печать

печать

1. n

1) печатка; печать; тавро, клеймо

2) пломба

3) відбиток

4) знак, доказ

5) урочиста обіцянка, обітниця; зобов'язання

6) (the seals) влада; повноваження (лорда-канцлера, міністра)

7) звич. pl брелоки

8) тех. ізоляція, ізоляційний шар

9) тех. перемичка, затвор

10) тех. обтюратор

11) зоол. тюлень

12) котикове хутро

13) тюленяча шкіра

14) діал. верба

2. v

1) ставити печатку, скріпляти печаткою

2) запечатувати, опечатувати; пломбувати

3) ставити тавро (клеймо)

4) щільно закривати; заклеювати, замазувати

5) оточувати щільним кільцем; блокувати

6) накладати печать (відбиток); позначатися

7) прирікати; призначати

8) остаточно вирішувати (затверджувати)

9) міцно прикріпляти, упаювати

10) накладати зобов'язання (догану)

11) ізолювати; герметично закривати; стуляти

12) полювати на тюленів (котиків)

* * *

1) зooл. тюлень

2) котикове хутро

3) тюленяча шкіра

1) печатка; клеймо; пломба

2) відбиток

3) знак, доказ

4) обітниця; зобов'язання

5) ( the seals) влада; повноваження ( часто лорд-канцлера або міністра)

6) pl брелоки

7) тex. ізолюючий шар, ізоляція

8) тex. перемичка, затвор ( гідравлічний)

9) тex. обтюратор

10) тex. спай, впай

11) тex. ущільнення, сальник

1) прикладати, ставити печатку; скріплювати печаткою; ставити клеймо (на ваги, міри); опечатувати, пломбувати ( seal up)

2) запечатувати ( seal up); щільно закривати; заклеювати; оточувати щільним кільцем ( часто seal off); вiйcьк. оточувати, блокувати ( seal off)

3) накладати відбиток; призначати, прирікати

4) остаточно вирішувати, затверджувати

5) міцно прикріплювати, упаювати, вмазувати

6) icт. надати хартію

7) icт. накладати стягнення

8) запаювати, герметизувати

1. n

1) штамп; печатка, штемпель; печать

2) тех. штамп, чекан; товкач

3) тавро

4) пломба, ярлик (на товарі)

5) поштова марка (тж postage stamp)

6) клеймо, відбиток, слід, ознака

7) рід, сорт

8) характерна риса

9) pl амер., розм. гроші, папірці

10) тупання, гупання, тупіт

11) естамп

2. v

1) ставити штамп (штемпель, печатку); штемпелювати

2) вибивати тавро; клеймувати

3) приклеювати (наклеювати) марки

4) відбивати; друкувати

5) закарбувати (у пам'яті)

6) зберігатися (у пам'яті); відображатися

7) характеризувати; свідчити (про щось)

8) тупати, гупати (ногами)

9) утоптувати, трамбувати, затоптувати

10) бити копитом

11) тех. штампувати; чеканити

12) гірн. подрібнювати (руду)

* * *

1) штамп, штемпель, печать ( на документі)

2) печатка; тex. карбівка; штамп; товкач

3) клеймо, маркування

4) пломба або ярлик на товарі

5) поштова марка ( postage stamp); гербова марка; ощадна марка ( savings stamp); "преміальна" марка (додається до товару; зібрані марки обмінюються на товар; trading stamp)

6) печать, клеймо; відбиток, слід, ознака

7) вид, сорт

8) тупання ( ногами); притоптування

1) ставити штамп, штемпель, печатку; штемпелювати, штампувати

2) ставити або вибивати клеймо, таврувати, маркірувати

3) приклеювати, наклеювати марки

4) друкувати, відтискувати

5) запам'ятовувати

6) характеризувати; свідчити ( про що-небудь)

7) тупати ( ногами); топтати; трамбувати; бити копитом ( про коня)

8) тex. штампувати; карбувати

9) гipн. дробити ( руду)

1) відбиток

2) слід, печать

3) друк. вихідні дані (відомості)

4) штамп, печатка на оправі

1) ставити печатку; штемпелювати

2) відбивати, від печату вати

3) залишати слід

4) фіксувати, зберігати, закарбовувати, закріпляти (в пам'яті)

* * *

1) відбиток, слід (ног; печать, слід, відбиток)

2) пoлiгp. вихідні дані; імпринт на титульному листі

1) ставити печатку; штемпелювати; відбивати; залишати слід

2) запам'ятовувати, фіксувати, закарбувати ( у пам'яті)

1) штамп, штемпель, печать ( на документі)

2) печатка; тex. карбівка; штамп; товкач

3) клеймо, маркування

4) пломба або ярлик на товарі

5) поштова марка ( postage stamp); гербова марка; ощадна марка ( savings stamp); "преміальна" марка (додається до товару; зібрані марки обмінюються на товар; trading stamp)

6) печать, клеймо; відбиток, слід, ознака

7) вид, сорт

8) тупання ( ногами); притоптування

1) ставити штамп, штемпель, печатку; штемпелювати, штампувати

2) ставити або вибивати клеймо, таврувати, маркірувати

3) приклеювати, наклеювати марки

4) друкувати, відтискувати

5) запам'ятовувати

6) характеризувати; свідчити ( про що-небудь)

7) тупати ( ногами); топтати; трамбувати; бити копитом ( про коня)

8) тex. штампувати; карбувати

9) гipн. дробити ( руду)

и Накладать накласть

I. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);

2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];

3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -

1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;

2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;

3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.

II. Накладывать и Налагать, наложить -

1) см. I. Накладывать 1 и 2;

2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).

* * *

несов.; сов. - налож`ить

1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти

2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду

1) носити кого, що. [Катерина по садочку ходить, на рученьках носить сина (Шевч.). Хто-ж тобі, моє серденько, обідати носив? (Пісня). Чуже ярмо народи инші носять (Грінч.). Його знають люди, бо носить земля (Шевч.). На собі носив ти (, Дніпре,) легкими човнами славетного Святослава (М. Вербицьк.)]. -сить на руках кого (в прямом и перен. знач.) - носити на руках кого;

2) см. Нести 2;

3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носити що; (одеваться ещё) о[в]дягатися, вбиратися в що, (об одежде и одуви ещё) ходити в чому. [Одна його доля - чорні бровенята, та й тих люди заздрі не дають носить (Шевч.). Носи створено для окулярів - і тому ми носимо окуляри; ноги, очевидячки, призначено для того, щоб їх узувати, і от ми носимо черевики (Кандід). Куртку мою шкіряную носить якийсь спекулянт (Сосюра). Капітан ніколи не носив модних коркових шоломів (Кінець Неволі)]. -сить траур по ком - носити жалобу, ходити в жалобі по кому. -сить чёрное - о[в]дягатися (убиратися) в чорне, ходити в чорному;

4) (перен.: имя, характер и т. п.) мати, носити що. -сить имя - зватися, мати (реже носити) ім'я. -сить славное имя - мати (носити) славетне ім'я. -сить название - зватися, мати (реже носити) назву. -сить звание - мати звання (ступінь, гідність); срв. Звание. -сить печать, отпечаток чего - мати на собі печать, познаку чого, бути позначеним чим. Его наружность -сила отпечаток той самоуверенности, которая… - на його зовнішності (зовнішньому вигляді) познача[и]лася та самовпевненість, що… -сить характер - мати характер чого;

5) (быть беременной) носити (дитину), на дитину заходити, ходити дитиною, ходити важкою (непорожньою); срв. Беременная (Быть -ой) и Беременеть;

6) (о лошадях: нести) носити. [Мене коні не раз носили (Звин.)];

7) безл. - носити. Корабль долго -сило по волнам - корабель довго носило на (по) хвилях. -сить кого - носити кого. [Стільки років вони не бачились: де, справді, його носило? (Кінець Неволі)]. Где его нелёгкая -сит? - де його лиха (тяжка) година (нечиста сила, нечистий) носить? Носимый - що його носить (носив) и т. п.; ношений. Корабль, бурею -мый - корабель, що буря кидає всюди; корабель, що буря скрізь (його) бурхає. Ношенный -

1) ношений;

2) прлг. - см. отдельно Ношеный. -ться -

1) (стр. з.) носитися, бути ношеним. Провизия -тся в корзине - харч (харчі, живність) носять у кошику;

2) носитися; (гоняться) ганяти, вганяти, (метаться) га(й)сати, (слоняться) микатися, віятися; (летать в прям. и перен. знач.) літати, (шумно) шугати, (о ветре ещё) гуляти, (вихрем) вихрити, (парить) буяти, ширяти, (кружиться в воздухе) кружляти (в повітрі); (витать) витати. [Мошка хмарами носилась (Мирний). По шляхах носилися цілі хмари куряви (Коцюб.). Перед ним носився образ Галі (Васильч.). Ті інтелігентні люди, що мають матеріяльну змогу носитися в емпіреях абстрактности (Крим.). Ганяє сірим вовком через гори, яри (Рудан.). Вона ганяла по світах за пророком (Л. Укр.). Хмари так і ганяли по небу (Теол.). А вітер ганяє, а вітер гасає (Васильч.). Вганяв по лісах (Франко). Гасав по полю, мов навіжений (Звин.). (Маруся) микалась то в кімнату, то в хату (Квітка). Вітер, веселий і дужий, шугав між блакитним небом і зеленим морем (Грінч.). Мисль космополіта вільна, як птиця: шугає над морями, над горами (Н.-Лев.). Він шугав вулицями, мов Тамерлан той (Корол.). По діброві вітер віє, гуляє по полю (Шевч.). Серце прагне буять на просторі (Л. Укр.). Вітерець долиною легесенько витає (Філян.)]. В воздухе -тся испарения - в повітрі носяться випари. -ться на коне - ганяти на коні (конем). Корабель -тся по волнам - корабель носиться на (по) хвилях. Собака -тся по двору - собака ганяє (га(й)сає) по подвір'ї. -тся слухи, что… - ширяться (йдуть) чутки (шириться, йде чутка), що…;

3) (о предм. туалета) носитися. Эта материя долго -тся - ця матерія (тканина) довго носиться;

4) с кем, с чем - носитися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) панькатися, цяцькатися з ким. [Носиться, як дурень з ступою (Номис). А вб'є в голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.). Цяцькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом - см. Курица.

* * *

1) носи́ти (ношу́, но́сиш)

2) ( иметь) ма́ти, носи́ти

1) (прикладывать печать) печатати, припечатувати, запечатувати що. Срв. Опечатывать;

2) (книги) друкувати. Печатанный -

1) печатаний;

2) друкований.

* * *

1) друкува́ти

2) ( накладывать печать) печа́тати

3) текст. вибива́ти

4) ( оставлять след) залиша́ти відби́ток (слі́д, сліди́)

(висячий) висний, вислий; см. Висячий. -ная печать - висла печать.

* * *

приложить (и прикласть)

1) что к чему - прикладати, прикласти и приложити, (прижимать) притуляти, тулити, притулити що до чого. [Прикладай щільніше одне до одного. Прикладала часом до вікна вухо і напружено слухала Коцюб.). Приложив руку до серця, Тернове віття до серця козацького прикладає. Дай мені смоли, приложити до боку (Рудч.). Приклала (приложила) масти до болячки. Притуляла (тулила) попечену руку до холодної шибки]. -вать печать - притискати (притиснути) печатку, печать до чого. [Моя рука до діл твоїх нових не здужає печаті притискати (Грінч.)]. -вать, -жить руку к чему (подписаться) - підписувати, підписати що, підписуватися, підписатися на чому. -жить руки, работу, старание к чему - прикласти, докласти, доложити рук, праці, дбання до чого. -жить свои знания к делу - прикласти своїх знаннів (свого знання) до діла. -жить науку к производству - прикласти науку до виробництва. Ума не -ложу - ради не дам (собі). [Ради не дам, що мені робити]. -дывать, -ложить к губам что, губы к чему (отведать) - при[до]туляти, при[до]тулити що до губів, губи до чого, (пригубить) пригублювати, пригубити що;

2) -дывать, -ложить что к чему - додавати, додати, долучати, долучити, приточувати, приточити що до чого; см. Прилагать, Приложить, Присоединять. [Цього документа треба долучити до справи. Пишучи-ж постановив я собі не то що джерело вказувати, та тут-же з його виписку приточити (Куліш)];

3) (добавлять) докладати, докласти, доложити чого, що. [Грошей тих не вистачило - довелося своїх докладати];

4) (примерять, применять) прикладати, прикласти що до кого, до чого. [Чуже лихо до себе прикладай]. -ть прозвище - докладати, докласти, прикладати, прикласти, приложити прізвище, (насмешл.) докладку (прикладку) кому. [Вона мене злодійкою узива і всякі докладки доклада (Квітка). Хто-ж це тобі таке прізвище приложив? (Стор.)];

5) -вать - вигадувати, брехати; см. Выдумывать, Врать;

6) -дывать, -класть (пристраивать камен. кладкой) - примуровувати, примурувати що до чого. -класть крыльцо - примурувати ґанок. Прикладываемый - прикладаний, докладаний, (прилагаемый) додаваний, долучуваний. Приложенный и прикладенный - прикладений, докладений; доданий, долучений.

* * *

несов.; сов. - прилож`ить

1) приклада́ти, прикла́сти и поприклада́ти; ( прижимать) притуля́ти и тули́ти и приту́лювати, притули́ти и попритуля́ти

2) (прибавлять, присоединять) додава́ти, дода́ти и пододава́ти, доклада́ти, докла́сти; диал. приклада́ти, прикла́сти