реже+за

I. приятель, друг; мн. - друзі (р. друзів), други (р. другів). [Коли ти, сестро, такий мені приятель, то зоставайся собі тут (Рудч.) Без вірного друга великая туга. Не друзі, а чужії]; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга. Закадычный друг - друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика.

II. Друг, кратк. форма от местоим. Другой. Друг друга - один (или одно, одне) одного. [Ненавиди[я]ть один (одне) одного. Вони варті один одного = они стоят друг друга]. Друг другу - один одному, одно[е] одному. [Приневолює їх подати одно одному руки (Єфр.)]. Друг за друга - один (одне) за одного. [Ми відповідаєм один за одного]. Друг за другом - один (одне) по одному [по однім], (реже) один (одне) за другим. [Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (Черн.)]. Друг о друге - один (одне) про одного, кожне про кожного. [Довідалися кожне про кожного (Крим.)]. Друг против друга - один проти одного, навпроти себе. [Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (Єфр.)]. Друг с другом - один (одне) з одним. [Ми добре познайомилися один з одним]. Друг у друга - один (одне) в одного. [Питали один в одного]. Самдруг - удвох, сам з кимсь.

* * *

1) (второй) другий. На -гой день - другого дня, на другий день. В -гой раз - удруге. [Зайшов він і вдруге і втретє]. С -гой стороны - з другого боку. Один за -гим (друг за другом) - один по однім, один за другим;

2) (иной) инший, инакший, иначий, (редко) другий. [Забув мене мій миленький, иншу полюбив. Шукайте собі вже инакшої куховарки (Крим.)]. В -гое время - иншим часом. В -гой раз - иншим (другим) разом. В -гое место - куди-инде. В -гом месте - де-инде, (реже) инде. [Ходім куди-инде. Шукай де-инде. В Жаботині родилася, инде не привикну (Чуб.)]. Другое запел - иншої (вже не тієї) співає. Это -гое дело - це инша річ [справа]. И тот и -гой, и то и -гое - і той і цей, і те й це (і це й те). Ни то, ни -гое - ні те, ні це (ні це, ні те).

* * *

1) ( иной) інший, дру́гий; диал. она́кий

2) (второй, следующий) дру́гий, насту́пний

3) (некоторый, какой-л. иной) і́нший

4) в знач. сущ. і́нший, -ого

тюрк.)

1) (открытое возвышенное место) белебень (р. -беня и -бая);

2) здобич (р. - чи), (доля добычи при дележе) пайка, (реже) пай (м. р.) (р. паю).

* * *

1) ( добыча) здо́бич, -і, пожи́ва; дува́н, -у

2) ( раздел добычи) дува́н

безл. думатися, гадатися. Думалось - гадалося, гадка була, думка була. [«Ні», - думка була, - «якось да втечу того смутку» (М. Вовч.). Гадка була, що в хаті пануватиму - я]. Мне думается (мне кажется) - мені здається, (реже) мені видається.

* * *

1) (казаться, представляться) здава́тися, гада́тися

2) (о состоянии обдумывания, размышления) ду́матися

птица) ятіль (р. ятеля), ятіл (р. ятла) (ум. ятлик, ятличок), (диал.) якіль (р. якола, ум. якілко), (реже) дятель (р. -тля), клюй-дерево, деревоклюй, вербоклюк, довбач, довбаль, жовна (джовна), жолонка. Специальнее: д. зелёный - жовна зелена; д. пёстрый - дятелик, жовна тарчаста; д. чёрный - жовна чорна.

* * *

1) о времени (как только, только что) - ледве [-і, -о, -и], заледве. [Ледве ми ввійшли, він почав сміятися (М. Вовч.)]. Едва лишь (коль скоро) - тільки-но, тільки-що, скоро, скоро-но. [Скоро заблаговістять до церкви, Явдоха зараз у себе в хаті лямпадку засвітить (Кониськ.)];

2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) - ледве (-і, -о), заледве, ледь- що. [Ледве мріється. Ледве чутно. Заледві пам'ятаю. Ледь-що вибрався живий на берег (Л. Укр.)]. Едва-едва - ледве-ледве, тільки-тільки, тільки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) лельом-полельом (Франко), лелю-полелю. [Місяць тільки-тільки мріє (Боров.). Тіль-тіль що пам'ятаю се. Тільки-що жива]. Едва не (чуть не, почти) - ледве не, ледь не, мало не, трохи не, мало що не, трохи що не, замалим не (Коц.), як не, тіль не. [Ледве я не збожеволів. Ледь не сконала тоді за тобою (Л. Укр.). Зігнувсь мало не до землі. Трохи не плакав. Сміюся як не лусну. Тіль не впав]. Едва-едва не - ледве-ледве не, трохи-трохи не, мало-мало не, тіль-тіль не; б) едва (с трудом, насилу, еле, еле-еле) - ледве, заледве, насилу, всилу, через силу, від сили. [Ледве ноги доволік. Насилу встигали йти за нею (Неч.-Лев.). Кінь всилу йде. Через силу ноги волоче (Квітка)]. Едва-едва (с трудом, с трудом) - ледве-ледве, ледь-не-ледь, ледве-не-ледве, силу-в-силу, всилу-всилу, насилу-силу, на превелику силу, туж-туж. [Нездужає Катерина, ледве-ледве дише (Шевч.). Ледво-не-ледво додому дійшов (Кам. п.). Такий мішок важкий, що всилу-силу підніс (Київщ.). Насилу-силу ми вибилися на гору. На плечах одежа туж-туж держиться (Квітка)];

3) едва ли, едва (выраж. сомнение: вряд ли) - ледве чи, (реже) ледве, навряд чи, навряд, троха лиш, троха лишень, троха чи, заледве, навдак, навдаку, навдаку чи. [Ледве чи буде що з цього. Сьогодні ледві прийде, бо свято (Кам. п.). Навряд чи й сокира врубає той лід. Чи по знаку кому сей Оглав білохатий? Троха лиш (Шевч.). Навдаку можна туди доскочити (Грінч.)]. Едва ли не (чуть ли не, почти) - ледве не, мало не, чи не, трохи чи не, мабуть чи не. [Кулішів роман «Чорна Рада» і досі лишається у нас мало не єдиним історичним романом. Історична белетристика у нас чи не найслабше розоране поле в письменстві (Єфр.). Балачка була трохи чи не останньою (Крим.)].

* * *

1) нареч. ле́две, ледь; зале́две; ( только что) ті́льки що, ті́льки-но; ( с трудом) наси́лу

2) союз ле́две, ледь, ті́льки, як ті́льки, ті́льки що, ті́льки-но, ско́ро ті́льки, ско́ро, що́йно, ті́льки що́йно; зале́две

(о сыне) є[о]динак, о[є]динець (р. -нця). -ная дочь - є[о]диначка (реже одиночка), єдиниця.

* * *

ожиновий, (реже) ожинний. [Квіточко моя ожиновая! Ожинні ягоди].

* * *