хто+де

безл. Взгрустнулось кому сум (журба, смуток) обгорнув (оповив) кого, сумно (журно) комусь стало, притужив хто. [А коли притужиш, приходь до нас - ми розважимо].

* * *

втереться

1) втиратися, утертися. [Жовтки вже втерлися];

2) куда, к кому - силуватися влізти куди или до кого, (потроху) влазити, влізти, пролазити, пролізти, тиснутися, втиснутися, втулятися, втулитися [Таки втуливсь до панського товариства], всіватися, всіятися [Звичайно, що й вона туди всіялась!], прослизати, прослизнути, (очень льстиво) влизуватися, влизатися [Хто-хто, а він усюди влижеться], (втесаться) увіткнутися [Ще не було такого весілля, щоб він туди не ввіткнувсь], промикатися, промкнутися; (в доверие) залазити (залізти) в душу кому, закрадатися до чиєїсь душі (довіри), силуватися, придбати, віру до себе. Втирающийся, втёршийся - влазливий, влазень (р. -зня), (ж. р.) влазюля (р. -лі). [У! панська влазюля!].

* * *

несов.; сов. - втереться

доглядеть доглядати, догля[е]діти, доглянути, дозирати, дозирнути, допильновувати, допильнувати. [Хто-ж мене буде при старощах моїх доглядати, хто-ж моєї смерти догляне? Не допильнуєш оком, то вилізе боком].

* * *

несов.; сов. - догляд`еть

1) (до конца, до какого-л. предела) додивля́тися, додиви́тися, сов. догляді́ти

2) (за кем-чем) догляда́ти, догля́нути и догляді́ти (кого-що, чого, за ким-чим), пильнува́ти (кого-що), пантрува́ти и па́нтрити

3) вихо́вувати, ви́ховати

-ся, додумать, -ся додумувати, -ся, додумати, -ся, домірковувати, -ся, доміркувати, -ся, дорозумовувати, -ся, дорозумувати, -ся, домисляти, -ся, домислити, -ся, домудровувати, -ся, домудрувати, -ся, домізковувати, -ся, домізкувати, -ся, добирати (добрати) розуму, ума, способу, (провинц.) довмітися. [Усяке по-своєму дорозумовується. Ніхто не домислявсь, що та ніби делікатна мова віщує смерть рідній словесності (Куліш). Домудрувавсь-таки, як це зробити. Розумні голови, домізковуйтеся, як це зробити! Хто добере способу, як це зробити? Москалі розумні розуму добрали: ой, наперед Швачку із осавулою докупи звязали. Коли-б не довмівся що робити, то тяжкеє-б лихо сталося].

* * *

несов.; сов. - дод`умать

позаботиться о ком, о чём (стараться) дбати, подбати про (за) кого, про (за) що, клопотатися, поклопотатися ким или про (за) кого, за що, турбуватися, потурбуватися про (за) кого, про (за) що; (печаловаться, быть озабочену) побиватися, журитися, пожуритися за (про) кого, за (про) що, ким, чим; (следить за чем) пильнувати чого; (иметь попечение (о ком, о чём) піклуватися, попіклуватися ким, чим, про кого, про що, опікуватися ким, кохати кого, що. [Вона дбає за старого, старий за ню дбає (Рудан.). Про вишукання коштів на ремонт нехай подбає господарча управа. У пеклі все тепло, а піди в рай, то й про дрова дбай (Номис). Усе клопотався, щоб тим людям краще жити було (Грінч.). Поки не женивсь - нічим не журивсь, а як оженивсь, то всім зажуривсь: і ложкою, і мискою, і третьою колискою (Пісня). І про одежу чого побиваєтеся? (Єв. Мт.). Він дуже кохає своє здоров'я. Кому-ж і піклуватися про діти, як не батькові та матері? З обов'язку мого я повинен піклуватися за вас. Якщо я дітьми опікуюся, то це тільки моя ласка (Крим.)]. Я об этом не забочусь - я про це не турбуюся (цим не журюся), мене це не обходить; байдуже мені до того. -ться о здоровьи - дбати про здоров'я. Не -ться о чём (запускать, пренебрегать) - занедбовувати и занедбувати, занедбати кого, що, занехаювати, занеха(я)ти кого, що, нехтувати що. [Занедбовуєш, сину, господарство, і воно-ж за тебе не дбатиме. Тільки хоч і як він нехтував своє тіло, та все не міг його зовсім подужати (Грін.)]. Совершенно ни о чём не -ться (всё забросить) - ні про віщо не дбати, нічим не піклуватися, занедбати все; і гадки ні про що не мати. Не -тся кто - не піклується, не дбає хто, і гадки не має хто. Заботящийся - (прич.) що дбає, клопочеться и т. д.; (как прил.) см. Заботливый. Ни о чём не -щийся - до всього (про все) недбалий.

* * *

1) ( беспокоиться) турбува́тися, -бу́юся, -бу́єшся (про кого-що, за кого-що, коло кого-чого, ким-чим, за ким-чим); ( хлопотать) клопота́тися; ( радеть) дба́ти (про (за) кого-що); ( печаловаться) жури́тися, (про кого-що, за ким-чим, ким-чим); (проявлять особое внимание к кому-чему-л.) побива́тися (за ким-чим, за кого-що, ким-чим)

2) (проявлять внимание к потребностям, нуждам кого-л.) піклува́тися, -лу́юся, -лу́єшся (про кого-що, за кого-що, ким-чим), дба́ти (про кого-що, за кого-що); стара́тися (про кого-що); (относиться с особым уважением, нежностью) шанува́ти (кого-що), диал. жа́лувати, -лую, -луєш (кого)

заступиться (за кого) оступатися, оступитися за ким и за кого, заступатися, заступитися за кого, обставати, обстати за кого и за ким, за що и за чим, боронити кого, стати, уставитися за кого и за ким, (зап.) впімнутися за ким. [Вона за ним раз-у-раз оступається (Звиног.). За мужицьку волю оступавсь (Грінч.). Обстали за французьку республіку проти імператорської Германії (Грінч.). Всяк за собою обстане (Проскурів). Бачу, така вже ваша вдача, що не стоїте за своїми (Звин.). Хто за правду стане (Сл. Гр,). Зоньку годували штурханцями по кутках, бо за неї ніхто не вставився-б (Л. Укр.). Нема кому впімнутися за робітником (Франко)].

* * *

несов.; сов. - заступ`иться

заявить кому

1) (сообщать) заявляти, заявити кому, завідомляти, завідомити кого, освідчувати, освідчити кому, ознаймувати, ознаймити кого, (предлагать) загадувати, загадати кому. [Моя любая дитино, заявляю тобі свою волю (Стор.). По закону 1781 р. пани повинні були пристати на викуп, як тільки про це їм селяни загадають (Доман.). В «Крашанці» Куліш ознаймує; що всі українські історичні джерела брехливі (Грінч.)];

2) (проявлять) виявляти, виявити, проявляти, проявити. -ть себя чем - заявлятися, заявитися чим, визначатися, визначитися як хто, як що; (сторонником ч.-л.) признаватися, признатися до чого. -ть себя, о себе (обнаруживать своё присутствие) - показуватися, показатися кому, зголошуватися, зголоситися у (до) кого, подавати, подати свій голос, об'являтися, об'явитися, оповіщатися, оповіститися ким (через кого), чим, озиватися, озватися. [Хто хоче працювати в комісії, має зголоситися у (до) секретаря. Досі зголосилося нових членів дев'ятеро. Коли-б не Галичина, то (українство) фізичної не мало-б змоги подавати свій голос, як окрема нація (Єфр.). Піп нічим не об'являвсь, і Раїса трохи заспокоїлась (Коцюб.). Дає почин тій індивідуалістичній поезії, що останніми часами починає у нас озиватись (Єфр.)];

3) (документ) засвідчувати, засвідчати, засвідчити. Заявленный - заявлений, завідомлений, освідчений; виявлений, проявлений; зголошений; засвідчений. Проживает с незаявленными документами - мешкає з незасвідченими документами. Незаявленный жилец - незаявлений (незголошений) пожилець.

* * *

несов.; сов. - заяв`ить

1) заявля́ти, заяви́ти, -явлю́, -я́виш

2) ( показывать) пока́зувати, показа́ти, -кажу́, -ка́жеш; (обнаруживать, проявлять) виявля́ти, ви́явити, проявля́ти, прояви́ти

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

и Изо предл. с род. пад.

1) (на вопросы: а) откуда; б) из какого материала) з (перед группою согласных із) чого. [Вийшов з води (Єв.). А тин часом із діброви козак виїжджає (Шевч.). Не дай, Боже, з Івана пана, з кози кожуха, з свині чобіт (Номис)]. Смотреть из окна - дивитися, виглядати з вікна. Из какого он звания - з якого він стану, з кого він, з яких він. Её вырвали из его рук - її вирвали (видерли) з його рук или йому з рук. У него из носу кровь идёт - у його (йому) з носа кров іде. Вычитать из жалованья - вивертати з платні. Черпать воду из источника - черпати воду з джерела. Цитата из Шевченка - цитата з Шевченка. Выйти из себя - знесамовитіти, знетямитися. Из года в год - від року до року. Из рода в род - від роду до роду. Из конца в конец - від краю до краю. Так что ж из этого? - то що ж (і)з того? Что из того, что… - що з того, що…; що по тому, що… [Що-ж по тому, що кохаю, коли в неї не буваю (Грін. III)]. Он хорошо отвечал из географии - він добре відказував з географії. Изо всех сил - з усієї сили (снаги), що-сили, що було сили (снаги), чим дуж, як тільки мога. Из вас (из них, из всех), из среды вас (их, всех) - з вас (з них, з усіх), з-поміж (з-проміж, з-між, з-межи) вас (їх, усіх). [Хто з вас не грішний, нехай перший кине на неї камінь (Єв.). Хто з-поміж нас городян тепер не нервовий? (Крим.). З- межи всіх найкраща (Свидн.)]. Большая часть из них, из среды их - (най)більша частина, більшість із них, з-поміж (з-проміж, з-між) них, з-межи їх. Из средины, из среды чего - з середини чого, (і)з-серед, (і)з-посеред чого. [Озвавсь до нас із-посеред чужини знакомий голос (Куліш)]. Посуда из чистого золота, серебра - посуд із чистого (щирого) золота, срібла. Дом построенный из брёвен, из кирпича - будинок збудований з дерева, з[ви ]мурований з цегли. Обед из пяти блюд - обід на п'ять страв. Эскадра из семи кораблей - ескадра на сім кораблів;

2) (на вопрос: вследствие чего, по какой причине) з чого. Из страха, из боязни, из ненависти, из чувства самосохранения - із страху, з боясти, з ненависти, з почуття самоохорони. Из милости, из сострадания, из сочувствия к нам - з милости, з жалю, із співчуття до нас. Из своекорыстных побуждений - з своєкористовних мотивів.

* * *

предл. с род. п.; тж. изо

I. избежать и избегнуть кого, чего

I. уникати, уникнути, тікати и утікати, утекти кого, чого и від кого, від чого, минати, минути, (обходить) обминати, обминути, оминати оминути кого, що, (уклоняться) ухилятися, ухилитися від кого, від чого, (сторониться, чуждаться) сахатися, цуратися кого, чого, бокувати кого. [Уникав диму, та й упав в огонь (Приказка). Той щиро-український юмор, що тікає зверхніх ефектів (Єфр.). Хто дійсне страждає, той пильно утікатиме од усякої згадки, а не стане сам собі її викликати (Крим.). І Паволоч-місто того не минуло: Тетерине військо його обгорнуло (Грінч.). Та все те вмів Герман оминати щасливо (Франко). Хто зможе ухилитись, що нам боги всесильні присудили? (Куліш). Сахайся брехні (Сл. Гр.). Не сказати, що він цурався жіночого товариства (Грінч.)]. -гать ссоры - уникати, тікати сварки. -гать встречи с кем-л. - уникати, тікати зустрічи (стрічи) з ким. -гать кого - уникати кого, тікати від кого, обминати, (гал.) оминати кого, сахатися, цуратися кого. [Бачила, що він уникає її, що йому не до неї (Черкас.). Дружину вашу скрізь я буду обминать (Самійл.). Сахається вона тебе як чорта (Конгр.)]. -жать опасности - утекти небезпеки, обминути небезпеку. О если б -жать нам этой опасности - коли-б нас минула ця небезпека. -нуть наказания - утекти кари и від кари. Не -нуть тебе наказания - не минути тобі кари, не мине тебе кара, не втечеш од кари. -гать вопроса - ухилятися від питання.

II. Избегать, избежать (о жидкости) - вибігати, вибігти, збігати, збігти; (о сыпуч. веществе) висипатися, висипатися. [Молоко збігло (Київщ.)].

II. вибігати, оббігати, виганяти, вига(й)сати, вимахати, (образно) обполювати. [Вибігав усе село, поки його знайшов (Сл. Ум.). Оббігав Лисівку і Борисівку (Борзенщ.). Обполював усе село за горілкою (Гайсин. п.)].

* * *

зголодніти, виголодатися, зголодатися. [Народ зголоднів, а ніхто не подбає, їсти ніхто не дасть (Коцюб.)]. Изголодавшийся - зголоднілий, виголоджений, зголоджений. [Зголоднілий чоловік і в собаки ладен кістку видерти (Київщ.). Іде годувати діток своїх зголоджених (Федьк.)].

* * *

(прич.) хто шукає; (в смысле сущ.) шукач, шукальник, шукайло; запобігач (напр. ласки). -щий приключений - см. Авантюрист. -щий должности - хто шукає посади, претендент на посаду. -щие правды - шукачі (допоминальники) правди.

* * *

1) якість (-кости); (признак) прикмета, прикметність; (достоинство) вартість (- тости). [Психологія займається якістю вражінь (Франко). Гарних якостей у його більше, ніж негарних (Київ). Розмовляли про високі душевні прикмети його (Коцюб.). Збірником своїх поезій показав і свої гарні прикмети, і хиби (Єфр.). Для збільшення якої-небудь прикметности вживається… (Н.-Лев.). Мораль його - непевної вартости (Крим.)]. -тво продукта - ґатунок (-нку), якість, добротність, вартість, сила чого. [Сукно (вино и т. п.) гарного ґатунку. Бахмутське залізо - не такої сили, як сибірське (Звин.). Сукно - високої вартости (Крим.)]. По -ву - якістю, ґатунком, на якість, своїми прикметами, своєю добротністю, вартістю, силою. Заботиться не о -ве, а о количестве - дбати не по якість, а про кількість; дбати не про те, яке воно, а скільки його. В -ве кого, чего - за кого, за що, як(о) хто, як що. [Викликають мене в суд за свідка (як свідка) (Київщ.). Моя скриня за стіл править (Г. Барв.)];

2) (народное: недостаток) хиба. За ним, кажись, никаких -честв нет - здається, він нічим негарним не прикмічений. От нея все -ва - від неї все лихо.

* * *

-ся, кинуть, -ся кидати, -ся, кинути, -ся; см. Бросать, -ся. Куда ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба, да й немає (Переясл.)]. -нуться с испугу - жахнутися, кинутися (з ляку). [Пані так і жахнулась, аж одскочила, ніби вкололась, або опеклась (Н.-Лев.) Аж кинулась, зачувши його голос (Богодух. п.)]. -нуться врассыпную - кинутися врозтіч (у розпорошку), розсипатися, сипнути хто куди. [Люди з жаху сипнули хто куди (Київ.)].

* * *

несов.; сов. - к`инуть

Клюнуть клювати, клюнути, дзю[ьо]бати, дзю[ьо]бнути, (сильно) дзю[ьо]бонути. [На маківці сиділа, дрібен мачок дзюбала (Пісня). Клюють очі козацькії, а трупу не хочуть (Шевч.)]; (о рыбе) клювати, клюнути, (брать приманку) заїдати, заїсти червяка, (ловиться) братися, йнятися (несов.) [Сьогодні риба не йметься (Полт.). Клює - а не береться (Київщ.). Риба клювала (Коцюб.) Ще не клювало (безлич.). Коли поплавець дрижить, це риба заїдає червака (Звин.)]. -вать носом (сидя дремать) - куняти, клювати носом, окуні ловити. [Хто слухає, а хто окунів ловить (Квітка)]. Клюнуть носом - (шутливо) окуня впіймати. Денег куры не клюют - грошей без ліку; грошви не впрогорт. Клёванный - кльований, дзю[ьо ]баний. -ться - клюватися, клюнутися, дзю[ьо]батися, дзю[ьо]бнутися; срвн. Ловиться.

* * *

несов.; сов. - кл`юнуть

1) клепка, ум. клепочка, клепонька, (отдельная -пка) клепчина. [Там плавало відерце, соснові клепки, а дубове денце (Пісня). Сидить собі у бур'яні та клепку теше (Шевч.)]. У него одной -пки нет - в нього не всі дома, в нього десятої клепки немає;

2) см. Клепание 1.

* * *

1) ( действие) техн. клепа́ння

2) ( бочарная) кле́пка; (собир.) клепки́, -по́к

1) в чём, чего, чем (присяга, обет) - клятьба, присяга, (клятвенное уверение) присягання, заприсягання на що, чого, чим. [Як я порушу цю клятьбу, то хай мені оберне назад в'язи (Звин.). Як зрадництво я бачити могла, у присяганнях вірного кохання? (Грінч.). Вона не хтіла вірити заприсяганням хлопчаковим (Крим.)]. Давать, дать -ву - давати, дати присягу (клятьбу), присягати(ся), присягнути(ся), заприсягати(ся), заприсягти(ся) и заприсягнути(ся), клястися, поклястися, заклинатися, заклястися; срвн. Клясться 1 и Поклясться. [Дати велику присягу, що в світі ніхто не почує невільничих співів моїх (Л. Укр.). Дали один перед другим клятьбу (Звин.). Заприсягну, якщо ви віри не ймете! (Крим.)]. Обязать -вою - заприсягти кого; обязанный -вою - заприсягнений. Нарушать нарушить -ву - ламати (зап. ломити), зламати, поламати присягу, клятьбу. [Такої присяги ніхто не зламає (Грінч.). Пани не раз ломили свою клятьбу (Павлик)]. Остаться верным -ве, сдержать -ву - додержати присяги (клятьби), справдити присягу (клятьбу). Отпереться от чего с -вой (божбой) - відклястися, відприсягтися (від) чого. Скреплённый -вой - см. Клятвенный. Ложная -ва - неправдива (фальшива) присяга (клятьба), кривоприсяга. [Боялись розливу крови і татар, і диби, і кривоприсяги (Л. Укр.)];

2) (божба) присягання, божіння;

3) (проклятье) клятьба, кляття, прокляття, проклін и прокльон (- льону); срвн. Проклятие 2;

4) церк. - см. Анафема и Проклятие 2.

* * *

1) клятьба́; ( клятвенное уверение) заприсягання, присяга́ння, прися́га

2) (проклятие) прокля́ття, клятьба́, проклі́н, -кльо́ну, прокльо́н; диал. кляття́