-
1 постреливать
пострілювати. Постреливающий -1) (прич.) що постре[і]лює;2) (прил.) пострільний. [Пострільні болі].* * *пострі́лювати -
2 постреливание
пострі́лювання -
3 пропалить
постріляти якийсь час.* * *I пропал`итьсм. пропаливатьII1) ( выстрелить) пропали́ти2) ( заниматься пальбой в течение определённого времени) пали́ти [ці́лий день] пропали́ти -
4 перестрелянный
перестріляний, постріляний; повистрелюваний. Перестреляться (обо всех) - позастрелюватися, пострілятися; бути постріляним, перестріляним. [Ліпше всім позастрелюватися, ніж зрадниками стати]. -реливаться (стрелять друг в друга) - перестрілюватися, стрілятися чим. [Замість рушниць стрілялись тільки луками (Куліш)].* * *перестрі́ляний; пострі́ляний -
5 пострелять
1) (немного) постріляти. [Трохи постріляв з рушниці];2) (всех) вистріляти. [Вистріляв усіх качок].* * *1) постріля́ти2) ( настрелять) настріля́ти; ( перестрелять) перестріля́ти -
6 перестреливать
перестрелять (всё, всех) вистрілювати, вистріляти, перестріляти, поперестрілювати, постріляти. [Вистріляймо їх, вражих синів (Куліш)]; (патроны, порох) вистрелювати, повистрелювати (патрони, порох).* * *несов.; сов. - перестрел`ятьперестрі́лювати, перестріля́ти; (несов.: застрелить всех, многих; израсходовать патроны) постріля́ти -
7 попаливать
стріляти, палити, гримати, бухати часом, часами. Попалить -1) постріляти, попалити, погримати, побухати трохи (деякий час);2) попалити; см. Пожечь.* * *I[потро́ху, час від ча́су] пали́тиII[потро́ху, час від ча́су] стріля́ти, пострі́лювати -
8 постреляться
1) пострі[е]лятися;2) (о самоуб.) позастрі[е]люватися.* * *постріля́тися -
9 бранный
1) бойовий. Б-ное поле - бойовище. [Лежить він на бойовищі постріляний та порубаний, на рани смертельні незмагає];2) лайливий. Б-ое слово - лайка.* * *Iлайли́вийIIбра́нное сло́во (выраже́ние) — лайли́ве сло́во, лайли́вий ви́слів, ла́йка
бра́нний -
10 выстрел
стріл (р. -лу), постріл, стрі[е]ль. Холостой в. - вистріл без набою, сліпий.* * *по́стріл, -у, стріл, -у -
11 израненный
пора́нений, зра́нений, перера́нений; пострі́ляний -
12 изранить
пора́нити, зра́нити, мног. перера́нити, позра́нювати; диал. обра́нити; ( выстрелами) постріля́ти -
13 изрешечивать
изрешетить порешетювати, порешетити, здіравлювати, з[по]діравити, побивати, побити на решето. Изрешеченный - порешетений, з[по]діравлений, (выстрелами) постріляний. -ться -1) порешетюватися, порешетитися, здіравлюватися, з[по]діравитися, бути порешетеним, з[по]діравленим, побиватися, побитися, бути побитим на решето;2) (издыриваться) дірчавіти, подірчавіти.* * *несов.; сов. - изрешет`итьзреше́чувати, зрешети́ти, -шечу́, -шети́ш, сов. порешети́ти, подовба́ти; здіря́влювати, здіря́вити, сов. подіря́вити, подірча́вити -
14 исстреливать
исстрелять1) (издырить стрельбой) решетувати, по[з]решетувати (стріляючи), сов. постріляти, подіркувати, побити що (стріляючи, кулями), (насквозь) прострі[е]лювати, попрострі[е]лювати що. [Мету (цель) зовсім попрострелювали (Сл. Ум.)];2) (порох, пули) вистрі[е]лювати, вистріляти, повистрі[е]лювати (порох, кулі). [Усі набої повистрелювали (Сл. Ум.)].* * *несов.; сов. - исстрел`ять1) ( тратить) вистрі́лювати, ви́стріляти2) ( покрывать следами от выстрелов) прострі́лювати, простре́лити и прострі́лити; ( продырявливать) продіря́влювати, продіря́вити, сов. подіркува́ти -
15 корсар
корсар (-ра), (стар.) ушкал (-ла), ушкуйник. [Безбожнії ушкали налетіли, постріляли, порубали (Дума)].* * *мор. ист.корса́р; ушка́л, ушку́йник -
16 ловкий
1) спритний, (живой, проворный) моторний, меткий, жвавий, проворний, (юркий) в'юнкий, (зап.) звинний, (умелый) зручний, ручий, вправний, (разбитной, сметливый) промітний, тямкий, дотепний, (зап.) змисний, імкливий, ум.-ласк. спритненький, моторненький и т. д. [Цей кіт дуже спритний, не впіймаєте (Звин.). З того ледачого парубка та став такий моторний козак, що ні здумати, ні сказати (Рудч.). Воно хоч і клишоноге, а метке (Кониськ.). На лихо здався він проворний (Котл.). А сам був хлопець ручий і на всі вигадки митець (Свидн.). В'юнкий хлопець (Яворн.). А промітний він: оце повернувся, купив горшків, продав та купив обіддя (Канівщ.)]. -кий танцор - зграбний (ручий, звинний) танцюрист(а), вправний танцюрист(а), (фам.) танцюра ручий. -кий делец - вправний (меткий) ділок, спритний ділок (р. -ока), митець; срвн. Ловкач. -кий плут мошенник - спритний (промітний, пронозуватий) пройдисвіт, шахрай, крутій. Он -кий малый (парень) - з його моторний хлопець (хлопчина, хлоп'яга), (насм.) з його моторяка, з його крутій хоч-куди. -кий дипломат - спритний дипломат. Вишь ты какой -кий! - ач (чи ти ба) який спритний! -кое движение - спритний (зручний) рух. [Спритним рухом видравшись із рук (Черкас.). Зручним рухом уловив собачку за спинку (Крим.)]. -кая женщина - спритниця, моторуха, (ласк.) моторушка;2) (удобный, о вещи) зручний, вигідний, імкий, (сподручный) хваткий, похватний, (мёткий) замашний, кидкий. [Замашна коса (Чуб. III). Кидка грудка (Полт.)];3) (меткий) влучливий, влучкий; влучний. -кий стрелок - влучливий (влучкий) стрілець. -кий удар, выстрел - влучний удар, постріл. -кий ответ - влучна відповідь.* * *1) (искусный, проворный) спри́тний, згра́бний, метки́й, уда́тний; зуга́рний, промітни́й; ( умелый) впра́вний; ( меткий) влу́чний; ( удачный) вда́лий2) ( удобный) зру́чний, вигі́дний -
17 настильный
1) см. Настилочный;2) воен. - наземний; (прямой) простий. -ный выстрел - простий постріл (-лу). -ная траектория - наземна траєкторія;3) (о поле, потолке) стелений.* * *насти́льний; ( устланный) ви́стелений, сте́лений\настильныйая доро́га — ви́стелена (сте́лена; вымощенная: ви́мощена) доро́га; -ый
ковёр — насті́льний ки́лим
\настильныйый ого́нь — воен. насти́льний вого́нь (ого́нь)
-
18 орудийный
гарматний. [Гарматний постріл].* * *воен.гарма́тний -
19 перестреляться
перестріля́тися, постріля́тися -
20 поохотиться
1) поохотитися на що;2) пополювати, пострільцювати на кого. Срв. Охотиться.* * *(на кого-что, за кем-чем) пополюва́ти (на кого-що, кого-що)
- 1
- 2
См. также в других словарях:
постріл — у, ч. 1) Виліт кулі або снаряда з каналу ствола вогнепальної зброї, спричинений вибухом порохового заряду. || Виліт кульки з дула пневматичної зброї. || Звук від вибуху порохового заряду в каналі ствола вогнепальної зброї. 2) Виліт стріли з лука… … Український тлумачний словник
пострілювати — дієслово недоконаного виду … Орфографічний словник української мови
постріляний — дієприкметник … Орфографічний словник української мови
постріляти — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
пострілятися — дієслово доконаного виду рідко … Орфографічний словник української мови
пострічати — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
пострічатися — дієслово доконаного виду розм … Орфографічний словник української мови
постріляний — а, е. Дієприкм. пас. мин. ч. до постріляти 1), 2). || пострі/ляно, безос. присудк. сл. || у знач. прикм. || у знач. ім. пострі/ляні, них, мн. Ті, кого вбили пострілом із вогнепальної зброї … Український тлумачний словник
пострілювання — я, с. Дія за знач. пострілювати … Український тлумачний словник
пострілювати — юю, юєш, недок. 1) Стріляти потроху, час від часу. 2) перен. Час від часу утворювати гучні уривчасті звуки, схожі на постріли. || чим. Раз у раз викидати, випускати з себе (дим, пару і т. ін.) … Український тлумачний словник
постріляти — і рідко постреля/ти, я/ю, я/єш, док. 1) перех. Стріляючи, вбити всіх чи багатьох. || Пострілами з вогнепальної зброї заподіяти кому небудь численні рани; пробити, прострелити щось у багатьох місцях. 2) перех. Стріляючи, витратити, використати… … Український тлумачний словник
