Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

просл

  • 1 прослеживание

    просліджування, присліджування, висліджування, доходження сліду, достежування, вистежування, простежування, постерегання чого.
    * * *
    1) прослі́джування, просте́жування
    2) просте́жування, прослі́джування

    Русско-украинский словарь > прослеживание

  • 2 прослеженный

    прослі́джений, просте́жений; просте́жений, прослі́джений

    Русско-украинский словарь > прослеженный

  • 3 Прослежение

    прослідження, прислідження, вислідженая, про[до]стеження, допильнування чого.

    Русско-украинский словарь > Прослежение

  • 4 прослеживать

    прослежать) проследить
    1) что (пройти по следам) - просліджувати, прослідити. [На цій землі просліджую свій слід (Черн.). За нею ходив ґречний молодець, слідив-прослідив аж до світлоньки (Чубин.)];
    2) (переносно) просліджувати, прослідити, присліджувати, прислідити, (выследить) висліджувати, вислідити кого, що, за ким, доходити, дійти сліду чому, стежити, простежити, достежити, вистежити, постерегати, постерегти, сочити, присочити кого, що, пильнувати, допильнувати кого, чого, перейти що; срв. Следить, Выслеживать. [Отже-ж ми її (історію) і прослідимо (Куліш). Щоб побачити, що він робить, прислідив за ним (Новомоск. п.). Вислідити, чи нема такої причини, що… (Кониськ.). Дуже легко вистежити цей мотив у творчості Коцюбинського (Єфр.). Не мав часу допильнувати цієї помилки за останні роки (Грінч.). Перейдемо у двох, у трьох главах ті літописні споминки (Куліш)]. -дить аргументацию - простежити аргументацію. -дить исторически - про[ви]слідити, простежити історично. -дить по документам - про[ви ]слідити, простежити в (по) документах. Прослеженный - про[и]сліджений, висліджений, простежений, достежений, вистежений, допильнований.
    * * *
    несов.; сов. - прослед`ить
    1) (кого-что, за кем-чем - выслеживать; наблюдать что-л. движущееся) прослі́джувати, просліди́ти (кого-що) и прослідкува́ти (за ким-чим, кого-що), просте́жувати, просте́жити (кого-що за ким-чим); прислі́джувати, присліди́ти и прислідкува́ти (кого-що); ( выяснять) постеріга́ти, постерегти́, (кого-що)
    2) (несов.: наблюдая, позаботиться о чём-л.) просте́жити, прослідкува́ти
    3) (исследовать, изучать во всей последовательности) просте́жувати, просте́жити, прослі́джувати, просліди́ти

    Русско-украинский словарь > прослеживать

  • 5 прослеживаться

    1) прослі́джуватися, просте́жуватися
    2) просте́жуватися, прослі́джуватися

    Русско-украинский словарь > прослеживаться

  • 6 Надслеживать

    надследить над, за кем, чем (следить) просліджувати, прослідити, присліджувати, прислідити кого, що; (надсматривать) наглядати, наглянути за (над) ким, за (над) чим или кого, що (чого); срв. Надсматривать.

    Русско-украинский словарь > Надслеживать

  • 7 бесследный

    безслідний. -но - безслідно, без прослідку; безпам'ятно; даремне, дурно. [Безпам'ятно забутий. Це не минеться дурно: слід у душі зостанеться]. -но пройти - безслідно минутися, хмарою перейти.
    * * *
    безслі́дний

    Русско-украинский словарь > бесследный

  • 8 лыжница

    Лыжня (след) нартова колія, нартовий прослідок.
    * * *
    1) ли́жниця, лижва́рка
    2) ( лыжня) диал. лижня́

    Русско-украинский словарь > лыжница

  • 9 непонятный

    незрозумілий, невтямний, темний, (непостижимый) недовідомий, незбагненний, (неясный) нерозбірний. [Сталося щось дивне, незрозуміле (Коцюб.). Говорив якийсь европеєць незрозумілою для Гасанбая мовою (Ле). Жодного слова незрозумілого для їх, жодної думки плутаної (Кирил.). Цей спосіб розмови був невтямний для дівчат (Н.-Лев.). Прослідки слов'янської дохристиянщини уже темні народові (Куліш). Не знаючи, чим заспокоїти свою недовідому для розуму тривогу (Куліш). Крута мова, нерозбірна (Звин.)].
    * * *
    1) незрозумі́лий; ( непостижимый) незбагне́нний

    Русско-украинский словарь > непонятный

  • 10 прокоптеть

    прокоптіти, продиміти; срв. Прокапчиваться.
    * * *
    1) прокопті́ти, прокопти́тися; ( закоптиться) задими́тися, продими́тися, закури́тися, прокури́тися
    2) перен. копті́ти [ці́лий день], прокопті́ти, слі́пати и сліпа́ти [ці́лий день], прослі́пати

    Русско-украинский словарь > прокоптеть

  • 11 прославлять

    прославить
    1) (сделать славным) уславляти, уславити, прославляти, прославити кого чим, що, чинити славу кому. [Я вас породила, вигодувала, викохала, уславила (Грінч.). Славою його уславив (Кул.). Од Припеті до Синюхи вславили себе Обухи (Куліш). Дасть вінець йому царський і прославить безмірно (Франко)]. Он -вил себя учёными работами - він уславив себе науковими працями;
    2) (воздавать хвалу) прославляти, прославити, уславляти и славити, уславити, виславляти кого ким, що чим, (восхвалять) вихваляти и вихвалювати, вихвалити, величати, звеличати, (о мн.) попрославляти, повславляти см. Восхвалять. [Візантійство прославляв (Шевч.). Ні один співець її не вславив (Л. Укр.). Славу козацьку ви славляли (Лукаш.). Звеличав пишність і мудрість великих ханів (Коцюб.)];
    3) (ославить) ославлювати и ославляти, ославити, пославити, (о мн.) поославлювати кого ким; см. Разглашать, Расславлять. [Порішили, щоб божевільним його пославити (М. Вовч.)]. -вить кого скупым - ославити кого скупим;
    4) (Христа на Рождество) колядувати, проколядувати, славити Христа. Прославляемый - уславлюваний, прославлюваний, вихвалюваний. Прославленный - уславлений, прославлений, вихвалений, звеличений від кого (кем). [Мадонно моя, пренепорочна Маріє, прославлена в віках (Тичина)].
    * * *
    несов.; сов. - просл`авить
    прославля́ти, просла́вити, уславля́ти, усла́вити, несов. сла́вити, виславля́ти

    Русско-украинский словарь > прославлять

  • 12 прославляться

    прославиться
    1) (возв. з.) уславлятися, уславитися, прославлятися, прославитися, (описат.) убиватися, убитися в славу, заживати, зажити слави, залучати, залучити слави. [Баладами вславились німецькі письменники - Шіллер та Гете (Єфр.). Прославився на Вкраїні ще козак Ґонта (Ном.). Клепачі уславились на Лубенщині злодійством (Ном.)];
    2) (стр. з.) уславлятися, уславитися, бути уславленим, вихвалятися, бути вихвалюваним, вихваленим. [Ті потужники, що з давніх-давен бували високо вславлені (Св. Пис.)]. Он громко -вился победами - він гучно вславився перемогами.
    * * *
    несов.; сов. - просл`авиться
    прославля́тися, просла́витися, уславля́тися, усла́витися

    Русско-украинский словарь > прославляться

  • 13 прослушивать

    прослушать (выслушать от начала до конца) вислухувати (вислуховувати и вислухати), вислухати, переслухувати, переслухати, прослухувати, прослухати, (о мн.) повислухувати, попере[попро]слухувати кого, що; срв. Выслушивать. [Мовчки переслухали, як бурю описано (Грінч.)]. -шать дело в суде - вислухати (переслухати) справу в суді. -шать урок - вислухати лекцію (завдання, урок). Прослушанный - вислуханий, пере[про]слуханий. -ться -
    1) вислухуватися, бути вислуханим, пере[про]слухуватися бути пере[про]слуханим;
    2) см. Ослушиваться, -шаться.
    * * *
    несов.; сов. - просл`ушать
    1) прослу́хувати, прослу́хати; ( выслушивать) вислу́хувати и вислухо́вувати, ви́слухати
    2) (несов.: слушать в течение определённого времени) слу́хати [ці́лий день], прослу́хати

    Русско-украинский словарь > прослушивать

См. также в других словарях:

  • прослідити — 1 дієслово доконаного виду прослідкувати; дослідити рідко прослідити 2 дієслово доконаного виду залишити слід розм …   Орфографічний словник української мови

  • просліджувати — дієслово недоконаного виду рідко …   Орфографічний словник української мови

  • прослідкований — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

  • прослідкувати — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • прослідок — іменник чоловічого роду розм …   Орфографічний словник української мови

  • просліджування — я, с. Дія за знач. просліджувати …   Український тлумачний словник

  • просліджувати — ую, уєш, недок., рідко, просліди/ти, джу/, ди/ш, док., перех. і неперех. 1) Дивитися на що небудь, що переміщується, рухається. 2) Стежити за ким небудь з метою його викрити, спіймати і т. ін. 3) Вивчаючи, досліджуючи тощо, встановлювати перебіг… …   Український тлумачний словник

  • прослідити — I див. просліджувати. II джу/, ди/ш, док., перех., розм. Залишити, зробити слід …   Український тлумачний словник

  • прослід — у, ч. Те саме, що слід I …   Український тлумачний словник

  • прослід — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

  • прослідкувати — у/ю, у/єш, перех. і неперех. Док. до слідкувати …   Український тлумачний словник

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»