, проповідати, проповісти (зап.), пророкувати, напророкувати, пророчити, напророчити кому що; метеор. завбачати, завбачити що. [Віщує літа сива зозуля (Мирн.). Він пригадав, що колись йому оракул провістив смерть (Л. Укр.). Що з його буде - це і проповісти не тяжко (Фр.). Метеорологія завбачає погоду]. Предсказанный - провіщений, віщований, напророкований, напророчений, метеор. завбачений через кого. [Справдилось провіщене через пророків. Чи обминеш віщоване лихо? (Федьк.)]. -ться - провіщатися, віщуватися; бути провіщеним.

* * *

несов.; сов. - предсказ`ать

1) ( пророчить) пророкува́ти, напророкува́ти, проро́чити, напроро́чити, передріка́ти, передректи́; ( прорицать) проріка́ти, проректи́, приріка́ти, приректи́; ( предвещать) провіща́ти, провісти́ти, передвіща́ти, передвісти́ти, несов. віщува́ти, диал. вістува́ти, заповіда́ти

2) ( предвидеть) передбача́ти, передба́чити; ( говорить заранее) говори́ти, [напере́д] (несов.), каза́ти [напере́д], сказа́ти [напере́д]; метеор. завбача́ти, завба́чити

несов.; сов. - скрест`ить