Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

хут.

  • 21 змей

    сущ.муж.
    1. аçтаха, юхха (юмахри сǎнар)
    2. хут çĕлен; запустить воздушного змея хут çĕлен вĕçтерсе яр

    Русско-чувашский словарь > змей

  • 22 макулатура

    сущ.жен.
    кивĕ хут; школьники собирают макулатуру шкул ачисем кивĕ хут пуçтараççǎ

    Русско-чувашский словарь > макулатура

  • 23 неграмотный

    прил. (ант. грамотный), неграмотно нареч.
    1. хут пĕлмен, вулама-çырма пĕлмен; неграмотный старик хут пĕлмен ватǎ
    2. (син. безграмотный) пĕли-пĕлми, йǎнǎшлǎ, тĕрĕс мар; неграмотный чертёж тĕрĕс мар чертёж; писать неграмотно йǎнǎш туса çыр

    Русско-чувашский словарь > неграмотный

  • 24 оборот

    сущ.муж.
    1. çаврǎну, çавра; сделать два оборота икĕ çавра ту, икĕ хут çаврǎнса ил
    2. çаврǎнǎш; çаврǎнни, ĕçре пулни; торговый оборот суту-илÿ çаврǎнǎшĕ
    3. тÿнтер, тепĕр енĕ; оборот бумажного листа хут листин тÿнтер енĕ ♦ оборот речи сǎмах çаврǎнǎшĕ; взять в оборот хытǎ тыткала, çирĕп алла ил

    Русско-чувашский словарь > оборот

  • 25 патент

    сущ.муж.
    1. патент (хайлавçǎн прависене çирĕплетекен хут)
    2. патент (пĕр-пĕр ĕç ĕçлеме е суту-илÿ тума право паракан хут); получить патент на торговлю суту-илÿ тума патент ил

    Русско-чувашский словарь > патент

  • 26 раз

    1
    сущ.муж., множ. разы (раз, разам)
    1. хут, хутчен; несколько раз темиçе хутчен; в первый раз пĕрремĕш хут; на этот раз ку хутĕнче
    2. нескл., при подсчете пĕрре; раз, два, три... пĕрре, иккĕ, виççĕ... ♦ в самый раз шǎп та лǎп; вот тебе раз! ак япала!; ни разу пĕрре те, нихçан та; раз навсегда ĕмĕрлĕхе; иной раз хǎш чухне
    2
    союз
    пулсан; тǎк (тĕк); раз сказал, то надо сделать каларǎн пулсан тǎвас пулать

    Русско-чувашский словарь > раз

  • 27 трижды

    нареч.
    виçĕ хут, виççĕ; я трижды напоминал ему эпĕ ǎна виçĕ хут аса илтертĕм

    Русско-чувашский словарь > трижды

  • 28 чек

    сущ.муж.
    1. чек (укçа хуçи кама та пулин банк урлǎ укçа илме панǎ хут); выписать чек чек çырса пар
    2. чек (таваршǎн тÿлекене кассǎ çапса панǎ хут)

    Русско-чувашский словарь > чек

  • 29 четырежды

    нареч.
    тǎватǎ хут, тǎваттǎ; четырежды три — двенадцать тǎватǎ хут виççĕ — вун иккĕ

    Русско-чувашский словарь > четырежды

  • 30 шестью

    нареч.
    улт(ǎ) хут (хутланǎ чухне); шестью три — восемнадцать улт хут виççĕ — вун саккǎр

    Русско-чувашский словарь > шестью

  • 31 ярус

    сущ.муж.
    1. (син. ряд, слой) хут, рет, си; сложить мешки ярусами михĕсене сийĕн-сийĕн купаласа хур
    2. ярус, хут (театр залĕнче); наши места на верхнем ярусе пирĕн вырǎнсем çÿлти хутра

    Русско-чувашский словарь > ярус

  • 32 выселок

    висілок (р. -лку), хутір (р. -тора); (вблизи селения) присілок (р. -лку).
    * * *
    виселок, -сілка

    вы́селки — мн. висілки, -ків

    Русско-украинский словарь > выселок

  • 33 дача

    1) давання, подача (р. -чі);
    2) дача (р. -чі); (неточно, мыза) хутір (р. хутора).
    * * *
    I
    ( действие) дава́ння
    II III лес.
    да́ча

    Русско-украинский словарь > дача

  • 34 дед

    дедушка
    1) дід (ласк. дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко). [Ми влітку їздимо було до дідуся на хутір];
    2) (старик) дід (ув. дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур; пренебр. дідисько). Дедом быть - дідувати. [Ми будемо дідувати, по пасіках жити].
    * * *
    дід; дідуга́н

    ёлочный \дед — яли́нковий дід

    рожде́ственский \дед — різдвя́ний дід

    Русско-украинский словарь > дед

  • 35 дом

    1) (сооружение) дім (р. дому) (ум. дімок, домок (р. -мка), домичок, домочок (р. -чка); ув. домище), будинок (р. -нку); (ум. будиночок) (р. -чка), горниці (мн., р. -иць). [Горниці гарні збудували, великі]. Каменный дом - кам'яниця, мурованиця (Вхр.). Барский роскошный дом (дворец) - палати, палац. Дом нежилой - нежилий будинок, пустка. Загородный дом - позаміський будинок, (мыза) фільварок (р. -ку), хутір (р. -тора). Вне дома, наружу - невдома, надворі. [Хіба тільки світу, що в вікні? - надворі ще більш];
    2) (учреждение) дім [Торговий дім], будинок. [Селянський будинок]. Детский дом - дитячий дім, (ясли) охоронка. Воспитательный дом - дитячий захисток, дім (будинок) для виховання дітей. Д. молитвенный - молитовня, молитовний дім. Д. странноприимный - притулок для подорожніх, привітальня. Д. отдыха - будинок для відпочинку. Д. ночлежный - нічліг (р. -гу). [Нічліг тільки ще одперли; босячня так і сунула в двері (Тесл.)]. Д. рабочий, исправительный, смирительный - дім примусової праці. Д. исправительно-трудовой - дім праці й поправи. Д. арестный - рештарня, (грубо, кутузка) буцегарня. Д. для сумасшедших - божевільня, дім для божевільних (навіжених). Д. заезжий (постоялый) - заїзд. Д. питейный - шинк (р. шинку), шинок (р. -нка), корчма, (устар.) оранда. [Ходить до оранди горілочку пить (Чуб.)]. Д. публичный - дім розпусти, (эвфем.) лупанар, (грубо) бурдей. Д. игорный - дім картярський, дім гральний;
    3) (домашний кров, своё жилище, свой угол) домівка, домівля, господа, оселя, дома (ж. р.). [Порозмовляємо щиренько з земляком, домівку згадаємо (Васильч.). Вітаємо в господі нашій вас (Грінч.). Не минайте господи нашої - ми вам завсіди раді. Сина рідного з оселі він прогнав. Чия дома найближче, туди їдьмо гуртом ночувать (Неч.-Лев.). Занесеш до моєї доми];
    4) (династия) дім. [Катерина II - не з дому Романових].
    * * *
    1) ( здание) буди́нок, -нку, дім, род. п. до́му

    жило́й \дом — житлови́й буди́нок

    2) (домашний кров, своё жилище) дім, домі́вка, ха́та, госпо́да, осе́ля; до́ма; (перен.) стрі́ха

    на дому́ — [у се́бе] вдо́ма (до́ма)

    отцо́вский (роди́тельский, о́тчий) \дом — ба́тьківська ха́та (стрі́ха), рі́дна домі́вка

    3) (люди, живущие вместе, их хозяйство) дім, госпо́да; ( семья) роди́на, сім'я́; ( хозяйство) господа́рство

    вести́ \дом — вести́ господа́рство (дім)

    всем до́мом — всім до́мом (всією роди́ною, всіє́ю сім'є́ю)

    4) (династия, род, фирма)

    изда́тельський \дом — видавничий дім; дім

    5) ( учреждение) буди́нок, дім

    \дом культу́ры — буди́нок культу́ри

    Русско-украинский словарь > дом

  • 36 заносить

    занести
    I. 1) (кого или что куда) заносити, занести, (о мн.) позаносити кого, що куди. [Повій, буйний вітре, та з високих гір, занеси мій голосочок до милої в двір (Пісня). Якось їх клятих і до мене на тихий хутір занесло (Шевч.). Ітимеш повз тітчин двір,- візьми занеси їй паляницю. Холеру занесено з Азії]. Какими судьбами -сло вас сюда? - яким вітром вас сюди завіяло? Куда его нелёгкая -сла? - куди його занесло? куди його занесла нечиста? -сти быстро - замчати;
    2) (снегом, песком и т. п.). заносити, занести, замітати, замести, засипати, засипати, завіяти, забузовувати, забузувати, (слегка) запорошувати, запорошити (снігом, піском), (о мн.) позаносити, позамітати, позасипати и т. д. що чим. [І занесе піском-снігом курінь - мою хату (Шевч.). Усі шляхи позамітало в полі (Грінч.). Снігом дорогу завіяло. Борода йому забузована снігом (Греб.). На порозі став чоловік у запорошеній снігом одежі (Грінч.)]. -ти дорогу снегом - забити. [Дорогу снігом забило]. -ть илом, типом - замулювати, замулити;
    3) -ть в книгу - заводити, завести в книгу и до книги. [Документ цей заведено в актові книги (Доман.)];
    4) -ть над кем-либо для удара руку, оружие - знімати, зняти (піднести) руку, зброю над ким;
    5) заносити, заносити, затирювати, затирити що куди. [Не винось ножа з хати, бо й так уже одного заносив десь]. Занесённый - занесений, замчаний; занесений, заметений, засипаний, завіяний, запорошений, забитий (снігом), (илом) замулений; заведений у книгу; знятий, піднесений над ким; занесений, затирений. -ная снегом дорога - забивна (забитна, забійна, забоїста) путь (дорога). Быть -ным над кем - зніматися над ким, бути виміреним над ким. [Уже над їм знімавсь мій меч (Грінч.). Удар, вимірений над Україною, впав на голову її ворогів (Єфр.)].
    II. Заносить, -ся (об одежде) - см. II. Занашивать, -ся.
    * * *
    I см. занашивать II несов.; сов. - занест`и
    1) зано́сити, -но́шу, -но́сиш, занести́ и мног. позано́сити
    2) ( поднимать) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, підніма́ти, підня́ти, -німу́, -ні́меш и мног. попідніма́ти, підійма́ти, підійня́ти, -дійму́, -ді́ймеш и мног. попідійма́ти
    3) (снегом, песком) зано́сити, занести́ и мног. позано́сити, засипа́ти, заси́пати, -пле и мног. позасипа́ти, заміта́ти, замести́, -мете́ и мног. позаміта́ти, завіва́ти, заві́яти и мног. позавіва́ти

    Русско-украинский словарь > заносить

  • 37 мыза

    фа[е]рма, фі[о]льварок (-рка), хутір (-тора).
    * * *
    ми́за, двір, род. п. двора́ и дво́ру, має́ток, -тку

    Русско-украинский словарь > мыза

  • 38 мызный

    фа[е]рмерний, хуто[і]рний, хутірський.
    * * *
    ми́зний

    Русско-украинский словарь > мызный

  • 39 набег

    1) набіг (-бігу); см. Набегание, Набежка. -гом воды, ветра свалило дерево - набігом води, вітру повалило дерево;
    2) (нападение) напад (-ду), наскок (-ку), наїзд (-ду), набіг, забіг (-гу). [Татарські напади довго руйнували Україну (Сл. Ум.). Тієї ночи татари вибиралися в один з дуже сміливих наскоків на юрту заможнього якута (Короленко). Татарський наїзд половини XIII в. (Єфр.). Старі люди ще й досі переказують про татарські забіги (Звин.)]. Делать, производить -ги на кого, на что - робити напади (наскоки, наїзди, забіги), набігати, забігати, нападати, налітати на кого, на що. [Кримські татари почали набігати на Україну і дуже грабувати її (Драг.). А татарва як набігала, то вже я замужем була (Котл.). Як на чайках забігали на тих лютих ворогів (Грінч. III)]. Произвести -бег на кого, на что - зробити (вчинити) напад (наскок, наїзд, забіг), наскочити, налетіти на кого, на що, наринути, впасти до кого. [Наскочив на наш хутір загін татарський (Тобіл.). Як тільки ти не вернеш мені скотини, то я нарину до тебе з тридцятьма козаками і двадцятьма кімликами (Мова). Слуги пані Монтовтової несподівано впали до Киселика і викрали господиню (Ор. Лев.)]. Пираты производят -ги на берега - пірати роблять напади (налітають, нападають, наскакують) на береги. -ги варваров - напади (наскоки, наїзди, забіги) варварів. Страна, подверженная неприятельским -гам - країна, що зазнає ворожих нападів; країна, відкрита ворожим нападам.
    * * *
    набі́г, -у; ( нападение) на́пад, -у, наско́к, -у, ( наезд) наї́зд, -у и на́їзд

    с \набег га, с \набег гу — з наско́ку, наско́ком

    Русско-украинский словарь > набег

  • 40 наноситься

    вдоволь)
    I. 1) (от Носить) - а) наноситися кого, чого, попоносити кого, що и чого, попоноситися з ким, з чим. [Попоносив по келійках води (Куліш)]. На вас воды не -шься - на вас води не наносишся; б) (об одежде, обуви) наноситися чого, находитися в чому. [І не наносилась я свого нового кожуха, а довелось продати (Канівщ.). Не находилася я в цих черевиках - скоро стопталися (Липовеч.)]. Не -шусь я этого платья - ношу - не наношуся цього вбрання (женского ещё: цієї сукні);
    2) (от Носиться) - а) (об одежде, обуви: проноситься) поноситися, проноситися. [Не довго ці чоботи проносяться, бо товар зовсім поганий (Сл. Ум.)]; б) наноситися; на(в)ганятися, намикатися; налітатися, нашугатися; набуятися, наширятися, накружлятися; срв. Носиться 2; в) с кем, с чем - наноситися, (ирон.) напанькатися, нацяцькатися з ким, з чим.
    II. Наноситься, нанестись и нанесться -
    1) (натаскиваться в большом количестве) наноситися, наношуватися, назношуватися, бути наношеним, наношуваним, наношеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    I. Наносить. [Болото в хату за чобітьми наноситься (Київщ.)];
    2) (ветром) наноситися, нанестися, намітатися, наместися, навіюватися, навіятися, (водою) наноситися, нанестися, намулюватися, намулитися; бути наношеним, наношуваним, нанесеним, понаношуваним и т. п.; срв.
    II. Наносить 2;
    3) (о заразе, болезни) заноситися, занестися, позаноситися; бути заношеним, занесеним, позаношеним;
    4) наноситися, бути наношеним, наношуваним, нанесеним и т. п.; зазначатися и зазначуватися, бути зазначуваним, зазначеним, позазначуваним; накидатися, бути накид(ув)аним, накиданим, понакид(ув)аним; завдаватися, чинитися, учинятися, заподіюватися, бути завдаваним, завданим и т. п.; срв.
    II. Наносить 4, 6, 8. Хутор -се[ё]н на карту - хутір зазначено на мапі (на карті). Мне -сено оскорбление - мене ображено, мені заподіяно (вчинено) образу;
    5) (набегать на кого, на что) наганятися, нагнатися, набігати, набігти, (наскакивать) наскакувати, наскочити, (налетать) налітати, налетіти на кого, на що (напарываться) напорюватися, напоротися на кого, на що;
    6) -тись (о птице) - нанестися, нанести яєць.
    * * *
    I сов.
    наноси́тися, -ношу́ся, -но́сишся
    II несов.; сов. - нанестись
    1) нано́ситися, -носиться, нанести́ся
    2) страд. (несов.) нано́ситися; наміта́тися, навіва́тися, навіюватися, -ві́юється; наму́люватися, -люється; завдаватися, -дає́ться, заподіюватися, -ді́юється, нано́ситися; чини́тися, -ниться, учиня́тися

    Русско-украинский словарь > наноситься

Страницы

См. также в других словарях:

  • Хут — (нем. Huth)  немецкая фамилия. Известные носители Хут, Роберт (р. 1984) немецкий футболист. Хут, Фриц (1908 1980) немецкий валторнист и музыкальный педагог …   Википедия

  • ХУТ — Месяц февраль. Татарские, тюркские, мусульманские мужские имена. Словарь терминов …   Словарь личных имен

  • ХУТ — ХТ ХУТ ХуТ «Хизб ут Тахрир» партия Кыргызстан, полит. ХУТ Источник: http://www.rbcdaily.ru/news/person/index.shtml?2005/03/21/200549 ХТ ХУТ ХуТ «Хизб ут Тахрир» партия …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • хут. — х. хут. хутор х. Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с. хут. Словарь: С. Фадеев. Словарь сокращений современного русского языка. С. Пб.: Политехника, 1997. 527 с …   Словарь сокращений и аббревиатур

  • хутірський — [хут ірс ки/й] м. (на) ко/му/ к і/м, мн. к і/ …   Орфоепічний словник української мови

  • Хут-Юган — Характеристика Длина 10 км Бассейн Карское море Водоток Устье Русь Юган  · Местоположение 11 км по левому берегу Расположение …   Википедия

  • хутірський — прикметник хутірський прикметник хутірський прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • хутірець — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • хутірний — прикметник …   Орфографічний словник української мови

  • хутірок — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • Хутірське — іменник чоловічого роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»