топить+ii

1) (печь, плиту) топи́ти [піч, в печі́], пали́ти [в печі́]

2) ( помещение) топи́ти [піч, в печі]; ( отапливать) опа́лювати

- топить суда

- топить суда

1) прягти (-жу, -жеш), пряжити, смажити, шкварити, пекти; (на жиру) смажити, шкварити. [Прягти (пряжити, смажити) яєшню. Пряжити (прягти) горох. Пекти картоплю в грані. Пряжуть сало на вогні, на шпичку настромивши. Смажити рибу]; (жарко топить) жарити. [Жарять у печах]. Жарить (вм. топить) молоко - прягти (пряжити) молоко. Жареное (топлёное) молоко - пряжене молоко. См. Топить; (о солнце: сильно греть) - жарити, пекти, палити, пря[а]жити, смалити. [Як піднялося сонечко, що-то вже жарило (Квітка). Сонечко пече, мов огнем пряжить (Фр.)];

2) (употребл. вместо многих глаголов для выражения усиленного действия: бить, хлестать, мчаться, тараторить, отплясывать, играть, резаться в карты, палить, стрелять и т. п.) жарити, шкварити, смалити, чесати, чухрати, тяти і ин. См. ещё Колотить, Дубасить, Тузить, Мчаться, Тараторить и т. п. [Взяли-ж вони жарити діда полінякою. Давай його шкварити по спині. Чоботи в руках несеш, а до мене босий чешеш (спешишь). А ну, ноги на плечі та й чухрай. Він по-польськи так і чеше. Музика шкварить (чеше, тне). Цілу днину в карти смалили (дулись). А він усе смалить та й смалить вишнівку. З гармат жарять (чистять, гатять)].

* * *

1) ( приготавливая пищу) жа́рити, сма́жити, прягти́ (пряжу́, пряже́ш), пря́жити; пекти́ (печу́, пече́ш), пра́жити; (преим. в сале, масле, сало) шква́рити

2) ( палить - о солнце) пекти́, пали́ти, -лить; жа́рити, смали́ти, -лить, шква́рити, сма́жити, пря́жити, пра́жити

3) (жарко топить; накалять) жа́рити; ( прокаливать для очистки) прожа́рювати, -рюю, -рюєш

4) (перен.: энергично, с азартом делать что-л.) шква́рити, тну́ти, тя́ти (тну, тнеш), жа́рити, рі́зати (рі́жу, рі́жеш)

техн., несов. выта́пливать, сов. вы́топить

- вытапливаться

техн., несов. выта́пливать, сов. вы́топить

- вытапливаться

истопить

1) (печь, печку) палити (в печі, в грубці), напалювати, напалити (піч, грубку), топити, витопити (в печі, в грубці), (избу) топити хату и в хаті. [Чужу хату топить - свої очі сліпить (Шейк.). Добре напали піч: хліб сажатимемо (Звин.). Так напалив грубку, що не можна в хаті висидіти (Сл. Ум.)];

2) (воск, свинец: плавить) топити, стопити, розтопити що (віск, олово); см. Растопить;

3) -пить судна - потопити судна, кораблі;

4) (истратить топкой) спалювати, спалити, випалювати, випалити чого (дров, вугілля). Истопленный - напалений, витоплений; стоплений, розтоплений; потоплений; спалений, випалений. -ться -

1) (о печи: топиться) витоплятися, витопитися, (нагреваться) напалюватися, напалитися. [Піч витопилася (Сл. Гр.). Напалилась груба добре (Сл. Гр.)];

2) (о воске, свинце) топитися, стопитися, розтопитися;

3) -питься (о мн.: утонуть) - потопитися;

4) спалюватися, спалитися, випалюватися, випалитися.

* * *

1) ( нагревать топкой) топи́ти и вито́плювати, ви́топити и мног. повито́плювати, пали́ти, -лю́, -лиш, ви́палити, -лю, -лиш; сов. прокури́ти, -курю́, -ку́риш

2) ( расходовать на топку) спа́лювати, спали́ти, випа́лювати, ви́палити и мног. повипа́лювати

изойти

1) откуда (выходить) - виходити, вийти, (приходить) приходити, прийти, (о мн.) повиходити, поприходити звідки. Это должно -ть от вас - це повинно йти (виходити) від вас. [Українська політична думка мусіла виходити з національного питання (Н. Рада)];

2) (происходить, брать начало) виходити, вийти, походити, іти, піти, вставати, встати, по(в)ставати, по(в)стати від кого, з кого, з чого; см. Происходить 2; (догмат.) виходити, вийти. [З тихеньких все лихо встає (Приказка). Від неї ідуть (виходять) усі брехні (Харківщ.). На всі російські запитання, що йшли були (которые исходили) од Ейлера, я вперто одказував йому мовою німецькою (Крим.). Як-же прийде Утішитель, Дух правди, що від Отця виходить… (Єв.)];

3) (о времени: истекать) виходити, вийти, кінчатися, (с)кінчитися; см. Истекать 4, Оканчиваться. [Рік виходить (Рудч.)];

4) (расходоваться, изводиться) сходити, зійти, виходити, вийти. [Горілки на їх багато сходить (Г. Барв.). Зійшов увесь хліб, уся страва (Черк. п.). На це багато грошей виходить (Звин.)];

5) (кровью слезами) сходити, зійти, спливати, спливти кров'ю, сльозами (слізьми); см. Истекать 3. [Як я по матері журилась! Було слізьми сходжу (Г. Барв.). Серце болем зійшло (Корол.)]. -дить потоками слёз - землю топити. [Стара мати землю топить, відколи сина в москалі забрали (Київщ.)];

6) (кончаться, умирать) кінчатися, скінчитися, конати, сконати; см. Испускать дух. Душа -шла - душа вийшла;

7) (везде побывать) - см. Исхаживать.

* * *

1) (выходить откуда-л.), вихо́дити

2) (от кого-чего, из чего - иметь источником) вихо́дити; ( идти) іти́ (іду́, іде́ш); ( происходить) похо́дити

3) (основываться на чём-л.) вихо́дити

1) ( чем) схо́дити и зіхо́дити, зійти́, -йду́, -йдеш; (слезами, кровью) сплива́ти, спливти́ и сплисти́, -ливе́ и спли́нути; см. истекать 3)

2) (несов.: истекать - о времени) прохо́дити, мина́ти

3) (расходоваться; выходить) витрача́тися, ви́тратитися, вихо́дити, ви́йти, -йде, схо́дити и зіхо́дити, зійти́

в прямом и переносном значении) море (-ря, мн. моря, -рів), ум. моречко, моренько. [По синьому морю хвиля грає, турецький корабличок розбиває (Пісня). Правда і в морі не втоне (Номис). А я з дому на Дін до донських козаків, ой, а із Дону до татарських морів (Рудан.). А на моречку четверо суден плаває (Грінч. III)]. Азовское -ре - Озівське море. Балтийское -ре - Балтицьке море. Средиземное -ре - Середземне море. Чёрное -ре - Чорне море, Козацьке море. [Чорним морем далеко гуляли (Ант.-Драг.). Чорне, або по- старосвітському Козацьке море (Основа 1862)]. Взволнованное -ре - схвильоване (збурене) море. Взбаламученное -ре - розбурхане (розгойдане, збаламучене) море. Открытое -ре - чисте море. [У чистому морі корабель пливе (М. Грінч.)]. Выйти в открытое -ре - виплис[в]ти на чисте (в чисте море). Плыть -рем - плисти (пливти) морем. По -рю и суше - по морю і суші, морем і суходолом (сухопуттю). Это капля в -ре - це краплина (пилина) в морі. За -рем телушка полушка, да рубль перевозу - за морем теличка - копієчка, а перевезти - карбованчик. Ум за -рем, а смерть за воротом - думка за морем, а смерть за плечима. За -ре - за море. Журавли за -ре летают, а всё одно курлы! - ворона за море літає, а дурна вертає (Номис). Из-за -ря - (і)з-за моря, з-поза моря. У -ря - над морем, край моря, коло (біля) моря. Над -рем - над морем. [Я люблю море може тим, що я зріс над морем (Н.- Лев.)]. В -ре (вин. п.) - на море. [Ми наймемо човен, сядемо й попливемо далеко, далеко од людей на море (Н.-Лев.)]. -ре во время волнения - море в хвилю. [Море в хвилю і тишу (Основа 1861)]. К -рю - над море, до моря. [Киньмо оцю гулянку, ходім над море, будемо гуляти вдвох над морем (Н.-Лев.)]. По направлению к -рю - в напрямку до моря, простуючи на море. -ре волнуется - море грає (хвилює, б'є, бушує). [Вітер віє, повіває, синє море грає (Рудан.)]. Горе что -ре: ни переплыть, ни вылокать - горе - море: пий його, не вип'єш (усього) (Номис). Кто в -ре не бывал, тот богу не молился - хто в морі не бував, той бога не благав (М. Грінч.). Слезою -ря не наполнить - сльозами моря не доллєш (не виповниш). Сиди у -ря, да жди погоды - сядь над морем, виглядай години. Пьяному и -ре по колена - п'яному (дурному) море по коліна; срв. Колено 1. Не -ре топит, а лужа - не море топить, - калюжа. Не ищи -ря, и в луже утонешь - не шукай моря, - у калюжі втопишся (втонеш) (Номис). Житейское -ре - житейське море. -ре страдания - море страждання. [Що варте життя перед необмеженим морем людського страждання? (Коцюб.)]. -ре звуков - море звуків. [Море лісових звуків (Коцюб.)]. Разливное -ре - як води в морі, заливне море. [А горілки в них - море заливне (Звин.)]. Чернильное -ре, бумажные берега - течуть річки з атраменту в паперових берегах. Сто метров над уровнем -ря - сто метрів над рівнем моря (над морським водорівнем).

* * *

и Натоплять натопить

I. 1) (печь, избу) напалювати, напалити, натоплювати, натопити (піч, грубу, хату и в печі, в грубі, в хаті), (о мног.) понапалювати, понатоплювати (печі, груби, хати и в печах, у грубах, у хатах). [Напалили в грубці, що в хаті не всидиш (Сл. Ум.). Натопи хату (Номис)];

2) (жиру, воску и т. п.) натоплювати, натопити, (о мног.) понатоплювати чого; (молока) напряжувати, напряжити, (о мног.) понапряжувати (молока). [Понатоплювати смальцю (Богодух.)]. Натопленный -

1) напалений, натоплений, понапалюваний, понатоплюваний;

2) натоплений, понатоплюваний; напряжений, понапряжуваний. -ться -

1) напалюватися, напалитися, понапалюватися; бути напалюваним, напаленим, понапалюваним и т. п. [Напалилася груба добре (Сл. Гр.). Понатоплювалися хати (Сл. Гр.)];

2) (вдоволь, сов.) - а) напалитися, натопитися, попопалити, попотопити (досхочу), (о мног.) понапалюватися, понатоплюватися; б) натопитися, попотопити (досхочу), (о мног.) понатоплюватися; напряжитися, попопряжити (досхочу), (о мног.) понапряжуватися. Срв. Топить.

II. Натапливать, натопить (в воде) - натоплювати, натопити, (о мног.) понатоплювати, потопити кого. Натопленный - натоплений, понатоплюваний, потоплений. -ться - натоплюватися, натопитися, понатоплюватися; бути натоплюваним, натопленим, понатоплюваним;

2) (вдоволь, сов.) натопитися, (о мног.) понатоплюватися.

* * *

перетопить (снова) перетоплювати, перетопити, (о мног.) поперетоплювати (напр., сало, віск); (растопить всё) топити, стопити, потопити. -вать печи - палити, випалити, повипалювати в печах, в грубах. Перетоплять, -пить (о буре) - топити, потопити, витопити, перетопити. -пить молоко - спряжити молоко. Перетопленный - перетоплений; стоплений; випалений; потоплений. -ся - перетоплюватися, перетопитися; бути перетопленим.

* * *

-ся

1) топити що, -ся. [Топили мідь у казанах];

2) (переправлять по воде) сплавляти, плавом гнати. Плавленный - топлений.

* * *

1) мет. пла́вити; мет. топи́ти

2) (топить, растоплять) топи́ти

печь)

I. см. I. Потапливать.

II. Потопить - см. Потоплять.

* * *

1) прокляття, кляття, клятьба, проклін (-кльону). [Нехай ляже прокляття на йому (Неч.-Лев.). Ой згадай про мене, здійми кляття з мене (Гатц.). Клятьба неправа звернеться на вас (Л. Укр.). Батькова та матчина молитва із моря виймає, а проклія у калюжі топить (Номис). Знай: спадщини тобі я ввік не відпишу, а те, то я сказав, прокльоном завершу (Самійл.)];

2) церк. - см. Анафема. Наложить на кого -тие - накласти клятьбу (анафему) на кого. Предать кого -тию - виклясти кого, клятьбу виректи кому. Преданный -ти кем - виклятий від кого;

3) (брань) проклін и прокльон (-льону), кльон (-ну). [Отут-то було плачу та прокльонів (Свидн.). Її кльони й прокльони (Мирн.)]. Слать -тия кому, осыпать -тиями кого - слати прокльони кому, кидати прокльони, прокльонами на кого.

* * *

1) прокляття́; ( брань) проклі́н, клятьба́, диал. кляття́

2) в знач. межд. прокля́ття, [а, ] все зле та лихе́

протопить протоплювати, протопити, топити, витопити, палити, пропалювати, пропалити, (немного) прокурювати, прокурити. [Нема дров а ні поліна, нічим хати протопити (Чуб.). Як є чим пропалити - в зимі, то менше їсти хочеться (Стефаник). Внесла соломи трохи, аби в хаті прокурити (П. Мирн.)]. Протопленный - протоплений, пропалений, прокурений. -ться - протоплюватися, топитися, бути протопленим, витопленим, пропалюватися, бути пропаленим, прокурюватися, бути прокуреним.

* * *

несов.; сов. - протоп`ить

1) (несов.: топить иногда или понемногу) прото́плювати, пропа́лювати

2) (несов.: хорошо прогреть топкой) протопи́ти, пропали́ти [в печі́]

3) (жир, воск) прото́плювати, протопи́ти

испугать кого

1) лякати, злякати и налякати, страшити, устрашити и настрашити, страхати, настрахати, жахати, ужахнути кого, полошити, сполошити и наполошити, полохати, сполохати и наполохати кого, пудити, спуджувати, спудити кого. [Тиха вода людей топить, а бурна тільки лякає (Номис). Коли страшиш, - сам не бійся (Номис). Твій гнів мене жахає (Куліш). Таких страшних герольдів посилають, щоб нас вжахнути (Куліш). Се тая Солоха, що кури полоха (Приказка). А навкруги лунали музики, дудніли бубни і полошили нічну тишу п'яні пісні (Коцюб.). Я їхав улицею, і де взявся собака, - спудив коня];

2) (угрожать кому) лякати, страхати, страшити, полохати кого. [Ви не лякайте мене - я ляканий (Тобіл.). Посадили ото його в тюрму, страхали його Сибіром (Єфр.). Побачила, що так полоха Еол синка, що аж захляв (Котл.)]. -гать детей наказанием - лякати, страхати дітей карою. Пугнуть - настрахати, настрашити, наполохати кого. Я порядком -нул его - я таки добре його настрахав, настрашив. Пуганный и пуганый - ляканий, страханий, полоханий. -ная ворона и куста боится - полоханий заєць і пенька боїться (Номис).

* * *