-
1 шляхта
ист.шля́хта -
2 захудалый
миршавий, зачучверілий, зачучверений, захужений, (обнищавший) зубожілий, скапцанілий. [Бички миршаві (Н.-Лев.). Зачучверене порося (Бердян. н.). Захужені коні (Н.- Лев.). Скапцанілі пани (Крим.)]. -лый род - здрібніле коліно, переводня. -лые дворяне - здрібніла шляхта, щабльові дворяни (Тобіл.), (дворяне-лапотники) ходачкова шляхта (Франко), нешеретована шляхта (Свидн.), полупанки. -лая корова, лошадь - корівчина, конячин(к)а.* * *1) зубожі́лий; підупа́лий, занепа́лий; здрібні́лий2) (слабый, хилый) ми́ршавий; зачу́чверений, зачу́чверілий3) (плохой, незначительный) незначни́й, аби́який -
3 обеднелый
обеднялый збіднілий, зубожілий, зубожений, підупалий, зматчілий. -лые люди - збіднілі люди. -лое хозяйство - підупале, зматчіле господарство. -лая шляхта - ходачкова, сірячкова, (ирон.) нешеретована шляхта.* * *збідні́лий, обідні́лий; зубо́жілий -
4 бывало
нар. було, бувало. [Я, було, туди не раз зайду. Було, шляхта, знай чваниться, день, і ніч гуляє (Шевч.)].* * *в знач. вводн. сл.було́, бува́ло -
5 герб
герб. Имеющий герб (дворянин) - гербований, гербовик (Кул.). [Гербована шляхта].* * *герб, -а -
6 домовитый
господарний, хазяйновитий, хазяйливий, домовитий, господарюватий. [Господарювата шляхта (Куліш)]. Не домовитый человек - пустодомок, недомовитий людець (р. -дця).* * *домови́тий, господа́рний, хазяйнови́тий, диал. ґаздови́тий -
7 кичиться
чем перед кем чванькуватися, (хвастаться) чванитися, пишатися, пишнитися, величатися, вихвалятися чим перед ким, заноситися, нестися перед ким; бундючитися, пиндючитися, приндитися, (г)индичитися. [Було шляхта, знай, чваниться (Шевч.). Не пишайтеся-ж у співах ви козацьким родом (Грінч.). Почали вони чужоземними мовами пишнитись, а свою рідну мужичою взивати (Куліш). Чого ти заносишся передо мною? (Чернігівщ.). Не несися передо мною (Кон.). Приндиться, неначе насіння на сковороді (Приказка)].* * *чва́нитися, хизуватися; вихваля́тися, бундю́читися, при́ндитися; ( величаться) пиша́тися, велича́тися; диал. фуду́литися -
8 мелкий
1) (некрупный) дрібний, (усеч. форма им.-вин. п. м. р. дрібен), дрібненький; (малый, небольшой) малий, невеликий, невеличкий, (незначительный) незначний. [На сухому високому лобі набігали густі дрібні зморшки (Н.-Лев.). Безупинне спадання дрібних крапель (дощу) (Коцюб.). Дрібні речі у кошик поклала (Звягельщ.). Дрібні війни (Л. Укр.). Дрібні події (Крим.)]. -кие владенья - дрібні (малі) добра. -кие деньги - см. Мелочь 3. -кий дождь - дрібний (дрібен, дрібненький) дощ (-щу). [І шумить, і гуде, дрібен дощик іде (Пісня)]. -кие долги - дрібні борги (-гів). -кая душонка - мізерна, дрібна душиця. -кое зерно - дрібне (заміркувате) зерно. [Заміркувата пшениця (Київщ.)]. -кий кредит - дрібний кредит (-ту). -кий кусок - дрібний шматок (-тка). На -кие куски, кусочки (разбить что) - на дрізки (диал. на друзки), на дрізочки, на дріб'язки, на дріб'язок, на дробину (розбити, потрощити що). -кий лес - см. Мелколесье. -кие листья - дрібне листя, дрібний лист (-ту). - кая монета - см. Монета. -кие деньги - дрібні гроші (-шей и -шів), дрібняки (-ків), дробина. -кий песок, порошок - дрібний пісок (-ску), дрібний порошок (-шку). -кая печать, -кое письмо, -кий шрифт - дрібний друк (-ку), дрібне письмо (писання), дрібний шрифт (-ту). -кие расходы - дрібні витрати. -кий сахар - дрібний цукор (-кру), цукор-сипець (-пцю). -ким смехом (смешком) - дрібним сміхом, дрібненько. [Сміялася м'яким, дрібним сміхом (Черкас.). Дрібненько зареготалась (Н.-Лев.)]. -кие шаги - дрібна хода, дрібні кроки (-ків). [Гнідко пішов дрібною ходою (Мирний)]. -кими шажками - видрібцем, дрібно, дрібненько. [Видрібцем виступати (Сл. Гр.). Ступає дрібненько (Хведорович)]. -кая птица, соб. - дрібні пташки, дрібне птаство, дробина, дріб (р. дробу). -кий скот - дрібна худоба (скотина), дрібний товар (-ру), дріб'язок (-зку). [В мене овець ватага, а дійнику без ліку, а дріб'язку як піску (Лавр.)]. -кая буржуазия - дрібна буржуазія. -кий дворянин - см. Мелкопоместный дворянин. -кое дворянство - дрібне дворянство, дрібна шляхта. -кие людишки - дрібні людці (-ців), низота, дрібнота; срв. Мелкота 3. -кий (малорослый) народ - дрібний народ (люд) (-ду). -кая публика - мізерна (дрібна), невисока публіка. -кий служащий, чиновник - дрібний службовець, урядовець (-вця). -кий собственник - дрібний власник. -кий бес - чорт з дрібніших. Рассыпаться -ким бесом перед кем - підсипатися до кого; срв. Подольщаться;2) (неглубокий) - а) (о воде) мілкий, низький, (гал.) плиткий. [Капітан Уоллей вів судно мілкою водою (Кінець Неволі). Тут вода низька (Звин.). Вода мала кудись розлитися, тому він сподівався найти тут плиткі місця (Маков.)]. -кая река - мілка ріка. В этом месте море -ко - в цьому місці море мілке; б) (о посуде, судне) неглибокий, плескатий, мілкий, (гал.) плиткий. -ная тарелка - плеската (мілка, плитка) тарілка.* * *1) ( некрупный) дрібний, дрібча́стий2) (неглубокий) мілки́й -
9 нобилитет
нобілітет (-ту); (дворянство) шляхетство, шляхта.* * *ист.нобіліте́т, -у -
10 останавливаться
и Остановляться остановиться спинятися, спинитися, зупинятися, зупинитися, ставати, стати, запинятися, запинитися, впинятися, впинитися, припинятися, припинитися, перепинятися, перепинитися, переставати, перестати, (внезапно) затинатися, затнутися, (о многих) поспинятися, позупинятися, поставати и т. д. Он шёл, не -вался - він ішов, не спинявся (не ставав). Велите кучеру -виться - накажіть візникові спинитися (зупинитися, стати). Говори, не -вайся - говори, не зупиняйся. Не -ваясь - не спиняючись (не зупиняючись), без відпочинку, без перерви. Он работает не -ваясь - він працює (робить) не спиняючись (без упину). Сердце (дыхание) в груди -вилось - серце (віддих) у грудях запинилося, дух забило. Часы -вились - годинник став. Я -вился здесь на несколько дней - я спинився тут на (де)кілька днів. Я -вился в гостинице - я став у готелі. -виться на ночлег - стати на ніч, стати ночувати. -виться лагерем, биваком - отаборитися, оташуватися, отакомитися, отокуватися, окошитися, кошем, табором стати. Войско получило приказание -виться - військо здобуло наказ стати (спинитися). -виться со стадом - отирлуватися. Работа -вилась - робота припинилася (запинилася, стала). Мельница -вилась, не работает - млин став, не меле (не працює). Разговор -вился - розмова стала (припинилася, перепинилася), (внезапно) затнулася, урвалася. Он -вился, не договорив слова - він затнувся (запинився), не доказавши слова. На чём мы -вились? - на чому ми спинилися (стали)? -вимся на этом подробнее - спинімося на цьому докладніше. Барометр -вился на хорошей погоде - барометр став на годині. Он на этом не -вится - на цьому він не стане. Он ни перед чем не -вится - він ні перед чим не спиниться (нічим не впиниться). [Шляхта не впинялася ні вірою, ні мовою (Куліш)]. -виться, наткнувшись на препятствие - затинатися, затнутися. -виться неподвижным (от страха) - прикипіти до місця. Остановись! остановитесь! - спинись! спиніться! стій! стійте! Остановленный - спинений, зупинений, запинений и т. д.* * *несов.; сов. - останов`итьсязупиня́тися, зупини́тися, спиня́тися, спини́тися; упиня́тися, упини́тися; (прекращаться, прерываться) припиня́тися, припини́тися; (переставать двигаться, делать что-л.) става́ти, ста́ти и ста́нути и постава́ти; (приставать на время где-л.) пристава́ти, приста́ти и приста́нути и попристава́ти; (располагаться, становиться лагерем) ота́борюватися, ота́боритися, несов. окоши́тися -
11 пировать
пиршествовать бенькетувати, балювати, (пити-)гуляти, беседувати, гоститися. [Вони гуляють, бенькетують, а ти роби (Мирн.). А ти гуляєш, а ти балюєш за чужі нечесні гроші (Неч.-Лев.). Зізвав багато царевичів і почали балювати (Чуб.). Було шляхта, знай, чваниться, день і ніч гуляє (Шевч.). Що-день п'ють-гуляють і лиха не знають. Сини-ж його звикли були сходитись і в дому кожного гоститись (Св. Пис.). Сиділи вони за столами і беседували аж до ранку].* * *бенкетува́ти; трапезува́ти и трапе́зувати; балува́ти -
12 придворный
1) двірський, (при магнатах) надвірний. [Двірський поет. Двірська кар'єра, наука, політика. Надвірне козацтво. Надвірна шляхта];2) сущ. м. р. царедворець (-рця), (дворовый) дворак (-ка), ж. р. дві[о]рка.* * *1) прил. придво́рний, дві́рський и двірськи́й, надві́рний, дворови́й2) в знач. сущ. придво́рний, -ого -
13 притеснять
притеснить1) что, кого к чему - притискати, притис(ну)ти, (припирать) припирати, приперти що, кого до чого; см. Притискивать, Прижимать. Неприятеля -ли к реке - ворога приперли до річки;2) кого (угнетать) - пригноблювати и пригнобляти, гнобити, пригнобити, утискати и утискувати, утиснути, притис(ну)ти, стискати, стис(ну)ти кого, (утеснять) утісняти, тіснити и тиснути, утіснити, гнітити, пригнічувати, пригнітити кого, налягати, налягти на кого, нас і насідати, насісти на кого або кого, пристязати, прис(у)тяжити, прикручувати, прикрутити кого; срв. Угнетать, Прижимать. [Треба було панам польським не дозволяти гнобити український народ (Загірн.). Тіснять убогого (Еккл.). Міщан стискала шляхта по городах (Куліш). Він ніколи не утискав Макара (Єфр.). Нехай Бог скарає того, хто насідає на кого (Номис). Один одного їсть один одного насідає (Мирн.), Дуже присутяжив людей (Грінч.)]. Притеснённый -1) притиснений и притиснутий, припертий до чого;2) пригноблений, утиснений и утиснутий, пригнічений від кого. -ная нация - пригноблена нація. -ться -1) притискатися, бути притисненим и притиснутим;2) пригноблюватися и пригноблятися, утискуватися и утискатися, утіснятися, гнітитися, пригнічуватися, бути пригнобленим, утисненим, гпригніченим від кого.* * *несов.; сов. - притесн`итьгноби́ти и пригно́блювати, пригноби́ти, ути́скувати и утиска́ти, ути́снути, утісня́ти, утісни́ти; ( прижимать) притиска́ти и прити́скувати, прити́снути -
14 противиться
супротивитися, противитися, спротивлятися и спротивлюватися, противним бути кому, чому, опиратися проти кого, проти чого и реже чому, опинатися, огинатися, пручатися, ставати проти чого, сперечатися и сперечитися проти кого, проти чого и кому, чому, змагатися проти кого, проти чого. [Нам сказано: не супротився злому (Л. Укр.). Старі таки геть противляться цьому, бо перш цього не було (Коцюб.). Я вам кажу не спротивлятися лихому (Єванг.). Ви йшли усе проти мене, сперечались зо мною, в усьому мені спротивлювались (Н.-Лев.). Не сперечалися Олегові кияне, за князя його до себе приймали (Куліш). Я волі й розказанню його противен бути не хочу (Ор. Лев.). Мусіла це саме зробити і галицька шляхта, хоч як опиналася (Доман.). Ти проти мене не опирайсь (Звин.). Неможна проти батька огинатися (Левч.)]. Срв. Воспротивиться.* * *(кому-чему) опира́тися, чини́ти о́пір (кому-чому), става́ти про́ти (кого-чого), проти́витися (кому-чому); става́ти о́пір (проти кого-чого); диал. спина́тися про́ти (кого); ( не соглашаться) не пого́джуватися (з ким-чим); ( возражать) запере́чувати (кому, проти чого); ( спорить) спереча́тися (з ким-чим) -
15 Нобль
1) (аристократ) нобль (-ля), людина значного стану; (дворянин) шляхтич, соб. шляхетство, шляхта;2) (монета) нобль (-ля).
См. также в других словарях:
ШЛЯХТА — (польск. Szlachta). Мелкое польское дворянство. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. ШЛЯХТА мелкое дворянство в Польши. Полный словарь иностранных слов, вошедших в употребление в русском языке. Попов М … Словарь иностранных слов русского языка
ШЛЯХТА — жен. мелкое польское дворянство. | Тесла, род топора, обороченного поперек топорища или шляхтовища, рукояти. Шляхтич, вообще польский дворянин; янка, женщина этого сословия. Гол, да в шляпе тот же шляхта. Хоть шляхтич дробной., да породы доброй.… … Толковый словарь Даля
шляхта — потес, шляхетство, топор, дворянство, знать Словарь русских синонимов. шляхта сущ., кол во синонимов: 5 • дворянство (6) • … Словарь синонимов
ШЛЯХТА — название мелкопоместного дворянства в феодальной Польше. Шляхетское сословие было весьма многочисленным, в некоторых районах страны представители Ш. достигали 20% населения. Ш. традиционно обладала многочисленными правами и привилегиями, в т.ч.… … Юридический словарь
ШЛЯХТА — (польское szlachta), в странах Центральной Европы (Польша, Литва и др.) дворянство … Современная энциклопедия
ШЛЯХТА — (польск. szlachta) в ряде стран Центральной Европы (Польша, Литва и др.) наименование светской знати (соответствовало дворянству) … Большой Энциклопедический словарь
ШЛЯХТА — ШЛЯХТА, шляхты, мн. нет, жен. (польск. szlachta). Польское мелкопоместное дворянство. Толковый словарь Ушакова. Д.Н. Ушаков. 1935 1940 … Толковый словарь Ушакова
ШЛЯХТА — ШЛЯХТА, ы, жен., собир. и ШЛЯХЕТСТВО, а, ср., собир. (устар.). Польское мелкопоместное дворянство. | прил. шляхетский, ая, ое. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 … Толковый словарь Ожегова
Шляхта — (польск. szlachta, от староверхненемецкого slachta род, порода) в ряде стран Центральной Европы (прежде всего в Речи Посполитой ) наименование светской знати (соответствовало дворянству). Политическая наука: Словарь справочник. сост. проф пол… … Политология. Словарь.
Шляхта — (польское szlachta), в странах Центральной Европы (Польша, Литва и др.) дворянство. … Иллюстрированный энциклопедический словарь
ШЛЯХТА — (польск. szlachta) в ряде государств Центральной Европы (особенно в Польше, Литве) название основной части господствующего феодального класса. Первоначально Ш. называлось рыцарство, низшая группа светских феодалов. В процессе формирования в XIV… … Юридическая энциклопедия
