от+наваливать+1)

мащивать

1) (досками, стланью) мостити, (настилать) стелити (стелю, -лиш) и слати (стелю, -леш); (камнем, булыжником) брукувати и (вульг.) буркувати, (щебнем) сипати що; (плотину) гатити (греблю), (дорогу или плотину фашинником) тарасувати (шлях, греблю). [Мости мостили, греблі гатили (Макс.)];

2) (строить, наваливать ворохом) мостити що. -тить гнездо - кублити гніздо (кубло). [Чорногуз тільки на щасливім господарстві кублить своє гніздо (Звин.)]. Мощённый - мощенний, брукований и (вульг.) буркований, сипаний, гачений, тарасований. [Куряві стовбури сосон по боках буркованого шляху (Васильч.). Дорога широка, сипана камньом (Гн. I)].

* * *

навалиться

1) (стр. з.) навалюватися, бути навалюваним, наваленим, понавалюваним и т. п.; срв. Наваливать. На тачку -тся до 40 пудов земли - на тачку накидається пуд(ів) із сорок землі;

2) нахилятися, нахилитися, (о мног.) понахилятися. Стена -лилась на эту сторону - стіна нахилилася на цей бік;

3) напирати, наперти, навалюватися, навалитися, спиратися, спертися, злягати, налягати, налягти, (о мног.) понапирати, понавалюватися, поспиратися, поналягати на кого, на що. Не -тесь на меня - не напирайте (не навалювайтесь, не спирайтесь, не злягайте, не налягайте) на мене. -литься на дверь - наперти (на) двері. [А биймо двері… - напрімо скільки сили (Куліш)]. -вались дружнее (поощрение гребцам, рабочим на тяге) - візьмися (наляж) жвавіше;

4) (жадно нападать на еду) допадатися, допастися до чого. -лился как бык на барду - допався як віл до браги (як кіт до сала, як муха до меду);

5) навалюватися, навалитися, (нападать) нападати, (насыпаться) насипатися, насипатися, (о мног.) понавалюватися, понасипатися куди. В колодец -лилось много земли - у колодязь (у криницю) навалилося (насипалося, нападало) багато землі.

* * *

1) нава́люватися, -лююся, -люєшся, навали́тися, -валю́ся, -ва́лишся; ( налегать) наляга́ти, налягти́, -ля́жу, -ля́жеш

2) ( на что - набрасываться с жадностью) допада́тися, допа́стися, -паду́ся, -падешся (до чого)

3) ( падать во множестве) нава́люватися, навали́тися; ( насыпаться) насипа́тися, наси́патися, -плеться; (сов.: нападать) напа́дати

4) страд. несов. нава́люватися, -люється: накида́тися, наверта́тися; приверта́тися

см. наваливать I

1) (действие) - а) навалювання, навертання, накочування, накидання и накидування, нагортання и нагортування, оконч. навалення, навернення, накочення, накидання, нагорнення; б) навалювання, накладання, накидання, навантажування, оконч. навалення, накладення, накинення, навантаження; в) нахиляння, оконч. нахиле[і]ння и т. п. Срв. Наваливать;

2) (работа и действие по качеству) навал (-лу);

3) (игра в карты) віз (р. воза). [Давайте грати у воза (Сл. Ум.)]. Дурачки с -кой - підкидний дурень. [Грати у підкидного дурня (Черніг.)].

* * *

1) ( действие) нава́лювання, нава́лення, нава́лка; накида́ння, наверта́ння

2) спец. нава́лка

наворотить

1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];

2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];

3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];

4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];

5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.

* * *

несов.; сов. - наворот`ить

1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти

2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш

3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)

4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти

5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти

нагромазживать, нагромоздить что, чего на что

1) нагромаджувати що и чого, громадити що, нагромадити, накопичувати, накопичити, накладати, накласти купою (горою, на купу), навергувати, навергати, (диал.) (грамуздом) награмужджувати, награмуздити, (о мног.) понагромаджувати, понакопичувати, понавергувати, понакладати купою (горою, на купу), понаграмужджувати що и чого. [Стільки природа нагромадила в йому чудного (Куліш). На Тарпейську скелю високих гір нехай собі громадять (Куліш). Накопичити перед його розумом цілу гору доказів (Черкас.)]. Не -ждай книг ворохом, упадут - не накладай книжок купою, (не накопичуй книжок), бо впадуть;

2) (настраивать) настановляти, настановити, набудовувати, набудувати (купою), накопичувати, накопичити, (диал.) награмужджувати, награмуздити, (о мног.) понастановляти, понабудовувати (купою) и т. п. що и чого. -здил без вкуса вычурных башенок - понабудовував (понакопичував, понаграмужджував) без смаку цяцькованих башток. Нагромождённый -

1) нагромаджений, накопичений, накладений купою (горою, на купу), наверганий, (грамуздом) награмужджений, понагромаджуваний и т. п. [Старі книжки, накопичені на ляді (Крим.). Купами наверганого каміння (Рада)];

2) настановлений, набудований (купою), накопичений, награмужджений, понабудовуваний и т. п. -ться -

1) нагромаджуватися, громадитися, нагромадитися, понагромаджуватися; бути нагромаджуваним, нагромадженим, понагромаджуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) нагромадитися, (о мног.) понагромаджуватися.

* * *

тж. нагромоздить

и Накладать накласть

I. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);

2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];

3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -

1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;

2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;

3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.

II. Накладывать и Налагать, наложить -

1) см. I. Накладывать 1 и 2;

2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).

* * *

несов.; сов. - налож`ить

1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти

2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду

и Намощать намостить

1) (досками, стланью) намощувати, намостити, вимощувати, вимостити, (настилать) настелювати, настелити и настилати, наслати, (камнем, булыжником) вибруковувати, вибрукувати, (вульг.) вибурковувати, вибуркувати, (щебнем) насипати, насипати, висипати, висипати (грузом), нагружати и нагружувати, нагрузити, вигружати и вигружувати, вигрузити, (фашинником) тарасувати, витарасувати, (о мног.) пона[пови]мощувати, понастелювати, повибруковувати (вульг. повибурковувати) и побрукувати, пона[пови]сипати (грузом), пона[пови]гружати и пона[пови]гружувати що чим. [Намостили підлогу (Богодухівщ.). Настелив стелю (Сл. Ум.). Вибуркували багато вулиць (Київ). Витарасували греблю (Кам'янеч.)];

2) (наваливать ворохом, сооружать) намощувати, намостити, змощувати, змостити, (о мног.) понамощувати що. [Жінка не злюбила й високу кровать змостила (Чуб. V)]. Намощённый -

1) намощений, вимощений, настелений и насланий, вибрукуваний и (вульг.) вибуркуваний, насипаний, висипаний (грузом), нагружений, вигружений, витарасуваний, пона[пови]мощуваний, понастелюваний, повибурковуваний, побрукований, пона[пови]сипаний (грузом), пона[пови]гружуваний;

2) намощений, понамощуваний. -ться -

1) намощуватися, намоститися, понамощуватися; бути намощуваним, намощеним, понамощуваним и т. п.;

2) (вдоволь, сов.) намоститися, (о мног.) понамощуватися.

* * *

нахомутать

1) что на кого - а) (накутывать) намотувати, намотати, нагортати, нагорнути, (о мног.) понамотувати, понагортати що на кого; б) (наваливать работу) накидати, накинути, навалювати, навалити багато (силу) праці (роботи) на кого, добре впрягти кого в роботу;

2) -тать на кого - наклепати, набрехати на кого; срв. Наклеветать;

3) -тать - наверзти, наторочити, натеревенити, наплескати, наляпати язиком; см. Наболтать 2. Нахомутанный -

1) намотаний, нагорнений и нагорнутий, понамотуваний, понагортаний; накинутий и накинений; навалений, понакиданий, понавалювавий;

2) наклепаний, набреханий;

3) наверзений, наторочений, натеревенений, наплесканий, наляпаний язиком.

* * *

несовер. прям., перен. грувасціць, нагрувашчваць

(накладывать) накладаць

(наваливать) навальваць

1) навальвацца

(налегать) налягаць

2) (набрасываться с жадностью) прост. навальвацца, накідацца, накідвацца

3) (нападать во множестве) разг. навальвацца, накідацца, накідвацца

(насыпаться) насыпацца

4) страд. навальвацца

см. наваливать

* * *

1) ( бросать в большом количестве) pelt (d with)

2) ( адресовать кому-л большое количество чего-л) shower (d with)

3) ( заполнять) fill (d with), fill up (d with); ( наваливать что-л сверху) cover (d with)

••

1) ( бросать куда-л) throw (d), cast (d), hurl (d) ( somewhere)

2) (вн.; посылать куда-л) send (d)

3) разг. (вн.; завозить, доставлять куда-л) take (d to a place)

4) (вн.; класть) put (d); ( оставлять не на месте) mislay (d)

5) ( оставлять без внимания) neglect (d)

6) ( прекращать заниматься чем-л) give up (d), drop (d)

••

несов. - зава́ливать, сов. - завали́ть

1) (вн. тв.; наваливать) heap up (d with); ( заполнять) fill up (d with); ( загромождать) block up (d with)

2) (вн. тв.; засыпать) bury (d in)

3) (вн. тв.; нагружать с избытком) overload (d with)

4) (вн.; опрокидывать) tumble (d), tip up (d); ( обрушивать) knock down (d), demolish (d)

5) чаще сов. прост. (вн.; склонить к половой связи) lay (d)

6) разг. (вн.; не справляться с чем-л) botch up (d), ruin (d), mess up (d)

7) разг. (вн.; отвергать, обрекать на неудачу) fail (d)

8) безл. (об ощущении тяжести, заложенности) = закладывать I 5)

1) ( бросать в большом количестве) pelt (d with)

2) ( адресовать кому-л большое количество чего-л) shower (d with)

3) ( заполнять) fill (d with), fill up (d with); ( наваливать что-л сверху) cover (d with)

••

1) ( бросать куда-л) throw (d), cast (d), hurl (d) ( somewhere)

2)

••

несов. - нава́ливаться, сов. - навали́ться; (на вн.)

1) ( налегать всей тяжестью) lean all one's weight (upon); bring all one's weight to bear (on)

2) разг. (обременять - о делах, заботах) overburden (d), weigh heavily (on)

3) (на вн.; внезапно охватывать - о чувствах, настроении) come (over); тж. переводится выражениями be seized (with), have an attack (of)

4) разг. ( набрасываться) fall (on)

5) разг. ( усердно приниматься за работу над чем-л) go to work (on), attack (d), dig (into)

6) страд. к наваливать

сов. от наваливать

1) (вн., рд.; наваливать кучей) heap (d), pile up (d)

2) (рд.; наполнять деталями) load (d with); pack (d with)

1) (на вн.; наматывать) wind (d on), twist (d on)

2) ( навинчивать) screw (d on)

3) разг. (вн.; есть) tuck in (d), put away / down (d)

несов. - подва́ливать, сов. - подвали́ть

1) (вн., рд.; наваливать дополнительно) heap up (d)

2) разг. (вн., рд.; добавлять) add (d), pour in more (d)

3) мор. come in (to), steam in (to)

4) (к; внезапно проявляться) come (to), seize (d)

5) прост. ( приходить) come, pour in

6) жарг. (к; подходить) come up (to), approach (d)

совер. от наваливать