рим.

викуп, викупне, відкуп, відкупне, окуп; (за пленных) обміна, відмін. [Дали татарам викупного сто червінців. Привів він полонян у Рим багато, їх окуп збагатив наш скарб громадський (Куліш). Іде милий, одмін несе (пісня)]; (за невесту) викуп, віно; (описат.) куниця. [Дати куницю = заплатить выкуп за невесту].

* * *

статися протягові, почати дути. -зило, безл. - почало дути, стався протяг.

* * *

1) ( стать сквозным) ста́ти (ста́не) прозо́рим (просві́тчастим; прозі́рчастим, прозо́рчастим, прозо́ристим), просвіти́тися, -сві́титься, просвітли́тися

2) ( проглянуть) прозирну́ти, проступи́ти, проступа́ти

3) (безл.: о сквозняке) поча́ти тягти́

виганяння, зганяння, проганяння, оконч. вигнання, вигін (-гону), зігнання, прогнання кого звідки. -ние кого (из пределов республики и т. п.), юрид. - вигнання кого (за межі республіки, то-що), (стар.) виволання, банітування кого, баніція. [Нехай у Рим з вигнання Публій Ціммер вертається негайно (Куліш). Та геть її в пустиню, на вигнання (Л. Укр.). Проступників карали прогнанням з краю (Павлик). Бісмарковці задумали варварський вигін з Познаня поляків (Н.-Лен.). Тим, хто переховував виволанця, або давав йому якийсь порятунок, Статут погрожував теж виволанням (Ор. Левиц.)]. -ние временное, вечное - вигнання тимчасове, довічне, (стар.) доживотне. Осудить кого на -ние - засудити кого на вигнання, (стар.) на виволання, на баніцію, присудити баніцію кому. Жить в -нии - жити на вигнанні, жити вигнанцем, (стар.) виволанцем, банітою. -ние плода - зігнання, страчення плоду, дитини, (зародыша) зародку.

* * *

1) вигна́ння, (неоконч. д.) виганя́ння

2) зганя́ння, зігна́ння

1) (платежеспособность чья) кредит (-ту) чий, (доверие к кому) кредит чий, віра, довіра до кого. [Тепер кредит мій чи моя повага стоїть у Римі на слизькому ґрунті (Куліш)]. Его -дит несколько упал - його кредит підупав, занепав. Потеря -та - утрата кредиту, довіри. Он потерял всякий -дит в моих глазах - я зовсім утратив віру до його. Его -дит плох - його кредит не високо стоїть (не багато варт). Нет ему -дита - нема йому кредиту; нема йому віри;

2) -дит (денежный) - кредит (грошевий). Открывать -дит (денежный) кому на что - відкривати (відкрити) кредит кому на що. [Кооперативний банк відкриває кредит сільсько-господарським кооперативам (М. Грінч.). Соціялісти відкинули одностайно нові кредити на дальшу війну (Грінч.)]. Закрыть -дит - закрити, припинити кредит. -дит долгосрочный, короткосрочный - кредит довготерміновий (довгостроковий), короткотерміновий (короткостроковий), кредит на довгий (на короткий) термін. -дит сверхсметный - кредит понадкошторисний, понадобрахунковий. Мелкий -дит - дрібний кредит. Учреждения мелкого -дита - установи дрібного кредиту (кредитування). Касса мелкого -дита - каса, дрібного кредиту (кредитування). Касса взаимного -та - каса взаємокредитування, взаємного кредиту (кредитування). Брать (взять) товар в -дит - брати (набрати, взяти) краму набір (наборг, на віру, боргом); см. Кредитовать, -ся. [Бо вже наборг хлоп не хоче горілоньки брати (Гол.)]. -дит портит отношения - кредит (боргування) псує відносини; кредит (боргування) роздружує друзів;

3) кредит (в счётных книгах) - кредит. Занести на -дит счёта - записати на кредит (до кредиту) рахунку.

* * *

мерзенний, мерзотний, мерзосвітній и -ний, поганий, гидкий, огидний, огидливий, бридкий, паскудний; срв. Мерзостный. [Вчинок огидно мерзенний (Крим.). Поганий кровопійце! (Франко). Гидкі заміри (Тобіл.). На смерть іде, щоб я жила, огидна! (Грінч.). Огидлива ласка (Дніпр. Ч.). Що за бридкий сервілізм! (Крим.). (Рим) в паскудних оргіях конав (Шевч.)].

* * *

I. 1) (согласие, лад) (добра) згода, (добра) злагода, (реже) мир (-ру), мирність (-ности), сумир (-ру). [Зникли скрізь тоді зо світу згода братня і любов (Грінч.). Культивування доброї злагоди й справжнього замирення (Єфр.). Помирилися так, що миру не стало й до вечора (Н.-Лев.). Щоби-сте дочекали (свят) в мирності, радості і веселості ( Kolb.)]. В -ре (с кем) - у згоді, у злагоді (з ким). [Я вмер-би з чистою душею у згоді з небом і землею (Черняв.). Умерти хотів у злагоді з усіма (Грінч.)]. Быть, жить в -ре с кем - бути, жити в (добрій) згоді, в (добрій) злагоді, ладнати з ким, у миру, сумиром жити з ким. [Помиріться та живіть у згоді (Коцюб.). Живемо в злагоді (Харківщ.). Він з братом ладнає (Сл. Гр.). Живуть, страх, не в миру (Тесл.). Сумиром з тобою не проживеш (Звягельщ.)]. Кончить дело -ром - дійти (добити) згоди (в справі). Покончить ссору -ром - перевести сварку на мир (Еварн.). Склонять, склонить к -ру кого - до згоди при[на]вертати, при[на]вернути, до згоди приєднувати, приєднати кого. [Батька з сином до згоди приєднайте (Самійл.)]. Худой мир лучше доброй ссоры - краща солом'яна згода, як золота звада (Приказка);

2) (покой, спокойствие) спокій, упокій, супокій (-кою), (з)лагода, мирнота, сумир, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказав вам, щоб ви у мені спокій мали (Біблія). Святий спокою, добре з тобою (Номис). Для розвитку науки найбільш потрібно того супокою, яким даремно тужить сучасник (Єфр.). Вони мечем та кулаччям, а ми миром та лагодою (Куліш). Затишний куток, повний злагоди, ніжности й спокою (Ніков.). Спокій і мирнота були і в серці молодих людей (Н.-Лев.)]. Душевный мир - душевний спокій. Мир вам - мир вам; нехай буде з вами супокій или упокій (Біблія). Идите с -ром - ідіть з миром, ідіть щасливі. Мир праху твоему - см. Прах 2;

3) (отсутствие войны) мир, замир'я (-р'я), замирення (-ння). [Захочемо правдивий із ляхами мати мир (Франко). Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Заключать, заключить мир - замиряти(ся), замирити(ся), складати, скласти мир; см. Заключать. Заключение -ра - складання миру, замиряння, (оконч.) складення миру, замирення. [Після Зборовського замирення до якогось часу стало тихо (Ор. Лев.)]. Нарушение -ра - порушення спокою, розмир (-ру). [Чи мир, чи розмир - є на все свій звичай (Крим.)].

II. Мир -

1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи, -тів), всесвіт (-ту), всесвіття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пишний світ, ввесь рух життя отут у мені, в серці (Коцюб.). Доки світ світом, не буде баба дідом (Кониськ.). Ви світло світу (Куліш). І до мене цілий всесвіт усміхавсь (Олесь). Ой, видить бог, видить творець, що мир погибає (Колядка)]. От сотворения -ра - від с(о)творе[і]ння світу, від початку світу; відколи світ настав. [Відколи світ настав, не бувало ще такого (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра - ще з- передвіку, ще як світ не настав, ще перед сотворенням світу. Системы -ра - системи світу (всесвіту). Мир божий - світ (мир) божий. [І світ божий, як великдень, і люди, як люди (Шевч.)];

2) (светило) світ. [Горять світи, біжать світи музичною рікою (Тичина)];

3) (земля) світ, наш світ, земний світ, (ум.-ласк.) світочок (-чка), світонько (-ка, ср. р.). [Зійду я на гірочку та гляну я по світочку: світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Над нашого козаченька і в світі нема (Метл.)]. Во всём -ре - в усьому світі (всесвіті), по всьому (по цілому) світі; на всьому світі. Нигде в -ре - ніде в світі. По всему -ру - по всьому (по цілому) світі. На весь мир - на ввесь світ. Дурак на весь мир - усьогосвітній, світовий дурень, (фамил.) перістий дурень (-рня). Горний мир - вишній (надземний) світ, (вишнє) небо. Дольний мир - долішній (земний) світ, земля. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир - цей (цьогобічний) світ, сьогосвіття, той (потойбічний) світ, тогосвіття (-ття). [Усе на цім світі зникає (Грінч.). Привели до неї одну бабу, що недавно обмирала і на тім світі була (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего - ра - сьогосвітній, тогосвітній (несьогосвітній, несвітній). [Блукали якісь тіні несьогосвітні (Н.-Лев.). Мара несвітня озивається (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего - він людина несьогосвітня, (возвыш.) не від миру сього. Сильные -ра (сего) - можні, владні (-них), зверхники (-ків) (світу сього); володарі світу сього. Гражданин -ра - громадянин всесвіту, всесвітянин (-на, им. мн. -тяни, р. -тян), (космополит) всесвітник. [Я всесвітянин римський і бажав-би побачить Рим столицею всесвіту (Л. Укр.)];

4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) - два світи. Внешний, внутренний мир - зовнішній (околишній, зверхній), внутрішній світ. Идеальный, физический мир - ідеальний, фізичний світ. Новый, старый (древний) мир - новий, старий світ. Мир красоты - світ краси. Мир психических явлений - круг (коло, світ) психічних явищ. В -ре неведомого - у світі невідомого;

5) (все люди) світ, (общество) громада людська, загал (-лу). [Світ прозвав (діда Хо) страхом (Коцюб.). Хто так недавно приймав гучну славу, світ того хутко забув (Л. Укр.)]. Пустить по -ру - см. Пускать 1. Ходить, пойти по -ру, в мир - з торбами (з торбою), з довгою рукою ходити, піти, за проханим (за ласкавим) хлібом, попідвіконню, по жебрах (на жебри, в жебри) ходити, піти, на прошений хліб перейти, (пров.) по миру ходити, (нищенствовать) жебрачити, жебрати, жебрувати, старцювати. [Стара мати пішла з торбою і з того сім'ю годувала (Крим.). «Чим заробля?» - «По миру ходить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка - зернятко до зернятка - от і ціла мірка. На весь мир мягко не постелешь - всім не догодиш; всім (на всіх) не наста(р)чиш, на всіх не настараєшся. С -ром и беда не убыток - як усім біда, то то вже півбіди. На -ру и смерть красна - за кумпанію і цигани вішаються (Приказка);

6) (социальная группа) світ. [Світ розбурканих людей (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир - хрещений, христіянський світ. Преступный мир - злочинний світ, злочинна громада;

7) (крестьянская община) громада, (редко) мир, (пров., рус.) обчество, (стар.) копа, (ум.) громадка, громадочка, громадонька. [Вже вся громада зібралася коло волости (Грінч.). Біля зборні зібрався ввесь мир (Коцюб.). Копа переможе й попа (Номис)]. - ром - громадою, миром. [Поховали громадою (Шевч.). Миром і богу добре молитися (Номис)]. Он выбран -ром - його обрала громада;

8) (мирская сходка) сход (-ду), громада. [Як сход скаже, так і буде (Брацлавщ.). Прийшов батько з громади такий сердитий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру - класти, покласти (вирішити) на сході;

9) (светская, неотшельническая жизнь) (грішний) світ, світське (мирське) життя (-ття); мир. [Чернець Пахомій, у миру Петро Борзенко (Крим.)]. Жить в -ру - жити серед людей, провадити світське (мирське) життя, жити в світовій (в земній) марноті. Оставить, покинуть мир - а) (светскую жизнь) покинути світ, відійти від (грішного) світу. [Покидає світ і волю, щоб в печері смерти ждать (Франко)]; б) (умереть) покинути світ, зійти з(о) світу, переставитися. II.. Мир, бот. - см. Кудрявец 2.

* * *

1) світ, -у; ( вселенная) все́світ, -у

2) ( сельская община) ист. грома́да, мир

1) (отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; ( согласие) зго́да, зла́года; ( спокойствие) спокій, -кою и -ко́ю

2) ( соглашение) мир; ( прекращение войны) замирення

мода, (редко) поведінка на що, (вульг.) поведенція. [Це мода, а не закон (Мирн.). Не знаєш, яка тепера поведінка в Римі на зачіску? (Л. Укр.)]. Теперь это в -де - тепер на це мода, тепер (повелася) така мода, тепер це модно, тепер це повелося. Выходить, выйти из - ды - виходити, вийти з моди, знемодитися, знемодніти. Это не в -де - мода на це (ця мода) минула(ся) (перейшла), на це нема тепер моди, це вийшло з моди, це знемодилося (знемодніло). Одеваться по -де, по последней -де - вдягатися за модою (по-модн(ь)ому, за останньою модою.

* * *

нрч. стільки, (при нрч. и глаг.) так, (при прлг.) такий (така, таке, такі), (канцел.) настільки, (постольку, зап.) остільки, (в такой мере) такою мірою, в такій мірі, так сильно; срв. Насколько. [Тут не така щира ляхва живе по селах, як на лівобережжі (Куліш). Вони такі відмінні (так різняться) між собою, що… (Київ). Корабель такий великий і так оздоблений радощами, що… (М. Зеров). Боротьба новітніх принципів з первісними посильнішала в нього настільки, що він… (Крим.)]. Он настолько ослабел что… - він так ослаб (знесилився, занепав на силах), що… Он не -ко беден, чтобы… - він не такий бідний, щоб… Не -ко уж - не так (не такий, не така, не таке, не такі) то вже, не з-так то вже. [Рим не таке то вже й принадне місто, як про нього кажуть люди (Країна Сліпих). Письменство чимале й не з-так то вже й бідне, як на наші обставини (Рада)]. -ко - насколько - стільки - скільки, (канцел.) настільки - наскільки, (зап.) остільки - оскільки, (в такой - в какой мере) так (такий, така, таке, такі) - як (який, яка, яке, які). Он -ко же добр, насколько и справедлив - він такий (-же) добрий як і справедливий. Она нравилась ему ровно -ко, насколько отталкивала - вона подобалася йому рівно стільки(-ж), скільки й (як і) відражала (так сильно, як і відражала).

* * *

1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;

2) см. Нести 2;

3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;

4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;

5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;

6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];

7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -

1) ношений;

2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -

1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;

2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;

3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;

4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.

* * *

1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

огонёк

1) (в)огонь (-гню) (ум. огник, огничок), багаття, (гал.) ватра (ум. багаттячко, ватерка), (костёр, очаг) огнище, ватрище; (детск.) жиж(к)а, жижийка. Высечь огонь - викресати огню. Развести огонь - розвести, розгнітити, розікласти огонь (багаття, ватру). Не дали ли бы вы мне огоньку? - чи не дали-б ви мені вогню, багаття (багачу, приску, ватерки)? Заимствовать -ньку на трубку - залюлювати. Кузница на четыре огня - кузня на чотири огнища. Живой огонь (вытертый из дерева) - жива ватра. Предать огню и мечу - спустити на пожар (на огонь) і під меч положити, огнем спалити і кіньми стоптати. Подлить масла в огонь - додати гарту. Нет дыму без огня - диму без огню не буває. Пройти сквозь огонь и воду - бути на коні і під конем, на возі й під возом, і в ступі і за ступою, пройти Рим і Крим. Из огня да в полымя - з дощу та під ринву, з огню та в поломінь. Попасть меж двух огней - попасти в лещата, потрапити межи молот і ковадло. Гореть как в огне - горіти як жар (як ув огні), мов на кір горіти. Огонь без пламени - (самий) жар. Глаза горят словно огонь - очі горять як жар. Всё как огнём взяло - огнем все пішло. Дом сразу был охвачен огнём - будинок відразу взявся огнем, полум'ям. Дышущий огнём - огнедихатий. [Огнедихатий дракон]. См. Антонов огонь, Блуждающий огонь. Пушечный огонь - гарматний огонь, гарматна стрільба. Он не был ещё под огнём - він не нюхав ще пороху, він не був ще в бою. Беглый огонь - перебіжний (розбивний) огонь;

2) огонь, жар, пал, запал. Творческий огонь - творчий огонь. В нём много огня - в ньому багато огню (жару, запалу);

3) світло (им. мн. світла), ум. світелко, посвіт (-ту). Зажигать, зажечь огонь (огни) - світити (засвічувати), засвітити огонь, посвітити (позасвічувати) світла, посвітитися. [Всі люди вже посвітилися]. Потушить огонь - погасити світло. Подайте огня - принесіть світло, дайте світла. Сидеть при огне - сидіти при світлі.

* * *

1) вого́нь, -гню́, ого́нь; жи́жа; ( костёр) бага́ття, во́гнище, о́гнище, диал. ва́тра

2) (свет, освещение) сві́тло, вого́нь, ого́нь

бути відвертим, відкритим, щирим з ким.

* * *

о чём поговорити про що и за що; (побеседовать) порозмовляти, побалакати, погомоніти, погуторити з ким про що и за що. [Ні з ким буде поплакати, ні поговорити (Шевч.). Завтра погуторимо ще про це]. Заходить -рить к кому - зайти на розмову, на балачку до кого. Мне нужно с ним -рить - мені треба з ним поговорити. Я хочу с ним -рить об одном важном деле - я хочу з ним поговорити про одну важну справу. -рим о чём-л. другом - поговорім(о) про щось инше, звернім(о) розмову на щось инше.

* * *

получить одержувати, одержати (реже отримувати, отримати), діставати, дістати, відбирати, відібрати, здобувати, здобути що, здобуватися, здобутися на що, брати, побирати, мати що, приймати, при(й)няти що, осяг(ну)ти що и чого, (достигнуть чего) доступити, доскочити чого, (о мн.) поодержувати, поотримувати и т. д. [Кожний, хто просить, одержує (Єв.). І все, чого попросите в молитві з вірою, дістанете (Єв.). І от дістав, чого хотів, чого душа його бажала (Рудан.). А молодий, веселенький, що достав свого, йде важно (Квіт.). Кай Люцій свідчить ранами своїми, що він здобув, воюючи за Рим (Куліш). Блаженні тихії, бо вони осягнуть землю (Єв.)]. -чить письмо, деньги - одержати (дістати, відібрати) листа, гроші. Он -чает большое жалованье, большие деньги - він здобуває (дістає, має, бере, побирає) велику платню, великі гроші. [Нанявся до пана, бере по п'ять рублів на місяць (Харк.)]. -чить деньги по ассигновке, по чеку - одержати гроші на асигнату, на чек. -чить что-л. в руки - при(й)няти до рук. -чай, -чайте деньги - приймай, приймайте (бери, беріть) гроші. Этот купец -чает материи из-за границы - цей крамар дістає (здобуває, відбирає) матерії з-за кордону. Он -чил всё, что требовал - він дістав (здобув, відібрав) усе, чого вимагав. -чить обратно, -чить назад - одержати (відібрати) назад. -чить ответ, весть, известия о чём - дістати (відібрати) відповідь, звістку, відомості за (про) що. -чить отказ - зустрі(ну)ти відмову, не дістати (не здобути) згоди, (шутл.) дістати відкоша, (с)піймати (вхопити, з'їсти) облизня. -чить приказ - здобути (дістати) наказ. -чить разрешение, свидетельство - дістати (здобути) дозвіл, посвідку (посвідчення). -чить место, должность, назначение - дістати службу, посаду, призначення. -чить стипендию - дістати стипендію. -чить наследство, -чить что-л. в наследство - дістати (відібрати) спадщину, спадок, дістати (відібрати, здобути, прийняти) у спадку що, в спадщину що, одідичити що. -чить помощь - дістати, здобути допомогу (поміч). -чать образование, воспитание - здобувати освіту, виховання, побирати науку, освічуватися, виховуватися. -чить высшее образование - здобути вищу освіту. -чить награду, премию, похвальный отзыв - дістати (здобути) нагороду, премію, хвального присуду. -чить выговор, замечание - дістати нагану, догану. -чить наказание, -чить должное - прийняти кару, прийняти (відібрати) належне. -чать телесные наказания (розги, линейки и т. п.) - діставати в шкуру. -чить по физиономии - дістати в лице, (вульг.) злапати (з'їсти) ляпаса. -чить фигу - з'їсти дулю, біса з'їсти, лизнути шилом патоки. -чать впечатления извне - одержувати, діставати, здобувати, (с)приймати вражіння зокола. -чить от чего пользу - користь узяти з чого. -чить прибыль от чего-нибудь - прибуток узяти з чого и на чому. Я -чил большой барыш от этого дела - я узяв великий бариш з цього діла, на цьому ділі. Казна -чит от этого миллион - скарб матиме (візьме) з цього (на цьому) мільйон, заробить на цьому мільйон. -чить убыток от спекуляции - понести шкоду від спекуляції, на спекуляції. -чить возможность - дістати спромогу, спромогтись на що, здобутися на що. -чить дар речи - дістати мову. [Він вірить, що великодної ночи всяка німина дістає мову Єфр.)]. -чить повреждение - зазнати ушкодження. -чить вечное блаженство - добутися, доступити вічного раювання, осягнути вічного раювання, здобутися на вічне раювання. [Всім прощай, і прощення доступиш (Франко)]. Дело -чило огласку - справа набула розголосу, була розголошена. Это вино -чило неприятный вкус - це вино набуло неприємного смаку. -чать форму чего-л. - набирати форми чого. -чить насморк, лихорадку - захопити нежить, пропасницю. Получаемый - одержуваний, отримуваний, відбираний, здобуваний и т. д. Полученный - одержаний, отриманий, відібраний, здобутий и т. д. -ный опыт - набутий досвід. Налоги, подати, которые не могут быть -чены - податки, оплатки, що їх не можна повиправляти (посправляти), невиправні податки, оплатки.

* * *

несов.; сов. - получ`ить

1) оде́ржувати, оде́ржати, отри́мувати, отри́мати; (принимать для выполнения; заполучать) дістава́ти, діста́ти; (деньги, письма) відбира́ти, відібра́ти

2) (что - приобретать, добывать) здобува́ти, здобу́ти (що); (звание, положение) дістава́ти, діста́ти (що); (значение, распространение) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти (чого)

поговорити по щирості з ким.

* * *

породить

1) родити, (с)породити, зроджати и -джувати, зродити, уродити, плодити, сплодити и уплодити, виплоджувати, виплодити, (о мног.) породити, поплодити, посплоджувати, повиплоджувати кого, що. [Мене мати породила (Шевч.). Так його мати зродила (Номис). Чорт тебе сплодив (уплодив)]; срв. Родить;

2) (переносно: производить, создать) родити, зродити, плодити, сплодити, творити, витворити и утворити. [Старе письменство найдужче одбивало в собі потреби тієї вищої верстви, що його сплодила (Єфр.). Прощай, останній Римлянине, тобі товариша вже Рим не зродить (Куліш). Пантеїстичний настрій у Олеся зродив навдивовижу гарні поезії (Єфр.)]. -дать веру, надежду, сомнение - родити (зродити) віру, надію, сумнів. -ждать недоразумения, сожаления, враждебные отношения (вражду) - плодити (сплодити), родити (зродити), (вызывать) викликати (викликати) непорозуміння, жалі, ворожі відносини (ворожість). [Українці мусіли зректися свого старого історичного наймення, щоб же плодити непорозуміннів та плутанини в своїх національно-громадських стосунках (Єфр.)]. -дить из себя - вродити з себе, видати з себе. [Коли шляхетське лицарство не вродило з себе нічого кращого, як тільки Хмельниччину та Коліївщину, так чого-ж би то лицарство козацьке вродило з себе щось краще? (Куліш). Спромоглась вона (Україна) видати з себе самобутню літературу (Куліш)]. Это событие -дило много толков - ця подія викликала багато поговору. Порождённый - породжений, зроджений, сплоджежий и т. д. -ться - родитися, породитися, зроджуватися, зродитися, вродитися, плодитися, сплодитися и т. д.

* * *

несов.; сов. - пород`ить

1) несов. см. родить 1)

2) (что - служить причиной возникновения чего-л.) поро́джувати, породи́ти (що); ( вызывать) виклика́ти, ви́кликати (що), спричиня́тися и спричи́нюватися, спричини́тися (до чого, чому), спричиня́ти и спричи́нювати, спричини́ти (що); ( плодить) плоди́ти, сплоди́ти (що)

1) поглядати (редко поглядатися), позирати на кого, на що и (переводя взгляд) по кому, по чому, (быстрым взглядом) зиркати, поглипувати, накидати, закидати оком, скидати оком, очима на кого, на що; срв. Поглядывать. [Сидиш, позираєш на сонце, ждеш ночи (Тесл.). Та на свого джуру поглядається (Дума). Он Кассій зирка голодно з-під лоба (Куліш). Кулинка не йде, а пливе, та скидає очима на свою плахту то з сього, то з того боку (Кониськ.). А Онисько давно вже на твою Софію оком накидає (Грінч.)]. -вать исподлобья - поглядати (позирати, зиркати) на кого, на що з-під лоба, сторч. -вать искоса - скрива, скоса, зизим оком поглядати, позирати на кого, на що. -вать с интересом, с любопытством - цікавим оком поглядати (позирати) на кого, на що. -вать недоверчиво, подозрительно - сторожким оком (поглядом) поглядати (позирати) на кого, на що. -вать на часы - поглядати, позирати на годинника. -вать по сторонам, вокруг - розглядатися роздивлятися, роззиратися (на всі боки, навкруги). [Стояла та розглядалась (Коцюб.)]. -вать друг на друга - поглядати один на одного, ззиратися між собою;

2) (посматривать) наглядати, назирати кого, що и чого, поглядати, позирати, подивлятися на кого, на що и чого. [Виглядала з-за угла на город та подивлялась на слуг (Н.-Лев.). Подивляйтесь на слабого, чи не треба буде йому чого (Звин.)]. -вайте за моим домом - наглядайте моєї хати, поглядайте, подивляйтесь моєї хати и на мою хату.

* * *

1) погляда́ти, позира́ти, подивля́тися, погляда́тися; спогляда́ти, спозира́ти, ( бросать взгляды) зи́ркати, пози́ркувати, закида́ти [ка́рим] о́ком

2) ( за кем - присматривать) нагляда́ти (за ким, кого), назира́ти, пантрува́ти, па́нтрити (за ким, кого, над ким)

прийти, притти и придти

1) приходити (в песнях и приходжати) прийти, (редко) доходити (в песнях и доходжати), дійти, (подходить) надходити, надійти, (прибывать) прибувати, прибути (во множ.) поприходити, подоходити, понадходити, поприбувати куди, до кого, до чого. [Коли це приходить до його лисичка та й питає (Рудч.). То козачка-неборачка до його приходжає (Чуб. V). Прийшов до його отаман його (Пісня). Всі поприходили до його (Єв.). Я до тебе, дівчинонько, я до тебе доходжав (Пісня). Доходили молодиці знакомі навідати (М. Вовч.). Чом ти ніколи до нас не дійдеш? (Харк.). Завтра, гуляючи, я сам надійду до тебе (Тесл.). А ви чого, Федоре, надходили? (Стеф.)]. С чем -шёл, с тем и ушёл - як прийшов, так і пішов. -ходите к нам почаще - приходьте до нас частіше. Наконец и он -шёл - нарешті й він прийшов (надійшов). -шла весть, вести - прийшла (надійшла, наспіла) звістка, вісті. [Прийшла звістка до милої, що милого вбито (Метл.)]. Поезд -дит в пять часов - поїзд (потяг) приходить о п'ятій годині. -шёл поезд - прийшов (надійшов) поїзд (потяг). -дит, -ти к концу - доходити, дійти краю (кінця), кінчатися, кінчитися, бути на скінчу; на кінець вийти; срв. Приближаться к концу. [От уже і третій день кінчався (Рудч.). А на дворі тимчасом січень був на скінчу (Свидн.). Борше з жидом на конець вийду, як в тобов (Франко. Пр.)]. Наши припасы стали -дить уже к концу - почали ми вже з харчів вибиватися. -шёл кому конец (переносно) - урвався бас, урвалася нитка (вудка) кому. [Всьому земству урвалася тепер удка (Котл.)]. -дить, -ти в возраст - доходити, дійти до зросту и зросту; (о девушке) на порі, на стану стати. [Як дійшли вже до зросту, пішли собі щастя шукати (Ум.). Росла, росла дівчинонька та й на стану стала (Пісня)]. -дёт черёд - дійдеться ряд. К чему дело -дёт - до чого дійдеться. -дить, -ти в порядок - приходити, прийти до ладу, до порядку, на лад спасти, зійти; (упорядочиваться) порядкуватися, упорядкуватися; срв. Порядок. [Думка вспокоювалася, міцніла, порядкувалася (Франко)]. -ти в беспорядок - на безлад піти. [Порядкує з тиждень, то наче все й на лад спаде. А від'їде, то й знов усе піде на безлад (Мова)]. -дить, -ти на помощь см. Помощь. -дить, -ти в сознание - приходити, прийти до пам'яти (до притомности, до розуму и в розум) опритомнювати, опритомніти. [До смерти своєї до пам'яти не приходив (Драг.). Він трохи прийшов у розум і оглянувсь навкруги себе (Яворн.)]. -дить, -ти в себя, в чувство - приходити, прийти до пам'яти, до чуття, опритомнювати, опритомніти, о[с]тямлюватися. о[с]тямитися. очутитися, очутіти, очутися, прочутитися, очунювати, очуняти, прочунювати(ся), прочуняти(ся), очуматися, прочуматися, розчуматися, розчуманіти, прочинатися, прочнутися (реже прочинати, прочнути), опам'ятатися и -туватися, пропам'ятатися, спам'ятатися, спостерегтися; срв. Опомниваться, Очнуться, Очувствоваться, Отойти 7. [Тоді Олеся мов до пам'яти прийшла (М. Вовч.). Лука опритомнів трохи, побачивши знайому обстанову (Коцюб.). Вітерець дмухнув на неї, от вона отямилася (Квітка). Ох! і досі я не стямлюся: де ти, щастя молоде! (Крим.). Не, знаю. що й робити, як оживити губи її побілілі, як їм запомогти очутитись (Г. Барв.). Устань, устань, милая, прочутися (Чуб. V). Він і стрепенеться од того слова її і мов очутіє, заговорить до неї (М. Вовч.). Дорогою він очуняв (Франко). Насилу прочунявся (Шевч.). Очумався вже в хаті (Мирн.). Нехай трохи прочумається (Котл.). А я розчумався, вхопив булат у руки (Біл.-Нос.). Він розчуманів трохи на дворі (Хорол.). Зараз вони і ну його качати, поки аж прочнувся він (Рудч.). І вже не скоро я опам'ятався (Самійл.). Як упав, зуби стяв, ледве спам'ятався (Чуб. V). Смерклося зовсім. Він аж тепер мов спостерігся (Франко)]. -дить на ум, в голову - спадати (спливати, збігати, набігати, навертатися, приходити) на думку, впадати в голову. [На думку спадають дитячі згадки (Васильч.). Збіга мені на думку, з чого то береться часом, чим держиться та, мовляв, уподоба чи любва (М. Вовч.). А що це тобі усе світа на думку навертаються? (М. Вовч.). Приходить мені на думку (Франко)]. Мне -шло на ум, на мысль, в голову - мені спало (спливло, зійшло, набігло) на думку, мені здумалося, мені впало в голову, я прийшов, на думку (на гадку). [Ти ізнов сумуєш, Наталко? Ізнов тобі щось на думку спало? (Котл.). Що це тобі на думку таке зійшло? (Мирн.), Та я бач тільки спитала, - так набігло на думку (Н.-Лев.). Допіру мені оте слово впало в голову, та зараз забулося (Васильк. п.)]. Мне никогда не -дило это на ум - мені ніколи це на думку не спадало. [Нікому з присутніх не спадало на думку таке слово (Єфр.). Тільки того не мала, чого бажати на думку ве спадало (Грінч.)]. Внезапно, вдруг -шло на ум, в голову кому - стукнуло в голову кому, шибнула думка кого. [Стукнуло в голову Оленці: чи не піти це до його (Тесл.). Він був такий веселий, поки думка про Рим його не шибла (Куліш)]. Это никому не могло -ти в голову - нікому це і на думку не могло спасти, і в голову не могло впасти. Уж если ей что -дёт на ум, в голову, так… - вже як їй що впаде (стрілить) в голову, то… [Їй як що стрілить в голову, то й діло тут (Франко)]. -дить на память - приходити на згадку, спадати (спливати, навертатися) на пам'ять (на згадку), уставати на думці; срв. Память. [Мимоволі спадає тут на пам'ять сторінка з давнього минулого нашого Київа (Н. Рада)]. Не -дить на память - не даватися на згадку. [Ми силкувались потім з товаришем відновити цей немудрий мотив, та він ніяк не давався на згадку (Корол.)]. -дить, -ти к мысли - приходити, прийти до думки, намислитися (що зробити). -дить, -ти к пониманию чего-л. - доходити, дійти до розуміння чого. -дить, -ти к соглашению по поводу чего - приходити, прийти до згоди (до порозуміння), учиняти, учинити згоду, порозуміватися, порозумітися, злагоджуватися, злагодитися, погодитися за що; срв. Соглашаться. [От взялись за діло, зговорились, злагодились (Федьк.). Тоді знов якось (новгородці) між себе погодились і инших уже збройних людей до себе призвали (Куліш)]. -ти к единодушному соглашению, решению - прийти до одностайної згоди, узяти думку і волю єдину (Куліш). -ти к какому-л. решению - вирішити, (после совместного обсуждения) ураяти, урадити(ся) (що зробити); срв. Порешить. Я -шёл к убеждению, что… - я впевнився, що…, я переконався, що…, (к твёрдому убеждению) я дійшов до твердого переконання. -ти к заключению (путём логического мышления) - дійти до висновку (порешить) стати на чому. Они -шли к заключению, что… - вони стали на тому, стало у них на тому, що… [Мудрували і гадали, і на тім в них стало, що… (Рудан.)]. -ти в отчаяние - вдатися (вкинутися) в розпач (в розпуку). -дить, -ти в упадок - приходити, прийти до занепаду, занепадати, занепасти, підупадати, підупасти, упадати, упасти, западати, запасти. [Запали городи, занепали і всі торги по лядському краю (Куліш). Упало здоров'я, почав (Хмельницький) на силах знемагати (Куліш)]. -дить, -ти в совершенный упадок - зводитися, звестися ні на що (на нівець), зійти на пси (на нівець). -дить, -ти в негодность - нікчемніти, знікчемніти, зледащіти. [На тім стоїть сила нашої словесности; з того вона до віку-вічного молодітиме, і ніколи вона тим робом не знікчемніє (Куліш). Зледащіла, не здужаю і на ноги встати (Шевч.)]. -дить, -ти в ветхость - постаріти(ся). -ти в нищету - впасти в злидні, зійти на злидні. -дить, -ти в забвение - іти, піти в непам'ять. [Якби не було цих літописів, то вся минувшина наша пішла-б у непам'ять(Єфр.)]. -дить, -ти в ужас - жахатися, (в)жахнутися. -дить, -ти в (крайнее) смущение - (дуже) засоромлюватися, засоромитися. -ти в (крайнее) изумление - (великим дивом) здивуватися, здуміти. -ти в тупик - см. Тупик. -ти в гнев, в ярость - розгніватися, розлютуватися, розпасіюватися. [Чоловік так розпасіювався, що мало не побив жінки (Уман.)]. -дить в раздражение - роздратовуватися, роздратуватися, (вульг.) роздрочуватися, роздрочитися, (во множ.) пороздратовуватися, пороздрочуватися. Мне -шла охота - узяла мене охота, припала мені охота (що робити). [А коли вже тобі припала така охота читати, то підожди - я тобі дам иншу книжку (Васильч.)];

2) приходити, прийти, надходити, надійти, заходити, зайти; срв. Наступать, Наставать, Приспевать. [Ой як прийде ніч темненька, - я не можу спати (Чуб. V). Час приходить умирати, нікому поради дати (Дума)]. -шёл конец - надійшов кінець, прийшов (наступив) край. [Усьому наступає свій край (Грінч.). Тільки-ж тому раюванню надійшов швидко кінець (Крим.)]. -дят праздники - надходять свята. -шёл день отъезда, срок платежа - надійшов день від'їзду, платіжний речінець (термін). -шла весна - надійшла (настигла) весна. [Надійшла весна прекрасна (Франко)]. -шла осень, зима - надійшла, настигла, зайшла осінь, зима. [Рано цього року осінь зайшла (Васильч.)]. Пришедший - (той) що прийшов и т. д. -ший в упадок - занепалий, підупалий, упалий. -ший в негодность - знікчемнілий, зледащілий; (от работы) спрацьований. -ший в смущение - засоромлений. -ший в гнев, в ярость - розгніваний, розлютований и т. д.

* * *

несов.; сов. - прийт`и

зачіска, зачіс (-чесу), (гал.) фризура. [Яка тепера поведінка в Римі на зачіски (Л. Укр.). Щоб не втрачатись на фризуру (Куліш)].

* * *

1) за́чіска

2) ( действие) причі́сування, причеса́ння, зачі́сування, заче́сання