Перевод: с русского на все языки

со всех языков на русский

наплести

  • 41 навирать

    наврать
    1) на кого - набріхувати, набрехати, (о мног.) понабріхувати на кого;
    2) (насказывать небылиц) набріхувати, набрехати, наплітати, наплести, наторочувати, наторочити (дурниць). -врал с три короба - наплів сім мішків (гречаної) вовни. Навранный -
    1) набреханий, понабріхуваний;
    2) набреханий, наплетений, наторочений. -ться -
    1) (стр. з.) набріхуватися, бути набріхуваним, набреханим, понабріхуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) набрехатися, попобрехати (досхочу), (о мног.) понабріхуватися. [Набрехавсь та й геть подавсь (Приказка)].
    * * *
    несов.; сов. - навр`ать
    набрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш, набреха́ти, -брешу́, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати; (говорить небылицы, вздор) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш, вибріхувати, вибрехати, -брешу, -брешеш

    Русско-украинский словарь > навирать

  • 42 напарывать

    напороть
    1) чего - напорювати, напороти, (о мног.) понапорювати чого. -роть чепухи - наплести (наверзти) (дурниць), наторочити, наблягузкати;
    2) -роть ногу - напороти ногу на що, сколоти (пробити, пропороти) ногу. Напоротый -
    1) напоротий, понапорюваний;
    2) сколотий, пробитий, пропоротий. -ться -
    1) (стр. з.) напорюватися, бути напорюваним, напоротим, понапорюваним;
    2) (натыкаться) напорюватися, напоротися, наражатися, наразитися, (ногой) настромлюватися, настромитися, наштрикуватися, наштрикнутися, нахромитися на що. [Напоровся на вила (Сл. Гр.). Чоловік із скирди впав, та на вила й нахромився (Борзенщ.)].
    * * *
    I несов.; сов - напор`оть
    ( ранить) напо́рювати, -рюю, -рюєш, напоро́ти, -порю́, -по́рєш
    II несов.; сов. - напор`оть
    1) (распарывать в каком-л. количестве) напо́рювати, -рюю, -рюєш, напороти, -порю́, -по́реш и мног. понапо́рювати
    2) (сов.: наговорить вздору) наверзти́, наплести́, -плету́, -плете́ш

    Русско-украинский словарь > напарывать

  • 43 насказывать

    насказать
    1) кому - наказувати, наказати, наговорювати, наговорити, набалакувати, набалакати, (о мног.) понаказувати, понаговорювати, понабалакувати чого кому. [Ти тільки слухай, - він тобі набалакає такого! (Брацл.)]. -зал с три короба - наказав (наговорив, набалакав) три мішки гречаної вовни (Приказка);
    2) на кого - набріхувати, набрехати, наклепувати, наклепати, наплітати, наплести, (о мног.) понабріхувати, понаклепувати, понаплітати на кого; срв. Наговаривать 2. Насказанный -
    1) наказаний, наговорений, набалаканий, понаказуваний и т. п.;
    2) набреханий, наклепаний, наплетений, понабріхуваний и т. п. -ться - наказуватися, бути наказуваним, наказаним, понаказуваним и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - насказ`ать
    1) (говорить много, рассказывать) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, сов. наказа́ти, -кажу́, -ка́жеш; набала́кувати, набала́кати; ( городить) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плете́ш и мног. понапліта́ти

    Русско-украинский словарь > насказывать

  • 44 насудачить

    напересуджувати, насудити кого, напащекувати на кого. -ться - напересуджуватися, насудитися, напащекуватися.
    * * *
    наговори́ти, -ворю, -вориш; ( наплести) наплести́, -плету, -плетеш, наплеска́ти, -плещу, -пле́щеш, мног. понаплі́скувати, -кую, -куєш

    Русско-украинский словарь > насудачить

  • 45 навязывать

    техн., несов. навя́зывать, сов. навяза́ть
    нав'я́зувати нав'яза́ти; (крючком, спицами - ещё) напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > навязывать

  • 46 навязывать

    техн., несов. навя́зывать, сов. навяза́ть
    нав'я́зувати нав'яза́ти; (крючком, спицами - ещё) напліта́ти, наплести́

    Русско-украинский политехнический словарь > навязывать

  • 47 сплести много венков

    v
    gener. (наплести, свить) savīt daudz vainagu

    Русско-латышский словарь > сплести много венков

  • 48 наплетать

    несов.

    Diccionario universal ruso-español > наплетать

  • 49 наплетать

    несов.; см. наплести

    Русско-татарский словарь > наплетать

  • 50 наболтать

    1) см. Набалтывать 1;
    2) (наговорить пустяков) набалакати, набазікати, наторочити, натеревенити, нагуторити, наляпати (язиком), наплескати, наплести (язиком), налепетати, наляпотіти, нацокота[і]ти, наблягузкати, напатякати, наверзти, наверзякати, наварнякати, (диал.) нахлявкати (дурниць), (о мног.) понабалакувати, понабазікувати, понаторочувати и т. п. [Прибіг, натеревенив усякої всячини (Звин.). Чого люди не наплещуть! (Звинг.). Наплескав такого, що й купи, не держиться (Звин.). Ти уже чого не наплетеш своїм безкостим язиком! (Номис). Прибігла - нагуркала, налепетала, як у корчмі (Н.-Лев.). Нацокотали тії верхоуми, а ти віри поняла (М. Вовч.). І все брехня, що ти нам наблягузкав (Куліш). Нахлявкала чорт-зна-що та й пішла (Зміївщ.). Оті брехухи понаторочували вам, а ви й вірите (Богодух.)]. -тать на кого - набрехати, наговорити, наклепати, наплескати на кого, оббрехати, обговорити, обмовити, обнести кого, (о мног.) понабріхувати, понаговорювати и т. п. на кого. [Так тебе оббреше, обнесе (Грінч.). На всіх понабріхує, та повигадує те, чого й не було (Грінч.)].
    * * *

    Русско-украинский словарь > наболтать

  • 51 наворачивать

    наворотить
    1) (наезжать) навертати, навернути, набігати, набігти, наїжджати, наїхати на кого, на що чим. [Коні набігли на паркан (Канівщ.)];
    2) (наваливать) навертати, навернути, нагортати, нагорнути що на що. [Зима замети навертає (Мирний). Ач яку купу нагорнув! (Звин.)];
    3) (приваливать) навертати, навернути, привалювати, привалити, накривати, накрити кого, що чим. [Хай мене наверне важка ця скеля, що на їй сиджу (Мирний)];
    4) (сворачивать на кого) навертати, навернути, скидати, скинути що на кого. [На другого навертати не годиться: це не я, а він зробив (Чернігівщ.)];
    5) (клонить, склонять) навертати, навернути, нахиляти, нахилити кого, що на що, до чого. [Наверни мене на їх віру (Манж.). «Причепа» навертає думку до побутової повісти (Рада)]. Навороченный - навернений и навернутий; нагорнений и нагорнутий; привалений, накритий; скинений и скинутий; нахилений. -ться - навертатися, навернутися; бути навертаним, наверненим, навернутим и т. п.
    * * *
    несов.; сов. - наворот`ить
    1) наверта́ти, наверну́ти, -верну́, -ве́рнеш и мног. понавертати; ( нагребать) нагорта́ти, нагорну́ти, -горну́, -го́рнеш и мног. понагорта́ти
    2) (несов. накручивать) накру́чувати, наві́рчувати, -чую, -чуєш
    3) (чего - сов.: беспорядочно наговорить, написать), нагородити, -роджу́, -ро́диш (чого), наплести́, -плету́, -плете́ш (чого)
    4) (несов.: управлять кем-чем-л.) заправляти
    5) (несов.: есть с аппетитом) наверта́ти, наверну́ти

    Русско-украинский словарь > наворачивать

  • 52 навязывать

    навязать
    1) (наставлять) доточувати, доточити, (о мног.) подоточувати що. [Не сягне мотуз, бо короткий, - доточити треба (Київщ.)];
    2) (в трикотаже) доплітати, доплести, (о мног.) подоплітати що. [Береться людям панчохи доплітати, - з того хліб їсть (Харківщ.)];
    3) чего - нав'язувати, нав'язати, (о мног.) понав'язувати чого. [Нав'язали снопів з двадцять (Сл. Гр.)];
    4) (переносно) накидати, накинути що кому, чому, на кого, на що, нав'язувати, нав'язати що кому, чому, нав'язуватися, нав'язатися з чим до кого, на кого. [Ніхто її не бере, дак ви її на мою шию накидаєте (Г. Барв.). Таку мені накинули ви ролю, що не мені її зробить живою (Куліш)]. Навязанный -
    1) доточений, подоточуваний;
    2) доплетений, подоплітаний;
    3) нав'язаний, понав'язуваний;
    4) накинений и накинутий, нав'язаний. [Внутрішній уклад старопольського життя, силоміць Україні накинутий (Рада). Накинена дружина - не люба (Київщ.)]. -ться -
    1) доточуватися, доточитися, подоточуватися; бути доточуваним, доточеним, подоточуваним и т. п.;
    2) (переносно) набиватися, набитися (з) ким, (з) чим до кого, кому, накидатися, накинутися, в'язнути, ув'язнути, в'язатися, нав'язуватися, нав'язатися, настирятися, настиритися, усилятися, усилитися до кого з чим. [Грицько дочкою набивається: сватай мою дочку! (Пісня). Набивається мені з своїми послугами (Київщ.). Я не набиваюсь із своїми грішми (Грінч.). Хіба я їх просив, - сами набилися (Мирн.). Коли не треба, - я не накидаюсь (Л. Укр.). Мокрина в'язне до жонатого Миколи (Грінч.). В'язавсь до кожного з любов'ю (Куліш). Не кличуть нас на хрестини, то ми й не всиляємось (Сл. Гр.).]. -ться на знакомство с кем - (притьмом) набиватися знайомістю (в знайомі) до кого. Сам -ется в дураки - сам притьмом у дурні лізе. Сам -зался в дураки - сам у дурні пошився, сам себе в дурні пошив;
    3) (вдоволь, сов.) нав'язатися, наплестися, попов'язати, попоплести (досхочу), (о мног.) понав'язуватися, понаплітатися; срв. Вязать.
    * * *
    несов.; сов. - нав`язать
    1) нав'я́зувати, -зую, -зуєш, нав'яза́ти, -в'яжу́, -в'я́жеш и мног. понав'язувати; (спицами, крючком) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш и мног. понапліта́ти
    2) перен. накида́ти, накинути, нав'я́зувати, нав'яза́ти; ( всучивать) утелю́щувати, -щую, -щуєш, утелю́щити

    Русско-украинский словарь > навязывать

  • 53 наговаривать

    наговорить
    1) чего - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, набалакувати, набалакати, (шумя) нагомоніти, (о мног.) понаговорювати и т. п. чого. [Наговорив на осиці кислиці, а на вербі груші (Приказка). Наказав три мішки гречаної вовни (с три короба) (Приказка). Набалакав такого, що й за день не розбереш (Сл. Ум.). Нагомоніли повну хату (Богодух.)]. -рить вздору (чепухи, пустяков) - наплескати, нагородити, наверзти, наторочити, наплести, намолоти, (набормотать) намимрити, набубоніти, наха(ра)маркати, наварнякати, набелькотати, (наболтать) нацвенькати, напащекувати (дурниць, нісенітниць). [Се мабуть вам снилося, а ви й повну хату наторочили (Куліш)];
    2) на кого - наговорювати, наговорити, наказувати, наказати, лихословити, налихословити, наклепувати, наклепати на кого, обмовляти, обмовити кого, набріхувати, набрехати на кого, про кого, славу (неславу, лиху славу, поговір) пускати, пустити про кого, натуркувати, натуркати чого кому про кого. [Наговорив на його сім мішків горіхів (Свидн.). Накаже дідові на мене, а мені на діда (Звин.). Там такого на мене наклепав, що хоч з села тікай (Сл. Гр.). Набрехала на мене, що ходив я до тебе (Пісня). Не любить мене свекруха, обмовляє мене (М. Вовч.)]. Дурак сам на себя -вает - дурень сам себе обмовляє;
    3) (знахарски) наговорювати, наговорити, нашіптувати, нашептати, замовляти, замовити що (воду, зілля и т. п.). Наговоре[ё]нный -
    1) наговорений, наказаний, набалаканий, понаговорюваний и т. п.: наплесканий, наторочений, наплетений, намелений, наварняканий, наха(ра)марканий, нацвеньканий, напащекований;
    2) наговорений, наказаний, налихословлений, наклепаний, набреханий, натурканий;
    3) наговорений, нашептаний, замовлений. -ться -
    1) (стр. з.) наговорюватися, бути наговорюваним, наговореним, понаговорюваним и т. п.;
    2) (вдоволь) наговорюватися, наговоритися, набалакуватися, набалакатися, набесідуватися, нагомонітися. [З ким вірно люблюся, не наговорюся (Метл.)];
    3) (напрашиваться) напрошуватися, напроситися, напрохуватися, напрохатися, набиватися, набитися, нав'язуватися, нав'язатися до кого з чим, на що; срв. Навязываться 3. [Напросився в гості на обід (Сл. Ум.)].
    * * *
    несов.; сов. - наговор`ить
    1) нагово́рювати, -рюю, -рюєш, наговори́ти, -ворю́, -во́риш и мног. понагово́рювати, наказа́ти, -кажу́, -кажеш сов., набала́кувати, набала́кати
    2) ( на кого-что - возводить напраслину) нагово́рювати, наговори́ти и мног. понагово́рювати (на кого-що); ( врать) набрі́хувати, -бріхую, -бріхуєш, набреха́ти, -брешу, -бре́шеш и мног. понабрі́хувати (на кого-що); ( оговаривать) обмовля́ти, обмо́вити, -влю, -виш и мног. пообмовля́ти (кого-що); (несов.: наушничать) наші́птувати, нату́ркувати, -кую, -куєш (на кого); ( клеветать) клепа́ти, -па́ю, -па́єш и -плю́, -плеш, наклепа́ти (на кого)
    3) этногр. наговорювати, наговорити, наші́птувати, нашептати, -шепчу́, -ше́пчеш, замовля́ти, замо́вити, -влю́, -виш

    Русско-украинский словарь > наговаривать

  • 54 нагораживать

    нагородить
    1) (надгораживать) на(д)городжувати; на(д)городити, (о мног.) пона(д)городжувати; (тёрном) тернити, натернити, затернити (терном) що. [Щось тин сів, - не минеться нагороджувати (Лубенщ.). Загородив високу лісу (плетень), ще й терном натернив (Мирг.)];
    2) (городьбы) нагороджувати, нагородити, (о мног.) понагороджувати чого [Нагородив хлівів за-для овець (Сл. Гр.)];
    3) нагромаджувати, нагромадити, накопичувати, накопичити, (о мног.) понагромаджувати, понакопичувати чого; см. Нагромождать;
    4) (пустомелить) верзти, верзякати, плести, плескати, торочити, молоти (дурниці, нісенітниці), нагородити, наверзти и т. п. (дурниць, нісенітниць). [Наплескав такого, що й купи не держиться (Звин.)]. -дил с три короба - нагородив три міхи козячої вовни (Куліш), намолов три мішки гречаної вовни (Приказка). Чего только он тут не -дил! - яких тільки дурниць (нісенітниць) він тут не намолов (не наплескав, не наторочив)! Нагороже[ё]нный -
    1) на(д)городжений, пона(д)городжуваний, натернений, затернений;
    2) нагороджений, понагороджуваний;
    3) нагромаджений, накопичений, понагромаджуваний, понакопичуваний;
    4) наверзяканий, наплетений, наплесканий, наторочений, намелений. -ться -
    1) на(д)городжуватися, на(д)городитися, пона(д)городжуватися; бути на(д)городжуваним, на(д)городженим, пона(д)городжуваним и т. п.;
    2) (вдоволь, сов.) нагородитися, попогородити (досхочу).
    * * *
    несов.; сов. - нагород`ить
    1) ( настраивать) нагоро́джувати, нагородити, -роджу́, -родиш и мног. понагоро́джувати
    2) ( нагромождать) нагромаджувати, нагрома́дити, -джу, -диш, накопи́чувати, накопи́чити; нагороджувати, нагородити и мног. понагоро́джувати
    3) ( наговаривать чепухи) напліта́ти, наплести́, -плету́, -плетеш, сов. наплескати, -плещу, -пле́щеш, наверзти́ (нагороди́ти) [дурниць, нісені́тниць]

    Русско-украинский словарь > нагораживать

  • 55 наерундить

    1) ( наговорить ерунды) наговори́ти дурни́ць (разг. ка́зна-чого́); намоло́ти дурни́ць (ка́зна-чого́), наплести́ дурни́ць (ка́зна-чого́), наверзти́ ка́зна-чого́
    2) ( наделать ерунды) нароби́ти дурни́ць (разг. ка́зна-чого́)

    Русско-украинский словарь > наерундить

  • 56 натрезвонить

    -ся
    1) надзвонити, -ся в усі дзвони, (ирон.) набамкати, -ся, наблямкати, -ся;
    2) наторохтіти, -ся, наторочити, -ся, натеревенити, -ся; срв. Наболтать 2, -ся;
    3) (наславить, -ся) надзвонити, -ся.
    * * *
    надзвони́ти, -дзвоню́, -дзво́ниш [в усі́ дзво́ни]; ( наболтать) наплести́, -плету́, -плете́ш

    Русско-украинский словарь > натрезвонить

  • 57 понасказать

    наказати, понаказувати.
    * * *
    наговори́ти, понагово́рювати; набала́кати, наказа́ти; ( нагородить) наплести́, понапліта́ти

    Русско-украинский словарь > понасказать

  • 58 сосплетничать

    розпусти́ти (-пущу́, -пу́стиш) плі́тку, наплести́, -плету́, -плете́ш, наплеска́ти, -плещу́, -пле́щеш

    Русско-украинский словарь > сосплетничать

  • 59 Набредить

    намарити, намаячити, наблудити (словами), наговорити, наплести, наверзти (у нестямі). [Мало чого слабий не наверзе, коли йому щось мариться? (Сл. Ум.)]. -ться - намаритися; срв. Нагрезиться.

    Русско-украинский словарь > Набредить

  • 60 Надрязгать

    1) насмітити;
    2) (насплетничать) наплести, наплескати.

    Русско-украинский словарь > Надрязгать

Страницы

См. также в других словарях:

  • НАПЛЕСТИ — НАПЛЕСТИ, наплету, наплетёшь, прош. вр. наплёл, наплела; наплётший, совер. (к наплетать). 1. что и чего. Изготовить плетением в каком нибудь количестве. Наплести лаптей. Наплести кружев. 2. перен., чего или без доп. Наговорить вздору, насочинять …   Толковый словарь Ушакова

  • НАПЛЕСТИ — НАПЛЕСТИ, лету, летёшь; ёл, ела; лётший; летённый ( ён, ена); летя; совер., что и чего. 1. Наготовить плетением. Н. корзин. 2. Наговорить вздору, налгать (прост.). Н. всякой чепухи. | несовер. наплетать, аю, аешь (к 1 знач.). Толковый словарь… …   Толковый словарь Ожегова

  • наплести — см. солгать Словарь синонимов русского языка. Практический справочник. М.: Русский язык. З. Е. Александрова. 2011. наплести гл. сов. • солгать • обмануть …   Словарь синонимов

  • наплести́ — наплести, плету, плетёшь; плёл, плела, плело, плели …   Русское словесное ударение

  • Наплести — I сов. перех. см. наплетать II сов. перех. и неперех. разг. Наговорить глупостей, чепухи; насплетничать, оклеветать кого либо. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 …   Современный толковый словарь русского языка Ефремовой

  • наплести — наплести, наплету, наплетём, наплетёшь, наплетёте, наплетёт, наплетут, наплетя, наплёл, наплела, наплело, наплели, наплети, наплетите, наплётший, наплётшая, наплётшее, наплётшие, наплётшего, наплётшей, наплётшего, наплётших, наплётшему, наплётшей …   Формы слов

  • наплести — плету, плетёшь; наплёл, плела, ло; наплётший; наплетённый; тён, тена, тено; св. что и чего. 1. Изготовить плетением в каком л. количестве. Н. кружев, воротничков. 2. также с придат. дополнит. Разг. сниж. Наговорить много лишнего, вздорного;… …   Энциклопедический словарь

  • наплести — дієслово доконаного виду …   Орфографічний словник української мови

  • наплести — (устарелое и в просторечии наплесть); прич. наплётший; дееприч. наплетя …   Словарь трудностей произношения и ударения в современном русском языке

  • наплести — плету/, плетёшь; наплёл, плела/, ло/; наплётший; наплетённый; тён, тена/, тено/; св. см. тж. наплетать, наплетаться что и чего 1) Изготовить плетением в каком л. количестве. Наплести/ кружев, воротничков …   Словарь многих выражений

  • наплести́ — плету, плетёшь; прош. наплёл, плела, ло; прич. прош. наплётший; прич. страд. прош. наплетённый, тён, тена, тено; сов., перех. (что и чего). 1. (несов. наплетать). Изготовить плетением в каком л. количестве. Наплести кружев. Наплести десяток… …   Малый академический словарь

Поделиться ссылкой на выделенное

Прямая ссылка:
… Нажмите правой клавишей мыши и выберите «Копировать ссылку»