п'янка

wood. (древесины) Janka-Härte, (древесины) Janka-Härtezahl

-янка см. Малоросс, -росска.

* * *

см. малоросс

-янка (нахал, -халка) нахаба (общ. р.), нахабник, -ниця; (назойник, -ница) настира, причепа, назола (общ. р.); (попрошайка) канюка (общ. р.), лабзюк (-ка), -зючка, циган, циганка.

* * *

-янка см. Горец.

1) (банная печь) кам'янка;

2) (шоссе) кам'янка, брукований шлях, шосе (ср. р., нескл.), (вульг.) соша. [Кам'янкою їхати (Миргор. п.)];

3) зоол. пт. Motacilla oenante L.- чикалка звичайна, іванчик, каменюх, камінка, каменяр, білогузка;

4) (жёлтая краска) золотокість (-кости), аврипігмент, опермент (-ту).

* * *

1) ( печь) ка́м'янка (диал.)

2) орн. ка́м'янка

1) (сделанный из камня) кам'яний, камінний, (о здании, стене, ограде) мурований. [Він сів коло дверей на кам'яних східцях (Н.-Лев.). Камінная дзвіниця рівна та висока (Рудан.). Камінний Господар (Л. Укр.). Церква невеличка, але мурована (Кониськ.)]. - ный дом, -ное здание, строение, -ная постройка - мурований (кам'яний) дім (р. дому), мурований будинок (-нку), мурована будівля, кам'я[ме]ниця, мурування, муровання. [Великий мурований дім сірів на чорному небі (Коцюб.). У місті я бував - надивився там на будинки кам'яні (М. Вовч.). За літньої пори скрізь будуються в Москві нові камениці (Крим.). Літа, дощі та вітри навдивовижу вміють кришити мурування (Куліш)]. -ная дорога - брукований (буркований) шлях, брук (-ку), кам'янка. -ный мешок - тюремна (в'язнична) камера, гал. цюпа. -ный мост - кам'яний (камінний) міст. -ная ограда, стена - мурована огорожа, стіна, мур (-ру). [Кругом пожежі чорніють високі, зубчасті мури, башти (Н.-Лев.)]. Окружённый -ной стеной - обмурований. -ная посуда - кам'яний (камінний) посуд (-ду), кам'янка. -ное сердце (перен.) - кам'яне (камінне) серце. От трудов праведных не наживёшь палат -ных - за чесну працю не придбаєш палацу. Жить за кем, как за -ной стеной - жити з ким (у кого), як за кам'яною горою, як у бога за дверима (за плечима), як у батька (бога) за пазухою. Как на -ную стену надеяться - як на кам'яну гору покладатися на кого;

2) (состоящий из камня, относящ. к камню) кам'яний, камінний. [Жінка і кам'яну гору пересіче (Номис)]. -ные породы - камінні породи, каміння. -ные работы - каменярські роботи (-біт). -ная смола - земна смола, асфальт (-ту). -ная соль - кам'яна (льодова) сіль (р. соли), кам'янка льодянка, льодівка, глодянка, шпак, смулець (-льцю). -ный уголь - кам'яний (земляний) вугіль (-гля), соб. кам'яне (земляне) вугля (вугілля). -ная глина - ґлей (р. ґлею). -ная глыба - кам'яна брила, кам'яне брило, кам'яна груда, (диал.) болдига. -ный лён - асбест (-ту). -ное масло - нафта. -ный мергель - ствердлий (стверділий) мергель (-лю) (рухляк). -ный мозг - ґлейовина. -ная болезнь - камінна х(в)ороба (слабість, хворість). -ный бор - каменястий (кам'я[ме]нистий) бір. -ный век - кам'яна доба, кам'яний вік (-ку);

3) -ный баран, зоол. Ovis ammon - дикий (гірський) баран (-на), арґалій (муж. р.). -ный голубь, зоол. Columba Livia - гірський голуб, дикий голуб, дикар (-ря). -ное дерево, бот. Celtis australis L. - залізне дерево. -ный дрозд, зоол. Turdus saxatilis - камінний дрізд (р. дрозда). -ный дуб, бот. Quercus Robur L. var. tardiflora Czern. - озимий дуб; срвн. Дуб. -ная ласточка, зоол. Hirundo alpestris - гірська ластівка. -ная липа, бот. Ptelea trifoliata L. - камінна липа. -ный лук, -ный чеснок, бот. - а) Allium victorile L. - гадючий часник; б) Allium ursinum L. - левурда, лісовий часник. -ная мята, бот. Mellisa Calamintha L. - гірський чебрець (-цю), гірська цитринка. -ный перелом, бот. - см. Камнеломка. -ный петушок, зоол. - см. Удод. -ная пещанка, бот. Arenaria Saxatilis L. - піщанка. -ный плющ, бот. - см. Подлесник. -ный розан, бот. Cistus villosus L. - чист (-ту). -ная роса, бот. Androsace villosa L. - мшиця. -ное семя, бот. Lithospermum officinale L. - горобейник.

* * *

1) (крапивная лихорадка) urticaria - кропив'янка, кропивниця, кропив'яна пропасниця, жалючка кропив'яста;

2) (бабочка) Vanessa urticae - кропив'янка, кончатець (- тця).

* * *

1) мед. кропи́в'янка, кропи́вниця

2) энтом. кропив'я́нка, кропи́в'яна ване́са

вакцина; (коровья) коров'янка; (телячья) теляча віспа, вісп'янка.

* * *

1) (действие от гл. веять) віяння, віянка. [Вже почалася віянка];

2) (дуновение) повівання, повів, подих, подув. [Тихий повів (подих) вітру. Нові громадські подуви (течії) та напрями].

* * *

1) ві́яння, по́дув, -у, по́дих, -у; ( дуновение) по́вів, -у, повіва́ння, по́дих, -у

2) с.-х. ві́яння

1) деревинка [Витягни деревинку з каші]; (для обтяжной пуговицы) дерев'янка;

2) (костыль или приделанная нога) милиця, дерев'янка, куля. [Коло пустки на милиці москаль шкандибає (Шевч.). Оттак, як бач, на дерев'янці шкандибаю (Гліб.). Він на кулі ходить].

* * *

1) ( кусок дерева) дереви́нка

2) ( искусственная нога) дерев'я́нка

-ница житель, жителька, житець (р. -тця), мешканець (р. -нця), мешканиця (реже мешканка), (устар.) обиватель, обивателька; (местный ж.) краянин, краянка. Жители - люди, людність (р. -ности), краяни. [Убога людність того щиро-робітничого кварталу. Я волинський краянин. На радість усім київським людям. Це - село Соловіїха; мій новий знайомий на дозвіллі розказав мені дещо цікаве з побуту її житців. Знав у вічі трохи не всіх мешканців луцьких]. Ж. городской - городянин (ж. р. -янка; мн. городяни), містюк, (гал.) міщух. Ж. сельский - селянин (ж. р. -янка, мн. селяни), чоловік із села, селюк, селючка. Ж. слободской - слобожанин, слобожанка, сдободяник. Ж. предместья -передміщанин, передміщанка. Ж. береговой, прибрежный - бережанин, побережанин. Ж. противоположного берега реки - (того)бочанин (мн. бочани), зарічанин, -нка, тогобічний чоловік, -чна жінка. Ж. приморский - мешканець (чоловік) надморський. Ж. горы, возвышенной местности - горянин (мн. горяни), горянець (р. -нця), (горец) гірняк. Ж. подгорья - підгорянин. Ж. долин - долинянин. Ж. низин - низовець (р. -вця), подолянин, подоляк. Ж. степей, полей - степовик, польовик. Ж. пещер - печерник. Ж. леса, бора - лісовик, пущовик, боровик. Ж. полесья - поліщук. Ж. местности перед замком - підзамчанин (ж. р. підзамчанка). Ж. исконный - тубілець (см. Абориген). Ж. коренной - осадник. Ж. постоянный в сельском обществе - землянин. [Славне село Любчики, веселе. Ми сюди на селище прийшли, в земляни пишемось любчівські (М. Вовч.)]. Ж. известной части села, деревни, квартала, города - кутчанин. [Ми кутчани, на однім кутку живемо]. Ж. гетьманщины - гетьманець (р. -нця). Ж. приднепровья, приднестровья - дніпрянин, наддніпрянець (р. -нця), дністрянин, наддністрянець (р. -нця). Ж. заднепровья - задніпрянець. Ж. заграничный - закордонець, закордонник. Ж. приграничный - узгряничанин, узгряничник. Ж. ада - пекельник. Ж. Киева - киянин. Ж. Харькова - харківець, харков'янин. Ж. Чернигова - чернігівець (ж. р. чернігівка). Ж. Одессы - одесит, одесянин. Ж. Звенигородки - звинигородець (ж. р. звиногородянка).

* * *

Колбаска ковбаса, ковбаска. [Як ковбаса та чарка, то минеться й сварка (Стар.)]. - са кровяная - кров'янка. -са начинённая кашей - кишка, круп'янка. Кишка для -сы - ковбасянка, ковбасниця. Кружок -сы - кільце ковбаси. [Грудочку кашки, кільце ковбаски (Щедрівка)].

* * *

1) (лукошко) луб'янка, луб'яна козубка;

2) (табакерка) луб'янка, лубка.

* * *

1) (невеянное зерно; мука, хлеб из него) невіянка;

2) бот. Briza media L. - трясучка.

* * *

1) ( невеянный хлеб) диал. неві́янка, невіяне зерно́

2) бот. трясу́чка

1) (дейст.) сіяння, сіяття, сів[й]ба, засівка, сіянка, за[при]сівок (-вку). [Прокіп у полі кінчав пізню сівбу (Коцюб.). У нас сіяття обмаль (Крим.). Яка засівка, такий і врожай (Яворн.). Пізній присівок];

2) (время) сіянка, сів[й]ба;

3) (что сеют и засеянное поле) сів (р. сіву), посів, засів (-ву), засівок (-вку), (обычно о дополнит.) присівок (-вку), сівбина (зап.), (только то, что сеют) сів[й]ба. [Все помололи, навіть на сійбу не зоставили (Крим.). Осталось тільки що на посів (Грінч. II). Сонце! ти сієш у мою душу золотий засів (Коцюб.). На сівбу зерна немає (Грінч.). Сіють вони тільки муку, облуду та зраду і поливають той засів сльозами та кров'ю (Грінч.). Впаде мій сів - і хліб ми будем мати (Грінч.)]. Производить -сев - сіяти, засівати, засіяти. Кончить -севы - обсіятися, (мн.) пообсіватися, відсіятися, повідсіватися. [Обсіялись мужики, дощу виглядають (Руд.). Пообсівались люди яриною (Квітка)]. -сев на краю поля - підсівки;

4) см. Всходы. Яровые -севы - ярина, яр (-ру). Озимые -севы - озимина.

* * *

1) ( действие) сівба́, сі́яння

2) (то, что посеяно) посі́в, -у, засі́в, -у

3) спец. посі́в

-ка, великороссиянин, -янка росіянин (ж. р. -янка), руський (ж. р. -ська), москаль, московець, москвач, (ж. р.) московка, (в филологии) великорус, (насмешливо или с пренебрежением) кацап (ж. р. -пка), кацапуз, кацапура, кацап'яга, (соб.) москва, кацапня.