-
1 репутация
репута́ція -
2 дутый
1) (пустой, полый) дутий [Дутий перстень. Дуте намисто], пустий усередині;2) дмуханий, хуханий. Дутые векселя - дмухані векселі. Дутая репутация - дмухана слава (репутація).* * *ду́тий -
3 имя
1) ім'я (р. ім'я и архаич. імени, им. мн. імена), й[і]мення, (диал.) імено, (название) назва, назвисько, наймення; ум. іменнячко, найменнячко. Собственное, крестное имя - власне, хрещене ім'я (ймення). Имя предмета, животного - назва речи (предмета), тварини. Имя отца, друга - батькове, приятелеве ім'я (ймення). Полное имя - повне ім'я, ймення. [Хіба не можна назвати повним іменням: Герасим? (Мова)]. Имя, отчество, фамилия - ім'я, по батькові та прізвище. Дать имя - дати кому ім'я, ймення; срвн. Нарекать, Наречь 1. Носить имя - зватися. Об'явить своё имя - назвати, об'явити своє ім'я (ймення). По имени - на ім'я (на м'я), на ймення, на назвисько, [Був чоловік на ім'я Захарія (Св. П.). На назвисько Ялина (Липов. п.)]. Быть кем только по имени - бути ким тільки (лиш) на ймення, ім'ям. Назвать кого по имени - назвати кого на ймення. Как ваше имя? - як вас на ім'я, на ймення? яке вам ім'я? як ваше ім'я (ймення)? [Не знаю, хто ви єсть і як вас на ім'я (Самійл.)]. Как его имя? - як він (його) на ім'я (на ймення)? як йому ім'я (ймення)? [А як він на ім'я? Іван? (Звин.). Як на ім'я того пана? (М. Вовч.)]. По его имени - його ім'ям, за його ім'ям, (по нём) по йому. Школа -ни Франка - школа імени Франка. Именем кого, чего, чьим -нем - в ім'я кого, чого, в ім'я чиє (чиїм ім'ям) (гал.) в імени кого. [В ім'я народу беру тебе, ворога громадського порядку (Куліш)]. Именем закона, короля, императора - в ім'я закону, ім'ям короля, імператора, (гал.) в імени цісаря. Умоляю вас именем нашей дружбы - благаю вас в ім'я нашої приязни. Во имя чего - в ім'я чого. [В ім'я моїх заслуг (Куліш)]. Во имя Бога - в ім'я боже. На имя кого - на кого, на ім'я кого (чиє). Купить усадьбу на имя жены - купити садибу на жінчине ім'я, на жінку. Письмо на имя такого-то - лист на адресу такого-то. От имени кого, от чьего имени - від кого, на ім'я кого, чиїм ім'ям, (гал.) в імени кого. [Орудували замість самого пана і на його ім'я залюдняли неміряні пустині (Куліш). Моїм ім'ям дав Девісон його (смертний присуд) (Грінч.)]. От моего имени - від мене, від мого імени, (фам.) моєю губою. [Так і скажіть йому моєю губою, що він дурень (Звин.)]. Не иметь другого имени, как - не мати иншого ім'я, як; не виходити з чого. [Просвітку йому не буде від посмішища; з байстрюка не виходитиме (Квітка)]. Имя же им легион - їм же ім'я - легіон;2) (репутация, слава) слава, ім'я. Доброе, честное имя - добра слава, добре ім'я. [Їм зосталась добра слава (Шевч.). Моє все багатство єсть моє добре ім'я (Котл.)]. Худое имя - недобра слава, неслава. Приобрести имя, сделать себе имя - (з)добути, придбати (собі) ім'я, славу (и слави). Замарать своё доброе имя - заплямувати (закаляти) своє добре ім'я, свою добру славу. Человек с именем - людина з ім'ям;3) грам. - ім'я. Имя существительное, прилагательное, числительное - іменник (речівник), прикметник, числівник (-ка). Имя собственное, нарицательное, собирательное - ім'я власне, загальне, збірне.* * *1) ім'я́, род. п. і́мені и ім'я́; (преим. о личном названии человека, о названии предметов, явлений) іме́ння, йме́нняво и́мя кого́-чего́ — в ім'я́ кого́-чого́
и́менем кого́-чего́ — ім'я́м (і́менем) кого́-чого́
и́мени кого́-чего́ — і́мені кого́-чого́
называ́ть ве́щи свои́ми (со́бственными, настоя́щими) имена́ми — назива́ти ре́чі свої́ми (вла́сними, спра́вжніми) імена́ми
на и́мя чьё — ( адресованный) на ім'я́ чиє́
носи́ть и́мя — ма́ти ім'я́
от и́мени кого́ — від і́мені кого́
по и́мени — на ім'я́, на йме́ння
с мировы́м и́менем — зі світови́м ім'я́м (і́менем)
соста́вить (сде́лать) себе́ и́мя — здобу́ти собі́ ім'я́
то́лько по и́мени — (внешне, формально) ті́льки (лише́, лиш) за на́звою (на йме́ння)
2) грам. ім'я́и́мя прилага́тельное — прикме́тник
и́мя существи́тельное — іме́нник
и́мя числи́тельное — числі́вник
собира́тельное и́мя — збі́рне ім'я́
-
4 незапятнанный
незаплямований, незаплямлений, несплямований, непоплямований, непоплямлений. -ная репутация - неза[нес]плямована репутація (слава).* * *незаплямо́ваний, незапля́млений -
5 подмачивать
подмочить підмочувати, підмочити, (о мн.) попідмочувати. [Підмочив сухарі. Дитина підмочила пелюшки]. Подмоченный - підмочений, (о мн.) попідмочуваний. -ченная репутация - щербата слава.* * *несов.; сов. - подмоч`итьпідмо́чувати, підмочи́ти и попідмо́чувати
См. также в других словарях:
РЕПУТАЦИЯ — (фр., от лат. reputatio размышление, рассуждение). Добрая или худая слава о человеке; общественное мнение о человеке, об учреждении. Словарь иностранных слов, вошедших в состав русского языка. Чудинов А.Н., 1910. РЕПУТАЦИЯ мнение, сложившееся в… … Словарь иностранных слов русского языка
репутация — Имя, слава, популярность, престиж, реноме. Громкое имя. Иметь репутацию слыть, прослыть. Он слывет ученым. Как поживешь, так и прослывешь (посл.). Он пользуется хорошей репутацией, о нем отзываются хорошо. Дорожить своей репутацией. Добрая слава… … Словарь синонимов
репутация — и, ж. reputation f. < лат. reputatio обдумывание, размышление. Общественное мнение, сложившееся о ком , чем л. БАС 1. Слава человека, добрая или дурная, как и чем кто слывет, общее мнение о ком. Даль. Другой, г. Залыгалкин, капитан одного… … Исторический словарь галлицизмов русского языка
РЕПУТАЦИЯ — (credit) 1. Система поставки товаров и услуг в обмен на отсроченный, а не немедленный платеж. Кредит может предоставляться продавцом товаров, банком или финансовой компанией. Коммерческим называется кредит, предоставленный покупателю… … Экономический словарь
Репутация — (image) Сложившееся в умах людей представление об организации или ее продукции. Одной из задач рекламы и укрепления связей с общественностью является создание благоприятного впечатления (образа) или улучшения его в случае уже накопившихся… … Словарь бизнес-терминов
репутация — РЕПУТАЦИЯ, реноме, слава … Словарь-тезаурус синонимов русской речи
РЕПУТАЦИЯ — (французское reputation), создавшееся общее мнение о достоинствах и недостатках кого либо, чего либо … Современная энциклопедия
РЕПУТАЦИЯ — (франц. reputation) создавшееся общее мнение о качестве, достоинствах и недостатках кого либо, чего либо … Большой Энциклопедический словарь
РЕПУТАЦИЯ — РЕПУТАЦИЯ, репутации, жен. (лат. reputatio, счет, счисление). Составившееся общее мнение о достоинствах или недостатках кого чего нибудь. Пользоваться хорошей, дурной репутацией. Он пользуется репутацией смельчака. Испортить репутацию (чью нибудь … Толковый словарь Ушакова
РЕПУТАЦИЯ — РЕПУТАЦИЯ, и, жен. Приобретаемая кем чем н. общественная оценка, общее мнение о качествах, достоинствах и недостатках кого чего н. Хорошая, плохая р. Незапятнанная р. Порочить чью н. репутацию. Толковый словарь Ожегова. С.И. Ожегов, Н.Ю. Шведова … Толковый словарь Ожегова
РЕПУТАЦИЯ — франц. слава человека, добрая и дурная, как и чем кто слывет, общее мнение о ком. Толковый словарь Даля. В.И. Даль. 1863 1866 … Толковый словарь Даля
