Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

худо

  • 21 скотинка

    ласк.
    худі́бка, худі́бонька, худо́бонька, худо́бинка, худібчи́на, скоти́нка, ското́к, -тка́, ското́чок, -чка

    Русско-украинский словарь > скотинка

  • 22 скотокрадство

    краді́ж (-дежу́) худо́би, краді́жка худо́би

    Русско-украинский словарь > скотокрадство

  • 23 творче

    1) товари́ство; ( соавторство) тво́рче співа́вторство
    2) ( дружеское общество) товари́ство

    \творче во худо́жников — товари́ство худо́жників

    Русско-украинский словарь > творче

  • 24 художнически

    нареч.
    по-худо́жницькому, по-худо́жницьки

    Русско-украинский словарь > художнически

  • 25 худой

    I
    (тощий, сухощавый) худи́й; мізе́рний; диал. марни́й, худоко́стий

    \худой — как

    щепка (скеле́т, спи́чка, доска́) — худи́й (сухи́й, тонки́й) як (на́че) трі́ска (скі́па, скі́пка, до́шка)

    II
    1) (плохой, дурной) пога́ний, ке́пський; неві́рний; ( нехороший) недо́брий, лихи́й

    в — худо́м

    смы́сле — в пога́ному розумі́нні

    не говоря́ худо́го сло́ва — см. говорить 2); худа́я

    молва́ — лихи́й по́голос; худа́я

    сла́ва — см. слава

    2) (изношенный, ветхий) благе́нький, благи́й; ( испорченный) пога́ний, зіпсо́ваний; худа́я

    оде́жда — благе́нький о́дяг, благе́нька оде́жа

    \худой зуб — пога́ний (зіпсо́ваний) зуб

    3) (бедный, неимущий) злиде́нний; ( скудный) мізе́рний, ску́дний
    4) (неродовитый, незнатный) незна́тний

    Русско-украинский словарь > худой

  • 26 художественный

    техн.
    худо́жній

    Русско-украинский политехнический словарь > художественный

  • 27 художественный

    техн.
    худо́жній

    Русско-украинский политехнический словарь > художественный

  • 28 художній

    техн. худо́жественный

    Українсько-російський політехнічний словник > художній

  • 29 добро

    I. 1) добро, благо, гаразд. [За благо народу. Живуть собі люди у добрі та в гаразді]. Нет худа без добра - лихо не без добра. По добру, по здорову - щасливо, без лиха, доки живий і цілий. Идёт к добру - на добро (на добре) йдеться, на гаразд. Не будет добра - не буде добра (життя, пуття);
    2) (имущество) добро, добре, майно, худоба, (пожитки) збіжжя. Продав усе своє добро. Що, я не хазяїн на своєму доброму? Не збирай синові худоби, а збери йому розум. Все своє нерухоме майно одписав на школи].
    II. Добро, нар. - добре, гаразд. [Добре тому багатому! (Шевч.). Гаразд, що не бачили нас, а то лихо було-б]. Добро пожаловать - просимо до хати, до господи, будьте дорогими гостями. Добро бы - хоч-би-ж, коли-б уже, хай-би вже. [Хай-би вже хто путній казав, а то така негідь].
    * * *
    I сущ.
    добро; ( движимое имущество) майно́, диал. худо́ба; ( благополучие) гара́зд, -у
    II нареч. в знач. утверд. част., диал.
    гара́зд, до́бре

    \добро бы — (в знач. условного союза) [ще] хай (неха́й) би; ( хотя бы) [ще] хоч би; ( если бы) [ще] коли́ б

    Русско-украинский словарь > добро

  • 30 зарез

    1) (умерщвление, убой) заріз (-зу). [Там татари полон ділять, на заріз людей ведуть (АД). Півня на заріз несуть, а він каже: кукуріку! (Номис)];
    2) (часть шеи и горла в туше) ошийок (-шийка), (диал.) душа;
    3) (у лошади: изгиб шеи) загин (-ну). Лошадь с высоким -зом - загинастий кінь (Звин.);
    4) (зарубка, надрез) карб (-бу), зарубина, зарубка;
    5) см. Пьяница;
    6) (клык) ікло, кло. [Як піймав вовк іклом за хвіст, так і розпоров хвіст (Черк. п.)]. Волчий -рез - вовче ікло;
    7) (перен.: беда, погибель) заріз, смерть, біда, нещастя, загин (-ну). Чистый -рез - видима смерть (біда), прямо заріз, смерть, и т. д. чисте нещастя;
    8) до зарезу, нрч. - до зарізу, аж ґвалт, хоч повісься. Мне нужны деньги до зарезу - мені аж ґвалт (мені до зарізу, хоч повісься) потрібні гроші.
    * * *
    I
    1) ( убой) зарі́з, -у, забі́й, -бо́ю

    скот на \зарез з — худо́ба на зарі́з (на забі́й)

    до \зарез зу — до зарі́зу; ( хоть плачь) аж ґва́лт, аж кричи́ть

    3) ( надрез) надрі́з, -у
    II
    ( на шее коня) скла́дка

    Русско-украинский словарь > зарез

  • 31 зимница

    диал.
    1) ( землянка) земля́нка; зима́рка
    2) хата, в які́й узи́мку трима́ють худо́бу

    Русско-украинский словарь > зимница

  • 32 зло

    I. сущ.
    1) зло (р. зла), лихо (-ха), лихе (р. лихого), (редко) худо (-да). [Ну, брате, - кажуть: як ти жив? добро чи зло робив? (Гліб.). Люди не однаково розуміють добро і зло, правду і неправду (Наш). Хто сіяв зло, той пожинав скорботу (Куліш). Піп людей карає, а сам лихо робить (Номис). Романе! лихим живеш, литвином ореш (Номис). Я їм добра не зичу, худа не мислю (Чуб. V)]. Делать зло - лихо коїти, чинити, учинити (сделать) кому, (образно) лихо кувати кому. Ом сделал страшное зло - він вчинив (зробив, скоїв) страшне лихо. Желать зла кому - мислити зло кому, бажати (зичити) лиха кому. На зло научать кого - на лихо вчити кого. Употреблять во зло - вживати на зле що, зловживати що; см. Злоупотреблять. Считаться за зло - йти (вважатися) за зле;
    2) (беда) лихо, біда, (неожид.) лиха година; см. Беда. Общественное зло - громадське лихо. Рабство есть величайшее из зол - рабство - це найгірше лихо (зло). Из двух зол выбирай меньшее - котре лихо меншеє те й вибирай. Постигло зло кого - спіткало лихо кого, побила кого лиха година. Как на зло (на беду) - як на зло, як на ту пеню, як на те. [Як на ту пеню й мати приходять (Сл. Гр.)]. Избежать зла - уникнути, втекти лиха (біди). Уйти от зла - втекти від лиха (біди). Вещать зло - лихо (біду) віщувати кому;
    3) (злость) злість (-ости). На зло (делать) - на збитки, на злість, на прикрість, на пеню, на капі[о]сть, (на перекор) навкір, навкірки, наперекір, насукір кому (чинити). [Це він на збитки отак робить (Кам. п.). На злість моїй жінці нехай мене б'ють (Приказка). Усе на капость робить (Сл. Гр.)]. Зло взяло меня - зазлісно мені стало, люто зробилося мені. Сорвать зло на ком - зігнати сердце (оскому) над ким на кому. [Щоб над ким-небудь серце своє зігнати (Квітка)]. Со зла - зо-зла, зі-зла, з серця, з пересердя. [Трохи з серця не сказивсь (Стор.)].
    II. нрч.
    1) (злостно) люто, злісно, зло[і]сливо, зо-зла; (плохо) зле; срвн. Злобно, Жестоко. Зло раскритиковали его книгу - злісно розкритикували його книгу. Он зло (плохо) обращается с людьми - він зле поводиться з людьми;
    2) (ретиво) завзято. Зло браться за что - завзято братися до чого.
    * * *
    I сущ.
    1) зло; ( беда) ли́хо, біда́
    2) (досада, злость) злість, род. п. зло́сті, зло

    со зла — спересе́рдя, із (зі, зо, від) зло́сті, зі зла

    II нареч.
    зло; зо́зла; ли́хо; злі́сно, злости́во; серди́то; лю́то

    зло пошути́ть над кем — зло (зле, недо́бре) пожартува́ти над ким

    Русско-украинский словарь > зло

  • 33 избывать

    избыть
    1) (сживать, изводить кого) запагублювати, запагубити, зводити, звести зо світу кого; см. Погублять;
    2) (отделываться, избавляться от кого, чего) збувати, збути що, збуватися, позбутися кого, чого, відкараскуватися, відкараскатися від кого, від чого. [Не збуду смутку ані вдень, ні вночі (Чуб.). Збулася баба клопоту з вовною, бо злодії вкрали (Приказка). Ачей козак-нетяжище позбудеться лиха (Пісня)]. Добро наживай, а худо -вай - добра набувай, а лихо збувай или Добра набувайсь, а лиха збувайсь. Стыда не -буду - сорома не (по)збудуся (диал. не скуплюся) (Харківщ.). Не -был таки беды, настигла - таки не втік лиха - зуспіло. Молодости не вернёшь, а старости не -дешь - молодости не завернеш, а старости не позбудешся;
    3) (превосходить кого, что величиною, количеством, силою) переважувати и переважати, переважити кого, що; см. Превосходить. У нас расход - вает приход - у нас витрати переважують прибутки;
    4) (иметься с избытком) не збувати;
    5) см. Выбывать.
    * * *
    несов.; сов. - изб`ыть
    (что), фольк. збува́ти, збу́ти (збу́ду, збу́деш) (що), збува́тися, збу́тися (чого); відкара́скуватися, -куюся, -куєшся, відкара́скатися (від чого)

    Русско-украинский словарь > избывать

  • 34 изящный

    гожий, красний, чепурний, виборний, зг[ґ]рабний, доладний, (художественный) майстерний, художній, (элегантный) елегантний. [Ой там їхав козак гожий, ще й на личенько хороший (Пісня). Все найкращеє, чим володіла перська література, поз'являлося тоді в гожих перекладах на османське (Крим.). Вона не така гарна, як гожа (Звин.). Вдяглася, іде - така чепурна (Звин.). Я довго не міг забути стрункої зґрабної постаті (Грінч.). Зграбні башти і башточки Воронцовського палацу (Кон.). Віночки виходили в неї зграбненькі та манюсенькі, мов для королеви ельфів (Л. Укр.)]. Довольно -ный - гоженький, красненький таки, чепурненький таки и т. д. -ная литература - красне письменство. [Твори красного письменства (Єфр.)]. -ная обувь, -ное платье - елегантне, красне, чепурне, (зап.) форемне взуття, вбрання. -ная женщина - гожа, красна жінка. -ные искусства - красні мистецтва. -ные работы, изделия - майстерні (художні) праці, вироби. -ные манеры - елегантні маніри. -ный вкус - виборний смак. -ный слог - виборний, добірний, доладний, елегантний стиль.
    * * *
    ви́тончений; ( красивый) га́рний, го́жий; ( прекрасный) прекра́сний; ( отборный) добі́рний; ( изысканный) ви́шуканий; ( элегантный) елега́нтний; ( грациозный) граці́йний, граціо́зний, згра́бний

    \изящныйая о́бувь — га́рне (елега́нтне) взуття́

    \изящныйая литерату́ра (слове́сность) — худо́жня літерату́ра; кра́сне письме́нство

    \изящныйые иску́сства — образотво́рчі мисте́цтва і му́зика; кра́сні мисте́цтва

    Русско-украинский словарь > изящный

  • 35 имущество

    майно, добро (диал. добре, р. -рого) статок (-тку) и статки (-ків), статки- маєтки, достаток, худоба, (ум.) худібчина, (преим. земельное) маєток (-тку) маєтність (- ности), добра (р. дібр). [Оддаю тобі в руки все його майно (Св. П.). Пропив воли, пропив вози, пропив ярма, ще й занози, - все добро своє (Пісня). Що я, не хазяїн на свойому доброму? (Козел. п.). А статку було в його сім тисяч овець, три тисячі верблюдів, п'ятсот ярем волів (Св. П.). Нажив собі статки-маєтки кривою присягою (Л. Укр.). От як умер батько, зосталася їм худоба: млин, і хлів, і кіт (Рудч.). Маєток його доходить до мільйона (Франко). Маєтність рухома і нерухома (К. С.). Порозпорошували дідизну і великі добра (М. Вовч.)]. -во движимое - рухоме добро (майно), рухомість (-мости). [Їй (Академії) надається право набувати рухоме й нерухоме майно (Ст. Ак. Н.). Худоба і вся рухомість при йому (Номис)]; (пожитки) збіжжя, худоба, скарб (-бу), ужитки (-тків), манатки (-ків), манаття (ср. р.), (жалкое) мізерія, злидні (-нів), (неплохое) достаток (-тку). -во недвижимое - нерухоме добро (майно), нерухомість. Государственное, общественное -во - державне, громадське добро (майно). Казённое -во - скарбове (казенне) майно. Городское -во - міське (комунальне) майно. Удельные -ва - удільні добра (маєтки). Церковное -во - церковне добро (майно). Частное -во - приватне майно. Благоприобретенное -во - набуте (надбане, нажите) добро (майно), набуток (-тку), надбанок (-нку), надбання. [Неділене між нами все надбання наше (Куліш)]. -во наследственное - спадкове добро (майно), спадщина, спадок (- ку), спадки (-ків). -во родовое - родове добро (майно), родовий маєток. -во, доставшееся от предков - предківщина. -во, оставшееся от отца - батьківщина, отцівщина, (от матери) материзна, (от брата) братівщина, (от деда) дідівщина, дідизна. -во пожалованное - надане добро (майно). -во заповедное - заказне майно, заповідник. -во долговое - боргове майно, борги на кому. -во наличное - наявне майно (добро), готовизна. -во раздельное и нераздельное - майно подільне і неподільне. -во тленное и нетленное - майно тлінне і нетлінне.
    * * *
    майно́, скарб, -у, добро́, має́тність, -ності; диал. худо́ба

    государственное \имущество во — держа́вне майно́

    Русско-украинский словарь > имущество

  • 36 наживать

    нажить
    1) кого, что - наживати, нажити, набувати, набути кого, що и чого, надбавати, надбати, придбавати, придбати що и чого, приживати, прижити що, вижити чого, убиватися, убитися в що, (в большом колич.) принадбати, напридбати, понадбати чого, (о мног.) понаживати, понабувати кого, що и чого, понадбавати, попридбавати що и чого, повбиватися в що. [Що наживали, те й проживали (Кониськ.). Добро наживать (Рудч.). Вже не нажити йому другої такої дружини (М. Вовч.). А хоч і покинеш - плакати не буду, а я, молодая, другого набуду (Грінч. III). Садок у гаї розвели і пасіку чималу, - всього надбали (Шевч.). Кому понадбали добра цього? (Шевч.). Ну, вбивсь у хазяйство - тільки бриль та палічка! (Звин.)]. -вать, -жить работая - дороблятися, доробитися чого, приробляти, приробити, запрацювати що; (тяжёлой работой) загорювати що. [Доробився він великих достатків (Богодух.). Прижили, приробили хату (Звин.). А що загорюєш, те вночі прогайнуєш (Пісня)]. -жить хозяйничая - пригосподарювати и пригосподарити, загосподарювати и загосподарити що. -вать, -жить воруя - прикрадати, прикрасти що и чого. -жить друга, недруга - нажити приятеля (друга), ворога. [Не напоївши, не нагодувавши, ворога не наживеш (Номис)]. -жить беду, хлопот - напитати (собі) біди (лиха), клопоту, доскочити (собі) лиха, здобутися лиха, клопоту, набратися лиха, клопоту; (ходя куда-л.) доходитися лиха, клопоту. [Доскочив собі такого лиха, що од кольок у боках не міг ні сидіти, ни лежать (Яворн.). З тобою тільки лиха наберешся (Звин.)]. -вать, -жить славу - наживати, нажити, заживати, зажити, набувати, набути слави, здобувати, здобути, придбавати, придбати славу (и слави). [Ой, не знав козак, як славоньки - нажити (Хведор. Зб.)];
    2) -жить где, у кого, с кем - вижити, ужити, вибути де, в кого, з ким. [У його така вдача, що довго з ним не виживеш (не вживеш) (Київщ.)]. Нажитый и Нажитой - нажитий, набутий, надбаний, придбаний, прижитий, принадбаний, напридбаний, понаживаний и т. п.; прироблений, запрацьований; загорьований; при[за]господарьований, при[за]господарений; прикрадений. Худо -тое в прок нейдёт - неправдою наживши, не покористуєшся; з неправдою прийшло - з вітром пішло.
    * * *
    несов.; сов. - наж`ить
    нажива́ти, нажи́ти; ( приобретать) набува́ти, набу́ти, и мног. понабува́ти, сов. надба́ти и мног. понадба́ти

    \наживатьть [себе] врага — нажива́ти, нажи́ти [собі] во́рога

    \наживать жить хлопот — нажи́ти (набра́тися, напита́ти) кло́поту, напита́ти ли́ха (біди)

    Русско-украинский словарь > наживать

  • 37 напротив

    1) предл. с род. п. - навпроти, проти, напроти(в), насупроти(в), супроти(в), навпаки, (визави) просто, напросто кого, чого; срв. Против. [Стояла вона проти місяця молодика (М. Вовч.). Сіла собі напротив віконця (Чуб. V). Він сидів напросто мене (Звин.). Покотила паляницю навпаки сонця (Квітка)]. Лежащий, находящийся -тив - противний, супротивний, протилежний. [Через сіни противна хата (Квітка). З противної вулиці доносився парубочий гомін (Мирн.)];
    2) союз - а, ба (навпроти, навпаки). Я тебя учу добру, ты -тив делаешь худо - я тебе вчу доброго, а ти (навпроти, навпаки) робиш лихе;
    3) нрч. - на(в)проти, проти, насупроти, всупереч, навпаки, (зап.) противно, (диал.) навпроть; (наперекор) наперекір; срв. Вопреки, Наоборот. [Не бачите, що навпроти їдемо? - Звертайте! (Мирн.). Навпаки, історія сама дала нам зовсім инші приклади (Грінч.). Я не гніваюсь, а навпаки радію з того (Київщ.). Я зовсім навіть не розгнівався на нього: противно, його погляд болів мене (Франко). Та не йдіть бо навпроть (Київ)]. Его там не было! - -тив, он там был! - Його там не було! - Навпаки, він там був! (ба був!).
    * * *
    1) (нареч.: на противоположной стороне) напро́ти, навпро́ти; насупро́ти и насу́проти, насу́проти́в
    2) предл. с род. п. напро́ти, навпро́ти, про́ти, супроти́ и супро́ти (кого-чого); насупроти́, насу́проти́в (кого-чого); диал. супроти́в (кого-чого)
    3) (нареч.: наоборот) навпаки́; ( наперекор) наперекі́р, всу́переч
    4) в знач. част., навпаки́

    Русско-украинский словарь > напротив

  • 38 неравный

    нерівний, неоднаковий. [Переломив на дві нерівні частини (Полт.). Ясно, що «бій» надто нерівний (Еллан)]. -ный брак - нерівний шлюб, шлюб із нерівнею (не под стать: не до пари). И худо худу -но - і лихо лихові нерівне.
    * * *
    нері́вний; ( неодинаковый) неодна́ковий

    Русско-украинский словарь > неравный

  • 39 плохо

    погано, зле, кепсько, злецько, недобре, негарно, негаразд, (отвратительно) гидко, паскудно. -хо живётся - погано (зле, кепсько, злецько) живеться. -хо видеть - погано (зле) бачити, недобачати. [Старі очі недобачають]. Он -хо поёт - він погано (зле, недобре, негарно) співає. Делать что-л. -хо - робити, що аби-як, ледаяк, негаразд, не до ладу, не до діла, не до пуття. -хо дело идёт - робиться, як мокре горить. -хо не клади, вора в грех не вводи - худий спрят і доброго спокусить. -хо вести себя - негарно поводитися, пусто йти; не шануватися. [Не шанувався в службі, то й прогнали]. Чувствовать себя -хо - почуватися зле, почувати себе кепсько (недобре, погано). Рожь родила -хо - жито вродило плохо (слабо).
    * * *
    1) нареч. пога́но; ( нехорошо) недо́бре, нега́рно, негара́зд; (худо, дурно) зле́; ( скверно) ке́псько
    2) в знач. безл. сказ. пога́но; ( нехорошо) недо́бре; ( неладно) негара́зд; ( нездоровится) сла́бо
    3) (в знач. сущ.: об отметке) школьн. пога́но (нескл., с.)

    Русско-украинский словарь > плохо

  • 40 по-скотски

    по-скотинячому, як худоба, по-твариному.
    * * *
    нареч.
    як твари́на, як худо́ба

    Русско-украинский словарь > по-скотски

Страницы

См. также в других словарях:

  • ХУДО — 1. ХУДО1, худа, мн. нет, ср. То, что плохо, неприятно; зло. «Нет худа без добра.» (посл.) «Ведь это, верно, к худу.» Крылов. «Если кто тебя помянет худом, не сердись.» Некрасов. «Уж отец тебе худа не пожелает.» А.Островский. 2. ХУДО2. 1. нареч. к …   Толковый словарь Ушакова

  • ХУДО — 1. ХУДО1, худа, мн. нет, ср. То, что плохо, неприятно; зло. «Нет худа без добра.» (посл.) «Ведь это, верно, к худу.» Крылов. «Если кто тебя помянет худом, не сердись.» Некрасов. «Уж отец тебе худа не пожелает.» А.Островский. 2. ХУДО2. 1. нареч. к …   Толковый словарь Ушакова

  • худо — не хуже... Словарь русских синонимов и сходных по смыслу выражений. под. ред. Н. Абрамова, М.: Русские словари, 1999. худо неприятность, хоть головой об стену, хоть волком вой, хоть в петлю полезай, белый свет не мил, хоть в воду, кое как,… …   Словарь синонимов

  • худо — 1. ХУДО хуже. I. нареч. к Худой (2.Х.; 1 зн.). Х. спать, есть. Х. одетый человек. II. в функц. сказ. 1. О неблагоприятной, неблагополучной окружающей обстановке, положении, состоянии и т.п. Ей х. и на работе и в семье. С экономикой у нас х. 2.… …   Энциклопедический словарь

  • ХУДО 1 — ХУДО 1, а, ср. (устар. и разг.). Зло, неприятность. Худа не пожелает кто н. кому н. Нет худа без добра (посл. о том, что следствием плохого часто бывает что н. хорошее). Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • ХУДО 2 — см. худой 2. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова. 1949 1992 …   Толковый словарь Ожегова

  • худо — ХУДО, а, ср. (устар. и разг.). Зло, неприятность. Худа не пожелает кто н. кому н. Нет худа без добра (посл. о том, что следствием плохого часто бывает что н. хорошее). II. ХУДО см. худой 2. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова.… …   Толковый словарь Ожегова

  • ХУДО — [ли], некорыстно [ли]. Прикам. Неодобр. Кое как. МФС, 108; СРНГ 15, 35. Хуже некуда. Разг. Неодобр. Крайне плохо. БМС 1998, 608 …   Большой словарь русских поговорок

  • худо — [خدا] 1. д. халқкунанда, холиқ, Аллоҳ 2. соҳиб, молик; ба умеди Худо ҳам шавӣ, буттаро маҳкам дор (мақ.); Худо медонад дар мавриди саҳеҳ маълум набудани коре гуфта мешавад; аз барои Худо, ба Худо дар мавриди қасам гуфта мешавад; Худо раҳмат кунад …   Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ

  • худоӣ — [خدائي] 1. мансуб ба Худо 2. эҳсон ва хайроте, ки дар роҳи Худо дода мешавад 3. бемузд, муфт; худоӣ додан(кардан) хайрот кардан (барои мурда) …   Фарҳанги тафсирии забони тоҷикӣ

  • худо́й — 1) ая, ое; худ, худа, худо; худее. Имеющий тонкое, сухощавое тело (о человеке и животном); тощий. Это была девушка небольшого роста, стройная, почти худая, с бледным лицом. Тургенев, Яков Пасынков. Да и худая же у тебя, брат, кошка! Одни кости да …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»