погов.

поговіти.

* * *

поговір (-вору), слава, неслава.

1) (общий говор, шум) гамір (-мору), гутірка, (глухой) гомін (-мону);

2) (слух) поголос (-су), поголоска, чутка (-ки) и чутки (-ток), почутка, (диал.) поустка, (разглашение) розголос (-су), (слава) слава (обычно дурная), пославка, (толки, беседа) помовка, балачка, гутірка, говірка. [Поголос розійшовся по всій околиці (Біблія). Йшов поголос між народом, що… (Леонт.). Пішла по селу поголоска, що вчитель нічого не тямить (Єфр.). Пішла чутка, ніби народився «анцихрист» (О. Пчілка). По всій Гуцульщині гудуть чутки про юнака (Олесь). Пішла почутка, що у панів цар людей одбере (Кам'янеч.). Таку поустку пустив, ніби-то мені хабара сусіди дали (Липовеч.). Про чорта тільки пославка, а ніхто того чорта не бачив (М. Вовч.). По селу скрізь літала гутірка, що… (Кониськ.)]. -ва всё преувеличивает - чутка (поголос, поголоска) все прибільшує. Всеобщая -ва - вселюдні чутки, вселюдна поголоска, всесвітній розголос. Стоустая -ва - стоустий поголос, стоуста слава, тисячоуста чутка. Дурная -ва - (недобра) слава (ум. славонька), поговір (-вору). [А на мене молодую поговір та слава… із ледачим зазналася, славоньки набралася (Гнід.). Не бійсь слави, не бійсь поговору (Метл.)]. Распространять дурную -ву о ком - пускати славу про кого, славити кого. -ва приписывает кому что - чутки накидають кому що;

3) (речь) мова, розмова.

* * *

1) поголо́ска, по́голос, -у, чу́тка, погові́р, -во́ру, поголо́сок, -ску

2) ( говор) го́вір, -вору

и Итти

1) іти (н. вр. іду, ідеш, прош. вр. ішов, ішла, а после гласной йти, йду, йдеш, йшов, йшла…). [Ішов кобзар до Київа та сів спочивати (Шевч.). Не йди туди. Куди ти йдеш не спитавшись? (Шевч.)]. -ти в гости - іти в гостину. -ти пешком - іти пішки, піхотою. Кто идёт? - хто йде? Вот он идёт - ось він іде. -ти шагом - ходою йти, (о лошади ещё) ступакувати. Иди, идите отсюда, от нас - іди, ідіть (редко ідіте) звідси, від нас. [А ви, мої святі люди, ви на землю йдіте (Рудан.)]. Иди! идите! (сюда, к нам) - ходи, ходіть! іди, ідіть! (сюди, до нас). [А ходи-но сюди, хлопче! Ходи до покою, відпочинь зо мною (Руданськ.). Ходіть живо понад став (Руданськ.)]. Идём, -те! - ходім(о)! [Ходім разом!]. -ти куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) - простувати (редко простати), прямувати, братися куди, до чого (певним шляхом, до певної мети). [Пливе військо, простуючи униз до порогів (Морд.). Простали ми в Україну вольними ногами (Шевч.). Коли прямує він до сієї мети без думки про особисту користь… (Грінч.). Що мені робити? чи додому, чи до тестя братись (Г. Барв.)]. Он смело идёт к своей цели - він сміло йде (прямує, простує) до своєї мети. -ти прямо, напрямик к чему, куда - простувати (редко простати), прямувати, прямцювати, іти просто, навпростець, (диал.) опрошкувати до чого, куди. [Хто простує (опрошкує), той дома не ночує (Номис). Не прямує, а біжить яром, геть-геть обминаючи панську садибу (М. Вовч.). І не куди іде він, а до них у ворота прямцює (Свидн.). Ми не лукавили з тобою, ми просто йшли, у нас нема зерна неправди за собою (Шевч.)]. -ти первым, впереди - перед вести, передувати в чому. [Герш вів перед у тім скаженім танці і весь увійшов у спекуляційну гарячку (Франко). У торгу передували в Київі Ормени (Куліш)]. -ти на встречу - назустріч кому, устріч, устріть, навстріч кому іти, братися. [Раденька вже, як хто навстріч мені береться (М. Вовч.)]. Идти за кем, чем - іти по кого, по що. Я иду за лекарством - я йду по ліки. -ти за кем, вслед за кем - іти за ким, слідком (слідком в тропи) за ким іти, (слідком) слідувати, слідкувати за ким, (редко) слідити за ким. [Іди слідом за мною (Єв.). Так і біга, так і слідує за ним (Зміїв)]. -ти (по чьим следам) (переносно) - іти чиїми слідами, топтати стежку чию. [Доведеться їй топтати материну стежку (Коцюб.)]. -ти до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) - як далеко сягати. [Дальш сього ідеалу не сягонуло ні козацтво, ні гайдамацтво, бо й нікуди було сягати (Куліш)]. -ти рука об руку с чем - іти у парі з чим. [У парі з цією, філософією іде у Кобилянської і невиразність її художніх засобів (Єфр.)]. -ти по круговой линии - колувати. [Горою сонечко колує (Основа, 1862)]. -ти сплошной массой, непрерывным потоком - лавою (стіною) іти (сунути), ринути. [І куди їм скаже йти, усі стіною так і йдуть (Квітка). Ніколи так вода під міст не рине, як містом скрізь веселі ринуть люди (Куліш)]. -ти куда глаза глядят, куда приведёт дорога - іти світ за очі, іти просто за дорогою (Франко), іти куди очі дивляться, куди ведуть очі. Она идёт замуж - вона йде заміж, вона віддається за кого. -ти в бой - іти в бій, до бою, до побою іти (ставати). [Дали коня, дали зброю, ставай, синку, до побою (Гол.)]. Войско идёт в поход - військо йде (рушає) в похід. -ти в военную службу - іти, вступати до війська. -ти врозь, в разрез с чем - різнити з чим. [Різнив-би я з своїми поглядами, зробившися прокурором (Грінч.)]. Он на всё идёт - він на все йде, поступає. Эта дорога идёт в город - ця дорога веде (прямує) до міста. -ти в руку кому - іти в руку, ітися на руку, вестися кому; срвн. Везти 2. -ти во вред кому - на шкоду кому йти. -ти в прок - см. Прок 1. Богатство не идёт ему в прок - багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). Голова идёт кругом - голова обертом іде, у голові морочиться. Идут ли ваши часы? - чи йде ваш годинник? Гвоздь не идёт в стену - гвіздок не йде, не лізе в стіну. Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах - корабель ішов (плив) під усіма вітрилами. Чай идёт к нам из Китая - чай іде до нас з Китаю. От нас идёт: сало, кожи, пенька, а к нам идут: кисея, ленты, полотна - від нас ідуть: сало, шкури, коноплі, а до нас ідуть: серпанок, стрічки, полотна. Товар этот не идёт с рук - крам цей не йде, погано збувається. Дождь, снег идёт - дощ, сніг іде, падає. Лёд идёт по реке - крига йде на річці. У него кровь идёт из носу - у його (и йому) кров іде з носа. Деревцо идёт хорошо - деревце росте добре. -ти на прибыль - прибувати, (о луне) підповнюватися. [Місяць уже підповнюється (Звин.)]. Вода идёт на прибыль - вода прибуває. Жалованье идёт ему с первого мая - платня йде йому з першого травня. Сон не идёт, не шёл к нему - сон не бере, не брав його. Идёт слух, молва о ком - чутка йде (ходить), поговір, поголоска йде про кого, (громкая молва) гуде слава про кого. -ти к делу - стосуватися (припадати) до речи. К тому дело идёт - на те воно йдеться, до того воно йдеться. Идёт к добру - на добро йдеться. К чему идёт (клонится) дело - до чого (воно) йдеться, до чого це йдеться (приходиться), на що воно забирається, на що заноситься. [Отець Харитін догадався, до чого воно йдеться (Н.-Лев.). Бачивши тоді королі польські, на що воно вже по козацьких землях забирається, козаків до себе ласкою прихиляли (Куліш). Він знав, до чого се приходиться, здригнув увесь (Квітка). Час був непевний, заносилося на велику війну, як на бурю (Маковей)]. Идёт - (ладно) гаразд, добре; (для выражения согласия) згода. Каково здоровье? - Идёт! - як здоров'я? - Гаразд, добре! Держу сто рублей, идёт? - Идёт! - закладаюся на сто карбованців, згода? - Згода! Один раз куда ни шло - один раз іще якось можна; раз мати породила! Куда ни шло - та нехай вже. -ти (брать начало) от кого, от чего - іти, заходити від кого, від чого. [То сам початок читальні заходить ще від старого діда Митра і від баби Митрихи і дяка Базя (Стефаник)]. -ти по правде, -ти против совести - чинити по правді, проти совісти (сумління). -ти с козыря - ходити, іти з козиря (гал. з атута), козиряти. Наше дело идёт на лад - справа наша йде в лад, іде (кладеться) на добре. -ти войной на кого - іти війною на кого, іти воювати кого.

2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти, посуватися, поступати, (безлично) поступатися. [Поступніш на товстому вишивати: нитки товсті, то поступається скоріш (Конгр.). Часто бігала дивитися, як посувалась робота (Коцюб.)];

3) (вестись, происходить) іти, вестися, провадитися, точитися; (о богослуж.: совершаться) правитися. [Чи все за сі два дні велось вам до вподоби? (Самійл.). На протязі всього 1919 року все точилася кривава боротьба (Азб. Ком.). Сим робом усе життя народнього духа провадиться (Куліш)]. В церкви идёт молебен, богослужение - у церкві правиться молебень, служба Божа. Идут торги на поставку муки - ідуть, провадяться, відбуваються торги на постачання борошна. У нас идут разные постройки - у нас іде різне будування. Разговор, речь идёт, шёл о чем-л. - розмова йде, йшла, розмова, річ ведеться, велася, мова мовиться, мовилася про (за) що, ідеться, ішлося про що. [Товаришка взяла шиття, я книжку, розмова наша більше не велася (Л. Укр.). Мова мовиться, а хліб їсться (Приказка)]. Речь идёт о том, что… - ідеться (іде) про те, що… [Якби йшлося тільки про те, що він розгніває і хана і російський уряд, Газіс не вагався-б (Леонт.). Тут не про голу естетику йде, тут справа глибша (Крим.)];

4) (продолжаться, тянуться) іти, тягтися. [Бенькет все йшов та йшов (Стор.)]. От горы идёт лес, а далее идут пески - від гори іде (тягнеться) ліс, а далі йдуть (тягнуться) піски. Липовая аллея идёт вдоль канала - липова алея іде (тягнеться) вздовж (уподовж) каналу;

5) (расходоваться, употребляться) іти. [На що-ж я з скрині дістаю та вишиваю! Скільки ниток марно йде (М. Вовч.). Галун іде на краски (Сл. Ум.)]. Половина моего дохода идёт на воспитание детей - половина мого прибутку йде на виховання дітей. На фунт пороху идёт шесть фунтов дроби - на фунт пороху іде шість фунтів дробу (шроту);

6) (проходить) іти, минати, пливти, спливати; срвн. Проходить 10, Протекать 4. [Все йде, все минає - і краю немає (Шевч.)]. Шли годы - минали роки. Время идёт быстро, незаметно - час минає (пливе, спливає) хутко, непомітно. Год шёл за годом - рік минав (спливав) по рокові. Ей шёл уже шестнадцатый год - вона вже у шістнадцятий рік вступала (М. Вовч.), їй вже шістнадцятий рік поступав;

7) (быть к лицу) личити, лицювати, бути до лиця кому, (приходиться) упадати, подобати кому, (подходить) приставати до кого, до чого, пасувати, (к)шталтити до чого. [А вбрання студентське так личить йому до стану стрункого (Тесл.). Тобі тото не лицює (Желех.). Те не зовсім до лиця їй, бо вона носить в собі тугу (Єфр.). Постановили, що нікому так не впадає (бути пасічником), як йому (Гліб.). Так подоба, як сліпому дзеркало (Номис). Ні до кого не пристає так ота приповість, як до подолян (Свидн.). Пучок білих троянд чудово приставав до її чорних брів (Н.-Лев.). Ці чоботи до твоїх штанів не пасують (Чигирин.). До ції свити ця підшивка не шталтить (Звяг.)]. Идёт, как корове седло - пристало, як свині наритники. Эта причёска очень идёт ей - ця зачіска їй дуже личить, дуже до лиця. Синий цвет идёт к жёлтому - синій колір пасує до жовтого. Не идёт тебе так говорить - не личить тобі так казати.

* * *

1) іти́ (іду́, іде́ш); ( двигаться по воде) пливти́, плисти́ и пли́сти (пливу́, пливе́ш), пли́нути; ( держать путь) верста́ти доро́гу (шлях); ( медленно шагать) ди́бати; ( с трудом) бра́тися (беру́ся, бере́шся)

2) ( о течении времени) іти́, йти, мина́ти

3) (кому-чему, к кому-чему - соответствовать, быть подходящим) пасува́ти (до кого-чого, кому-чому); ( годиться) ли́чити (кому-чому, до чого); ( быть к лицу) бу́ти до лиця́, пристава́ти, -стає́ (кому)

4) (получаться, подвигаться, спориться) іти́, посува́тися

1) мораль (-ли), етика; срв. Нравственность. Законы -ли - закони морали (етики);

2) (нравоучение) мораль, наука. [У теперішній байці буває опріч оповідання ще й висновок - наука або мораль (Єфр.)]. -раль этой басни такова - наука з цієї байки ось яка; байка навчає, що. Сытая -раль - сита мораль;

3) (народн.) поговір (-вору), слава, послава; срв. Поговор. Обо мне -раль пошла - на (про) мене поговір іде (пішов), слава йде (пішла). -раль пускать - пускати неславу на (про) кого.

* * *

1) (дела в суде) пересуджування, пересуд (справи в суді);

2) см. Пересуды;

3) (судебная пошлина) пересуд (-ду).

* * *

1) повто́рний суд (-у), пере́суд, -у

2)

пересуди (-дів), поговір (-вору), поговори, слава, неслава, говірка, осуда, судня, судьба. [Стала слава на все село, стали поговори - все за того козаченька, що чорнії брови (Л. Укр.). Пішла вже скрізь по селу про його говірка. Говори в очі, а по-за очі - судня буде. Це не судьба, а щира правда]. Слышно (идут) -ды о ком - гуде (іде) слава (поговір) про кого.

неслава, недобра слава.

* * *

(физически)

1) слабий, х(в)орий, недужий, болящий, болючий, немічний, кволий. Вечно больной - болячка (общ. р. иронич.). Тяжело -ной - трудний. [Там такий трудний чоловік, що навряд чи видужає]. Смертельно, безнадёжно -ной - смертенний. [Де вже їй устати! Зовсім смертенна лежить]. Быть -ным - слабувати на що, нездужати на що. [Слабує на живіт, на холеру];

2) (морально) болючий. [Болюча тема. Болюча струна]. -ное место - болюче місце, живе (р. -вого), болячка, слаб(к)а сторона. [Зачепив його за живе. Рахунки - моя слаба сторона (Фран.). Нема над тую болячку, що болить (погов.)].

* * *

1) прил. хво́рий; ( о человеке) слаби́й, неду́жий; ( болезненный) хворобли́вий, хворови́тий, слабови́тий, хирни́й, хире́нний, хи́рий, хирля́вий, хиря́вий; ( слабый) кво́лий, не́мічний

2) в знач. сущ. хво́рий, -ого, слаби́й, -о́го, неду́жий

перебити, перепинити, перешкодити, завадити, стати на перешкоді, стати на заваді, стати на переметі, стати на перечепі комусь, чомусь. [Що вам перебило прийти? Хіба дурному розум завадить? (погов.). Йому й муха на заваді]; (воспретить) поборонити, сперечити. [А як ти сьому поборониш, то гляди, щоб не було гріха на твоїй душі (Квітка). Рубають собі ліс у пана, ніхто не сперече, бо то ніч (Кам'ян. п.)].

* * *

горбатий, (выпуклый) горбоватий, горбуватий. [Горбатий міст]. Горбатого могила исправит - горбатого хіба могила виправить.

* * *

1) прил. горба́тий

2) в знач. сущ. горба́тий, -ого

дифамація, знеславлення, поговір (р. -вору).

* * *

дощичок (р. -чку).

* * *

1) сміття, нечисть (р. -сти), бруд, (отброс) покидьок (р. -дька), (мелкие малоценн. предметы) мотлох, хламіття, хабоття. (Срвн. Хлам);

2) (чаще мн.) дрязги - дріб'язкові плітки (р. -ток), поговір (р. -вору), поговори (р. -рів), прикрі дрібниці (мелочи).

* * *

1) дзвоніння, дзвонення, дзвін (р. дзвону). Звон колоколов - гра дзвонів; дзвони. Слышно звон колоколов (колокольный) - чути дзвони. Звон в один колокол - бамкання, бовкання. Звон колокольчика - дзеленькання, калатання. Под звон колоколов - під гудіння дзвонів, під дзвони. Красный звон - урочисте дзвоніння, видзвонювання. Слышит звон, да не знает, откуда (где) он - чує як дзвониться, та не знає, в якій церкві (Приказка);

2) (звяканье) дзенькіт (-коту), брязк (-ку), брязкіт (-коту). Звон бокалов - дзенькіт келіхів. Звон металла (о золоте) - золотий брязкіт;

3) (в ушах) дзвеніння, бриніння;

4) (по умершему) подзвін (-вону), подзвіння, дзвін по душі. Без звона колоколов - бездзвінно, без подзвіння. [Його поховано бездзвінно];

5) (трещ. насекомых) цвірчання.

* * *

1) дзвін, род. п. дзво́ну; диал. звін, род. п. зво́ну; (звучание, гудение) дзвені́ння; (о стекле, металле, звонке) дзе́нькіт, -коту, дзе́нькання, дзве́нькіт, -коту, дзеле́нькання, дзенькоті́ння, дзеленча́ння, бря́зкіт, -коту, бря́зкання, бряжча́ння, дзеньк, -у, брязк, -у

2) ( удары в колокол) дзвін; ( о процессе) дзвоні́ння, калата́ння [дзво́на]; ( в большой колокол) бо́вкання, бе́вкання

3) (перен.: сплетни) погові́р, -во́ру; мн. пере́суди, -дів и пересу́ди

1) гра, ігра (им. мн. гри и ігри, р. ігор), грання, (забава) іграшка, грашка, ігрище, грище, гулянка, забава, забавка. [Люби гру, люби й прогру (Номис). Дідона вигадала грище, Еней щоб веселіший був (Котл.). З другими дітьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь (Бодянський). Дівочі ігрища незабутні (Куліш). Яка-ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно; коли вже гратися, то вкупі (Грінч.)]. -ра в карты, в шахматы, в шашки, на бильярде - гра в карти, в шахи, в дамки, на більярді. -ра азартная - газардов(н)а, запальна гра. Биржевая -ра - біржова гра. Игры (развлечения, забавы) - ігри, (р. ігор), грища, ігрища (-рищ), гульня, (і)грашки (-шок). -ры гладиаторские, олимпийские - гладіяторські, олімпійські ігри, (і)грища. [Він досі вже на грищах олімпійських отримує вінці (Л. Укр.)]. -ра на лице, в глазах - гра, міна на обличчі, в очах. -ра крови - гра, грання крови. -ра цветов - гра, міна фарб. -ра драгоценных камней - гра самоцвітів. -ра слов - гра слів. -ра природы, случая, судьбы - гра природи, випадку, долі. -ра страстей, воображения, остроумия - гра пристрастей, уяви, дотепу. -ра фантазии - гра фантазії. -ра пчёл - прийгра бджіл. -ра дипломатическая - дипломатична гра. Раскрывать -ру - виявляти, показувати гру. -ра не стоит свеч - не варта справа заходу; для такої забави шкоа й світло світити (Приказки). -ра жизнью и смертью - гра життям і смертю. -ра с огнем, с опасностью - гра з огнем, з небезпекою. Была -ра! - було клопоту! Предаваться -ре - вдаватися, вкидатися в гру;

2) (действие) гра, драння, граття на чому, в що; гуляння в що, в чого; см. Играние. [З його граття не буде пуття (Приказка)]. -ра на скрипке, на пианино - гра, грання, граття на скрипку (реже на скрипці), на піяніно. -ра пианиста, актёра - гра, грання, граття піяніста, акте[о]ра. -ра напитков - грання, шумування напоїв, трунків.

* * *

1) грач, (і)грець (-реця);

2) акте[о]р, лицедій (-дія);

3) (паралич) грець (р. греця).

* * *

1) катання. [Додому привозили з катання морозні щоки і гру вогнів в оці (Коцюб.)];

2) (белья) качання, маґлювання;

3) (прокатка металлов) вальцювання;

4) (яиц) катання; (игра) кітька, кітьки (-ків), покотючки;

5) (на коньках) ковзання, (с горы) спускання;

6) (переносно: донимание) допікання, надопікання, дошкуляння, дезолювання, долягання кому. Не мытьём, так катаньем - не києм, то дрю[у]ком; не києм, так палицею (Приказки).

* * *

1) кача́ння; ката́ння; ката́ння; валя́ння

2) ката́ння; ко́взання