то+так,+то+сяк

1) гріх (р. гріха), (детск. грішка); вина, провина. Смертный грех - смертельний гріх, гріх непрощенний. В грехах - грішно. [Грішно живе]. Вводить в грех - на гріх (до гріха) призводити. Совершить грех, взять грех на душу - гріха вкусити. Искупать грех - покутувати (гріх). Загладить грех - покрити гріх, скупитися гріха, спокутувати (гріх). Отпустить грехи кому - розгрішити кого. Не получивший разрешения от греха - нерозгрішений. Грех да беда на кого не живёт - без гріха та без лиха не проживеш. На грех мастера нет - на гріх не спасешся. Есть тот грех - ніде (нема де) гріха потаїти. С грехом пополам - так-сяк, через верхи. [Через верхи зробила, аби збутись];

2) вада, ґанч[дж] (р. -ч[дж]и);

3) помилка (мн. помилки), гріх [Це мій гріх - не догледів та й помилився], огріх.

* * *

рел., перен.

тж. как-ниб`удь; нареч.

1) як-не́будь, я́кось

2) (кое-как, небрежно) як-не́будь, аби́як, сяк-та́к, так-ся́к, я́кось, на гала́й-бала́й

3) ( когда-нибудь) як-не́будь, я́кось и яко́сь, коли́-не́будь, коли́сь

лечиваться лікуватися, лічитися, куруватися, (особ. от ран, язв) гоїтися чим від (з) чого. [Треба було тільки спочити добре від роботи та лікуватися справно (Єфр.). Я буду лічитися дома (Н.-Лев.). Поїхав до міста і там міг куруватись (Л. Укр.). Я гоївсь, і так, і сяк, - не зробилось серцю легко (Крим.)]. Он -тся у доктора - він лікується в лікаря.

* * *

нрч. нашвидку, на швидку (на скору) руку (руч), швидкома (Сл. Ум.); (торопливо) похапцем, прихапцем, прихапці, похапки, похапком, хапком, хапкома, хватком, хват(ь)кома, нахватку; срв. Поспешно. [Нашвидку вмившись (Грінч.). Обідать нашвидку (Греб.). Зробив сяк-так на швидку руку (Сл. Ум.). На швидку руч розгорнув одно число газети (Крим.). Поставлять закусити на скору руч чого-небудь (Олекс.). Олеся хапком причесала голову (Н.- Лев.). Випив нахватку стакан чаю (Мирний)]. Скоро (Скорым) -ро - дуже швидко, як- найшвидше, швиденько, (духом) (одним) духом, за один дух, (шутл.) хватопеком, за одним махом-пахом.

* * *

оболванить

1) (грубо отделать и в переносном смысле) обтісувати, обтесати. [Обтісую камінь. Хоч так-сяк обтесати хлопців, щоб вони на екзамені не стовпцями стояли (Грінч.)];

2) (шутливо: обстричь очень низко) обмакогонювати, обмакогонити, обмакотирювати, обмакотирити. См. Остригать;

3) (делать, сделать болваном в перен. смысле) задурювати, задурити, затуманити. [Пожив серед дурнів, то вони й його затуманили];

4) см. Обманывать, Обмошенничать. Оболваненный - обтесаний.

* * *

несов.; сов. - оболв`анить

1) (грубо, начерно обтёсывать) спец. обті́сувати, обтеса́ти

2) ( коротко остригать) обмакого́нювати, обмакого́нити, обмакоти́рювати, обмакоти́рити

3) ( прививать культурные навыки) обті́сувати, обтеса́ти

4) ( обманывать) обду́рювати и дури́ти, обдури́ти и пообду́рювати и подури́ти, оду́рювати, одури́ти; підма́нювати, підмани́ти и підману́ти и попідма́нювати; (несов.: околпачить) оступа́чити, поши́ти в ду́рні; ( оглуплять) робити дурни́м (ду́рнем), зроби́ти дурни́м (ду́рнем)

1) см. Оговаривание;

2) застереження, завваження, увага, зазначка. Принимая, моё предложение, он сделал оговорку - пристаючи на мою пропозицію, він зробив застереження (застерігся). Внести оговорку в протокол - завести (вписати) увагу до протокола. Он отделывается оговорочками - він сяк-так вимовляється.

* * *

1) ( разъяснительное замечание) застере́ження

2) ( обмолвка) по́милка (поми́лка) на сло́ві, обмо́вка

пережить

1) переживати, пережити, перебувати, перебути. [Не знати, хто кого переживе. Перебули сяк-так голодну зиму, діждалися весни (Квітка)];

2) (претерпевать) зазнавати, зазнати, (перечувствовать) перечувати, перечути. Много горя -жил я за свою жизнь - багато лиха зазнав (пережив) я на своєму віку. [Усе, що творить письменник, він все те перечуває (Кониськ.)]. -вать различные этапы в своём развитии - переходити різні етапи в своєму розвою;

3) (во многих местах) побувати, побути, пожити. Я -жил в девяти губерниях - я побував (пожив) у дев'ятьох губернях. Пережитый - пережитий, перебутий.

* * *

несов.; сов. - переж`ить

подписаться

1) підписуватися, підписатися, (о мног. или во мног. местах) попідписуватися, бути підписаним. [Підписатися під відозвою, на заповіті]. -саться кое-как - підкумеґатися. [Аби вмів… сяк-так підкумеґатись, …то й святили на попа (Свид.)]. Все бумаги -ваются секретарём - усі папери підписує секретар. -саться на беспризорных детей - підписатися на безпритульних дітей;

2) (на издание) передплачувати, передплатити, (устар.) пренумерувати, (на многое) попередплачувати. -саться на журнал, газету - передплатити журнал, часопис; см. Абонировать. -саться под чужую руку - підписатися під кого, підробити чий підпис.

* * *

несов.; сов. - подпис`аться

1) підпи́суватися, підписа́тися и попідпи́суватися

2) (на газету, журнал) передпла́чувати, передплати́ти и попередпла́чувати

3) страд. несов. підпи́суватися; запи́суватися, відпи́суватися; розпи́суватися

наполи, на-двоє, пополовині, на(в)піл, упіл, піл-на-піл, на(в)спіл, пополам. Делить, разделить -лам - половинити, переполовинити; переділяти, переділити, розділяти, розділити наполи, на-двоє, пополовині, (во множ.) попереполовинювати, попереділювати, порозділювати на-двоє, наполи… -лам разделённый - переполовинений, на-двоє, наполи переділений, розділений. Перерезать -лам - перерізати на-двоє, пополам, наполи. Пить воду -лам с вином - пити воду піл-на-піл, на(в)піл з вином. Мнения разделились -лам - думки поділилися пополам, наполи, пополовині, піл-на-піл, упіл. Чур -лам - цур на двох, цур пополам. Грех -лам - гріх на(в)спіл, навпіл, гріх нарівно. С грехом -лам - сяк-так, аби- як, з таком-з маком. С горем -лам - лиха прикупивши.

* * *

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *

промаячіти, перемучитися. [Сяк-так, то з журбою, то з тугою промаячіла Маруся до Спасівки (Квітка)].

* * *

прочитать и прочесть

1) прочитувати, прочитати, перечитувати, перечитати, (во множ.) попрочитувати, поперечитувати що; (проходить чтением) начитувати, начитати, читати, вичитати що. [На тобі книжку, щоб ти прочитав (Рудч.), Перечитайте та розпишіться, що читали (Кониськ.). Він уже багато книжок попрочитував (Грінч.). Нечипір десь книжок багато начитав (Боров.). Що мені Марко скаже, як побачить на ній (на книжці) півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав ніж ти (Коцюб.). Вичитавши усього Квітку, вони кілька день почували себе не на землі, а на небі (Яворн.)]. Я ещё не -тал этой книги - я ще не прочитав цієї книги. Я -чёл об этом в газете - я прочитав про це (вичитав це) в газеті. Я не -чту, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) - я не вчитаю, що тут написано. [Роман сан дивується, що він, бувши таким бідовим хлопцем, не вчитає букваря (Васильч.)]. На лице легко -честь что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) - на лиці, на обличчі вичитується щось (напр. хвилювання, збентеження, турбота). [Не промовлять нічого устонька рожеві, та й без мови вичитуються на дівочому личеньку усі дівочі мислоньки й думоньки (М. Вовч.)];

2) -честь (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) - відчитати що. [«Слово» дійшло до нас у дуже несправній редакції досить пізнього списка, зробленого десь певне на півночі, в свій час зле відчитаного (Єфр.)];

3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочитати (який час, напр. цілий вечір, цілу ніч);

4) (громко, вслух) вичитувати, вичитати, читати, прочитати (голосно, вголос), виголосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем- л.) проказувати, проказати що. [Ми говоримо, а той списує. Усе списав і вичитав нам (Кониськ.)]. -вать, -честь молитву (молитвы), заповеди и т. п. - проказувати, проказати, вичитувати, вичитати молитву (молитви), заповіді, і т. ин., вимолити (молитви). [Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував книжок (Васильч.). - А вичитай молитву Господню! - Гриць вичитав добре (Яворн.). Проказала ще заповіді (Грінч.). Почала з «Вірую» проказувати знову все - аж до краю. Вимолила всі, які знала (Грінч.)]. -честь реферат, доклад - прочитати, виголосити реферат, доповідь. -честь невнятно - проха(ра)маркати, переха(ра)маркати, (с трудом, по складам) прослебезувати, вислебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу (Гр.). Було молюся уранці і ввечері, то з молитвами і письмо прохамаркую (Стор.)]. -честь кому наставление за что-л. - прочитати, вичитати молитву (отченаша) кому за що; срв. Отчитывать 2. Прочитанный и прочтённый - прочитаний, перечитаний; відчитаний; вичитаний, проказаний.

* * *

несов.; сов. - прочит`ать

1) прочи́тувати, прочита́ти и попрочи́тувати

2) (несов.: читать в течение определённого времени) чита́ти [ці́лий день], прочита́ти