притупить

сов. от притуплять

сов. от притуплять

-ся см. Притуплять, -ся.

* * *

см. притуплять

притупить притуплювати, -пляти, притупити, (о мн.) попритуплювати, потупити, срв. Затуплять. [До обіда покосили, гострі коси притупили (Метл.). Нерви відмаленьку притупили страшні, огидні сцени (Франко)]. -плять ум, память, чувства - притирати (притерти) розум, пам'ять, чуття. -пить зрение - придивити очі. -пить умственные способности кому - (перен.) задурити кого, забити памороки кому. [Чоловік дурний, бо жінка задурила (Гр.)]. Притуплённый - притуплений; припертий. С -ными нервами - з притупленими нервами. -ться - притуплюватися, притупитися, ступитися, бути притупленим, притиратися, притертися, (о мн.) попритуплюватися, потупитися, попритиратися. [Як сокира притупиться… (Еккл.)]. -питься (о глазах) - придивитися. -пился слух, обоняние, вкус - притерся (ослаб) слух, нюх, смак.

* * *

несов.; сов. - притуп`ить

забить

1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що. [Позабивали вікна й двері]. -бить железн. полосами - заштабувати. -вать, -бить гвоздём - забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити;

2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо. [Позабивати тут скрізь кілки. Загнати клин(а)]. -бить в колодки - забити в диби, в дибиці, (провинц.) здибати. [Ноги здибають, руки сплутають і везуть до прийому (Руданськ.)];

3) -бить (загромоздить) дорогу снегом - забити (забуртити) дорогу (путь). -бить наносом, песком, грязью, снегом - забузувати намулом, піском, багном, брудом, снігом. [Банька скляна, та забузована, то й не видко, що в їй. Коси в тебе брудні - бач як гребінець забузувала, розчісуючись]. -бить (засорить) отверстие - забити відтулину, (безл.) заснітити (и засмітити), захарастити. [Щось заснітило крант у самоварі, - вода не біжить];

4) -бить в набат, тревогу - бити (ударити) на ґвалт. -бить в барабан - заб[т]арабанити, (дробь) задріботіти. [Раптом задріботів на своїм тарабані (Франко)];

5) -вать, -бить голову кому - забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому. [Чоловік дурний, бо жінка задурила. Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Гліб.). Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану];

6) -вать, -бить кого (притупить умств. способности) - забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого. -бить толчками - заштовхати, затовкти, затолочити кого. -бить плетьми до смерти - забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть. -бить до полусмерти - мало дух не вибити; тільки(-но) живого пустити. Забитый - забитий; заштабований; забитий цвяхом, загвожджений; загнатий куди, у віщо; забитий у диби, у дибиці, здибаний; забитий, забузований (мулом, снігом, піском и т. п.); (о ребёнке, человеке) забитий, приголомшений, заголомшений, задурений, затурканий; заштовханий, затовчений, затолочений. [Найгірша в класі школярка, засміяна та забита (Васильч.). Приголомшений темний люд. Мала на зріст, а на вдачу залякана та заштовхана (М. Левиц.)]. -тый плетьми до смерти - забитий, зашмаганий нагаями, (канчуками) на смерть, (до полусмерти) тільки (-но) живий. -тая дорога (путь) - забитий, забивний шлях (забита, забивна дорога, путь). [Забивні шляхи, що ними простувала Рудченкова муза (Єфр.). Забивна путь: замети навергало такі (Мирн.)].

* * *

несов.; сов. - заб`ить

1) забива́ти, заби́ти, -б'ю́, -б'є́ш и мног. позабива́ти; (вколотить мно г.) понабива́ти; (загромождать, засорять) захара́щувати, захара́стити, -ра́щу, -ра́стиш; ( доводить до отупения) зату́ркувати, зату́ркати; ( глушить) глуши́ти и заглуша́ти и заглу́шувати, заглуши́ти и мног. поглуши́ти и позаглуша́ти и позаглу́шувати; ( морочить) заду́рювати, задури́ти (зату́ркувати, зату́ркати) го́лову кому́

2) (сов.: начать бить) заби́ти

1) (способность помнить) пам'ять (-ти), (реже) тямка. -ть к числам - пам'ять на числа, до чисел. Твёрдая -ть - добра пам'ять. В здравом уме и твёрдой -ти - в добрій пам'яті і при розумі (или: в цілому і повному розумі) бувши. Дурная, слабая -ть - ледача пам'ять. Короткая -ть - коротка пам'ять. Врезаться (врезаться) в -ть - в тямки (в тямку) вбиватися (вбитися), в тямку вдаватися (вдатися), в помку даватися (датися), в пам'ять (в пам'ятку) впадати (впасти) кому. [Добре Московщина в тямку їй далася (Шевч.). Чимсь вона йому в тямки вбилася]. Выбрасывать, выбросить из -ти - викидати; викинути з пам'яти (з тямки, з голови). Держать в -ти - мати на пам'яті (в тямці), держати в голові. Не задержалось в -ти - не впало в пам'ятку, не вдержалося голови. Запечатлевать, запечатлеть в -ти - відбивати, відбити (закарбувати) в пам'яті, в пам'ятку. Запечатлеться в -ти - відбитися в пам'яті, впасти в пам'ятку, бути в тямку. Зараниваться, зарониться в -ть - западати, запасти в пам'ятку. Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти - виходити (вийти) з пам'яти, випадати (випасти) з пам'яти, зникати (зникнути) з пам'яти, викидатися (викинутися) з пам'яти, вилітати, вилетіти з пам'яти, кому, голови не держатися. [Вона ніколи в мене з пам'яти не виходила і до віку не вийде (Конис.)]. Изощрять, -рить -ть - виправляти (гострити), виправити пам'ять. Лишаться, лишиться -ти - тратити, утратити пам'ять позбуватися, позбутися пам'яти. Оставаться, остаться в -ти - пам'ятатися, запам'ятатися. Притуплять, притупить -ть - притирати, притерти пам'ять. -ть притупилась - пам'ять притерлася. Удержать в -ти - запам'ятати, запам'ятувати. [Він добре запам'ятував кожне слово]. Удерживаться в -ти - держатися голови. Это совсем вон у меня из -ти - це зовсім (геть) випало мені з пам'яти. На -ти вертится - на думці крутиться. Приводить, привести в -ть кого - опам'ятати кого. Приходить, прийти в -ть - до пам'яти приходити, прийти, опам'ятатися. Без -ти - непритомно, без помку. [Він непритомно впав на стілець. Плив без помку]. Не идёт из -ти - не йде з пам'яти, з думки кому що. Без -ти влюблён - шалено закоханий. -ть изменила кому - пам'ять зрадила кого. Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году - коли (як) не зраджує мене пам'ять, то це сталося минулого року (торік). Учить на -ть (наизусть) - учити на пам'ять. С -ти, по -ти - з пам'яти, з голови. Сказать, прочитать по (с) -ти - по пам'яті, з голови проказати. Отшибло кому -ть - памороки забило кому;

2) (воспоминанье) пам'ять, пам'ятка, пам'ятання, згадка, спомин, споминок (-нку). [Небіжчик лишив добру по собі пам'ять. Пам'ятання про тебе час у мене не відніме (Куліш). Один по однім роки встають у спомині моїм (Черняв.)]. На -ть - на пам'ять, на пам'ятку, на спомин(ок), на споминку, на спогад, на згадку, на згадування, на пам'ятання, на незабудь про кого, про що. [Я вам на незабудь спишу думки сумні (Л. Укр.)]. В -ть кого - на пам'ять (на спомин, на спогад) про кого, про що. За мою -ть, на моей -ти - за моєї пам'яти. [За моєї пам'яти такого не бувало]. Для -ти - на пам'ятку, на незабудь. [Запишу собі на пам'ятку]. Блаженной -ти - святої пам'яти. По старой -ти - за давньою звичкою. Дай бог -ть, -ти - дай, боже, на пам'ять. [Дай, боже, на пам'ять, у вівторок, чи що не діялось]. Я дам ему о себе -ть - я йому пригадаюся. Приводить, привести что кому на -ть - нагадувати, нагадати, пригадувати, пригадати кому що. [Усе пригадав собі, а того таки не згадав]. Приходить (прийти) на -ть - приходити (прийти) на згадку, навертатися (навернутися) на пам'ять, спадати (спасти) на думку кому, даватися (датися) на згадку, уставати (устати) в думці. [Прийшла йому на згадку давня розмова. Але той мотив ніяк не давався на згадку (Л. Укр.)]. Стёрлась -ть о ком - згладилася пам'ять про кого, слід загув на ким. [Їх давно на світі нема, і слід за ними загув].

* * *

1) па́м'ять, -ті

2) ( воспоминание) па́м'ять, спо́гад, -у, спо́мин, -у, зга́дка

3) (способность воспринимать действительность) па́м'ять