Перевод: с русского на украинский

с украинского на русский

рубить

  • 1 рубить

    техн.
    1) руба́ти; ( деревья - ещё) стина́ти
    2) ( строить) ста́вити, будува́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > рубить

  • 2 рубить

    техн.
    1) руба́ти; ( деревья - ещё) стина́ти
    2) ( строить) ста́вити, будува́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > рубить

  • 3 рубить

    1) руба́ти; ( деревья) стина́ти

    \рубитьть дрова́ — руба́ти дро́ва

    \рубитьть са́блей — руба́ти ша́блею

    \рубитьть сплеча́ — руба́ти з плеча

    \рубитьть го́лову — стина́ти (руба́ти) го́лову

    \рубитьть у́голь — руба́ти вугі́лля

    2) (измельчать: мясо, капусту) сі́кти (січу́, січе́ш)
    3) ( строить) ста́вити, -влю, -виш, будува́ти, -ду́ю, -ду́єш; станови́ти, -новлю́, -но́виш, ста́вляти

    \рубитьть избу́ — ста́вити (будува́ти) ха́ту

    4) ( о дожде) сі́кти

    Русско-украинский словарь > рубить

  • 4 вырубать

    техн., несов. выруба́ть, сов. вы́рубить
    виру́бувати, ви́рубати; ( срубать) зру́бувати, зруба́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > вырубать

  • 5 вырубать

    техн., несов. выруба́ть, сов. вы́рубить
    виру́бувати, ви́рубати; ( срубать) зру́бувати, зруба́ти

    Русско-украинский политехнический словарь > вырубать

  • 6 голова

    головка, головушка
    1) голова, ум. голівка, голівонька, увел. головище. Выше всех - ою - за всіх головою вищий. Рубить, отрубить голову кому-л. - стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого. Задирать -ву - дерти голову, (иронически) кирпу гнути. Повесить -ву - похнюпити голову, похнюпити ніс, похнюпитися, понуритися. В голове, как молотом бьёт - в голові так і креше, в голові наче ковалі кують. Вниз головой - см. Вниз. Ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) - волоссям світити. С непокрытой -вой - простоволосий. Покачать головою - покрутити головою, похитати головою. Кивнуть -ой - кивнути головою. Поднимать головы - набиратися духу, сміливости. Стоять, постоять головой за кого-л., за что-л. - важити життям за кого, відважувати, відважити життя за кого, за що. Платиться, поплатиться головой - накладати (накласти, наложити) головою (душею), заплатити своєю головою. Сложить голову - лягти головою, зложити голову, трупом лягти. Бей в мою голову! - бий моєю рукою! Мылить, намылить голову кому-л. - милити, намилити чуба, чуприну, (длительно) скребти моркву кому. Осмотреть кого с головы до ног - обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову - осліп, наосліп, на одчай душі, на одчай божий. Сломя голову - стрімголов, прожогом. Голова кругом идёт - голова обертом іде (ходором ходить, кружка йде), голова туманіє, морочиться (паморочиться) світ, голова макітриться, світ вернеться кому. Закружилась голова у кого-л. - заморочило голову кому, заморочилася голова кому. Не сносить ему головы - накладе він головою, не топтатиме він рясту. Как снег на голову - неждано-негадано, несподівано. Разбить на голову - впень, до ноги побити. Сколько голов, столько умов - що голова, то розум. С больной головы на здоровую - швець заслужив, а коваля повісили; винувата діжа, що не йде на ум їжа. Глупые головы - цвілі голови. Глупая голова - дурна, капустяна голова, макітра. Низкоостриженная (или голая) голова (насмешл.) - гиря, макотиря. Лохматая г. (насмешл.) - кудла, кучма. Сорви- голова - шибеник, шибай-голова. Победная головушка - побіденна голівонька. Жить одною головою - самотою жити. Он (она) живёт одною головою - одним-один (одна) живе, самотою живе. С головы на голову - всі до одного (жодного), геть-усі. Вооруженный с ног до головы - о[у]зброєний до зубів. Голова сахару - голова, брила цукру. Голова пласта (геол.) - лоб верстви. Мёртвая голова (бабочка) - летючий павук. В головах - в головах. В головы - в голови, під голову. Под головами - під головами. Из-под головы - з- під голів;
    2) (ум. память) голова, думка. Мне приходит, пришло в голову - мені спадає, спало на думку, упадає, упало на думку, набігає, набігло на думку, спливає, сплило на думку. Забрать себе в голову - убгати собі в голову, у голову забрати, узяти щось собі в голову, взяти собі думку. Засело что-л. в голове - запало щось у голову, уроїлось у голову кому. [Уроївсь мені в голову Семен небіжчик]. Не выходит из -вы что-л. - не сходить, не виходить, не йде з думки, стоїть мені на думці. Ломает себе голову - клопоче собі голову; сушить собі голову (мозок), у голову заходить, ходить до голови по розум. Взбрело в -ву кому - ухопилося голови кому, спало на думку, (вульг.) забандюрилося кому що. Потерять - ву - стерятися, заморочитися. Теряю голову - не дам собі ради, нестямлюся, нестямки напали мене. Вбить в голову кому - втовкмачити кому. Выкинуть из головы - спустити з думки що. Пойти с повинной головой к кому - повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору. Голова полна тяжёлых мыслей - важкі думи обсіли голову. У него голова не в порядке - немає в нього (не стає йому) третьої (десятої) клепки в голові. Вскружить кому голову - закружити (закрутити) кому голову. Забивать кому -ву - морочити голову кому, памороки забивати кому;
    3) (начальник, предводитель) голова. Голова городской, сельский - голова міський, сільський. Быть, служить -вой - головувати. Пробыть, прослужить головой - проголовувати. Он всему делу голова - він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова.
    * * *
    голова́

    без головы́ — перен. без голови́, безголо́вий

    ве́шать, пове́сить го́лову — похню́плювати, похню́пити (хили́ти, схили́ти) го́лову, похню́плюватися, похню́питися

    в пе́рвую го́лову — наса́мперед, передусі́м, у пе́ршу че́ргу, найпе́рше

    Русско-украинский словарь > голова

  • 7 замок

    I. 1) (внутренний) замок (-мка), (висячий) колодка, замок. Под -ком - під ключем, під замком. Взять из-под -ка - з-під ключа, з запору взяти. -мки, соб. - колоддя. [Колоддя скрегоче при дверях (Франко)];
    2) (при деревянной постройке соединение брёвен в -мок) замок (Чуб.), каювання, окаювання (Мнж.), стик (-ку). Рубить в дереве -ки для связи - каювати (Мнж.);
    3) типогр. - брать набор в -мок - слюсувати, заслюсувати форму (Звин.);
    4) (у ружья) замок (-мка).
    II. замок (-мка), ум. замочок (-чка). Воздушный -мок - надхмарний, захмарний замок. Воздушные -ки строить - химери ганяти, у хмарах літати, надхмарні замки будувати. Место, где стоял -мок - замчище, замковище.
    * * *
    I з`амок
    за́мок, -мку
    II зам`ок
    замо́к, -мка́; (висящий диал.) коло́дка

    быть на \замок ке́ (под \замок ко́м) — бу́ти на замку́ (під замко́м)

    Русско-украинский словарь > замок

  • 8 изрубать

    и Изрублять изрубить (в куски) рубати, порубати, зрубати, сікти, посікти, тяти, потяти кого, що, (всех) вирублювати, повирублювати, вирубати, порубати, висікати, висікти, витяти, витнути, вистинати усіх. [Не встиг козак Нечай на коника сісти, зачав ляшків-панків на капусту сікти (Пісня). Він їй очіпка зіб'є, а вона йому свиту порубає (Херсонщ.). Витнув- би піввійська (Стар.-Черн.). Зрубав ляха (Дума) ]. -бить мелко - порубати, посікти дрібно. - бить совершенно - порубати на мак, посікти на молот. -бить солому, капусту - посікти солому, капусту. -бить мясо, дерево (цельные предм.) - порубати, порізати м'ясо, дерево. Изрубленный - порубаний, посічений, потятий, (о мн.) вирубаний, висічений, повистинаний. -ться - рубатися, порубатися, бути порубаним, посіченим и т. д.
    * * *
    несов.; сов. - изруб`ить
    1) -( рубить на части) руба́ти, поруба́ти; ( сечь) сікти́ (січу́, січе́ш), посікти́
    2) ( убивать) руба́ти, поруба́ти, виру́бувати, ви́рубати; ( засекать) сікти́, посікти́, сов. ви́сікти, -січу, -січеш, потя́ти, -тну́, -тне́ш

    Русско-украинский словарь > изрубать

  • 9 капуста

    1) бот. Brassica oleracea - капуста, ум.-ласк. капустонька, капусточка, капустиця. [Ростуть як та капуста на городі (Шевч.). Поливайте капустицю, то буде родити (Чуб. V). Щоб моя капусточка була із кореня коренистая, і із листу головистая (Номис)]. Брюссельская -та - брусельська (зелена) капуста. Кочанная (вилковая) -та - качанна капуста, обычно просто капуста. Синяя, красная -та - синя, червона капуста. Огородная, парниковая -та - городня, парникова капуста. Цветная -та - кучерява, квітна капуста, цвітуха. Кочерыжка -ты - качан (-на). Кочень (вилок) -ты - головка капусти, качан (-на), ум.-ласк. качанчик (-ка). [І межи капустою доброю буває багацько гнилих качанів (Номис). Були три синки, мов три качанчики (Основа)]. -та с большим кочнем - головата, головиста, качаниста капуста. [Капуста моя качанистая (Грінч. III)]. -та с кочнем, сидящим низко при земле - низькостеблиця. -та не завившаяся в кочень - шуляк (-ка), шулик. [Шуляки будуть, а не капуста (Липов.)]. -та голенастая - голіната капуста. -та свивается в кочень - капуста в'яжеться в головки. Шинковать, крошить -ту - шаткувати, кришити капусту. Шинкованная, рубленная, крошеная -та - шаткована, січена, кришена капуста. Сечь -ту - сікти капусту. Рубленная, сеченная -та - січена капуста, сіканка. Кислая -та - квашена, кисла капуста. Щи из кислой -ты - капуста, капустка, капусниця, капусняк (-ку). Тушенная - та с колбасой (свин. мясом, салом) - біґос (-су). Горшок для варки -ты - капустіник (Гол. II). Место, где росла -та - капустище, капусник (-ку), капустянка (Вхр.). Рубить в -ту кого (врага) - на капусту сікти кого (ворога). [Як узяв ляхів, як узяв панів на капусту сікти (Лукаш.)];
    2) бот., заячья -та - (Sedum Telephium) заяча капуста; (Bupleurum) ласкавець (- вцю); (Oxalis Acetosella) заячий щавель (-влю) или просто щавух (-ху). -та татарская (башкирская), Polygonum polymorphum - татарська гречка.
    * * *
    капу́ста

    Русско-украинский словарь > капуста

  • 10 лапа

    1) лапа, (зап.) лаба. [Пише, як сорока лапою (Номис). І кум-вовк досягає до куми- лисиці лабою і хоче з неї кожуха зняти (Казка з Под.)]. Он всё под свою -пу метёт - він усе до своїх лап пхає, до себе гарбає. Запускать -пу (перен.) - запускати лапу, красти. Нагреть -пу - погріти руки, набити калитку. Сосать -пу - смоктати лапу. Они -па в -пу живут - вони живуть у добрій злагоді (згоді), це одна душа й одна сорочка; вони один (одно[е]) одного, одна одну покривають. Попасться в -пы кому - пійматися (дістатися) в лапи, попастися в лабети кому;
    2) (загиб, колено) ріг (р. рогу), коліно. Якорная -па - ключка (зуб, дзюб) в котві, якірна лапа. [В котві зуб уломавсь (Київ)];
    3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п'ятка, вухо;
    4) строит. - замок (-мка), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (- ку); см. Замок 2. Рубить в -пу - врубувати (зарубувати) в замок, в замки;
    5) (кривулина) кривуля, корчань (-ня), соха;
    6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) - приворотень (-тня) (звичайний), наворотень (-тня), лапушник. -па мужская (Androsace septentrionalis L.) - переломник (північний).
    * * *
    ла́па; диал. ла́ба

    ла́пы — мн. ла́пи, род. п. лап; перен. лабе́ти, -тів

    Русско-украинский словарь > лапа

  • 11 прорубать

    прорубить
    1) прорубувати, прорубати, (о мн.) попрорубувати (слегка стуча) процюкати що чим; (только лес: прочищать) протереблювати, протеребити (ліс). [Прорубує тернову огорожу (Куліш). Прорубай вікно, щоб видно було (Чуб.) Він у тій коморі вікна попрорубував (Драг.). Та я-б і цілий ліс продати рада, або протеребити, - був-би ґрунт, як у людей (Л. Укр.)];
    2) (разрубить) розрубувати, розрубати, перерубувати, перерубати що чим. Прорубленный -
    1) прорубаний, процюканий; протереблений;
    2) роз[пере]рубаний.
    * * *
    несов.; сов. - проруб`ить
    1) прору́бувати, проруба́ти и попрору́бувати
    2) (несов.: рубить в течение определённого времени) руба́ти [ці́лий день], проруба́ти

    Русско-украинский словарь > прорубать

  • 12 раскалывать

    несов.; сов. - раскол`оть
    розко́лювати, -люю, -люєш, розколо́ти, -колю́, -ко́леш и мног. порозко́лювати; ( с силой разбивать) розса́джувати, -джую, -джуєш, розсади́ти, -саджу́, -са́диш; (сов.: посуду) розхря́пати; (расщеплять, рассекать сверху донизу) розча́хувати, -ча́хую, -ча́хуєш, розчахну́ти; (о дровах: рубить) руба́ти, поруба́ти; (сов.: голову, череп) розчерепи́ти, -плю́, -пи́ш

    Русско-украинский словарь > раскалывать

См. также в других словарях:

  • РУБИТЬ — РУБИТЬ, рубнуть, рубливать; южн. и зап. рубать что, резать с размаху, тесать, сечь; ударяя острием, делить на части. Рубить дрова, разрубать и колоть. Рубить дерево, срубить. Рубить капусту, крошить. Рубить неприятеля, поражать саблей, шашкой,… …   Толковый словарь Даля

  • РУБИТЬ — РУБИТЬ, рублю, рубишь, несовер. 1. кого что. Резать, разделять на части, ударяя острием с размаху. Рубить ветви. Рубить шашкой неприятеля. Рубить мясо. Рубить дрова топором. «Пришла пора капусту рубить.» Максим Горький. || Подсекая, валить. «Лес… …   Толковый словарь Ушакова

  • рубить — РУБИТЬ, рублю, рубишь; несов. 1. в чем. Понимать, разбираться в чем л. рубить в технике. Ты ни пса (нисколько) в жизни не рубишь. 2. что и без доп. То же, что рубать. 3. чем и без доп. Ходить (в азартной игре). 4. куда, откуда. Идти, шагать,… …   Словарь русского арго

  • рубить — См …   Словарь синонимов

  • Рубить — (иноск.) говорить, дѣлать зря, рѣшительно, опрометчиво. Ср. Чужихъ и вкривь и вкось не рубитъ. (Софья.) «Шалитъ! она его не любитъ». Грибоѣдовъ. Горе отъ ума. 8, 1. Чацкій (въ сторону). См. Рубить, как топор. См. Вкривь и вкось …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона (оригинальная орфография)

  • РУБИТЬ — РУБИТЬ, рублю, рубишь; рубленный; несовер. 1. кого (что). Ударяя чем н. острым, разделять на части, отсекать, размельчать. Р. ветки. Р. лес (валить деревья). Рубящее оружие. Р. шашкой. Р. капусту сечкой. Р. сплеча (также перен.: действовать… …   Толковый словарь Ожегова

  • рубить — обрубать отрубать (зубилом) — [http://slovarionline.ru/anglo russkiy slovar neftegazovoy promyishlennosti/] Тематики нефтегазовая промышленность Синонимы обрубатьотрубать (зубилом) EN chisel …   Справочник технического переводчика

  • рубить — глаг., нсв., употр. сравн. часто Морфология: я рублю, ты рубишь, он/она/оно рубит, мы рубим, вы рубите, они рубят, руби, рубите, рубил, рубила, рубило, рубили, рубящий, рубимый, рубивший, рубленный, рубя; св. срубить; сущ …   Толковый словарь Дмитриева

  • рубить — рублю, укр. рубити, блр. рубаць, др. русск. рубити, болг. ръбя подрубаю, делаю кайму (Младенов 566), сербохорв. ру̀бити, ру̑би̑м – то же, словен. robiti, im окаймлять, рубить, бить , чеш. roubiti рубить (строить); прививать (дерево) , слвц.… …   Этимологический словарь русского языка Макса Фасмера

  • рубить — (иноск.) говорить, делать зря, решительно, опрометчиво Ср. Чужих и вкривь и вкось не рубит. (Софья.) Шалит! она его не любит . Грибоедов. Горе от ума. 3, 1. Чацкий (в сторону). См. рубить, как топор. См. вкривь, вкось …   Большой толково-фразеологический словарь Михельсона

  • рубить — ▲ резать ↑ толстый, стержень, посредством, ударять рубка. рубить резать толстый стержень ударами. рубленый. отрубить. обрубить. нарубить. порубить. вырубить. подрубить. разрубить. срубить. перерубить. зарубка. зарубина. зарубить. колоть. колотый …   Идеографический словарь русского языка

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»