отличный+от

1) (разный) відмінний, відмітний від чого чим, опрічний від чого. Этот предмет -личен от других своим видом - ця річ відмінна від инших своїм виглядом (що-до свого вигляду);

2) (превосходный) чудовий, дуже гарний, прегарний, важний, добрячий, добрий, добренний, (с виду) красний. [Красна катопля. Красний торг (торговля). Важний, добренний овес. Добрі коні. Добряче вино]. -ный музыкант - чудовий (дуже гарний) музика. -ный человек - чудова, дуже гарна людина. -ные дарования - чудові здатності, чудова, прегарна кебета. -нейшим образом - любісінько.

* * *

1) ( различающийся) відмі́нний

2) (превосходный, отменный) чудо́вий; ( высокого качества) відмі́нний; ( образцовый) зразко́вий; ( очень хороший) ду́же га́рний; (пышный, превосходный) пи́шний

1) (несхожий) несхожий з ким, з чим, неподібний до кого, до чого, (неодинаковый) неоднаковий, (отличный) відмінний від кого, від чого, (различный) різний, (расходящийся) розбіжний. [Вони між собою несхожі (Київ). Розбіжні думки (Пр. Правда)];

2) (по цене) непоцінний, не по грошах; (дорогой) недешевий, дорогий; (о цене) непомірний, великий, високий; (о деле) невигідний, непідхожий.

* * *

1) (с кем-чем) несхо́жий (з ким-чим, на кого-що), неподібний (до кого-чого); ( отличный) відмі́нний (від кого-чого); ( различный) рі́зний; ( неодинаковый) неодна́ковий; ( расходящийся) розбі́жний

2) ( неподходящий) непідхо́жий

1) (различный) відмінний;

2) (превосходный) виборний, добірний. [У нас крам виборний]. См. Отличный, Превосходный.

* * *

1) чудо́вий, відмі́нний; ( знатный) зна́тний; ( исключительный) надзвича́йний

2) (отличный от чего-л.) відмі́нний

1) ( отличный) відмі́нний, неодна́ковий; ( несходный) несхо́жий

- попарно различные

2) (разный, всевозможный) рі́зний, усіля́кий, уся́кий

1) ( отличный) відмі́нний, неодна́ковий; ( несходный) несхо́жий

- попарно различные

2) (разный, всевозможный) рі́зний, усіля́кий, уся́кий

матем. отли́чный ( различающийся), разли́чный ( отличный)

1) (знаменитый) значний, вельможний, (полон.) мостивий. [Чоловік значного роду (Єв.). Значні пани і шляхетство (Стор.). Люди прості і вельможні (Самійл.)]. -ного рода - значного роду, великого коліна, панського ложа, родовитий. -ная особа - значна особа. -ная барыня - вельможна пані;

2) (значительный) значний, великий, чималий. -ный доход - неаби-який (чималий) прибуток. -ная сума денег - неаби-які (великі) гроші, (зап.) грубі гроші;

3) (видный) видний, видкий; см. Заметный.

* * *

1) зна́тний

2) ( принадлежащий к знати) зна́тний, вельмо́жний, великомо́жний, мости́вий

3) зна́тний; ( хороший) добри́й, добря́чий; (замечательный, отменный) чудо́вий; ( отличный) знамени́тий; ( изрядный) значни́й, чима́лий и чимали́й, чимале́нький

1) (другой, не этот) инший, (реже) другий. [Милий покидає, иншої шукає (Пісня). Не така, як иншії жінки (Грінч.)]. Тот или иной - той чи той, той чи инший;

2) (не такой, отличный) инший, инакший, иначий, инакий, инаковий, другий, ин-який. [Дві в однаковому убранні, а третя в иншому (Грінч. I). Тепер пора инакшая настала (Крим.). В таких і инаких розмовах проїхали вони день і другий (Свидн.). Кожен ґудзик иначий - навіть білі були між чорними (Свидн.)]. Совершенно иной - цілком (зовсім) инший, инакший. [Зовсім инакша стала (Київщ.)]. Казаться иным - здаватися иншим, инакшим, иначитися. [Світ мені від хвороби иначиться (Харківщ.)]. По -му - по-инакшому, по-иначому. Не что иное, как - не инше що, як; не що инше, як. Иное дело - инша справа. Иными словами - инакше сказавши, инакшими словами. Не для чего иного - не чого иншого. Иная хвала хуже брани - буває хвала гірша за ганьбу. Куда-нибудь в иное место - куди инакше (инде), куди-инде, де-инде. [Ходім куди-инде!];

3) (некоторый, тот) (як) декотрий, кот(о)рий инший, деякий, який, хто, дехто; срвн. Некоторый. [Инші гомонять, а декотрі понурі сидять і голів не зводять (М. Вовч.). Инша зіронька личко ховає в покривало прозореє срібне (Л. Укр.). Які - посідали на лаві, а які - стоять (Март.). Як которий то й навчиться, а сей ніколи (Сл. Гр.). А вб'є котрий у голову слово яке, - де й треба, де й не треба носиться з ним (Тесл.)].

* * *

1) ( другой) і́нший, і́нший, дру́гий; диал. она́кий; (отличающийся от этого, от прежнего) іна́кший

2) (некоторый, какой-л.) де́який, де́котрий, і́нший; ( какой-то) пе́вний

3) ( при перечислении или противопоставлении) і́нший, оди́н, род. п. одного́

4) в знач. сущ. і́нший, -ого, де́хто, род. п. де́кого

1) вопрос. - куди? (иногда) де? (каким путём) кудою? куди? [Куди ти йдеш, не спитавшись? (Шевч.). Що робить, куди піти? Де я помандрую? (Боров.). Кудою мені йти до вокзалу? (Київщ.)]. -да он девался? - де (куди) він подівся (дівся)? -да же? - куди-ж? де-ж? (каким же путём?) кудою-ж? куди-ж? куди саме? -да бы? - куди-б? де-б? кудою-б? -да-то? - куди то? де то? кудою то?;

2) (зачем?) нащо? навіщо? -да ему столько? - нащо (навіщо) йому стільки?;

3) указат., относит., неопредел. - куди, (иногда) де, (каким путём) кудою, куди. [Люди гнуться, як ті лози, куди вітер віє (Шевч.). Я йшов туди, де розум посилав (Грінч.). Яка мука стояти на роздорожжі і не знати, кудою йти (Коцюб.)]. Вот -да - ось (от он) куди; ось (от, он) кудою. Кто -да - хто куди. Куда-куда - куди-куди. -да - туда - куди - туди; кудою - тудою. [Куди кінь з копитом, туди жаба з хвостом (Номис). Пішов тудою, кудою йшла Хведоська (Грінч.)]. -да же - куди-ж, де-ж; кудою-ж. -да ни - куди не, де не; кудою не. -да ни кинься - куди не зарви. [Куди не зарви - скрізь коня треба (Переясл.)]. -да ни шло - де наше не пропадало! (так и быть) гаразд, добре, нехай так. -да бы - куди-б, де- б; кудою-б. -да бы ни - хоч-би куди (де), хоч куди-б, куди-б (де-б) не; хоч-би кудою, кудою-б не. [Наш панич, хоч-би куди пішов, носить із собою книжечку (Звиног.). Де-б я не пішла, і він слідком іде (Київщ.)]. -да то - кудись, кудись то, кудись-там, десь. [Тікали кудись люди й коні (Коцюб.). Шатнувся кудись-там і приніс води (Богодухівщ.)]. -да-либо, -да-нибудь - куди, кудись, куди-небудь, де, десь, де-небудь; (-да бы то ни было) будь-куди; (в иное место) инкуди, куди-инде, де-инде. [Може-б ти пішов куди звідси (Брацлавщ.). Поїдемо кудись, аби не сидіти (Київщ.). Поїдемо де-небудь, де ще нас не знають (Київщ.). Магомет- Оглі радий був хоч на час збігти будь-куди (Коцюб.). Поїхали ми не инкуди, а в саму університетську церкву (Морд.). Іди, ринде (неряха), куди-инде, там тебе не знатимуть і риндею не зватимуть (Приказка)]. -да ни есть, -да угодно - аби-куди, будь-куди, куди-будь, хоч-куди, (вульг.) куди-завгодно. [Неси сміття аби-куди (Сл. Гр.)]. -да попало - куди трапиться, куди попадя, куди (де) луча. [Як та туча, куди луча, так і покотили (Вірша XVIII в.)]. -да глаза глядят - світ за очі, світ за очима, куди-глядя, навма(н)ня, навманяки. [Пішов козак світ за очі (Шевч.). Чи ви за ділом яким, чи вештались світ за очима? (Потеб. Одис.). Мчався куди-глядя (Крим.). Подався навмання і забрів на кладовище (Коцюб.)]. Убегать -да глаза глядят - тікати куди видно, тікати не-обзир (Куліш). Чорт знает -да - казна куди, чорт (лихий, дідько) знає куди. Кое-куда - см. отдельно;

4) (при сравн. ст.) куди, багато, далеко, де-то; см. Гораздо 2. [Тепер нам куди гірше (Звин.). Буде по весні де-то кращий наряд мені (Манж.)]. -да лучше - багато (багацько, далеко, геть куди) краще;

5) (в восклиц. предлож.) де, куди. -да тебе! - де тобі! куди тобі! [Куди куцому до зайця! (Приказка)]. -да уж! - де вже! е вже! [Е вже! не вичуняти мені, сину (Липовеч.)]. -да (уж), вам с таким здоровьем браться за эту работу - де вже вам з таким здоров'ям братися до цієї праці. -да там! - де там! де тобі! де в біса! де в ката! шкода! [Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! Таке лихо, що не видно й світа (Шевч.). Багато заробив грошенят на заробітках? - Де в біса! (Харківщ.). Шкода! не буде того! (Номис)]. Хоть -да - хоч-куди; срвн. Отличный 2. Что -да - що не то що. [Сміху-ж тоді наробив такого що не то що! (Яворн.)]. -да как! - диви як! ач як! -да как он забавен - ач, який він утішний! -да как хорошо! - де вже пак не гарно! -да бы хорошо - от-би добре. -да как нужно - аж он як треба. -да не бесполезный - аж ніяк не зайвий.

* * *

1) куди́

2) (зачем, для чего, к чему) на́що, наві́що; куди́; (со сравн. ст. прилагательного и наречия: значительно, несравненно, гораздо) куди́; набага́то, бага́то, зна́чно, далеко

на кого на что несхожий, непохожий на кого, на що, неподібний до кого, до чого, (отличный) відмінний, відмітний, (особый, отдельный) опрічний, осібний від кого, від чого. [Зараз постережеш, що пішла перед тобою відмінна від нашої сторона (Куліш). Мій батько був чоловік дуже відмінний від инших наших селян (Грінч.). Нас вразив його світогляд, осібний від класного (Крим.)]. Становиться, стать -жим на кого, на что - ставати (робитися), стати (зробитися) несхожим (непохожим) на кого, на що (неподібним до кого, до чого, відмінним від кого, від чого), відмінюватися, відмінитися від кого, (между собою, друг на друга) різнитися, порізнитися (між собою). [Розбилися люди на різні породи, або раси, і мовою порізнилися (Крим.)].

* * *

1) дуже червоний;

2) прекрасний, (дуже) красний, прегарний, дуже гарний, прехороший, чудовий, пречудовий, пречудний, препишний, пишний, (красивый) вродливий, гожий, (полон.) слічний; срв. Превосходный, Отличный. [Ти, дівчино, ти прекрасна (Грінч. III). Прекрасна дорога веде на майдан (Франко). Юнак прекрасний (М. Вороний). Прекрасне життя (Єфр.). Красне сонце. Красний світ. Красний Київ. Красне слово. Красна теорія (Єфр.). Красні мрії (Л. Укр.). Не родися красним, а родися щасним. Красна мила. Прегарні ночі. Прегарна книжка. Рожі прехороші (Л. Укр.). Чудове оповідання. Чудова байка (сказка), чудова книжка. Пишне обличчя (Грінч.)]. -ный поступок - прекрасний, гарний вчинок. В одно -ное утро - одного прегарного ранку. В один -ный день - одної гарної (красної) днини. ное - прекрасне, прегарне (-ого). Идеал -ного - ідеал прекрасного (прегарного).

* * *

1) (обаятельный, прельщающей) принадний, привабний, привабливий, повабний, звабливий, вабний, знадний, знадливий, (пленительный) чарівний, чарівливий. [А се море лазурове; се життя земного образ ясний, тихий та принадний. (Франко). Приваблива жінка (Коцюб.). Дівча чарівне];

2) (чудный, отличный) чудовий, гарний, ловкий (ум. ловкенький, ловенький); см. Чудный. [Чудова книжка. Чудова дитина. Яка ловкенька шапочка];

3) (пригожий) вродливий, гарний, прекрасний; срв. Прекрасный.

* * *

1) (пленительный, очаровательный) чарівни́й, чарівли́вий, чарівни́чий; (восхитительный, превосходный) чудо́вий; ( привлекательный) прина́дний, прива́бливий, прива́бний, прина́дливий; ( манящий) пова́бний, знадли́вий, зна́дний

2) (обольщающий: о словах, речах) знадли́вий, зна́дний, звабли́вий, зва́бний

1) рі́зний; ( отличный) відмі́нний; ( неодинаковый) неодна́ковий; ( несходный) несхо́жий

2) ( разнообразный) рі́зний; ( всевозможный) всіля́кий, уся́кий

1) рі́зний; ( отличный) відмі́нний; ( неодинаковый) неодна́ковий; ( несходный) несхо́жий

2) ( всякий) уся́кий, всіля́кий, рі́зний; ( разнообразный) різномані́тний