сус

1) близький, поблизький. [Сусіди близькії];

2) ближній, близький. [Своїм ближнім зла не коїть].

* * *

1) прил. близьки́й и бли́зький, бли́жній; ( близлежащий) по́близький

2) в знач. сущ. бли́жній, -нього, бли́зьки́й, род. п. бли́зько́го

1) власть, влада, сила, право, воля, верх. [Його власть, що схоче, те й дасть. Батьківська власть. Влада законодатна. Обурення проти права однієї людини над життям, честю, совістю і добром другої (Єфр.). Не будуть мати вражі ляхи на Вкраїні волі. Шляхетське право давало панові над слугою мало не такий верх, як і над рабом (Куліш)]. Иметь власть что-л. делать - мати силу що робити. Это не в моей (не в нашей) власти - не моя (не наша) на це сила, не від мене це залежить. Приобрести власть над кем, над чем - силу (гору) взяти над ким, над чим, міць узяти над ким, над чим, забрати силу (владу) над ким, над чим. [Таку - каже - вони міць узяли, що й панів посіли]. Власть имущий - зверхник, владний, можний;

2) (обладание, сила) влада, сила. [Чую, що трачу владу над собою];

3) (владычество, управление, правительство) влада, власть, держава. [Монгольська влада в Азії. За твоєї держави як буде - побачим]. Верховная власть - найвища (верховна) влада. Быть, находиться под властью (во власти) кого - бути під ким, бути під владою, під володінням, під зверхністю чиєю, (в) кого, хилитися під кого. [Буде добре запоріжцям і під турком жити. Під володінням Польщі. Під нівеляційною зверхністю московською. Під мене хиляться і добрі і злющі (Куліш)]. Иметь под своею властью что - мати в своїй руці що, мати (держати) під собою, бути власним над чим. [Він був властен над десятьма городами]. Подчинить своей власти - підгорнути (підхилити) під себе, під свою руку, під свою волю, владу. Переходить под власть (во власть) - переходити під кого, під руку, (владу) кого (чию). [В такому стані українські землі переходять під руку дужого сусіди (Єфр.)]. Отдавать под власть (во власть) кого - піддавати під кого, під чию руку. Освободиться из-под власти кого-л. - визволити(ся) з-під чиєї влади, з-під кого;

4) (начальство и начальники; должность) влада, власть, уряд, власті (мн.) уряди. [Близькі до народа власті. (Самійл.). Щоб воєводи, старости і инші українські уряди не перебивали йому чинити волю короля (Куліш)].

* * *

вивід (р. -воду), кодло. [Увесь вивід вовчий. Рече до людей: кодло гадюче! (Куліш)]. Осеннего выводка - осіньчук. [Наші курчата давно поросли на курей, а в сусідів - осіньчуки, ще малі].

* * *

о ком о чём

1) казати [Що кажеш? Чи казали йому про це?], говорити, мовити, мовляти про кого, про що, за кого, за що, а теснее: (сообщать) промовляти, хвалитися кому (до кого). -ить в защиту кого - говорити в обороні кого, промовляти за ким, за чим. [Все промовляє за його невинністю]; (в приподнятом стиле) глаголати, правити. [Про божественне діло глаголати, про високі науки правити];

2) (беседовать) балакати, розмовляти, гомоніти з ким про що, за що. -ить на каком-л. языке - говорити, балакати, гомоніти якоюсь мовою. [Говорити українською мовою (по-ураїнському, -ськи). Він по- німецьки не балакає]. -ить на многих языках - говорити багатьма мовами. -ить (болтать) на чужом языке - цвенькати, чесати, вирубати [По-московському так і чешуть. Ляхом вирубати (Кул.)], на непонятн. яз. - джеркотіти, ґерґотати;

3) (поговаривать) славити [Славили, що в нього тітка відьма (М. Вовч.)], подейкувати, гудкати (срв. Болтать). Говорят - кажуть (люди) подейкують;

4) (произносить речь) промовляти. [Ісус, промовляючи, каже]. Начинать (начать) говорить - знімати (зняти) мову, річ, голос. Начинать -ить (о ребёнке) - починати балакати, нарікати. Продолжать говорить - казати далі, провадити далі. Нечего (не стоит) и говорить - шкода й казати (говорити). Говорят (же) вам, что - казано-ж-бо вам, що… -ить, не стесняясь - говорити (казати) без обрізків, непримушено. -ить наобум - говорити навмання. -ить в тон кому - говорити під лад кому. - ить чьему-л. сердцу - промовляти до серця кому. -ить быстро, как трещётка, скороговоркою - дріботіти, дроботіти, чесати, торохтіти. -ить сквозь зубы - цідити. -ить басом - баса говорити. -ить вздор - см. Вздор. -ить без сознания, не давая отчёта себе в знач. слов - блудити словами. -ить пространно - розводитися. Красно говоришь - золоті в тебе уста. -ить про себя, в душе - казати на думці, до себе. -ить изустно - казати з уст. -ить так и этак (противоречиво) - двоїти, гнути сюди й туди. -ить обиняками - говорити на здогад. Говоря без обиняков - без сорома казка, без околичностей кажучи. Откровенно говоря - щиро кажучи, направду кажучи. Говоря словами чего-л. (пословицы) - мовляв (кажучи) чим (приказкою). Говоря словами такого то - мовляв (кажучи) словами когось, мовляв он-той. [Мовляв проф. Владимиров. Мовляв словами однієї з «недостойних» (Єфр.)]. Не говоря о чём-л. - поминувши щось. Коротко говоря - найшвидче сказати, коротко кажучи. Не с тобой говорят - не до тебе мова (річ). Ни слова не говорит - ні пари з уст, ані слівцем не п(р)охопиться. Не говоря дурного слова - не казавши лихого слова. Едва может -ить (голоса не хватает) - ледві голос подає, голосу не відтягне. Лишиться способности -ить - стратити мову. -ить будто заученное - вичитувати. Говорит как по писанному - каже, як з листу бере. Говорящий (прилаг.) - говорящий, говорющий. [Говорюща машина]. Неумеющий -ить (о ребёнке) - немовлящий. Срв. Болтать, Бормотать, Лепетать, Мямлить и т. п.

* * *

1) говори́ти, бала́кати; мовля́ти, гомоні́ти; (выражать в устной речи; высказывать) каза́ти, мо́вити, промовля́ти; ректи́

2) (разговаривать, беседовать) говори́ти, розмовля́ти, бала́кати

3) (свидетельствовать о чём-л.) сві́дчити, говори́ти, промовля́ти

далеко. Очень далеко - ген, геть, геть далеко, далезно. [На бистрому озері ген пливала качка]. Далеко-далеко - ген-ген, гень-гень, геть-геть. [Он гень-гень у жовтій млі безмірної далини синіє щось (Мирн.)]. Далеко вокруг - далеко навкруги, геть навкруги, навколо геть-геть. [Раптом пісня чудова навколо геть-геть залунала. (Л. Укр.)]. Дальше - далі, (зап.) далій, дальш(е), дальненько. Чем дальше - де-далі. Далеко так! - такий світ! [Такий світ ішла та-й удома не застала бабу]. Слишком далеко - далекий світ. [Аж за ирій, - далекий світ, брате! (Шевч.). Он бовваніє ліс дубовий - до нього не далекий світ (Гліб.)]. Туда далеко - це не близький світ. Дальше живущий - дальший, (гал.) обдальний. [Од ближніх сусід і обдальних (Вхр.)]. Как можно дальше - як[що]-найдалі. Далеко тебе до - куди тобі до. Далеко больше чем - геть більше ніж (за, як), геть-геть перескочило за, перейшло за. [Йому тоді вже геть-геть перескочило за сорок (Конис.). Вона геть більш за мене (= чем я) знала (Конис.)].

* * *

тж. далёко; нареч.

жадний на що и чого, спраглий чого, жадібний чого, жаждущий чого, жажденний, жагучий, прагнущий чого, жадак. [Коли ми бачили тебе голодним або жадним? (Св. П.). Жадний праці (Фр.). Нових працівників жде спрагла земля. Жадібна втіхи, гомону, чаду (Л. Укр.). Жаждущий правди. Прагнуща душа. Жагуче серце. Колись миша жажденна в сусіднє болото всю морду уткнула].

* * *

1) прич. яки́й (що) хо́че пи́ти; см. жаждать

2) (в знач. прил.: испытывающий желание пить) спра́глий, жа́дібний и жаді́бний, жадний и жадни́й; жажде́нний

3) (чего - в знач. прил.: страстно желающий) жада́ючий (чого), жа́дібний (до чо́го, на що, чого́); ( стремящийся к чему) пра́гнучий (чого́, до чо́го)