сон

наказать

1) кого кем, чем, за что - карати, покарати, накарати кого ким, чим, за що, скарати, укарати кого на що, завдавати, завдати кару кому за що. [Дома його не карали за жадні пакості (Франко). Коли я знехтую закон природи, то природа покарає мене головною слабістю (Наш). Проти того, щоб накарати хлопця, я нічого не маю (Крим.). Ой, накарав мене бог таким чоловіком! (Г. Барв.). Чия кривда, нехай того бог скарає (Номис). Ви сами собі кару завдаєте (Крим.)]. -вать, -зать плетьми - карати, покарати канчуками (батогами, нагаями, шпицрутенами: киями). -вать, -зать через палача - катувати, с[від]катувати. [Суд присудив одкатувати прилюдно (Кониськ.)]. -вать, -зать розгами - карати (бити), покарати (вибити) різками кого, (ирон.) (зав)давати, (зав)дати хлости (и хлосту) кому. [Дивися, хлопче Валер'яне, щоб не дали тобі там хлосту (В. Еллан.)]. -вать, -зать смертью - карати, скарати на горло (на смерть, горлом), карати, покарати смертю, завдавати, завдати на смерть кого. -вать, -зать так, чтобы помнил - (шутл.) пам'яткового (пам'ятного) давати, дати. -жи меня бог! - скарай мене, боже! [Люблю тебе вірно, - скарай мене, боже! - буду тебе цілувать, поки сон ізможе (Пісня)];

2) (приказывать кому) наказувати, наказати, заказувати, заказати, загадувати, загадати, веліти, звеліти, (о мног.) понаказувати, позаказувати, позагадувати кому що или що (з)робити. [Чи я-ж тобі не казала, не наказувала, щоб ти хлопців не водила, не принаджувала? (Пісня). Поховали його, як він заказав (Манж.). Загадали йому хорошенько грати (Метл.). Звеліла мені мати ячменю жати (Чуб. III)]. Наказанный -

1) покараний, накараний, скараний; катований, с[від]катований; битий. [«Холодна» за-для накараних (Крим.)];

2) наказаний, заказаний, загаданий, звелений, понаказуваний, позаказуваний, позагадуваний. [Загадану роботу я вже доробив (Київщ.)]. -ться -

1) каратися, бути караним, покараним и т. п. [Розбійники ті були покарані смертю (Л. Укр.). Я-ж за те найбільш і буду покараний (Крим.)]. Смертоубийство -вается (-зуется) смертной казнью - за душогубство карають на горло (смертю). Воровство -ется тюрьмой - за злодійство карають ув'язненням (в'язницею);

2) наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п. [Ой, заказано і загадано всім козаченькам у військо йти (Маркев.)]. -ется вам - наказується вам, дається вам наказ(а).

* * *

( подвергать наказанию) кара́ти, покара́ти и накара́ти и скара́ти; сов. диал. укара́ти

настроить

1) (строение) - см. Надстраивать;

2) (строений) набудовувати, набудувати, наставити, (каменных, кирпичных) намуровувати, намурувати, (во множестве, о мног. или во мн. местах) понабудовувати, понамуровувати чого. [Будував, будував, - ото й набудував (Брацл.). Понабудовував комір повен двір (Сл. Ум.). Понабудовували і понамуровували собі пани замочків (Куліш)];

3) (проказ) нароблювати, наробити, накоювати, накоїти (фіґлів, вредных: збитків, шкоди; пакостей: капостів), наброювати, наброїти; срв. Напроказить;

4) (музык. инструмент) настроювати, строїти, настроїти (в лад, до ладу), наладжувати, ладити, наладити, налагоджувати, налагодити, наладновувати, наладнувати, вилагоджувати, вилагодити, направляти, направити, (о мног.) понастроювати и т. п. що. [Як дудку настроїш, так вона грає (Чуб. I). Настроїв ліру (Рудан.). Ой ти, Давиде, свої гусла стрій! (Колядка). Ти теж (зозуле) строїла струни моєї душі (Коцюб.). Налагоджує свою скрипку (Васильч.). Вилагодить скрипку (Федьк.). Взяла гітару, направила її, натягуючи струни (Н.-Лев.)]. -ть радио-антенну - настроювати, настроїти радіо-антену;

5) (перен.) - а) кого, что как, на какой лад - настроювати, настроїти, наладжувати, наладити, направляти, направити кого, що як, на який лад (тон). [Се вже приятелі Виговського простих козаків так наладили (Куліш)]. -ить кого на враждебный лад - настроїти кого вороже; б) кого на что - (подговаривать) намовляти, намовити кого на що и (чаще) що (з)робити, підмовляти, підмовити, підбивати, підбити кого на що, до чого, що (з)робити, (направлять) направляти, направити кого на що, (насоветывать) нараювати, нараяти, (преимущ. на что- л. плохое) наструнчувати, наструнчити, настренчувати, настренчити кого на що, що (з)робити, (подстрекать) під'юджувати, під'юдити, підтроюджувати, підтроюдити, (наущать) наущати, наустити кого що (з)робити, призводити, призвести кого на що и що (з)робити, (науськивать) нацьковувати, нацькувати, підцьковувати, підцькувати кого що (з)робити. [То він намовив (підмовив, направив) її на це (Київщ.). Нараяли люд на святе діло (Стор.). То вони наструнчують та підшпиговують, то бо їх користь (Мирний). Все Васюту настренчує, щоб із тебе на вулиці знущався (Грінч.). Не хто й наустив Варку, як не Дмитрик (Кониськ.). То його панич підтроюдив (Харківщ.)]. -ить кого на тяжбу с кем - намовити (нараяти, настру[е]нчити, підбити) кого - позиватися з ким; в) кого против кого, чего - настроювати, настроїти, ставити, поставити кого проти кого, проти чого, (исподтишка) настру[е]нчувати, настру[е]нчити кого проти кого, (возбуждать) підбурювати, підбурити кого проти кого, проти чого. [Не наструнчуй других проти його (Мирний). Настренчила всіх дітей проти мене (Грінч.)]. Настроенный -

1) см. Надстроенный;

2) набудований, наставлений, намурований, понабудовуваний, понамуровуваний;

3) нароблений, накоєний, наброєний;

4) настроєний, наладжений, налагоджений, наладнований, вилагоджений, направлений, понастроюваний и т. п. [Струни тугі, наладжені (Коцюб.)];

5) - а) настроєний, наладжений, направлений. [Було тут багато молоди, настроєної романтично (В. Петров). Поетично направлена душа (Н.-Лев.)]; б) намовлений, підмовлений, підбитий, направлений, нараяний, наструнчений, настренчений, під'юджений, підтроюджений, наущений, нацькований, підцькований; в) настроєний, настру[е]нчений, підбурений. -ться -

1) см. Надстраиваться;

2) набудовуватися, набудуватися, понабудовуватися; бути набудовуваним, набудованим, повабудовуваним и т. п.;

3) (перен.) настроюватися, настроїтися, настру[е]нчуватися, настру[е]нчитися; бути настроюваним, настроєним, настру[е]нчуваним, настру[е]нченим и т. п.; (собираться) налагоджуватися, налагодитися, налаштовуватися, налаштуватися, збиратися, зібратися, (забрать себе в голову) навратитися, наповратитися. [Знаходити шлях до иншого серця, що й само настроюється в унісон до співця свого інтимного світа (Рада). Значні групи українського пролетаріяту, селянства та війська настроєні по-більшовицькому (Н. Рада). Коли думки наструнчилися так, то їх не легко збити з тієї стежки (Мирний). Уява у Василька настренчувалася вже заздалегідь (Корол.). Вже він навратився продати свою теличку, - нічим його не переконаєш (Звин.). Коли наповратилися вкрасти, то вкрадуть (Звин.)]. Вы сегодня хорошо -ны - ви сьогодні в гарному (доброму) настрої (в доброму гуморі), ви сьогодні гарно настроєні. [О! ви настроєні сьогодні гарно (Куліш)]. Всё общество явно было -но против этой авантюры - усе суспільство (громадянство) явно ((в)очевидячки) було настроєне (стояло) проти цієї аванту[ю]ри;

4) (вдоволь, сов.) - а) (строя здания) набудуватися, наставитися, понабудувати (досхочу), (каменные, кирпичные) намуруватися, попомурувати (досхочу), (о мног.) понабудовуватися, понамуровуватися; б) (настраивая музык. инстр.) настроїтися, наладитися, налагодитися, наладнуватися, нанаправлятися, попостроїти (досхочу) и т. п., (о мног.) понастроюватися и т. п.; в) (строя в ряды) нашикуватися и т. п. Срв. Строить.

* * *

1) (строить в каком-л. количестве) набудо́вувати, -довую, -довуєш, набудува́ти, -дую, -дуєш и мног. понабудо́вувати; (из камня, кирпича) намуро́вувати, -ровую, -ровуєш, намурува́ти, -рую, -руєш и мног. понамуро́вувати

2) ( надстраивать) надбудо́вувати, надбудува́ти и мног. понадбудо́вувати

3) (озорничать, проказничать) витворя́ти и витво́рюґвати, -рюю, -рюєш, навитворя́ти, сов. напроку́дити, -джу, -диш

1) муз., радио и пр. стро́їти и настро́ювати, -роюю, -роюєш, настроїти и мног. понастро́ювати, ла́дити, -джу, -диш, на́ладити, ла́днати, наладна́ти, наладно́вувати, -но́вую, -но́вуєш, нала́днувати, -ную, -нуеш, нала́годжувати, нала́годити, -джу, -диш; направля́ти, напра́вити, -влю, -виш и мног. понаправля́ти, настру́нчувати, настру́нчити

2) ( приводить в нужное для работы состояние) нала́годжувати, нала́годити, настро́ювати, настро́їти

3) перен. настро́ювати, настро́їти и мног. понастро́ювати; (возбуждать против кого-чего-л.) підбу́рювати, -рюю, -рюєш, підбурити; ( подговаривать) підмовля́ти, підмо́вити, -влю, -виш, намовля́ти, намо́вити, настре́нчувати, настре́нчити, настру́нчувати, настру́нчити

наслать

1) кого, что - насилати, наслати, (о мног.) понасилати кого, чого. [Наслали багато гостинців (Сл. Ум.). Понасилали сюди дурнів на службу (Київщ.). Понасилала їм усячини (Грінч.)];

2) что кому - надсилати, надіслати, (о мног.) понадсилати що кому. [Надіслали наказа (Київщ.)];

3) что на кого, кому, на что - насилати, наслати, (о мног.) понасилати що на кого, кому, на що. [Наслав на нього сон (Рудан.). Прокляття, що він наслав на смоковницю (Крим.)]. Насланный -

1) насланий, понасиланий;

2) надісланий, понадсиланий;

3) насланий, понасиланий. -ться -

1) (стр. з.) насилатися, бути насиланим, насланим, понасиланим и т. п. [Наслано до нас чужих людей (Сл. Гр.). І в канаві у нас джмелі, наче наслано (Борзенщ.)];

2) (вдоволь, сов.) напосилатися. [По тебе не напосилаєшся (Брацл.)].

* * *

несов.; сов. - насл`ать

1) насила́ти, насла́ти (нашлю́, нашле́ш) и мног. понасила́ти

2) (посылать, направлять кого-что-л.) надсила́ти, надісла́ти, посила́ти, посла́ти

нрч. увіч, наяві, наяву, в'яві, явма, наяв, у натурі, (воочию, наглядно) навіч, уявки, перед (живими) очима. [Приснились йому ті карлючки, що називаються літерами, і Семен краще вивчив їх уві сні, ніж увіч (Коцюб.). Я слабую на галюцинації: передо мною увіч постає засмучений материн образ (Крим.). Тужу за нею що-дня, що-ночи, уві сні й наяві борюся (Пачов.). Чи то йому снилось, чи справді наяву усе те діялося (Сторож.). Марення в'яві (Едґ. По). Та чи воно мені усе оце явма діється, а чи уві сні уздрівається? (Мова). «Чи це вам так снилось?» - «Еге, снилось! - у натурі!» (Любеч.). Ще й досі мов навіч їх бачу (Крим.)]. Во сне ли это или -ву? - чи це вві сні, чи увіч (наяві, наяву, в'яві, явма, у натурі)? чи це сон, чи натура? (Яворн.).

* * *

нрч. незабаром, небавом, незабавом; невдовзі. [Незабаром після сього вернувся з війни мій батько (Стор.). Небавом тихий сон гостей натомлених забрав у свій полон (М. Рильськ.). Незабавом прийде й Семен (Звягельщ.). Пишу вам лист, невдовзі буду сам (Київ)].

* * *

нрч. невиразно, нерозбірно, нерозбірливо; (неясно) неясно. [Часом крізь сон говорив він скоренько й невиразно (Васильч.). Невиразно бубонів якусь надуману промову (Крим.)].

* * *

1) невира́зно; нерозбі́рливо, нерозбі́рно; нея́сно

2) незрозумі́ло; нея́сно

недуга (-ги, ж. р.), недуг (-гу, м. р.), слабість (-бости), х(в)ороба, х(в)орість (-рости), неміч (-мочи). [Не смерть страшна, а недуга (Номис). Зароди смертельної недуги (Франко). (Публіка) прибула сюди, щоб визволитись від своїх недугів (Л. Укр.). Сонце гоїть усі слабості тіла і духа (Л. Укр.). Сон то, чи друга, страшніша, неміч вас похилила (Мирний)].

* * *

невідступний; невідхідний, невідкличний, невідчепний, беввідхідний; срв. Неотвязный. [Моя розкішна, невідступна мріє! (Франко). Тихий сон іде за мною, невідступний, неутишний (Вороний). Душу гризло невідкличне каяття (Крим.)]. -ный докучала - невідступний настира, настирливий докучник.

* * *

нрч. недурно. [Недурно їй цей сон снився (Грінч.)].

* * *

нрч. невже, (усилит.) невже-ж, чи вже-ж, чи вже (таки), чи то-ж, (разве) хіба, чи- ж; (в самом деле?) справді?, (диал.: ну?) йо? [Невже не кинем ми й тепер свій сон глибокий? (Самійл.). Невже боятися кого синам Червоного Терору? (Сосюра). Через що воно так? невже-ж через те, що?.. (Крим.) Чи вже-ж ти мене забула? (Рудан.). Чи вже-ж і він мене не оборонить? (Грінч.). Чи вже таки не розважусь я? (М. Вовч.). Чи то-ж вони там, у Київі тому, всі такі? (Київщ.). Хіба таки справді він приїздив? (Сл. Ум.). Чи-ж можна (чи можна- ж) таке казати? (Канівщ.). Чи-ж виходу нема? (Франко). Щось хотів сказати та й не зміг, а тільки, силкуючись, ледве-ледве промовив: «йо?» (Квітка). Страшенно здивував (хлопця), сказавши, що вміє пошити чоботи. - «Йо пошиєте?» - спитався дивуючись хлопець (Грінч.)]. Да -ли? -ли же? - (та) невже? та невже-ж? хіба-ж? та хіба-ж?, (только в ответе, диал.) але? [Невже-ж (хіба-ж) ви не чули? (Київщ.). Та невже-ж та Україна ще для мене не чужа? (Франко). «Піде заміж за нього!» - «Але?» (Липовеч.)].

* * *

диал. не`уж

част. невже́; ( разве) хіба́; ( в самом деле) спра́вді

1) неясно, (тускло) тьмяно; ((с)мутно) каламутно, мутно. [Сонце світить якось неясно (Брацл.). На столі каламутно біліли дві тарілки (Коцюб.). В голові каламутно зачав виринати якийсь невідомий вірш (Крим.)];

2) невиразно; нерозбірно; неясно. [Щось шепочуть удвох, та невиразно так, нічого не чути мені (Кониськ.). Крізь сон говорить він скоренько й невиразно (Васильч.). Невиразно мелькали верби й телеграфні стовби (Коцюб.). В автора про це висловлено невиразно (Грінч.)];

3) неясно, не виразно, незрозуміло. Срв. Неясный;

4) (сказ. безл. предл.) неясно. Мне -но - мені неясно.

* * *

ночёвывать ночувати; см. ещё Ночлежить. [Попідтинню сіромаха і днює й ночує (Шевч.). Питається сон в дрімоти: «де ти будеш ночувати?» (Метл.)]. Ночь, ночку -вать - ніч, нічку ночувати. [Ні з ким нічки ночувати (Гнід.)].

* * *

1) (теперь) тепер, (зап.) нині, (в настоящее время) (за) теперішнього часу, в теперішній час, в теперішніх часах, за теперішніх часів, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (в наше время) за нашого часу, за наших часів, в наш час, в наші часи, нашими часами; срв. Нынче 1 и Настоящий 1 (В -щее время). [Я тепер невільник Хлої, що піснями душу гоїть (Франко). Народ, що й тепер визначається своїм розумом, що живе на території, од природи щедро обдарованій, - цей народ нині темний (Н. Громада). Пригадуючи першу нашу зустріч і той промінчик ясної надії, що блис мені тоді, присяг-би нині, що се був сон (Франко)];

2) (в этом году) цього року, цей рік. [Цього року (цей рік) жито добре вродило (Брацл.)];

3) (сегодня) сьогодні и сьогодня, (зап.) нині. [Сьогодні ми вкриємось зоряним небом, а сонце - під голови нам! (Я. Савч.). Сьогодня кидаю іскру повстання для всіх (М. Сем.). Сорочка вся на ньому біла, мов-би тільки нині рано вбрана (Франко)]. Срв. Нынче 1 - 3.

* * *

см. нынче

и Ото предл. с род. п. від (и од), з чого. От Киева до Львова - від Київа до Львова. От села до села - від села до села. От Кубани до (самого) Сана-реки - від Кубани (аж) до Сяна- річки (аж по Сян-ріку). Далеко от города - далеко від міста. Недалеко от города - недалеко міста, недалеко від міста. Ветер от севера - вітер із півночи. От оврага во все стороны шли разветвления - від яру на всі боки тяглися (розбігалися) рукави (відноги). От одного к другому - з рук до рук, з хати до хати. От понедельника до среды - від понеділка до середи. Время от времени - від часу до часу, часом, часами. День ото дня - з дня на день, з днини на днину, день одо дня. Час от часу - що-години. Год от году - від року до року. От самого утра - від (з) самісінького ранку. От вчерашнего дня - від (з) учорашнього дня. Письмо от 10 января - лист від (з) десятого січня (з дня десятого місяця січня). От 12-ти до 2-х часов - від (з) 12-ої до 2-ої години. Мои часы отстали от ваших на 10 минут - мій годинник зостався позад (проти) вашого на 10 хвилин. От первого до последнего - від (з) першого до останнього. Письмо от сына - лист від сина. Наследство от отца - спадщина (спадок) від батька. Евангелие от Матфея - євангелія від Матвія. Им должно быть предоставлено помещение от общества - вони повинні мати хату з громади. Я не ожидал этого от тебя - я не сподівався такого від тебе, не сподівався такого по тобі. Едва убежал от него - насилу від нього втік. Кланяйтесь ему от меня - вклоніться йому від мене. Отойди, отстань от меня - відійди, відчепися від мене. Отличить друга от врага - відрізнити друга від ворога. Убегать, исчезать от чьего лица, от кого - бігти, гинути з-перед кого. [Як зайці бігтимуть вороги з-перед тебе (Леонт.). І пішов сатана з-перед Господа]. Убери от лошади сено - прийми з-перед коня сіно. Не убегу ж я один от стольких людей - не втечу-ж я один перед стільки (стількома) людьми. Защищаться от врагов - боронитися проти ворогів. Укрыться, защититься от холода, от ветра - сховатися, захиститися від холоду, від вітру. Пострадать от засухи, от града - потерпіти від суші, від граду. Загореть от солнца - засмагнути від сонця, засмалитися на сонці. Спасти, -тись от смерти - вратувати, -ся від смерти. Оправиться от болезни - поправитися, одужати, вичуняти від хороби. Вылечить, - ться от ран - вигоїти, вигоїтися від (з) ран. Лекарство, средство от чего-л. - ліки, засіб проти чого и на що. Он получил отвращение от чего-л. - верне його від чого, відвернуло його від чого, взяла його нехіть (відраза) до чого. Умирать, погибать от голода - голодом, з голоду мерти, гинути. Умереть от тифа, от холеры, от тяжёлой болезни, от ран - умерти з тифу, з холери (на тиф, на холеру), з тяжкої хороби, з ран. Изнемогать от смертельных ран - на рани смертельні знемагати. Изнемогать от сна - на сон знемагати. Остолбенеть от ужаса, от страха, от неожиданности - скам'яніти з жаху, з страху, з переляку, з переполоху, з несподіванки. Плакать от радости, от счастья, от горя, от стыда и т. п. - плакати з радости (з радощів), з щастя, з горя, із (в)стиду, з сорома и т. п. Боль от жестокого оскорбления - біль з тяжкої образи. Посинеть от ярости, от холода - посиніти з лютости, з холоду. Задыхаться от гнева - задихатися з гніву. Глава опухли от плача (от слёз) - очі понапухали з плачу. От всего сердца, от души желаю вам (благодарю вас) - з (від) щирого серця, з душі бажаю вам (дякую вам). Горе от ума - горе з (великого) розуму. От глупости сделать что - з дуру зробити що. От чего это произошло - з чого це сталося (скоїлося). От этой песни у меня сердце холодеет - з цієї пісні в мене серце холоне. От одной мисли об этом у меня… - на саму згадку (з самої згадки) про це в мене… Произойти от кого - піти з кого. [З його усі ті і Савлуки пішли по світу (М. Вовч.)]. Это бычок от нашей коровы - це бичок з-під (и від) нашої корови. Доход от торговли, от продажи - прибуток із торговлі (з торгу), з продажу. От роду - з роду. От природы умный ребёнок - з природи розумна дитина. Отказываться, -заться от чего - відмовлятися, відмовитися від чого, зрікатися, зректися чого.

* * *

предл. с род. п.; тж. ото

1) від, од, з, із

2) (при обозначении причины, повода) від, од ( реже), з, із, зі, зо

3) (при обозначении источника чего-л.) від; з

1) до чего - охочий до чого, ласий на що, до чого, голінний, квапний до чого, на що, радий (знати, робити и т. д. що). [Охочий до книжки, до науки. Я на сон голінний. Раде знать було все (Тесл.)]. Рисковать жизнью я не -ник - життям важити я не охочий. Быть -ком до чего - бути охочим до чого, ласим на що, ласитися на що. Срв. Любитель;

2) ловець (-вця), мисливець (-вця), мисливий (-вого), вловчий (-чого), стрілець (-льця), гал. польованець (-нця);

3) (волонтёр) охочий. [Бо на Вкраїні в нас, бувало, у козаки охочі йшли (Шевч.)].

* * *

1) ( доброволец) охо́чий, -ого

2) (любитель) охо́чий; голі́нний; (падкий до чего-л.) ла́сий

спів, співи, співання, поспів, (редко) співа, спів'я, поспів'я, (петуха) кукурікання, куроспів, куропіяння. [І крізь сон йому чується спів соловйовий (Л. Укр.). Я одзвичаїлась від співів (Л. Укр.)]. Способный к -нию - співливий.

* * *

1) спі́в, -у; (продолжительное; многих песен) спі́ви, -вів (мн.); ( действие) співа́ння

2) ( о творчестве поэта) спі́в

перемочь перемагати, перемогти, замагати, замогти, змагати, змогти, дужати, подужати, (сов.) здолати, здоліти, переборювати, перебороти, побороти. См. Одолевать, Пересиливать. [Вона перемогла себе (Коцюб.). Два дні не спить і сон його не зможе. Насилу десять чоловіка його подужали (Сторож.). Ворога свого здолає (Гребінка). Тяжке лихо її не здоліло (Грінч.). Поборов бажання тіла (Франко)].

* * *

несов.; сов. - перем`очь

перхнуть пирхати, пирхнути. [Нігде ані шиширхне, хіба-то декуди крізь сон що- небудь пирхне (Гул.-Арт.)].

* * *

несов.; сов. - перхн`уть

см. Побуждать.

* * *

1) побуди́ти; ( разбудить) розбуди́ти и порозбу́джувати, збуди́ти; (разогнать сон - преим. о шуме) пробуди́ти, розбу́ркати и порозбу́ркувати, пробу́ркати

2) охотн. підня́ти

поворотить

1) повертати, вернути, повернути, (в сторону и назад) завертати, завернути, (сворачивать в сторону) завертати, звернути, (диал.) скручувати, скрутити. [Сонце почало повертати на вечірній упруг (Неч.-Лев.). Обізвався, не повертаючи голови. Туди мою голівоньку що-вечора верне. Верни до мого двору. Він уже й коня завертає (Грінч.). Ішли просто, а тоді звернули (завернули) вліворуч за ріжок. Жандар скрутив направо, між корчі (Франко)]. -вать, -тить к чему (при езде, ходьбе) - привертати, привернути до чого; срв. Приворачивать. -вать направо, налево - повертати (звертати, завертати) праворуч, ліворуч, у праву, у ліву руку. -вать с дороги - звертати з дороги. -вать обратно (при езде, ходьбе) - назад завертати, -ся, завернути, -ся. [Завертай коні додому. Пішов був, аж побачив, що хмара насуває, та й завернувся]. Здесь негде и -тить - тут ніде й завернутися. -вать оглобли - вернути назад. Ветер -вает к югу - вітер верне, повертає(ться) на південь. На весну -вает - на весну кладеться (верне). На весну -тит - на весну поверне (скресне). [Сон-трава цвіте, скоро поверне (скресне) на весну. На весну вже повернуло (скресло)]. -вать в свою пользу - на свою руч навертати. [На свою руч навертали справу]. -вать по своему, на свой обычай - навертати, наворочати на своє, на свій розум, на свій звичай, обертати на свій звичай;

2) что куда, вокруг чего - вернути, обертати, обернути що куди, навколо (круг) чого. [Веретено камінь обертає у млині. Обертає над огнем м'ясо, настромлене на рожен. Вітер обертає крила у вітряці].

* * *

несов.; сов. - поворот`ить

1) см. повёртывать

2) (несов.: распоряжаться, управлять) ору́дувати, верхово́дити, крути́ти, воро́чати

3) (перен.: перевёртывать) переверта́ти, переверну́ти