примен

1) матем., техн., физ. ( употреблённый) застосо́ваний

2) техн. ( приспособленный) пристосо́ваний

1) матем., техн., физ. ( употреблённый) застосо́ваний

2) техн. ( приспособленный) пристосо́ваний

1) застосо́ваний; прикла́дений; вжи́тий

2) пристосо́ваний

применить

1) что к чему (прикладывать) - прикладати, прикласти, приложити що до чого. [Виводів з свого читання до власного життя не прикладала (Грінч.). Що де почує, то все до себе й прикладе. Вертається старий спосіб - прикладати до літературних з'явищ принцип виключно естетичної оцінки (Єфр.)]. -нить закон, статью закона - прикласти, застосувати закон, статтю закона до кого, до чого;

2) (употреблять) уживати, ужити, заживати, зажити чого до чого. [Уживати нових методів. Хитрощів зажити треба (Грінч.)]. Придётся -нить иные способы - доведеться ужити инших заходів;

3) (приспособлять) при[за]стосовувати, при[за]стосувати кого, що до чого;

4) что к чему (сравнивать) - прирівнювати, прирівняти, примінювати, примінити кого, що до кого, до чого. [Прирівняв свою халупу та до палацу. Така гарна дівчина, що вже не знаю, до чого й примінити]. Применённый - прикладений, приложений; ужитий; при[за]стосований до чого; прирівняний, примінений до кого, до чого. [Ідеї Шевченкові, прикладені до практики (Грінч.). Ужиті способи].

* * *

несов.; сов. - примен`ить

1) (что) застосо́вувати, застосува́ти (що); (принципы, правила) приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти; ( употреблять) вжива́ти, вжи́ти (чого)

2) ( приспосабливать) пристосо́вувати, пристосува́ти и попристосо́вувати

3) ( к кому - сравнивать) порі́внювати, порівня́ти ( з ким и до кого), прирі́внювати, прирівня́ти (до кого)

быть применёну

1) прикладатися, бути прикладеним до кого, до чого;

2) (употребляться) уживатися, бути ужитим до чого. [Цього способу було вжито тільки двічі];

3) (быть приспособляемому) при[за]стосовуватися, бути при[за]стосованим до чого. [Електричну енергію пристосовано до лікування];

4) прирівнюватися, бути прирівненим до кого, до чого;

5) -няться, примениться к кому, к чему (приноравливаться, приспособляться) - пристосовуватися, пристосуватися, припасовуватися, припасуватися, принатурюватися, принатуритися до кого, до чого, прикладатися, прикластися до кого, приладновуватися, приладнуватися, приломитися до чого; срв. Приноравливаться 2, Приспосабливаться. [Треба вміти пристосовуватися до дітей (Київщ.). Ось два характери випробовують один одного, припасовуються вдачі (Ніков.). Капіталізм раз-у-раз принатурюється до обставин (Єфр.). Тепер вона вже хоч знехотя, а принатурюється до старшої сестри (Мова). Приладновуватися до місцевих обставин (Грінч.). Це й нам треба до вас прикладатися (Ніж. п.)]. -няться к чьему-л. характеру - пристосовуватися (припасовуватися) до чиєїсь вдачі;

6) -няться, -ниться к цене - прицінюватися, прицінитися; см. Прицениваться.

* * *

несов.; сов. - примен`иться

1) ( приспосабливаться) пристосо́вуватися, пристосува́тися и попристосо́вуватися

2) страд. (несов.) застосо́вуватися; приклада́тися; вжива́тися; пристосо́вуватися

матем.; техн.; физ. применённый ( употреблённый)

вчт; техн.; физ. адапти́рованный, приспосо́бленный, техн. применённый ( приспособленный)

пустить

1) пускати, пустити, (во множ.) попускати кого, що (куди, звідки). [Пусти-ж мене, отамане, із полку додому (Пісня). Коні у чисте поле попускав (Манж.). Давали, та з рук не пускали (Номис). Як візьмеш ти за рученьку, - не мусиш пустити (Метл.)]. -стить на волю - пустити на волю, відзволити кого. -стить в отпуск кого - пустити, відзволити в відпустку кого. Его не -стили в отставку - йому не дано відставки (димісії). -стить кого по миру, с сумою - з торбами, на жебри, старцем (старцями) кого пустити. -стить лошадь во весь дух, во весь опор - пустити, погнати коня що-духу, на всю витягу. -стить лошадь рысью, в галоп - пустити коня ристю, учвал;

2) (метать, выбрасывать) пускати, пустити, кидати, кинути що и чим в кого, в що. -стить стрелу, пулю, ядро - пустити стрілу, кулю, набій. [Пустимо стрілку, як грім по небу (Ант.-Драг.)]. -стить камень или камнем в собаку - пустити, кинути каменюкою в собаку. Он -стил в него тарелкою - він пожбурив у нього тарілкою. -скать ракеты - пускати ракети. -скать пузыри - см. Пузырь 3. -стить себе пулю в лоб - пустити собі кулю в лоба. -скать кому пыль в глаза - ману пускати (напускати), туману пускати (напускати) на кого, туманити кого, очі замиулювати, очі замилювати кому. [То вона тільки таку ману пускає (Мирн.). Бач! Якого туману пускає своєю червоною шапкою (Кониськ.)]. -скать, -стить молву, славу - пускати, пустити поголоску (поголоски), славу, розголошувати, розголосити що. [Бігав по людях, розпитував, пускав поголоски (Коцюб.). А ще до того розголосили, що вона славна ворожка, то так до неї люди йшли, як по свячену воду (Яворськ.)]. -скать, -стить в огласку что - розголошувати, розголосити що. -стить что в продажу - пустити що в (на) продаж, виставити на продаж що. -стить капитал в оборот - пустити капітал в оборот. -скать, -стить в ход, в дело - пускати, пустити що в діло; (о машине, механизме и т. п.) пускати, пустити, запускати, запустити що, ставити, поставити (машину) на роботу. [Тонка іронія, безощадний сарказм, гнівне обурення - все пускає він у діло, щоб здискредитувати систему гніту (Єфр.). Саме ото перед дев'ятою п'ятницею і пустили той млин уперше (Кониськ.). Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи (Номис)]. -скать, -стить в ход все средства - усіх засобів заживати, зажити (уживати, ужити), на всі способи братися (взятися). -стить кровь больному - кинути, пустити кров хворому (недужому). -стить корабль ко дну - корабель на дно пустити. -стить на ветер - пустити на вітер, на хух. -скать, -стить корень, корни - пускати, пустити корінь, пускати, попускати коріння. [Ти глибоко у глиб твердий корінь пусти, гілля вгору розкинь (Рудан.)]. -скать, -стить побег, отросток, побеги, отростки - пускати (виганяти и вигонити) пагін, нарост, пагони, нарости, пустити (вигнати) пагін, нарост, попускати (повигонити) пагони, парості, пароститися, попароститися. Деревья начинают -скать почки - дерева починають броститися (наброщуватися, бростатися, брунитися, набрунькуватися, набруньковуватися, бруньчитися, прищитися, наприщуватися); срв. Почка (Выбрасывать -чки). -стить почки - наброститися (набростатися, набрунитися, набруньчитися, набрунькуватися, наприщитися). [Вже дерево набрунилось (Звяг.). Вишні добре вже набрунькувалися, - тіль-тіль не розів'ється листочок (Новомоск.)]. -скать, -стить росток, ростки (о зерне) - кільчитися, накільчитися, ключитися, наключитися, назублюватися, назубитися, (во мн.) викільчитися, покільчитися, поключитися, поназублюватися. [Вже кільчиться гречка, пшениця (Кам'ян.). Він злиденний господар: у його в коморі геть покільчилась пшениця (Поділля). Посіяла вже, як насіння поключилось (Рук. Левиц.). Уже котре зерно на мокрій землі, те назубилося (Міюс.). Вже наключилося зерно (Черкас. п.)]. Пущенный - пущений (во множ. попусканий); (брошенный) кинутий и кинений; (в ход) запущений; (применённый) зажитий, ужитий; (о молве) розголошений.

* * *

несов.; сов. - пуст`ить

1) (применённый) прикладений, ужитий, при[за]стосований до чого;

2) см. Применимый;

3) (примерный) приблизний.