пес

пес (р. пса) (ув. псище, псюка, псюра, презр. псисько), собака (м. р.) (ув. собацюга, собацюра). Сделаться (по наружному виду) подобным псу - запесиголовіти. [Він не вмивався, не стригся, не голився, чисто тобі запесиголовів].

* * *

1) пес (р. пса), собака (м. р.); срвн. Пёс. Чорного -ля не вымоешь до-бела - з чорної кішки білої не зробиш;

2) (о самце волке, лисице и пр.) вовк, лис и т. п.;

3) (о человеке) жеребець (-бця). Этакий -бель! - оце ще жеребець!

* * *

1) пес, род. п. пса, соба́ка

2) перен. бран. жеребе́ць, -бця́

вильнуть

1) виляти, вильнути. [Виляє як той пес]. Вилять хвостом - виляти (крутити, метеляти, молоти, мелькати) хвостом;

2) (лукавить) виляти, крутити, викручувати, -ся. [Ти не крути, а кажи прямо].

* * *

несов.; сов. - вильн`уть

1) виля́ти, вильну́ти; ( хвостом) маха́ти, махну́ти, крути́ти, крутну́ти, моло́ти, мельну́ти, несов. метля́ти

2) (несов.: двигаться по извилистой линии) виля́ти; ( извиваться) звива́тися, крути́тися, в'юни́тися, карлю́читися

3) несов. перен. крути́ти, виля́ти; викру́чуватися

вовк, звір (р. -ра); ув. вовчище, вовцюга, вовцюган, вовчуган. Волк серый - вовк сіроманець; (молодой) вовчук. Самка -ка - вовчиця. Волки - вовки, вовченьки, звірина. [По козакові вовченьки завили]. Морской волк - морський вовк, морський пес; (детс.) вова. [Не ходи - там вова]. Много волков где - звірно. [У нашому лісі звірно цю зиму]. Смотреть волком - дивитися вовкувато. Смотрящий -ком - вовкуватий. И волки сыты, и овцы целы - і кози ситі, і сіно ціле.

* * *

завыть завивати, завити, (жалобно) скиглити, заскиглити, квилити, заквилити, квилити-проквиляти, заводити, завести, затрубити. [Сердитий вітер завива (Шевч.). Вовки квилять-проквиляють. Вітер скиглить (Кониськ.). Не затрубить так пес, як вовк (Номис)].

* * *

несов.; сов. - зав`ыть

зарохкати, захр(ь)окати, зарохкотіти, захрунькати. [А тут тільки гавкне пес, свиня зарохкоче (Рудан.)].

* * *

1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) рубак, їдак (-ка), макоїд (-да); мн. (у челов., животн.) зубы (dentes) - зуби (-бів). [Добрі зуби і камінь перегризуть (Номис)]. Передний зуб - передній зуб. Коренной зуб - кутній зуб, кутняк (-ка), (у жив.) жвач (-ча). Коренной задний зуб, зуб мудрости - череній зуб, череняк, зуб мудрости. Молочный зуб - молочний зуб, телячий зуб, мн. телячки (-ків). Глазной зуб - очний зуб. Волчий зуб - вовчий зуб. Зуб резец - сміюнець (- нця), (у жив.) різак (-ка), сікач (-ча). Зуб клык - ікло и кло, кливак, мн. ікла, кла (р. клів), кливаки (-ків). Вставной зуб - вставний зуб. Искусственный зуб - штучний зуб, роблений зуб. Мелкие -бы - дрібні зуби. -бы выпали - зуби повипадали, випали, посходили. Рвать -бы - рвати зуби, тягти, тягнути зуби, брати зуби. -бы прорезываются - зуби ріжуться. -бы шатаются - зуби хитаються. -бы болят у кого - зуби болять кого. У меня болят -бы - мене болять зуби. Лишить -бов кого (обеззубить) - збеззубити кого, (перен.) підрізати кому зуби. Лишиться -бов - позбутися зубів, збеззубіти. Проесть, съесть -бы на чём - з'їсти зуби на чому. Положить -бы на полку (голодать) - покласти зуби на полицю. Ударить по -бам - дати в зуби кому, загилити по зубах кому. Посчитать кому -бы - повибивати, порахувати зуби кому. Оскаливать, -лить -бы - вищиряти, вищирити зуби, вишкіряти (и шкірити), вишкірити зуби, (диал.) зашкірюватися до кого (Стеф.), (огрызаться) відз(в)ірятися. [Лежить собака, та й відзіряється (Полт.)]. -бы скалить (насмехаться) - скалозубити, смішкуватися з кого, брати на глум кого, глузувати з кого; см. Насмехаться. Полно -бы скалить - годі тих смішків, годі зуби яснити, досить глузувати. Что -бы скалишь (кажешь)? - по чім зуби продаєш? Ему на зуб не попадайся - йому на зуб не давайсь! Точить, острить скалить -бы на кого - гострити зуби на кого. Острить -бы на что - ласитися на що. -бы чесать (болтать вздор) - теревені правити; см. Вздор. Говорить сквозь -бы - цідити (сов. процідити) крізь зуби. [Стрепенувся і крізь зуби процідив (Кониськ.)]. Щёлкать, щёлкнуть -бами - клацати, клацнути зубами. [Вовк як клацне зубами (Рудч.). Зубами клацав, мов-би пес (Котл.)]. Скрежетать -ми - зубами скрегота[і ]ти, скрипіти, скрипотіти. Стучать -бами (от дрожи) - зубами цокотіти, зубами дзвонити. [Дрижить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче (Греб.)]. Зуб на зуб не попадает у кого - зуб(а) з зубом не зведе хто, зуби цокочуть у кого, зубами цокоче хто. [А змерзла-ж то так, що зуб з зубом не зведе, так і труситься (Квітка)]. Око за око, зуб за зуб - око за око, зуб за зуб. Сжать -бы - зціпити зуби. [А вона тільки зуби зціпила (М. В.)]. Разжать -бы - розняти, розціпити зуби. Хватить -ми - гризнути кого. [А як гризне його собака (Звин.)]. Крошить -ми - трощити що. Заговаривать -бы кому - замовляти зуби кому. [Зубів ви не замовляйте (Мирн.)]. В -бах навязнуть у кого (надоесть) - в зубах нав'язнути кому. В -бах завязнуть - в зуби зав'язнути, у зубах застря(г)нути. [Взяла та в зуби і зав'язла (лушпина) (Звин.)]. С густыми -ми - густозубий. С редкими -ми - рідкозубий. С гнилыми -ми - гнилозубий. С волчьим -бом - вовкозубий. Без одного или неск. -бов - несповназубий, щербатий. [Мене в москалі не візьмуть, бо я несповназубий (Звин.). Щербатий рот]. Вооружённый до -бов - озброєний (геть, аж) до зубів;

2) (часть снаряда) зуб, зубок (-бка); мн. зубья - зуб'я (-б'я, ср. р.), зубки; см. Зубец 1;

3) (злоба) храп (-пу). Иметь на (против) кого зуб - мати храп на кого.

* * *

1) зуб

2) техн. зуб

1) (валяться перекатываясь) качатися, бути качаним. [Серед хати качалась пляшка, звалена з стола (Н.-Лев.). І внучечка качається по садку білим клубочком (М. Вовч.)]. -тается по полу, по земле - качається долі. Как сыр в масле -ется - розкошує; царство й панство має;

2) (переваливаться с боку на бок) (о животн.) качатися, викочуватися, (о людях) качатися. [Качавсь колесом і виробляв такі викрутаси (Куліш). Пес качається, щоб спину вичухати (Херсонщ.)]. -лся от боли - качався з болю. -ться клубком - качатися як клубок, клубком. -ется с пеной у рта - качається (звивається) запінений. -ться со смеху - качатися (заходитися, лягати, розлягатися) зо сміху;

3) (ездить) кататися, їздити, проїжджатися, прокатуватися, поїзденьки справляти. [І зробимо санчата, запряжемо коня та будемо кататися (Рудч.). Кататися на автомобілі (и автомобілем) (Крим.). Будемо заводити вечори з танцями, будемо прокатуватись кіньми (Н.-Лев.)]. -ться верхом - їздити, проїжджатися верхи. -ться с горки на салазках - спускатися (з гори) на санчатах (санчатами). -ться на коньках - бігати на ковзаня[а]х. -ться по льду - ковзатися, совгатися, (с)кобзатися (на льоду). [Роман ідучи до школи ковзався на льоду й увалився (Васильч.)]. -ться по Днепру - кататися (човном) на Дніпрі. Любишь -ться, люби и саночки возить - любиш яблучко, люби й оскомочку, (с иным оттенком) не терши, не мнявши, не їсти калачів.

* * *

1) кача́тися

2) ( ездить) ката́тися; ( на коньках) ко́взатися

3) страд. кача́тися; ката́тися; валя́тися

короткохвостий, куцохвостий, куций. -стая собака - куций пес, курта.

* * *

1) ластитися (лащуся, ластишся) и лащитися (лащуся, лащишся), пеститися и пестуватися до и коло кого, чого, приголублюватися, прилещуватися, прилащуватися, горнутися, пригортатися до кого. [Деві лащиться до Річарда (Л. Укр.). Лащаться коло батька, як ті цуценята (Звин.). Море радісно осміхається до берега і пеститься і тулиться до нього (Коцюб.). Він думає, що се жінка коло нього пестується (Квітка)]. Собака -тся хозяину - собака (пес) ластиться до (коло) хазяїна;

2) (взаимно) голубитися, голубкатися, пеститися, пестуватися, милуватися. [Як голуби голубляться (Квітка). Ввесь день вони пестувалися (Квітка). Вони собі цілувались, милувались (Мотл.)];

3) (подлащаться) підлащуватися, підмазуватися до кого, мазатися коло и до кого. [Як кіт коло мене мажеться! Голодний, їсти просить (Звин.)];

4) -ться надеждой - голубити надію, сподіватися, тішитися надією.

* * *

1) ( к кому) пе́ститися и пести́тися, ла́ститися, ла́щитися, прила́щуватися

2) ( взаимно) пе́ститися; ( миловаться) милува́тися; ( голубить друг друга) голу́битися, приголу́блюватися

3) (утешать себя чем-л.) ті́шитися

1) охотн. ляга́вий пес (род. п. пса), ляга́вий собака

2) (сыщик, доносчик) ляга́вий, -ого

1) (ловление) ловіння, ловлення, ловля, ловитва, виловля. [На ловитву з багачами засів потай миру (Куліш). У ставку не погана виловля (Звин.)]. Какова пса -ля, такова ему и кормля - як пес гавкає, так його й годують. Ловкий в -ле - ловний, ловучий, імливий; см. Ловчивый. Жемчужная ловля (место) - перлове ловище. Рыбная -ля (место и промысл) - риболовля, (только место) риболовище. Занятие рыбной -лей - см. Рыболовство. Заработать рыбной -лей - зарибалити. Пойти на рыбную -лю - піти на рибу, піти риби ловити. Звериная -ля - полювання, (у)лови (-вів); срв. Охота. [Не тоді собак годують, як на влови йдуть (Номис). Сіда на коня й їде на полювання (Рудч.)]. Обучать сокола для -ли - заправляти (завчати) сокола на лови (Номис). -ля раков в норах - печерування раків;

2) см. Улов.

* * *

1) ( действие) ло́вля, ло́ви, -вів, лови́тва, лові́ння, ло́влення

2) ( место для ловли) ло́вля, ло́вище

1) (ср. ст. от Хороший) чем кто, что - кращий, ліпший, луччий за кого, за що, над кого, над що, від кого, від чого, проти кого, проти чого, як хто, як що, ніж хто, ніж що. [Хіба краща є за тебе? (Шевч.). Коли люди до тебе добрі, ти будь ліпший (Номис). Лучча солом'яна згода, як золота звада (Номис). Він кращий од Балабухи (Н.-Лев.). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис)]. -шее враг хорошему - кращеє (ліпшеє) - ворог гарному. За неимением -шего, сойдёт и это - як немає кращого, то й це гаразд буде. Я ожидал -шего - я сподівався кращого. В ожидании -шего - сподіваючись кращого (ліпшого), маючи надію на краще (на ліпше). Он изменился к -му - він змінився на краще (на ліпше). Считаю за -шее - вважаю (маю) за краще (за ліпше);

2) -ший, как превосх. степень, самый -ший - найкращий, найліпший, (сильнее) як-найкращий, як-найліпший, що-найкращий, що- найліпший. Всего -шего! - всього найкращого! Это -ший из людей - це (з його) найкраща людина. Дайте мне -шего (самого -шего) вина - дайте мені (як-)найкращого вина. -шая (отборная) часть чего-л. - чоло, виборна частина (частка). [Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть (Грінч.). Історія письменства це виборна частка духового життя народу (Єфр.)].

* * *

1) сравн. ст. кра́щий, лі́пший

2) превосх. ст. найкра́щий, якнайкра́щий, щонайкра́щий, найлі́пший, якнайлі́пший, щонайлі́пший

и Натужать натужить

1) что - напружувати, напружити, натужувати, натужити, (туго, цупко, міцно) натягати и натягувати, натяг(ну)ти, напинати, напнути и нап'ясти, (о мног.) понапружувати и т. п. що срв. Напрягать 1;

2) кого - натужувати и натужати, натужити кого (над силу, над міру), примушувати, примусити кого напружувати (напружити) всі свої сили (перетуживать) перенатужувати, перенатужити кого, (надрывать) над[під]ривати, надсаджувати кого. [Ми, їдучи, не натужали коня (Вовчанщ.)]. Натуженный -

1) напружений, натужений, (туго, цупко, міцно) натягнутий и натягнений, напнутий и нап'ятий, понапружуваний и т. п.;

2) натужений (над силу, над міру), примушений напружувати (напружити) всі свої сили, перенатужений. -ться -

1) напружуватися, напружитися, понапружуватися; бути напружуваним, напруженим, понапружуваним и т. п.;

2) (напрягать свои силы) натужуватися, натужитися, напружуватися, напружитися, напинатися, пнутися, напнутися и нап'ястися, натягатися, натяг(ну)тися, (перетуживаться) перенатужуватися, перенатужитися, (надрываться) над[під]риватися, надсаджуватися, (о мног.) понатужуватися и т. п. [Аж натужується, щоб не сміятися, та ніяк не здержиться (Мирний). Треба було таки добре напинатися, щоб перегукуватись (Н.-Лев.). Червак плазує, аж напинається (Мирний). Натягається, як пес до роботи (Номис)];

3) (вдоволь, сов.) натужитися, напружитися, насилкуватися, намоцуватися, (нажилиться) надутися, нанадиматися; срв. Тужиться.

* * *

несов.; сов. - нат`ужить

нрч. небагато, трохи, (редко, зап. троха), мало(-що), (устар.) немного, (кое-что) дещо, щось, (малость) дещиця, (не так много) не скільки, (маловато) обмаль, не гурт, (диал.) не з гурта, (перен.) капля, жменя, дробинка, (зап.) дрібка; срв. Много 1 (Не -го). [Тільки бачив, а прочитав дуже небагато (Шевч.). Літературних творів Леніна маємо дуже небагато (Еллан). Маємо й городчик і пашні трохи (М. Вовч.). А згадаймо! може серце хоч трохи спочине (Шевч.). Та я колись трохи плавав (Мирний). Я таки трохи задрімав, щоб хоч мало голові легше було (Квітка). За царя Гороха, як людей було троха (Номис). Лиш дами троха кривляться (Франко). А Перебийніс просить немного (Пісня). Людина без суспільства мало-що спроможна осягнути (Наш). Заробив дещо грошей (Франко). Тютюну вкрав щось, так його й прогнали (Тесл.). Грошенят дещицю приніс (Кониськ.). Діла не скільки (Сл. Гр.). Хоч і не скільки, а й Настя бере воду (Борзенщ.). Новітніх осад іще тут обмаль (Крим.). У передміськім ліску люду обмаль (Крим.). Худобу забрав, не гурт тієї й худоби було (Загірня). У самих у їх не гурт чого є (Грінч.). На світі страв було тоді не гурт, бо м'ясива тоді іще не їли (Крим.). Писав горопаха, щоб прислали грошей, - дак і тут-же не з гурта (Борзенщ.). За старого Хмеля людей було жменя (Номис). Стоїть хатина, коло неї жменя города (Н.-Лев.). Зачне сіріти, так що можна буде хоч дрібку бачити в лісі (Франко). Дрібку постояти і поговорити (Верхр.). Дрібку води в склянятко взяв (Яворськ.)]. -го погодя - трохи згодом, по малій годині. [Коли трохи згодом дзвонок: дзелень-дзелень (Рудч.). Коли по малій годині і він приходить назад (Новомосковщ.)]. -го не два метра - безмаль (без трошки) (не) два метри; срв. Немногий (Без -гого). -го взял - небагато поживився, (грубо) поживився, як пес мухою. -го пользы от этого - з цього небагато користи. -го поправился - трохи очуняв (одужав, оклигав). -го лучше, больше - не багато (не на багато, трохи) краще, більше. Ещё -го и конец - ще трохи та й край.

* * *

1) ( мало) небага́то, тро́хи

2) (несколько, чуть-чуть, слегка) тро́хи

3) в знач. сказ. небага́то

нюхивать, нюхнуть

1) нюхати, нюхнути що. [Нюхала квітку (Сл. Гр.). Тільки що нюхнув - та ачхи! (Рудч.)]. -хать табак - нюхати табаку, заживати табаки, (зап.) табачити. [Я здорово нюхав табаку (Квітка). Нащо мені табатирка? я-ж табаки не заживаю (Звин.)];

2) (по ветру: о животных) нюшити, вітрити, нюшкувати, (зап.) нюхтіти, нюхцювати; (вынюхивать) винюхувати, нишпорити. [Собака нюшить (Черкащ.). Собака вітрить, мабуть зайця чує (Харківщ.). Нюшкує пес (Кам'янеч.)]. -ться -

1) стр. з. - нюхатися. Табак -ется с кончика пальца - табаку нюхають (принюхують) з кінчика пальця (з пучки);

2) вз. з. - нюхатися, обнюхуватися, нюхати, обнюхувати одно одного;

3) безл. - нюхатися.

* * *

1) покрутити, повиляти, пометеляти чим. [Пес покрутив хвостом];

2) (полукавить) повиляти, покрутити. См. Вилять.

* * *

1) помаха́ти, покрути́ти, повиля́ти, пометля́ти

2) ( похитрить) покрути́ти, повиля́ти

присмотреть

1) кого, что - наглядати, нагле[я]діти и наглянути, назирати, назирити кого, що; назнати, навідати кого, що, набачити що. [І плиту вже навідав у нову хату (Борз.). А він набачив на полиці груші та тільки туди й дивиться (Звин.)]. -реть девушку - нагле[я]діти (наглянути, назнати) дівчину. -реть лошадку под масть своей - назирити, набачити коненя до пари своєму. [Назирив він коненя на ярмарку (Рудч.)]; срв. Высматривать 3, Приглядывать 2;

2) за кем, за чем - глядіти, доглядати, догле[я]діти, доглянути кого, чого, приглядати, пригле[я]діти, приглянути за ким, за чим и кого, що, наглядати, наглянути за ким, за чим и над ким, над чим, кого, що и чого, дозирати кого, чого (що) и за ким, за чим, назирати кого, що, над ким, над чим, давати позір на що, пильнувати, допильнувати, припильнувати, пантрувати, допантрувати кого, чого, мати обачення на кого. [Жінка кудись пішла і приручила йому глядіти дитини (Грінч.). І я цілу ніч не спала та його доглядала, та й не доглянула (Рудч.). Вона і зробить усе і догледить усього (М. Вовч.). Приглядати за дітьми (Васильч.). Наглядати, як сіно складатимуть (Г. Барв.). Вона за всім дозирає (Мова). Не будеш діток моїх дозирати (Метл.). Над містом назирати (Крим.). Наказував, аби давала позір на чоботи, бо десь пес може затягнути (Стеф.). Дітей пантрує (Мирн.). Май-же, сестро, обачення на діти мої (Пісня)]. -вать за детьми - глядіти, доглядати, дозирати, пантрувати дітей, наглядати дітей и за дітьми, приглядати за дітьми. -вай, -три за ребёнком - гляди, доглядай, дозирай дитини и дитину, наглядай дитину и за дитиною, приглядай за дитиною, доглянь дитину и дитини, приглянь за дитиною. -вать за скотом - глядіти, доглядати, дозирати худоби, наглядати за худобою; срв. Ухаживать. -вать за умирающим - доглядати, доглянути душі, смерти. Присмотренный - нагляджений, назирений, назнаний, навіданий, набачений.

* * *

несов.; сов. - присмотр`еть

1) (за кем-чем) догляда́ти, догля́нути и догляді́ти (кого-що, чого, за ким-чим), нагляда́ти, нагля́нути (за ким-чим, кого-що), назира́ти, назирну́ти (кого-що, за ким-чим, над ким-чим), несов. гляді́ти (кого-що, чого); пригляда́ти, пригля́нути и пригля́діти и пригле́діти (за ким-чим, кого-що); несов. диал. дозира́ти (кого-чого); (несов.: наблюдать) пильнува́ти (кого-що, чого); ( следить) сте́жити, посте́жити (за ким-чим)

2) (высматривать, подыскивать) нагляда́ти, нагля́нути и нагля́діти и нагле́діти; диал. назира́ти, нази́рити

1) змерзнути, перемерзнути. [Ізмерз, як пес, ізмок, як вовк (Приказка)];

2) см. Продрожать.

* * *

прозябнуть

I. 1) (о семени: прорастать) кільчитися, накільчитися, проростати, прорости, (во множ.) покільчитися, понакільчуватися, попроростати;

2) (влачить жалкое существование) нидіти (-дію, -дієш), животіти, скніти, скліти, гибіти, дні терти, капаріти, хиріти, чевріти, чучверіти. [Нидієте, а не живете (Мирн.). Їй треба волі, инакше буде нидіти, не жити (Л. Укр.). Тяжкі обставини, серед яких довелось животіти в Росії українському письменству (Єфр.). Хто не сіє, той скліє (Номис). Держать ото мене на цепу, лежу я та гибію (Мирн.). Не живе, тільки дні тре (Номис). Не живеш, а капарієш (Липов. п.)].

II. Прозябать, прозябнуть - мерзнути, змерз(ну)ти, промерзати, промерзнути; (о мног.) померзнути, попромерзати. [Ізмерз, як пес].

* * *

несов.; сов. - проз`ябнуть

1) ( в семени растения) пророста́ти, прорости́, попророста́ти, кі́льчитися, покі́льчитися; (расти, произрастать) рости́ и зроста́ти, ви́рости

2) (несов.: влачить жалкое существование) животі́ти, ни́діти, скні́ти