перер

См. также в других словарях:

• переріз — 1 іменник чоловічого роду діжка переріз 2 іменник чоловічого роду перерізання …   Орфографічний словник української мови

• перерід — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• переріст — іменник чоловічого роду …   Орфографічний словник української мови

• переріз — I а, ч. Кадіб, виготовлений із перетнутої на дві частини бочки. II у, ч. 1) Дія за знач. перерізати. 2) Місце перетину, розрізу чого небудь. 3) Поверхня, площина, по якій що небудь перетнуте, розрізане. Поперечний переріз. || Плоска геометрична… …   Український тлумачний словник

• перерѣзати — ПЕРЕРѢ|ЗАТИ (2*), ЖОУ, ЖЕТЬ гл. Порезать, рассечь: ѡвчюхъ Ст҃ополчь держа ножь. и хотѧ ѹдарити в око. и грѣшисѧ ѡка. и перерѣза ѥму лице. и е(с) рана та Василкѣ и нынѣ. ЛЛ 1377, 88 (1097); ѡвчюхъ Ст҃ополчь держа ножь хотѧ ѹверьтѣти ножь в око. и… …   Словарь древнерусского языка (XI-XIV вв.)

• перерізати — дієслово доконаного виду перерізати дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• перерізатися — дієслово доконаного виду перерізатися дієслово недоконаного виду …   Орфографічний словник української мови

• перерізаний — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови

• Перерізнівка — іменник жіночого роду населений пункт в Україні …   Орфографічний словник української мови

• перерізнівський — прикметник …   Орфографічний словник української мови

• перерізуваний — дієприкметник …   Орфографічний словник української мови