-
1 покончить
(работу, дело) скінчити, викінчити, покінчи[а]ти, доробити що, обробитися з чим. [Ми вже зовсім обробилися на полі]. Это дело -чено - цю справу скінчено; цій справі доведено кінця (зроблено кінець). -чить многое - покінчати, покінчити, подоробляти, подороблювати. [Покінчали (подоробляли) все, що розпочали]. -чить с чем - упоратися з чим, відбути що. -чить на чём - скінчити, погодитися на чому. Со всеми делами -чили - з усіма справами впоралися. -чили с сенокосом - відбули косовицю. С этим у меня -чено - з цим у мене скінчено. -чить с кем дело - скінчити з ким справу. -чить счёты с кем - поквитуватися з ким. Все наши счёты -чены - всі наші рахунки поквитовано. -чить с кем (убить кого) - зробити кінець кому. -чить жизнь самоубийством - заподіяти собі смерть; кінець собі зробити. -чить ссору миром - перевести сварку на мир. Поконченный - скінчений, покінчений, дороблений, упораний.* * * -
2 мир
I. 1) (согласие, лад) (добра) згода, (добра) злагода, (реже) мир (-ру), мирність (-ности), сумир (-ру). [Зникли скрізь тоді зо світу згода братня і любов (Грінч.). Культивування доброї злагоди й справжнього замирення (Єфр.). Помирилися так, що миру не стало й до вечора (Н.-Лев.). Щоби-сте дочекали (свят) в мирності, радості і веселості ( Kolb.)]. В -ре (с кем) - у згоді, у злагоді (з ким). [Я вмер-би з чистою душею у згоді з небом і землею (Черняв.). Умерти хотів у злагоді з усіма (Грінч.)]. Быть, жить в -ре с кем - бути, жити в (добрій) згоді, в (добрій) злагоді, ладнати з ким, у миру, сумиром жити з ким. [Помиріться та живіть у згоді (Коцюб.). Живемо в злагоді (Харківщ.). Він з братом ладнає (Сл. Гр.). Живуть, страх, не в миру (Тесл.). Сумиром з тобою не проживеш (Звягельщ.)]. Кончить дело -ром - дійти (добити) згоди (в справі). Покончить ссору -ром - перевести сварку на мир (Еварн.). Склонять, склонить к -ру кого - до згоди при[на]вертати, при[на]вернути, до згоди приєднувати, приєднати кого. [Батька з сином до згоди приєднайте (Самійл.)]. Худой мир лучше доброй ссоры - краща солом'яна згода, як золота звада (Приказка);2) (покой, спокойствие) спокій, упокій, супокій (-кою), (з)лагода, мирнота, сумир, (ц.-слав.) мир (-ру). [Се я сказав вам, щоб ви у мені спокій мали (Біблія). Святий спокою, добре з тобою (Номис). Для розвитку науки найбільш потрібно того супокою, яким даремно тужить сучасник (Єфр.). Вони мечем та кулаччям, а ми миром та лагодою (Куліш). Затишний куток, повний злагоди, ніжности й спокою (Ніков.). Спокій і мирнота були і в серці молодих людей (Н.-Лев.)]. Душевный мир - душевний спокій. Мир вам - мир вам; нехай буде з вами супокій или упокій (Біблія). Идите с -ром - ідіть з миром, ідіть щасливі. Мир праху твоему - см. Прах 2;3) (отсутствие войны) мир, замир'я (-р'я), замирення (-ння). [Захочемо правдивий із ляхами мати мир (Франко). Король трактував з ханом про довічне замир'я (Куліш)]. Заключать, заключить мир - замиряти(ся), замирити(ся), складати, скласти мир; см. Заключать. Заключение -ра - складання миру, замиряння, (оконч.) складення миру, замирення. [Після Зборовського замирення до якогось часу стало тихо (Ор. Лев.)]. Нарушение -ра - порушення спокою, розмир (-ру). [Чи мир, чи розмир - є на все свій звичай (Крим.)].II. Мир -1) (вселенная) світ (-ту, мн. світи, -тів), всесвіт (-ту), всесвіття (-ття), (в поэт., торжеств. речи) мир (-ру). [Ввесь пишний світ, ввесь рух життя отут у мені, в серці (Коцюб.). Доки світ світом, не буде баба дідом (Кониськ.). Ви світло світу (Куліш). І до мене цілий всесвіт усміхавсь (Олесь). Ой, видить бог, видить творець, що мир погибає (Колядка)]. От сотворения -ра - від с(о)творе[і]ння світу, від початку світу; відколи світ настав. [Відколи світ настав, не бувало ще такого (Брацл.)]. Ещё до сотворения -ра - ще з- передвіку, ще як світ не настав, ще перед сотворенням світу. Системы -ра - системи світу (всесвіту). Мир божий - світ (мир) божий. [І світ божий, як великдень, і люди, як люди (Шевч.)];2) (светило) світ. [Горять світи, біжать світи музичною рікою (Тичина)];3) (земля) світ, наш світ, земний світ, (ум.-ласк.) світочок (-чка), світонько (-ка, ср. р.). [Зійду я на гірочку та гляну я по світочку: світе мій ясний, світе мій красний, як на тобі тяжко жити (Пісня). Над нашого козаченька і в світі нема (Метл.)]. Во всём -ре - в усьому світі (всесвіті), по всьому (по цілому) світі; на всьому світі. Нигде в -ре - ніде в світі. По всему -ру - по всьому (по цілому) світі. На весь мир - на ввесь світ. Дурак на весь мир - усьогосвітній, світовий дурень, (фамил.) перістий дурень (-рня). Горний мир - вишній (надземний) світ, (вишнє) небо. Дольний мир - долішній (земний) світ, земля. Этот, здешний мир, тот, потусторонний, загробный мир - цей (цьогобічний) світ, сьогосвіття, той (потойбічний) світ, тогосвіття (-ття). [Усе на цім світі зникає (Грінч.). Привели до неї одну бабу, що недавно обмирала і на тім світі була (ЗОЮР. I)]. Этого -ра, потустороннего - ра - сьогосвітній, тогосвітній (несьогосвітній, несвітній). [Блукали якісь тіні несьогосвітні (Н.-Лев.). Мара несвітня озивається (М. Вовч.)]. Он человек не от -ра сего - він людина несьогосвітня, (возвыш.) не від миру сього. Сильные -ра (сего) - можні, владні (-них), зверхники (-ків) (світу сього); володарі світу сього. Гражданин -ра - громадянин всесвіту, всесвітянин (-на, им. мн. -тяни, р. -тян), (космополит) всесвітник. [Я всесвітянин римський і бажав-би побачить Рим столицею всесвіту (Л. Укр.)];4) (перен.: круг явлений) світ. Два -ра (противоположных) - два світи. Внешний, внутренний мир - зовнішній (околишній, зверхній), внутрішній світ. Идеальный, физический мир - ідеальний, фізичний світ. Новый, старый (древний) мир - новий, старий світ. Мир красоты - світ краси. Мир психических явлений - круг (коло, світ) психічних явищ. В -ре неведомого - у світі невідомого;5) (все люди) світ, (общество) громада людська, загал (-лу). [Світ прозвав (діда Хо) страхом (Коцюб.). Хто так недавно приймав гучну славу, світ того хутко забув (Л. Укр.)]. Пустить по -ру - см. Пускать 1. Ходить, пойти по -ру, в мир - з торбами (з торбою), з довгою рукою ходити, піти, за проханим (за ласкавим) хлібом, попідвіконню, по жебрах (на жебри, в жебри) ходити, піти, на прошений хліб перейти, (пров.) по миру ходити, (нищенствовать) жебрачити, жебрати, жебрувати, старцювати. [Стара мати пішла з торбою і з того сім'ю годувала (Крим.). «Чим заробля?» - «По миру ходить» (Звин.)]. С -ру по нитке, голому рубашка - зернятко до зернятка - от і ціла мірка. На весь мир мягко не постелешь - всім не догодиш; всім (на всіх) не наста(р)чиш, на всіх не настараєшся. С -ром и беда не убыток - як усім біда, то то вже півбіди. На -ру и смерть красна - за кумпанію і цигани вішаються (Приказка);6) (социальная группа) світ. [Світ розбурканих людей (Єфр.)]. Крещённый, христианский мир - хрещений, христіянський світ. Преступный мир - злочинний світ, злочинна громада;7) (крестьянская община) громада, (редко) мир, (пров., рус.) обчество, (стар.) копа, (ум.) громадка, громадочка, громадонька. [Вже вся громада зібралася коло волости (Грінч.). Біля зборні зібрався ввесь мир (Коцюб.). Копа переможе й попа (Номис)]. - ром - громадою, миром. [Поховали громадою (Шевч.). Миром і богу добре молитися (Номис)]. Он выбран -ром - його обрала громада;8) (мирская сходка) сход (-ду), громада. [Як сход скаже, так і буде (Брацлавщ.). Прийшов батько з громади такий сердитий (Грінч.)]. Класть, положить на -ру - класти, покласти (вирішити) на сході;9) (светская, неотшельническая жизнь) (грішний) світ, світське (мирське) життя (-ття); мир. [Чернець Пахомій, у миру Петро Борзенко (Крим.)]. Жить в -ру - жити серед людей, провадити світське (мирське) життя, жити в світовій (в земній) марноті. Оставить, покинуть мир - а) (светскую жизнь) покинути світ, відійти від (грішного) світу. [Покидає світ і волю, щоб в печері смерти ждать (Франко)]; б) (умереть) покинути світ, зійти з(о) світу, переставитися. II.. Мир, бот. - см. Кудрявец 2.* * *I1) світ, -у; ( вселенная) все́світ, -у2) ( сельская община) ист. грома́да, мирIIвсем ми́ром — усіє́ю грома́дою, усім ми́ром
1) (отсутствие вражды, войны, ссоры) мир, -у; ( согласие) зго́да, зла́года; ( спокойствие) спокій, -кою и -ко́ю2) ( соглашение) мир; ( прекращение войны) замирення -
3 осиливать
осилить кого перемагати, перемогти, пересилювати, пересилити, дужати, подужати, бороти, побороти, (сов.) подолати, подоліти, подоляти, посиліти, посісти кого, що брати (взяти) гору над ким, над чим, (вульг.) поґулати кого; (покончить) упоратися з чим, упорати що. Срв. Одолевать, одолеть. Он -лил меня - він подужав (подолав) мене. Хмель да голод -лят хоть кого - хміль та голод хоч кого подужають (переможуть). Не могу -лить этой книги, работы - не подужаю цієї книжки, робити, не дам собі ради з цією книжкою, роботою, ніяк не впораюся з цією книжкою, роботою. Осиленный - подужаний, подоланий, переможений и т. д.* * *несов.; сов. - ос`илить1) (одерживать верх над кем-чем-л.) перемага́ти, перемогти́ и поперемага́ти, поду́жувати, поду́жати, побо́рювати, поборо́ти, оси́лювати, оси́лити; несов. поси́літи; несов. подола́ти, зду́жати2) (что-справляться с чем-л.) поду́жувати, поду́жати, оси́лювати, оси́лити, несов. упо́ратися, упо́рати3) см. осиливаться
См. также в других словарях:
ПОКОНЧИТЬ — ПОКОНЧИТЬ, покончу, покончишь, совер. 1. что или с чем. Довести до конца. Покончить с уборкой хлеба. Покончить дело миром. «Я все силы употребил, чтобы покончить обыденкой все дело.» Л.Толстой. Длинный день покончил ряд забот. 2. с кем чем.… … Толковый словарь Ушакова
ПОКОНЧИТЬ — ПОКОНЧИТЬ, чу, чишь; совер., с кем (чем). 1. Доведя до конца какое н. дело, отношения с кем н., освободиться от кого чего н. П. с делами. С этим человеком у меня всё покончено. 2. Уничтожить, устранить. П. с предателем. П. с собой (о… … Толковый словарь Ожегова
покончить — глаг., св., употр. сравн. часто Морфология: я покончу, ты покончишь, он/она/оно покончит, мы покончим, вы покончите, они покончат, покончи, покончите, покончил, покончила, покончило, покончили, покончивший, поконченный, покончив 1. Если кто либо… … Толковый словарь Дмитриева
покончить — чу, чишь; св. 1. с чем. Довести до конца, завершить (какое л. дело, занятие). П. с завтраком. □ безл. До утра с работой покончено. С уроками покончено, можно отдохнуть. // с кем чем и (реже) что. Положить конец, предел чему л., прекратить,… … Энциклопедический словарь
покончить — чу, чишь; св. 1) а) с чем. Довести до конца, завершить (какое л. дело, занятие) Поко/нчить с завтраком. б) лекс., безл. До утра с работой покончено. С уроками покончено, можно отдохнуть. в) отт. с кем чем и реже что Положить конец, предел чему л … Словарь многих выражений
Покончить счёты — с кем. Оборвать связи, отношения, расстаться с кем л. ФСРЯ, 336 … Большой словарь русских поговорок
Покончить счёты — с кем, с чем. Разг. Экспрес. Полностью прекратить связи, отношения. [Паратов:] Я немножко виноват перед ней… ну а теперь она выходит замуж, значит, старые счёты покончены (А. Островский Бесприданница) … Фразеологический словарь русского литературного языка
расправиться — 1. РАСПРАВИТЬСЯ, влюсь, вишься; св. 1. только 3 л. Стать ровным, гладким, разгладиться. Парус расправился под ветром. Юбка отвиселась, расправилась. // Разгладившись, исчезнуть. Морщины на лице расправились. Сгибы на карте расправятся. 2. Стать… … Энциклопедический словарь
расправиться — I влюсь, вишься; св. см. тж. расправляться 1) а) только 3 л. Стать ровным, гладким, разгладиться. Парус расправился под ветром. Юбка отвиселась, расправилась. б) отт. Разгладившись, исчезнуть. Морщины на лице р … Словарь многих выражений
рассчита́ться — аюсь, аешься; сов. (несов. рассчитываться). 1. с кем и без доп. Уплатить кому л. полностью следуемое, покончить с кем л. денежные расчеты; расплатиться. Дормидонов барин рассчитался с буфетчиком, сел в повозку и поехал из города. Чернышевский,… … Малый академический словарь
РАЗДЕЛАТЬСЯ — РАЗДЕЛАТЬСЯ, разделаюсь, разделаешься, совер. (к разделываться), с кем чем (разг.). 1. Покончить с кем нибудь счеты, дела, развязаться (фам.). Разделаться с кредиторами. || Покончить с чем нибудь; освободиться от чего нибудь. Капитализм никогда… … Толковый словарь Ушакова
