у+гроба

(посуды) покришка, накривка; (улья) покрівля; (сундука квашни, гроба) віко. Снять -ку с чего - розкрити що, зняти з чого покришку, накривку и т. д. Теперь ему -ка - тепер йому капут (кінець).

* * *

1) кри́шка; ( покрышка) на́кривка, по́кришка; (сундука, бадьи, гроба) ві́ко, диал. вікно́; ( над отверстием) ля́да

2) (в знач. сказ.: гибель, конец) капу́т, каю́к

1) могильник, гробар (-ря), погребник, (только гробокопатель) гробокоп (-па), копач (-ча). [Дістали від гробаря кістку з мерця (Етн. Зб. V). Він за погребника в нашому селі (Липовеч.)];

2) перен. - могильник, гробар. [Вибере собі з книжки такого-ж, як сам, могильника - бездуший вираз (Куліш)];

3) см. Могильник 5.

* * *

1) могильник, гроба́р, -я

2) энтом. гроба́рик, могиляк, -а, моги́льник

вогнать

1) заганяти, загонити, загнати; (о многих) позаганяти. [Позаганяти телята в двір];

2) (вбивать) вганяти, угнати, увігнати, забивати, забити, вбивати, вбити, вгороджувати, вгородити. [Загнати клин (Конис.). Угнав його по коліна в землю (Чуб.). Мов ніж угородив у серце (Мир.)];

3) (в гроб, чахотку и т. д.) доводити, довести до чого, впроваджувати, впровадити до чого. [Ой, козаченьку, впровадив ти дівчиноньку до гроба]. Вогнать что-л. в руку, ногу - підколоти чим руку.

* * *

несов.; сов. - вогн`ать

1) уганя́ти, увігна́ти; ( загонять) заганя́ти и заго́нити, загна́ти и мног. позаганя́ти и позаго́нити

2) (во что - приводить-в какое-л. состояние) уганя́ти, увігна́ти (в що); дово́дити, довести́, (до чо́го)

1) ( сброшенный во время линьки покров) кожушо́к, -шка́ и кожу́шок, -шка; диал. лино́вище

2) ( червяк) диал. гроба́к, -а, хробак, -а, черв'я́к, -а, диал. салі́й, -лія́

1) труна, домовина, трумна, трумно, дубовина; (долбленый) деревище; (с выпуклой крышкой) горбата труна. Гроб делать - труну будувати;

2) (метоним., могила) гріб (р. гробу). Одной ногой в гробу стоять - бути на божій дорозі, над гробом стояти [Я над гробом стою - брехати не хочу], (шутл.) три чисниці до смерти кому. Вогнать кого в гроб - на той світ (в могилу) загнати. Гроба (мн.) - гробки - см. Кладбище.

* * *

1) труна́, домови́на

2) ( могила) моги́ла, домови́на, гріб, род. п. гро́бу, гроб

3) (в знач. сказ.: гибель, очень плохо) гроб

копач, гробар (р. -ря), гробокоп, погребник.

* * *

злоба, злостивість (-вости), лють (-ти), лютість; (злость) злість, зазлість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібрать її не зможе ніяка злоба несита (Самійл.). Чернеча злоба до гроба (Номис). Ридає в безсилій лютості (Л. Укр.). Знову піднялась у його на людей злість (Грінч.)]. Выместить свою -бу на ком - окошити свою злобу (злість) на кому. Дышать -бой на кого - дихати пеклом на кого. Иметь (питать) -бу против кого - мати злість, завзяття, серце (лють, храп) на кого. Возыметь -бу на кого - завзяти злість на кого. Бессильная -ба - безсила лютість, лють. -ба дня - пекуче питання, нагальна справа, (церк.- слав.) злоба дня. Он это сделал по -бе на меня - він це вчинив, маючи злість на мене, із злости на мене. Довлеет дневи -ба его - доволі в кожного дня лиха свого (Єв.).

* * *

1) (коней, предел, рубежная полоса) край (-аю), кінець (-нця), окрай (-аю), окрайок (- айка), закрайок (-йка, берег (-рега), ум. краєчок (-єчка и -єчку), крайчик (-ка), кінчик, окраєчок (-чка); срвн. Конец 1. [Нема краю тихому Дунаю (Пісня). Світає, край неба палає (Шевч.). Карпо одсунувся на самий край призьби (Н.-Лев.). Поруч мене на краєчку всадовився якийсь п'яний чолов'яга (Крим.). На крайчику ліжка обнявшися заснули дві молоді голови (Франко). Я не силкуюся збагнути сю річ до краю (Самійл.). Замчали мене кудись на кінець села (М. Вовч.). Я льотом долетів до гайового окраю, - нема! (М. Вовч.). В кінець гаю, на окрайку стояв дуб-довговік (М. Вовч.). Поставив пляшку на самому березі столу (Сл. Ум.). Надягає черкеску, обшиту по берегах срібним галуном (Мова)]. Край одежды - край, омет (-та). [На гаптовані омети ризи дорогої! (Шевч.)]. Край соломенной крыши - стріха, остріха, острішок (-шка), (судна) облавок (-вка). Края сосуда, кратера и т. п. - вінця (р. вінець), береги, криси (-сів), посудини, кратера. [Розбий яйце об вінця шклянки (Звин.). Кратерові вінця (береги). Глибока миска з крутими берегами (Конотіпщ.). Здавалися йому крисами коло горшка або коло миски (Н.-Лев.)]. До -ёв, до самых -ёв - по вінця, по самі вінця. В уровень с -ями - ущерть, украй. [Не наливай горщика вщерть (Звин.). Її серце налилося щастям ущерть (Н.-Лев.). Злотом насиплю я човен украй (Грінч.)]. Насыпанный в уровень с -ями - щертовий. [Буде щертових мірок дев'ять, а верхових вісім (Сл. Гр.)]. Осторожно, это стакан с острыми -ями! - обережно, в цієї шклянки гострі вінця. Переливать через край - лити через вінця. Течь, литься через край, -ая - литися через вінця. [Повнії чарки всім наливайте, щоб через вінця лилося (Пісня)]. Имеющий широкие края - крисатий; срвн. Широкополый. Лист с вырезными, зубчатыми -ями - листок із вирізними, зубчастими берегами (краями). Край болота - приболоток (-тка). Тут тебе и край! - тут тобі й край! тут тобі й гак! тут тобі й амінь! Сшитый край ткани - см. Рубец. Шов через край - запошивка. Шить через край - запошивати. Рана с рваными -ями - рана з рваними краями. Язва с расползшимися -ями - виразка з розлізлими краями. Конца -аю нет - нема кінця-краю, без кінця й краю. Стол по -ям с резьбою - стіл із різьбленими закрайками. С которого -аю начинать пирог - з котрого кінця починати пирога? На реке лёд по -ям - на річці крига край берегів. Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! - уже мені терпець урвався, а лихові кінця немає! Он хватил, хлебнул через край - він перебрав міру, він хильнув через міру. На краю света - на краю світа, край світа. На краю пропасти - край безодні. На краю гроба - одною ногою в труні. Он был на краю гибели - він мало не загинув. Я проехал Украину из края в край - я переїхав Україною з кінця в кінець, я проїхав Україну від краю до краю. На край - (на) край. [Скажи-ж мені: де мій милий. Край світа полину (Шевч.)]. Вдоль края - понад, понад край, вкрай чого. [Понад шляхом щирицею ховрашки гуляють (Шевч.). Їхала пані вкрай города (Номис)]. На краю, с -аю, нрч. - край, покрай, накрай, наузкрай чого, кінець чого. [Насипали край дороги дві могили в житі (Шевч.). Потім на світанні, як біляві хмари стануть покрай неба, мов ясні отари… (Л. Укр.). Жила вдова накрай села (Пісня). Наузкрай ниви курився димок (Сл. Грінч.)];

2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубіж (-бежа), ребро, край. [Ударив рубом лінійки (Сл. Ум.). Вдарився об двері, об самий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубіж головкою вдарилося (Пирятинщ.)]. Край скошенный - скісний руб (край). Край острый (орудия, инструмента) - гострій (-рія), ум. гострієць (-рійця); (тупой) хребет (-бта), рубіж (-бежа). [Ледве махала сокирою, б'ючи вже обухом, а не гострієм (Грінч.). Хребет пилки. Рубіж ножа]. Край поперечный - торець (-рця). [Торці клепок звичайно скісно обрізують (Бондарн. виробн.)]. Край кристалла - кристаловий руб. Гора с зубчатым верхним -аем - гора з зубчастим хребтом. Гора с зубчатыми боковыми -ями - гора з зубчастими ребрами;

3) (страна, область) країна, край, україна, сторона, земля, ласк. країнка, країнонька, країночка, сторононька, стороночка, (территория) терен (-рену). [Десь, колись, в якійсь країні проживав поет нещасний (Л. Укр.). Ой, пошлю я зозуленьку в чужую країноньку (Пісня). У якому краї мене заховають? (Шевч.). Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких (Пісня). На тій прославній Україні, на тій веселій стороні (Шевч.). Полину я в чужу сторононьку шукать таланоньку (Пісня). На чужій сторонці найду кращу або згину, як той лист на сонці (Шевч.). Встає шляхецькая земля (Шевч.)]. Какими судьбами вы в наших -ях? - яким вас вітром занесло до нас? Тёплые края - теплі краї, (мифол.) вирій, ирій (-ію и -ія). [Зажурилася перепілочка: бідна моя голівочка, що я рано із вирію прилетіла (Пісня)]. Родной край - рідний край, батьківщина; срвн. Родина. [Треба рятувати рідний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края - далекі краї, далека сторона, далекий край, (метаф.) не близький світ. [Одна, як та пташка в далекім краю (Шевч.)]. Чужие края - чужина, (ласк. чужинонька), чужа сторона, чужа країна, чужий край. [Тяжко-важко умирати у чужому краю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа чужина, як домовина (Приказка). Виряджала мати доньку в чужу сторононьку (Пісня)]. По чужим -ям - по чужих краях, по світах. [Не забував він і того, що по світах робиться, по інших сторонах (Єфр.)]. Познакомиться с чужими -ями - чужих країв побачити, світа побачити. [Побуває наш у солдатах, світа побачить, порозумнішає (Крим.)]. Путешествовать по чужим -ям - мандрувати (подорожувати) по чужих сторонах (краях). Заморский край - заморський край, заморська сторона, замор'я (-р'я). Работы у нас непочатый край - у нас праці сила- силенна;

4) (часть говяжей туши) край. [Товстий край. Тонкий край].

* * *

1) (предельная линия, окраина) край, род. п. кра́ю; ( конец) кіне́ць, -нця́; (верхний обрез стенок сосуда, перен.) ві́нця, -нець

2) (область, местность, административно-территориальная единица) край; ( страна) краї́на

1) (могильная яма) яма, (реже) могила, гріб (р. гроба), гробовище. [Вродила мама, що не прийме й яма (Номис). У ямі заснули на вічнії віки старі покоління (Грінч.). Немає матусі! У глухій темній могилі вона (Тесл.).]. Каже збити домовину та і гріб копати (Рудан.). Жив не в хаті, а в гробовищах (Єв. Морач.)]. Опустить гроб в -лу - спустити труну (домовину) в яму, у гріб. [Рушниками, що придбала, спусти мене в яму (Шевч.). Опускають в гріб Якима (Рудан.)]. Сойти в -лу - спочити в могилі, зійти з світу, переставитися, померти. Хоть живьём в -лу ложись - хоч живий (живцем) у яму лізь (Приказка). Горбатого -ла исправит - який змалку, такий і до останку (Приказка);

2) (могильная насыпь) могила, гріб, (не только ум.) гробок (-бка). [Казав собі насипати високу могилу (Пісня). Остався почувать на гробках: положив (сідло) на гробок і ліг на йому (Грінч. I)]. -ла провалилась - могила запала(ся), гріб (гробок) запав(ся);

3) (могильный курган) могила. [Засиніли понад Дніпром високі могили (Шевч.)].

* * *

1) моги́ла; ( могильная яма) я́ма

2) в знач. сказ., перен. моги́ла

покрив (-у), покров (-ва); накриття, покриття, покрівля, укривало, покривало, паполома. [Укриє її рясно зеленим покровом (Шевч.). Листя вкривало землю пишним золотим накриттям (Грінч.). Дніпро лама покрівлю крижаную (Грінч.). У зелену паполому коня одягніте (Рудан.)]. Под -вом ночи - під вночішнім покровом. Под вашим -вом живём - за вашим захистом (за вашою обороною) живемо. Растительный -ров - рослинний покрив. -ров тела - покрив тіла. -ров мертвеца, гроба - покрі[и]вець (-вця) покривало, натрунник, натрумник, (гуц.) паполома. Праздник Покров Богородицы - Покрова. Относящийся к празднику -ва - покрівний, покрівський.

* * *

1) по́крив, -у

2) (то, что заволакивает, окутывает что-л.) покро́в; ( прикрытие) прикриття́, покриття́; ( пелена) заволо́ка, пелена́; (перен.) запина́ло, за́стил, -у, по́лог, -у; (то, что покрывает) габа́, ко́вдра, покрива́ло

3) ( покрывало) покро́в; покрива́ло, покри́вка; (церк., перен.) по́крив, покрі́вець, -вця

4) ( защита) покро́в; оборо́на

покривало, покриття, накриття, покрив; запинало, габа, ослона. -вало обёртывающееся вокруг чего-л. - завій (-вою). -вало свадебное - скривало. -вало мертвеца, гроба - см. Покров. -вало на кровати - укривало, ліжник. -вало для скамьи - полавочник. -вало для телеги - напрядка.

* * *

-ся, приоткрыть, -ся відкривати, -ся, відкрити, -ся трохи, відтуляти, -ся, відтулити, -ся трохи, (о занавеске и т. п.) прогортати, -ся, прогорнути, -ся. [Червона занавісочка у вікні прогорнулась (Васильч.)]. -вать двери, окна, ворота - прочиняти, прохиляти, відчиняти, відхиляти (трохи) двері, вікна, ворота. -крыть сундук, крышку у гроба - відчинити трохи скриню, відхилити віко в труні. -крыть занавеску - прогорнути за(на)віску.

* * *

несов.; сов. - приоткр`ыть

1) [тро́хи] відкрива́ти, [тро́хи] відкри́ти; ( отверстие) [тро́хи] відтули́ти, [тро́хи] відтули́ти; ( приотворять) [тро́хи] відчиня́ти, [тро́хи] відчини́ти; (о двери, воротах, окне, форточке) прочиня́ти, прочини́ти, відхиля́ти, відхили́ти

2) ( свои глаза) [тро́хи] розплю́щувати, [тро́хи] розплю́щити, [тро́хи] відкрива́ти, [тро́хи] відкри́ти; (глаза кому-л.) [тро́хи] розкрива́ти, [тро́хи] розкри́ти

зоол., перен.