прочитать+en

см. прочитывать

прочитать и прочесть

1) прочитувати, прочитати, перечитувати, перечитати, (во множ.) попрочитувати, поперечитувати що; (проходить чтением) начитувати, начитати, читати, вичитати що. [На тобі книжку, щоб ти прочитав (Рудч.), Перечитайте та розпишіться, що читали (Кониськ.). Він уже багато книжок попрочитував (Грінч.). Нечипір десь книжок багато начитав (Боров.). Що мені Марко скаже, як побачить на ній (на книжці) півнячі сліди? Скаже: півень більше начитав ніж ти (Коцюб.). Вичитавши усього Квітку, вони кілька день почували себе не на землі, а на небі (Яворн.)]. Я ещё не -тал этой книги - я ще не прочитав цієї книги. Я -чёл об этом в газете - я прочитав про це (вичитав це) в газеті. Я не -чту, что здесь написано (не могу, не в состоянии прочесть) - я не вчитаю, що тут написано. [Роман сан дивується, що він, бувши таким бідовим хлопцем, не вчитає букваря (Васильч.)]. На лице легко -честь что-л. (напр. волнение, смущение, беспокойство) - на лиці, на обличчі вичитується щось (напр. хвилювання, збентеження, турбота). [Не промовлять нічого устонька рожеві, та й без мови вичитуються на дівочому личеньку усі дівочі мислоньки й думоньки (М. Вовч.)];

2) -честь (разобрать, восстановить чтение чего-л. напр. старинного памятника и т. п.) - відчитати що. [«Слово» дійшло до нас у дуже несправній редакції досить пізнього списка, зробленого десь певне на півночі, в свій час зле відчитаного (Єфр.)];

3) (известное время, напр. весь вечер, всю ночь) прочитати (який час, напр. цілий вечір, цілу ніч);

4) (громко, вслух) вичитувати, вичитати, читати, прочитати (голосно, вголос), виголосити що; (пересказывая наизусть или повторяя за кем- л.) проказувати, проказати що. [Ми говоримо, а той списує. Усе списав і вичитав нам (Кониськ.)]. -вать, -честь молитву (молитвы), заповеди и т. п. - проказувати, проказати, вичитувати, вичитати молитву (молитви), заповіді, і т. ин., вимолити (молитви). [Батюшка своїм звичайним голосом проказував молитви, дячок поважно й швидко вичитував книжок (Васильч.). - А вичитай молитву Господню! - Гриць вичитав добре (Яворн.). Проказала ще заповіді (Грінч.). Почала з «Вірую» проказувати знову все - аж до краю. Вимолила всі, які знала (Грінч.)]. -честь реферат, доклад - прочитати, виголосити реферат, доповідь. -честь невнятно - проха(ра)маркати, переха(ра)маркати, (с трудом, по складам) прослебезувати, вислебезувати що. [Піп та дяк так сяк перехарамаркали службу (Гр.). Було молюся уранці і ввечері, то з молитвами і письмо прохамаркую (Стор.)]. -честь кому наставление за что-л. - прочитати, вичитати молитву (отченаша) кому за що; срв. Отчитывать 2. Прочитанный и прочтённый - прочитаний, перечитаний; відчитаний; вичитаний, проказаний.

* * *

несов.; сов. - прочит`ать

1) прочи́тувати, прочита́ти и попрочи́тувати

2) (несов.: читать в течение определённого времени) чита́ти [ці́лий день], прочита́ти

1) филос. - етика, моральна (етична) філософія, наука добрих звичаїв;

2) (мораль) мораль (-ли), (назидание) (моральна) наука, навчання, напучення и напутіння (- ння); (нотация) нотація, вимова; срв. Мораль 2. [Мораль, яку силоміць чіпляє він до своїх творів, як напр. надзвичайно банальна наука в останніх словах тієї-ж драми (Рада). В книжці мої читачі шукають моральної науки (Грінч.)]. Читать, прочитать -ние - см. Нотация (Читать, прочитать -цию).

* * *

1) (на память) на пам'ять; (по памяти) з пам'яти, по пам'яті, з голови. [Батько приневолював його вивчити на пам'ять відомий напис (Крим.). (Півень) на пам'ять свою пісню знає (Рудан.). Знав з голови багато всяких його (Шевченкових) щирих слів (Грінч.)]. Говорить, сказать, читать, прочитать -зусть - проказувати, проказати, читати, прочитати з пам'яти (по пам'яті, з голови). [Я її (Кулішеву «Граматку») всю по пам'яті і тепер прокажу (Кониськ.). Коли вночі не спиться, я читаю собі з голови (Кониськ.)];

2) см. Наобум.

* * *

нотація, вимова. [Frl. Therese розточилась у довгій нотації про Юзину «невихованість» (Л. Укр.)]. Читать, прочитать -цию кому - читати, прочитати нотацію кому, вичитувати, вичитати кому. [Вичитавши всьому гуртові, директор почав брати в шори поодинці (Васильч.)].

* * *

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять