по+кому-чему

користь (-сти), пожиток (-тку); пожива, поживок, ужиток (-тку), уживок, нажиток, вигода, зиск (-ску), (гал.) хосен (р. хісна); (прок) пуття (-тя); (помощь, облегчение) пільга, помога. [Коли він стає для инших тягарем, а хісна не приносить їм ніякого, тоді він уже не чоловік, а завада (Франко)]. Для общей -зы - для загального добра. Для своей (собственной) -зы - для своєї (власної) користи (вигоди), на свою (власну) користь (вигоду), для свого пожитку (нажитку). [Іванець для своєї користи роздуває старе огнище (Куліш)]. -за государства, государственная -за - інтерес (добро) держави, державний інтерес, державна користь. Частная -за - приватний інтерес, приватна вигода. На -зу отечества, человечества - на користь (на пожиток) батьківщині, людськості. [П'ю за працю на пожиток країні нашій, панове (Коцюб.)]. Общественная -за - громадський ужиток. [З мене нема громаді ніякого вжитку (Стор.). От які попи! От який з них ужиток для пастви (Свидн.)]. В -зу бедных - на користь (на вжиток, на поміч) бідним. Что -зы из того, что… - яка користь із того, який ужиток з того, який хосен із того, яка вигода з того, що… [Яка тобі користь з того, що Походенка виб'ють різками? (Конис.). Який з того був нам ужиток? (Куліш). Який з тебе, чоловіче, для народу хосен? (Маковей)]. Невелика -за, мало -зы из того - мало користи (пожитку), малий спасибіг и мале спасибі з того. Приносить -зу, служить на (в) -зу кому, чему - бути, іти кому на користь (на пожиток, на хосен), на чию користь (на чий пожиток, на чий хосен), користувати кого. [Як мають вони чужих людей користувати, то нехай лучче нашому князеві на зброю складуться (Куліш). Працею, і тільки нею одною, перетворюється усе сирове в готове - таке, що йде людям на пожиток (Єфр.)]. Получать, извлекать -зу из чего - мати користь (пожиток, поживок, вигоду и т. п.) з чого, брати (узяти) користь з чого, використовувати (використувати) що, срв. Пользоваться. Я не извлёк ни малейшей -зы из этого дела - я не мав ані найменшої користи (пожитку, поживи, поживку, нажитку, вигоди, зиску) з цього діла (з цієї справи). Извлекать для себя -зу из чего-л. - (фигур.) грати на чому в свою сопілку. [На цьому увесь час грало в свою сопілку галицьке москвофільство (Єфр.)]. Употребить с -зой что-л. - спожиткувати що. Обращать что в свою -зу - повертати, обертати що на свою (собі на) користь, собі на пожиток, вернути (навертати, повертати, горнути) що на свою руч. [Люди повернули оці сили на користь собі (Комар). На свою руч навертали справу (Грінч.)]. Всё обратилось к его -зе - все повернулося йому на користь (на пожиток), на його руч. Располагать в свою -зу - привертати, привернути до себе. На -зу кому, в чью -зу - на користь (на вигоду) кому. [Лишаю все, що на мою вигоду закони рицарства установили (Куліш)]. Говорить в чью-л. -зу - на чию руч казати. [Таких, щоб вони на нашу руч казали (Грінч.)]. Всё это говорит не в вашу -зу - все це не за вас (не на вашу руч) промовляє (говорить). Суд вынес решение в -зу истца - суд вирішив на користь позовникові. Высказаться в -зу кого-л, чего-л. - висловитися за кого, за що. Он расположен в мою -зу - він прияє мені, він прихильний до мене. Он истолковал это в свою -зу - він витовмачив це на свою користь (вигоду), собі на користь (на вигоду). Некоторые соображения говорят в -зу этого предположения, а не против него - деякі мірковання промовляють (говорять) за цю гадку, а не проти неї. Мои советы не принесли ему никакой -зы - мої поради нічого йому не врадили (не зарадили). Это лекарство приносит -зу - ці ліки помагають, це помічні ліки. Пойти без -зы - піти без пуття, марне, даремне, даром, пусто; срв. Бесполезно.

* * *

1) ко́ристь, -ті и кори́сть; ( выгода) ви́года, пожи́ток, -тку; ужи́ток, -тку; ску́ток, -тку; диал. хосе́н, род. п. хісна́ и хісну́; ( полезность) кори́сність, -ності

2) (нажива, барыш) зиск, -у

несов.; сов. - преклон`иться

1) схиля́тися, схили́тися и посхиля́тися; ( наклоняться) нахиля́тися, нахили́тися и понахиля́тися; ( приклоняться) прихиля́тися, прихили́тися

2) (кому-чему, перед кем-чем - покоряться) схиля́тися, схили́тися (перед ким-чим), підхиля́тися, підхили́тися (кому-чому)

3) ( перед кем-чем - испытывать чувство преклонения) схиля́тися, схили́тися (перед ким-чим), схиля́ти го́лову, схили́ти го́лову (перед ким-чим), поклоня́тися, поклони́тися (кому-чому), уклоня́тися, уклони́тися (перед ким-чим, кому-чому)

1) честь, -ті

2) (почёт, уважение) честь, поша́на, ша́на, шано́ба

кто повинен, мусиш, мусить. [Що я робити повинен, те я й роблю]. Обязан кому, чему - завдячений кому, чому, винен за що кому, чому, повинен (мусить) дякувати (бути вдячним) кому, чому. [Завдячений поетові, що він квітками душі своєї уквітчав його щастя, не знав він, як висловити свою дяку (Куліш). Була щаслива й почувала, що винна за це щастя йому].

1) (кому, чему) послужити, услужити (усил. попослужити), прислужитися. [Послужи, моя ти зброє, молодій ще силі, послужи йому так щиро, як мені служила (Шевч.). Прислужився своєму краєві велико (Куліш)];

2) (к чему) при[з]датися на що, стати за, на що. Пусть это -жит ему уроком - нехай це стане йому за науку. -жить причиной чего - спричинитися до чого. [Ця пригода спричинилася до того, що він мусів виїхати]. Это -жило ему во вред - це йому пошкодило. Это -жило ему в пользу - це пішло йому на користь, це вийшло йому на добро. Это -жит им предостережением - це стане їм за осторогу. Это ни к чему не -жит - це ні на що не придасться, не здасться, з цього нічого не буде.

* * *

1) послужи́ти; ( долго) попослужи́ти

2) ( стать) ста́ти; ( быть) бу́ти

кого и -дарствовать дякувати кому. Покорно благодарю - щиро дякую, уклінно д., красно дякую. Благодаря кому, чему - завдяки кому, чому; (обыкновенно с отрицательным значением: вследствие чего) через кого, через що. [Через тебе це лихо скоїлося].

* * *

зустріч (р. -чи), зустріча (р. -чі), стріча (р. -чі); (случайная) спіткання, спотичка; (встречание) стрівання, стрічання. Встреча условленная (свидание) - сходини. При первой встрече - з першої зустрічи, навстріч. [Вона його навстріч не злюбила]. На встречу кому, чему - назустріч кому, чому, устріть кого, чого, проти, против. Выйти на встречу кому - перестріти кого.

* * *

сострадание сожаление к кому, чему) жаль (р. -лю, м. р.) до кого, до чого, для кого, для чого, про кого (о ком), жалощі (р. -щів), (редко) жалість (р. -лости). [Жаль сповняв її серце = ж. наполняла её сердце. І відчув він невимовний жаль до бідолашної дівчини (Крим.). Для мене в твоєму серці нема жалю! Глянь на мене привітніше, ну з жалощів одних (Тоб.)]. Без -сти - без жалю, без жалощів. Жалость охватывает кого - жаль бере (пориває) кого. Ж. охватила кого - жаль узяв (обняв) кого. Возбудить -лость в ком - викликати жаль у кому. Какая жалость - який жаль, як жаль (жалко), яка шкода! Из -лости к кому - з жалю, з жалощів до кого; жаліючи, шкодуючи кого.

* * *

позавидовать (кому, чему) заздрити, позаздрити, заздрувати, позаздрувати, заздростити, позаздростити, завидувати, позавидувати и завидити (гал. позавидіти), завистувати, позавистувати кому на що или за що (гал. чого), заздрість мати проти кого, до кого, кому (мені, тобі, вам…), мені (тобі, вам) заздро на що. [Мужик пана не любить, але-ж і заздрить йому (Грінч.). Чого бо ти заздруєш на мою худобу? (Сл. Гр.). Заздростить на воли його (Сл. Гр.). Не завидуй багатому (Шевч.). Позавистував на пшениченьку (Гол.). Позавидів мені мого єдиного щастя (Франко)]. Я ему не -дую - я йому (на його) не заздрю; я на його заздрости не маю. Он -дует вашей славе - він заздрить (йому заздро, завидно) на вашу славу; він заздрий на вашу славу; він має заздрість на вашу славу.

* * *

непокірливість, непокірність, неслухняність (-ости), непослух (-ху), неслухнянство; срв. Непослушание. [Кость перший показав стежку до неслухняности (Крим.). (Школа) була б гніздом крамоли і неслухняности рабів (Самійл.). Казав стратити слуг за неслухняність (Л. Укр.)]. -ние закону - непослух законові (перед законом).

* * *

1) непосвячений, невисвячений, (сщ., пренебр.) несвячена голова; (в тайну) невтаємничений; (недостойный) негідний святощів, святилища негідний, (чуждый святыне, профан) чужий для святині, святощам чужий, далекий від святині (від святого); (религ. и перен., соб.) несвячений люд (-ду), (пренебр.) несвячене кодло. [Тікайте всі чужії для святині! (Крим.). Ненавидим той люд, що святощам чужий (Крим.)]. -ным этого не понять - невтаємниченим цього не зрозуміти (не збагнути);

2) кому, чему - неприсвячений кому, чому. [Нікому неприсвячені вірші (Київ)].

* * *

неповага, непошана, (невнимание) неувага, (не только пренебрежение) зневага до кого, до чого. [За неповагу до старшин була кара (Грінч.). Непошана до будь-яких авторитетів (Крим.). Зневага до найкращого її почуття боліла Раїсу (Коцюб.)]. Оказывать, оказать -ние кому - чинити, вчинити зневагу кому, зневажати, зневажити кого. [Горе тому, хто вдову зневажить (Франко)]. Относиться, отнестись с -нием к кому, чему - ставитися, поставитися з неповагою (з непошаною) до кого, до чого, зневажати, зневажити кого, що. [Він узяв зневажати всяке decorum (Крим.)].

* * *

потурати, попускати кому. [Не потурай дитині змалечку, бо на старість з його не буде людей. Жінці не потурай, бо лихо буде].

* * *

повелеть

1) кому что - веліти, звеліти, повелівати, повеліти, загадувати, загадати, наказувати, наказати кому що. Срв. Приказывать. [Повелів нам любитися, тепер розлучаєш (Чуб.). Звели нам на ворога стати]. Обычай -вает - звичай велить. Мой долг мне это -вает - мій обов'язок мені це наказує (велить);

2) -вать кем - панувати над ким, обладувати ким, верховодити (над) ким. -вать народом, государством - обладувати народом, державою.

* * *

несов.; сов. - повел`еть

1) ( кому-чему что) велі́ти несов., сов., звелі́ти (несов.), повеліва́ти, повелі́ти; ( приказывать) нака́зувати, наказа́ти

2) (кем-чем - несов.) панува́ти (над ким-чим); ( править) керува́ти (ким-чим)

1) (кому) бу́ти супу́тником (ж. супу́тницею) (кому); ( в путешествии) подорожува́ти, -жу́ю, -жу́єш ра́зом з (ким)

2) ( кому-чему - сопровождать) супрово́джувати, -джую, -джуєш, супрово́дити, -джу, -диш (кого-що)

присвоение

1) (себе) присвоювания, присвоєння, привлащування, привлащення. -ние непринадлежащего имени - присвоєння (прибрання) неналежного ймення. Незаконное, насильственное -ние себе - загарбання собі чого;

2) (кому, чему чего) надавання кому чого, визнавання за ким чого, признавання кому чого; срв. Приписывание;

3) призвичаювання, призвичаєння, призвичування, призвичення до чого;

4) см. Приручение.