на+дереве

I. 1) (внутренний) замок (-мка), (висячий) колодка, замок. Под -ком - під ключем, під замком. Взять из-под -ка - з-під ключа, з запору взяти. -мки, соб. - колоддя. [Колоддя скрегоче при дверях (Франко)];

2) (при деревянной постройке соединение брёвен в -мок) замок (Чуб.), каювання, окаювання (Мнж.), стик (-ку). Рубить в дереве -ки для связи - каювати (Мнж.);

3) типогр. - брать набор в -мок - слюсувати, заслюсувати форму (Звин.);

4) (у ружья) замок (-мка).

II. замок (-мка), ум. замочок (-чка). Воздушный -мок - надхмарний, захмарний замок. Воздушные -ки строить - химери ганяти, у хмарах літати, надхмарні замки будувати. Место, где стоял -мок - замчище, замковище.

* * *

Зарубка

1) заруб (-бу), зарубина, зарубка. [Подивись, які зарубини на шолому в нього. Оце так зарубини. - Се так мечами (Куліш). Одломилась одна зарубка в коромислі (Київщ.)];

2) -бина на вальке для катанья белья, на посуде и т. п. - рубіж, рубеж (-жа), рубежик (-ка), зарубин(к)а. [Дуже мілкі рубежі на рублі - не добре викачуються сорочки];

3) -бина на бирке - карб (-бу), карбик (-ка). [Зміряв купу буряків та й зарізав на ціпку маленького карбика: скільки зміряє куп, то стільки й на палиці заріже карбиків (Звин.)]. -на поперёк дерева - зарубка, ивер (-ра). -на на дереве для добывания сока - калабанка, (для приметы) зарубка. [Поділ на періоди - це тільки зарубки або верстові стовпи на шляху розвитку (Єфр.)]. Делать, сделать -ну - робити, зробити зарубку на чому; карбувати, закарбувати що.

* * *

1) (травы) зелень (-ни), зелення, зеленина, зілля, зело, май (р. маю); (вообще) зелена поросль (-слі); (на дереве) брость (-сти), (соб.) бростя (-стя); (на кочке среди воды) купина, куп'я (-п'я), (для украшения на Тройцу) клечання, май; (лука, чеснока) пір'я (-р'я), пір'ячко; (стрелки огурцов и пр.) гудина, гудиння;

2) (овощи) городина, зеленина, (для борща) закришка, бутвиння. Класть -лень в борщ - закришувати, закришити борщ чим;

3) (всё незрелое) зеленець (-нцю);

4) (на меди) їдь; (плесень) цвіль (-лі);

5) (зелёный цвет) зелена барва, пазелень. Убирать, убрать -ленью - маїти, обмаїти, умаїти, квітчати, уквітчати. Покрыться -нью - зазеленіти, (вполне) узеленіти; (заплеснеть) зацвісти, поцвісти, цвіллю взятися. [Ще синій ліс не взеленів (Тичина). Чоботи цвіллю взялися (поцвіли)].

* * *

изгнить зогнивати, зогнити, згнивати, згнити, (трухлеть) трухнути, струхнути, потрухнути, трухлявіти, струхлявіти, потрухлявіти, трупішати, потрупішати; срвн. Сгнивать, Гнить. [Учора жив, а сьогодні зогнив (Номис). Корінь його струхне (Куліш)].

* * *

несов.; сов. - изгн`ить

источить

1) (стачивать) згострювати, згострити, (на ток. станке) сточувати, сточити, (о мн.) позгострювати, посточувати що (напр. ножі, пили);

2) см. Вытачивать;

3) (о шашле и переносно: изъедать) точити, сточити, поточити, розточувати, розточити, переточувати, переточити, (о мн.) попереточувати кого, що. [Одвірки шашіль сточив (М. Грінч.). Бодай вас сточило, як шашіль сволок (Коцюб.). Бач, як поточило дерево - мабуть шашіль (Сл. Гр.). Вони (зайди) вас розточать живих, так як мене розточили (Франко). Черви переточили дерево (Сл. Гр.)]. Черви сыр -ли - черва сир поточила;

4) (перен. о горе, тоске) точити, сточити. Источенный - згострений, сточений, (о мн.) позгострювані, посточувані; (изъеденный и перен.) сточений, поточений, розточений, переточений. [Минав сірі плити, поточені дощами та вітрами (Коцюб.). Хоча серце замучене, поточене горем… (Шевч.)]. -ться -

1) (острением) згострюватися, згостритися, сточуватися, сточитися;

2) (о дереве и т. п.) точитися, бути сточеним, розточеним.

* * *

несов.; сов. - источ`ить

1) ( изнашивать точением) сто́чувати, сточи́ти и мног. посто́чувати

2) (изъедать, продырявливая) точи́ти, поточи́ти, сто́чувати, сточи́ти; перето́чувати, переточи́ти, труби́ти, -бить, перетруби́ти; диал. розто́чувати, розточи́ти

возвр. - иструхл`явиться

-лька

1) (кривое дерево, сучок, кривой кусок дерева) кривуля, кривулька, (о дереве ещё) кривак (-ка);

2) (кривая линия в узоре) кривуля, кривулька, мн. кривульки (- льок);

3) (плохое письмо) кривуля, кривулька, карлючка; мн. кривульки, кривуляччя, карлючки; базгранина. [Хоч-би великою кривулею, аби було слово написане (Г. Барв.)]. Писать, написать -лями - писати, написати кривулями (карлючками), ґрамузляти, наґрамузляти.

* * *

1) мед. - гила, ґила, кила;

2) (на дереве) ґуля, морґуля.

* * *

1) мед. диал. кила́, гила́

2) бот. ґуля, кила; (гры́жа), (гри́жа)

1) (на дереве) кора, корина, кориця, ум. кірка, коринонька, (диал. соб.) кір'я (Вхр.), (на липе и некот. других деревьях) луб (-бу), соб. луб'я. [Ой вербо, вербо, вербице, на тобі дубова кориця (Харк.). На яворі коринонька (Сл. Гр.)]. Дубовая толчёная -ра у кожевников - здубиця. Очищать, очистить от -ры - корувати, обкорувати, обкорити. [Ті стяте (срубленное) дерево корують (Франко)]. Засохнуть в виде -ры - прикоріти, заскориніти. [Не обмила зараз, а тепер прикоріло, що й не оддереш і не обскребеш (Чернігівщ.)]. Ледяная -ра - крига, заледа. Покрываться ледяной -рой (о воде) - зашерхати, сов. зашерхнути (слегка) пришерхати, пришерхнути. -ра гололедицы - шкурка від ожеледи (Свидн.). Земная -ра - кора земна. -ра цементная - кора цементова;

2) (на драгоц. камнях) накип (-пу);

3) (на плодах) шкурка, (твёрдая) шкаралу[ю]ща, шкарупа, (на струпе и ране) шкурина, скорина; см. Корка. Струп покрылся -рою - струп заскоринів (Кон.). -ра невежества, огрубения - шкаралуща темноти, здичавіння.

* * *

(прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцний, кріпкий, тривкий, дебелий, кремезний, крем'язний, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцний, кріпкий, тривкий. [Сукно таке міцне, що й зносу йому не буде (Київщ.). Потрібно насамперед наукового знаряддя й тих тривких підвалин, що дає позитивне знаття (Єфр.). Тесляр колисочку дебелу майструє в сінях (Шевч.). Вихор стане у крем'язних дубів коліна гнути (Куліш). У мене здоров'я тривке: ніколи не хворію (Канівщ.). Свита ще кріпка, ще осінь переходжу в їй (Київщ.)]. -кое телосложение - міцна (дужа, кремезна) будова тіла, міцна (дужа, кремезна) статура в кого. [Будова тіла міцна, кремезна (Н.-Лев.)]. Человек -кого сложения - людина міцної (дужої, кремезної) будови (статури), міцного (дебелого) складу. -кий человек - людина при здоров'ї, людина кремезна (міцна, кріпка, дужа, дебела, міцносила, заживна). [Дід Дорош був старий, але ще кремезний чоловік (Грінч.). Іще кріпкий чумак був (М. Вовч.). Гафійка стояла міцна, запалена сонцем (Коцюб.). Там такий ще дебелий дід, що їсти не проситиме: сам собі заробить (Бердянщ.)]. -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи - міцна (кремезна, дебела, дужа, заживна) постать, міцні (кремезні, дебелі, дужі) руки, ноги, плечі. [Кругла, заживна постать (Л. Укр.)]. Он ещё -пок на ногах - він ще міцний (твердий) на ноги. -кое здоровье - міцне здоров'я. -кий ум - міцний (дужий) розум. -пок на ухо кто - недочуває хто, глухенький, приглухуватий, тугий на слухи хто. -кий на язык - цупкий на язик, мовчазний, мовчун (-на). -кий на деньги - скупий, твердий на гроші. -кий в слове - держкий на слово. -кий сон - міцний (сильний, (провинц.) товстий) сон. [Натомившися, спав твердим, міцним сном (М. Левиц.). Спить товстим сном (Рудч.)]. -кий мороз, холод - цупкий (лютий, сильний) мороз холод. [Холодом повіяло цупким (Грінч.)]. -кий снег, лёд - твердий (держкий) сніг, лід. -кий камень - твердий (міцний) камінь. -кий (о фруктах, плодах) - ядерний. [Ядерний огірок. Ядерні яблука - довго пролежать (М. Грінч.)]. -кая водка, вино, чай - міцна горілка, міцне вино, міцний (густий) чай. -кие напитки - міцні (п'яні) трунки. -кий табак - міцний (лютий, сильний) тютюн. -кая стража - пильна (гостра, сильна) варта, сторожа. [Повели його за гострою вартою (М. Грінч.)]. -кое словцо - круте слівце, (похабность) гниле слово. -пок задним умом кто - по шкоді мудрий хто. [Лях мудрий по шкоді: як покрали коні, став кінницю замикати (Приказка)]. Думать -кую думу - дуже (тяжко, глибоко) замислюватися про що, сильну думу думати про що. Довольно -кий - міцненький, кріп(к)енький, дебеленький. [П'яненький, а в ногах таки кріпенький (Сніп). Копик він кріпкенький (Греб.)]. Более -кий - міцніший, кріпший, дебеліший, покріпший. [Будем на невольників покріпші пута надівати (Март.)]. Очень -кий - міцненний, кріпенний, дебеленний. Становиться, стать крепче - дужчати, подужчати, міцні(ша)ти, по[з]міцніти, поміцнішати, дебелішати, подебелішати, умоцьовуватися, умоцюватися, замоцюватися. [Мед (напиток) як довго постоїть, то вмоцюється (Борзен.)].

* * *

(о линии) кривитися, кривулятися, (о дереве и т. п.) кривитися, карлючитися. -ться от боли, от неудовольствия и т. п. - кривитися з болю, з незадоволення. [Обличчя йому кривилося з болю (М. Грінч.). Хто п'є, той кривиться (Номис). Матері, батьки кривились (Мкр.)].

* * *

Кругляш, Круглыш (о дереве, камне) кругляк (-ка).

* * *

спец.; тж. кругл`яш

(о дереве) окорінкуватий, кряжистий; (о человеке) кремезний.

* * *

1) кряжи́стий

2) (перен.: крепкий, коренастый - о человеке) креме́зний, крижа́стий, кряжи́стий; оцу́пкуватий

-линовый

1) (о дереве) маслиновий, оливовий, оливний, оливковий. [Шумить верховіття оливного гаю (Крим.). Попелясті дикі оливкові дерева (Н.-Лев.)];

2) (о плодах) маслиновий, олив(к)овий.

* * *

см. маслиновый

1) - а) (об овощах, плодах) пригнилий, гнилий, (дряблый) морхлий, трухлий, трухлявий, плюсклий, (вялый) в'ялий, прив'ялий, зів'ялий; б) (о прочих съестных припасах) притхлий, тухлий; в) (о дереве) трухлий, тряхлий, трухлявий, порохнявий, струпішілий;

2) (о воздухе) вогкий; гнилий, затухлий. -лая погода - см. Мокредь 3;

3) (о человеке) - см. Мозглявый 1.

* * *

Морозобой

1) мерзляк (-ка). [Буряки-мерзляки як одтануть, так і почнуть гнисти (Богодух.)];

2) (на дереве) морозо[я]вина.

* * *

см. Мускат 1.

* * *

1) см. Наплавка;

2) наплав (-ву); намул (-лу); см. Нанос 2;

3) осад (-ду), накип (- пу); см. Осадок, Накипь;

4) (на своде домны) жужелиця;

5) плавок (-вка), бомбирка; срв. Поплавок;

6) плав (-ву), плив (-ву). Судно идёт -вом - а) (силою течения) судно йде пла[и ]вом, судно пливе (тільки за) водою (течією); б) (разбегом, инерциею) судно йде розгоном (із розгону);

7) (нарост на дереве, callus) наплинок (-нку), ґ[г]уля, (прикорневой) нагони (-нів) (Волинь);

8) бот. Potamogeton pusillus L. - рдесник (-ку) (дрібний), жабурник (-ку) (дрібненький).

* * *

и Нарезать нарезать

1) см. Надрезывать;

2) (во множестве чего) нарізувати, нарізати, (особенно о ткани, хлебе) накраювати, накраяти, (кромсать) начикрижувати, начикрижити, (кусками) нашматовувати, нашматувати, (большими кусками) набатовувати, набатувати, (мелко) накришувати, накришити, (нарубливать) натинати, натяти, (напиливать) напилювати, напиляти (о мног.) понарізувати, понакраювати, поначикрижувати, понашматовувати, понабатовувати, понакришувати, понатинати, понапилювати чого. [Понарізують хліба багато, а тоді й засихають шматки (Київщ.). Хазяйка накраяла хліба (Н.-Лев.). Одному картоплі начистить, а другому борщ накришить (Борз.)];

3) (делать нарезы) нарізувати, нарізати що, (делать пометки на чём) карбувати, накарбовувати, накарбувати що, закарбовувати, закарбувати що на чому, зарізувати, зарізати карб (карба) на чому, (о мног.) понарізувати, понакарбовувати и т. п. [Неписьменні люди закарбовують на паличці хрещиками або карбами, скільки йому хто винен (Крим.). Зміряв купу буряків, та й зарізав на палиці маленького карбика (Звин.)]. -ть винт - нарізувати, нарізати ґвинт(а). -ть зубцы на чём - нарізувати зубці (зубки, зуб'я) на чому, зубити, позубити що;

4) (узор на дереве, камне и т. п.) вирізувати, вирізати, карбувати, викарбовувати, викарбувати, різьбити, вирізьбити, (о мног.) повирізувати, повикарбовувати що на чому;

5) (землю) нарізувати, нарізати, (о мног.) понарізувати землі (кому). [Нарізали вісім десятин землі (Сл. Ум.)];

6) (на музык. инструменте, несов.) тяти и тнути (тну, тнеш), затинати; срв. Наяривать. [Гульня! весільної співають, музики тнуть (Грінч.)]. Нарезанный -

1) см. Надрезанный;

2) нарізаний, накраяний, начикрижений, нашматований, набатований, накришений, напиляний, понарізуваний и т. п.;

3) нарізаний, накарбований, закарбований, зарізаний понарізуваний, понакарбовуваний и т. п.;

4) вирізаний, викарбуваний, вирізьблений, повирізуваний, повикарбовуваний;

5) нарізаний, понарізуваний. -ться -

1) нарізуватися, нарізатися, понарізуватися; бути нарізуваним, нарізаним, понарізуваним и т. п.;

2) на кого, на что - напорюватися, напоротися, наражатися, наразитися на кого, на що; срв. Напарываться 2 (под Напарывать);

3) надуддюватися, надудлитися, насмоктуватися, насмоктатися; см. Напиваться 2;

4) (вдоволь, сов.) нарізатися, накраятися, начикрижитися, набатуватися, попорізати (досхочу) и т. п.; срв. Резать.

* * *

см. нарезать

1) (действие) наростання, наріст (-росту);

2) (наросшее) наріст (-росту, м. р.) и (реже) нарість (-рости, ж. р.) наросля, (часто) наростень (-тня), (на кости ещё) накістник, (на дереве ещё, диал.) япина, (в виде кольца, пров.) перещик, (на плоде ещё) струп (-па); специальнее: (шишка, преим. на теле) ґ[г]уля, (пров.) морґуля, ґурґуля, (мозольный) мозоля (-лі), (пров.) могодзуля, мудзуля; (на трубе) налипень (-пня). [Мертва, для всіх руських племен однакова чужа мова, скільки вона не оживлялась свіжими місцевими наростами (Р. Край). На нозі завелась якась нарість (Н.-Лев.). Кістяні наростні вкидаються переважно у робочих коней (Корольов). Вапнякові наплави чи наростні звуть сталактитами (Троян.) Дуплинасті з наростнями буряки (Урядж. Лабор.). Бачите, які в осокора вітровини скрізь та япини (Новомоск.)]. Покрытый -ми - вкритий наростами (наростнями и т. п.)]; (диал.) япинуватий; струпуватий; ґ[г]улюватий;

3) доточка, надточка; см. Надстав 2 б;

4) (зародыш в яйце) заплід (-плоду), заплідок (-дка).

* * *