-
61 changeling
n1) підмінене дитя; річ, підкинута ельфами замість викраденої; таємна підміна2) icт. нестійка, хитка людина; зрадник, перебіжчик3) icт. недоумкуватий -
62 daft
a; діал.1) божевільний2) дурний, ідіотський, безглуздий; безрозсудний; дурний, недоумкуватий ( про людину)3) легковажно, безшабашно веселий -
63 demented
aбожевільний; недоумкуватий; слабоумний -
64 doddery
a1) непевний на ногах, який трясеться2) недоумкуватий; по-старечому балакучий -
65 doltish
aдурнуватий, недоумкуватий, обмежений -
66 doughy
-
67 fatuous
a1) дурний, безглуздий2) apx. недоумкуватий -
68 feeble-minded
a1) недоумкуватий; дурний; ідіотський, безглуздий2) безвольний, нерішучий -
69 fool
I [fuːl] n1) дурень2) icт. блазень ( при дворі)3) aмep. майстер, умілець4) посміховисько, іграшкаII [fuːl] a; амер.дурний, безрозсуднийIII [fuːl] v1) дуріти, пустувати, балуватися2) дурити, обманювати ( кого-небудь), водити ( кого-небудь) за нісIV [fuːl] n -
70 foolish
-
71 half-witted
aнедоумкуватий, пришелепуватий -
72 halr-baked
a1) глевкий, напівсирий2) незрілий, недосвідчений3) нерозроблений, непродуманий4) дурний, недоумкуватий; бездумний -
73 irrational
I n1) нерозумна істота; людина, позбавлена здорового глузду; недоумкуватий2) мaт. ірраціональне числоII a1) нерозумнийirrational fear — безрозсудний страх; нерозумний, нелогічний, який суперечить здоровому глузду; нераціональний
2) мaт. ірраціональний -
74 loony
-
75 moron
nнедоумкуватий, ідіот -
76 moronic
aнедоумкуватий; ідотський -
77 oafish
-
78 retard
I n1) відставання; запізнювання; зволікання2) aмep. недоумкуватийII vсповільнювати, затримувати; затримуватися, запізнюватися -
79 retardee
n; амер. -
80 sackless
[`sʒklis]a1) дiaл. млявий, апатичний; недоумкуватий2) icт. невинний, безневинний
См. также в других словарях:
недоумкуватий — а, е, розм. 1) Нерозумний, обмежений, нерозвинений. || Не осмислений, тупий (про очі, погляд, вираз обличчя і т. ін.). || Який не вміє глибоко і ґрунтовно мислити, правильно розуміти що небудь. 2) Розумово недорозвинений, слабоумний … Український тлумачний словник
недоумкуватий — прикметник розм … Орфографічний словник української мови
благуватий — а, е, діал. Недоумкуватий, дурнуватий … Український тлумачний словник
дебіл — у, ч. Той, хто має уроджену психічну ваду, розумову відсталість у легкій формі; недоумкуватий … Український тлумачний словник
недоумкуватість — тості, ж. Властивість за знач. недоумкуватий … Український тлумачний словник
недоумкувато — Присл. до недоумкуватий … Український тлумачний словник
слабоголовий — а, е. Слабий на голову, недоумкуватий, дурний … Український тлумачний словник
слабоумний — а, е. Те саме, що недоумкуватий … Український тлумачний словник
шелепуватий — а, е, заст. Придуркуватий, недоумкуватий … Український тлумачний словник
дурний — I (розумово обмежений), нерозумний, відсталий, недотепний, тупий, тупоумний (також який виражає деяку розумову обмеженість, тупість), дурноголовий, пустоголовий, твердоголовий, тупоголовий, дубоголовий, безголовий, безмозкий, дурнолобий,… … Словник синонімів української мови
пришелеп(к)уватий — розм. нетямущий, безтолковий, недоумкуватий, придуркуватий, шелепуватий … Словник синонімів української мови