намет

техн. тент, шатёр

1) (шатёр) намет, шатро, таш (-шу), таша (-ші), (базарная) ятка. Походная -ка - похідний намет, -не шатро. Розбивать, разбить -ку, натягивать, натянуть -ку - намет на[роз]пинати, на[роз]п'ясти. [Нап'яли козаченьки великий намет];

2) (верх над яткой) намет. [Крамнички під наметом]. Пробирная -ка - пробірня.

* * *

1) наме́т, -у, пала́тка

2) ( для мелкой торговли) пала́тка, я́тка

1) (действие) - см. Намётка 1;

2) (куча) купа, куча, (побольше) кучугура, валява, (нанос) наніс (-носу), надув (-ву), (намыв) намул (-лу), наплав (-ву), наплинок (-нку); (снежный сугроб) наме[і]т; (занос) заме[і]т (-мету), соб. заміття (-ття). [Мороз і снігові намети з синіми тінями за ними (В. Поліщук)];

3) (покрышка) покриття, накриття (-ття), (чехол) чехол (-хла);

4) (шатёр) намет (-ту), шатро. Ой, нап'яли козаченьки голубий намет (Пісня)];

5) (сеть для ловли птиц) сітка (на птахи);

6) (рыболовная сеть на шесте) хватка, то[у]рбук (-ка);

7) строит. - накидь (-ди);

8) (мантия герба) мантія;

9) (железная полоса) штаба, штиба, (болт у ставень) прогонич;

10) (побежка зверя) біга.

* * *

1) (то, что наметено; куча, сугроб) наме́т, -у, заме́т, -у, кучугу́ра

2) ( шатёр), диал. намет, шатро́

3) рыб. хва́тка, торбу́х, -а

4) ( в геральдике) наме́т

5) (сеть для ловли птиц, силок) сильце́

6) ( аллюр лошади) диал. наме́т, чвал, -у

наметать

I. 1) (набрасывать чего) накидати, накидати, метати, наметати, навергувати и навергати, навергати, (о мног.) понакидати, понавергувати чого. [Навергали купу каміння (Кам'янеч.)]. -тать сена - накидати сіна (в копну: в копицю; в стог: в стіг, в стіжок; на сеновал: в сінник). Много ли -тал пару? - чи багато наорав пару (напаренав, напаренив)?;

2) (детёнышей) метати, наметати, приводити, привести (малят) (о суке ещё) щенити, нащенити цуценят (щенят) и т. п.; см. Метать 2. [Львиця так свині сказала: «Ти наметала десяток поросят, а я одно львеня» (Боров.)]. -тать икры - навикидати ікри, нанереститися, натерти кашки;

3) (шить на живую нитку) нафастриґовувати, нафастриґувати, наживляти, наживити (ниткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґовувати, понаживляти (ниткою) що; (петли) обкидати обкидати, (о мног.) пообкидати (петельки, застіжки);

4) (руку) набивати, набити, наламувати и наломлювати, наламати и наломити, (о мног.) понабивати, поналамувати и поналомлювати руку. -тать глаз - наламати, (навчити) око. Намётанный -

1) накиданий, наметаний, наверганий, понакид(ув)аний, понавергуваний; наораний;

2) наметаний, приведений; навикиданий, натертий;

3) нафастриґований, понафастриґовуваний, наживлений, понаживляний (ниткою); обкиданий, пообкид(ув)аний;

4) набитий, наламаний и наломлений. -ная рука - набита (наламана, призвичаєна) рука. -ный глаз - звичне (наламане, навчене) око. -ться -

1) (стр. з.) накидатися, бути накиданим, понакид(ув)аним и т. п.;

2) (навыкать) привчатися, привчитися, призвичаюватися, призвичаїтися (до чого), наламуватися, наламатися, набивати, набити руку, (о мног.) попривчатися, попризвичаюватися, понабивати руку. [Давніш я цього не вмів, тепер наламавсь (Звин.)];

3) (вдоволь, сов.) - а) накидатися, наметатися, навергатися и т. п.; срв. Метать; б) накидатися, наметушитися и т. п.; срв. Метаться 2 и 3.

II. Намётывать, наметнуть что - накидати, накинути, (о мног.) понакидати що на кого, на що. [Накинув петлю коневі на шию і зловив його (Київщ.)]. -ться - накидатися, бути накинутим, понакиданим.

* * *

1) (меча, набрасывать) накида́ти, наки́дати, мета́ти (мета́ю, мета́єш и мечу́, ме́чеш), намета́ти

2) ( производить потомство) мета́ти, намета́ти; ( рождать) приво́дити, -дить, привести́, -веде́; ( икру) викида́ти, ви́кинути и навикида́ти

3) ( делать опытным) нала́мувати, -мую, -муєш, налама́ти, призвича́ювати, -ча́юю, -ча́юєш, призвича́їти и призви́чити; ( набивать) набива́ти, наби́ти, -б'ю́, -б'є́ш

Наметение

I. (метлой) намітання, наметення и наметіння (ветром) намітання, наметення и наметіння, навіювання, навіяння, (о снеге ещё, редко) надування, надуття (- ття).

II. Наметание - см. Намётка 1, оконч.

балдахин, намет.

* * *

1) (крытая повозка, сани) будка, халабуда, будара, (еврейск. извозчичья) балагула. [Ой їдуть вози на перевози, а попереду будка (Метл.). Богиня сіла в просту будку, на передку сів Купідон (Котл.)];

2) (гнутый верх повозки, саней) буда, будка, халабуда;

3) (жильё кочевников) кіш (р. коша), халабуда, буда, будка, (шатёр) намет (-ту), шатро (-ра).

* * *

1) см. Навеска 1;

2) (наклон, склон) нахил, схил (-лу);

3) (свес, выступ кровли) причілок (-лка), стріха, острішок, острішина, піддах (-ху), піддашок (-шка);

4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) піддашок (-шка), піддашшя (-шшя), піддашки (-шків, мн.); підсіння (-ння). [Посадив хміль біля піддашшя, що над дверима: розрісся хміль так буйно, що й піддашок укрив і на хату поп'явся (Грінч.). Перед брамою було підсіння (Франко)];

5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) повітка, повіть (-ти), шура, шопа, ум. повіточка, шурка, ші[о]пка, (для экипажей) возі[о]вня (-ні). [Під повіткою наймички коноплі тіпають (Н.-Лев.). Повіть, хату й новий тин (Макар.). Нема коло тієї хати ні тиночка кругом двору, ні хлівця, ні кошарочки, ні повіточки, - нічого не було (Март.). Дощ іде, зажени корову під шуру (Звин.). Пішли до шопи (Чуб. III)];

6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашок (-шка), клубок (-бка), будка, будчина, (диал.) бундар (-ра); (шатёр) намет (-ту), курінь (-реня), халабуда, накриття (-ття). [От наче ще перед моїми очима ті крамнички під наметом (М. Вовч.) Люди звикли там на своїх далеких полях та сіножатях ставати собі холодні хатки, або хоч курені та халабуди (М. Лев.). Налинув дощ і перервав промову, я сів під накриття і думу думав (Л. Укр.)];

7) (дверные петли) наві[и]ска (мн. -ки), начепа.

* * *

1) наві́с, -у, накриття́; ( полотняный) наме́т, -у; (для хранения сена, необмолоченного хлеба диал.) оборі́г, -ро́гу; ( род сарая) пові́тка, ші́пка, диал. шо́па

2) ( выступающая часть) наме́т, наві́с; (преим. над входной дверью, крыльцом) підда́шшя, підда́шок, -шка, дашо́к, -шка́

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) не́бо

2) (в шахте, печи) верх, -у; ( потолок) сте́ля; ( свод) склепі́ння

1) (мн. небеса) небо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небес и т. д.). [Сіло сонце, з-за діброви небо червоніє (Шевч.). Те небо (невидиме) зветься небесами (Рудан.)]. Горнее -бо - вишнє небо. Мрачное -бо - см. Мрачный 1. Облачное -бо - хмарне (захмарене) небо. Отверстое -бо, церк. - відкрите небо. Открытое (вольное) -бо - голе небо, чисте небо. Под открытым -бом (При вольном -бе) - см. Открытый 2. Родное, чужое -бо - рідне, чуже небо. Чистое, ясное -бо - чисте, ясне небо. В -бе (В -сах), на небе (на -сах) - в небі, на небі (поэтич. ещё) на небесах. [Не перезорять в небі зорі (Філян.). В далекому небі виблискують зорі (Черняв.). А зірочок, зірочок блискотіло-горіло на небі! (М. Вовч.)]. На небо (на -са) - на небо. По небу (по -сам) - небом, по небі, (в поэзии ещё) небесами, по небесах. [Небом блакитним хмаринки легесенькі линуть (Грінч.). Хмара наступила і по небі розвинула свої чорні крила (Рудан.). Хмарки на південь небесами летять (Грінч.). У всіх кольорах веселки котяться по небесах (Франко)]. На краю -ба - край (покрай) неба, на крайнебі. Зерк[ц]ало -ба (-бес) (перен.) - зерцало неба. Лазурь -ба (-бес) - небесна блакить. Свод -ба (-бес) - небесне склепіння, небозвід (-воду), небосхил (-лу), (купол) небесна баня; срв. Небосвод 1. -бо и земля - небо і земля. Как -бо от земли (Как земля от -ба) - як небо від землі, як від землі до неба. Далеко до этого, как -бо от земли - далеко до цього, як від землі до неба (як до зір небесних). Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бес (до седьмого -ба) - підносити (вихваляти, славити), піднести (вихвалити) до неба (аж понад зорі), вихваляти над сонце й місяць. Жить между -бом и землёй (меж землёй -сами) - жити між небом і землею, жити в повітрі. Коптить -бо - коптити небо; см. ещё Коптить. С -ба пасть (упасть, свалиться) - з неба впасти (спасти). Попасть пальцем в -бо - попасти пальцем у небо. Призывать -бо в свидетели, клясться -бом - небом свідчитися, присягати(ся) (заприсягатися, клястися) небом. Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего - бути, почувати себе щасливим аж до неба з чого. [Батько, щасливий аж до неба, переказує своєму Петрусеві вчительські компліменти (Крим.)]. Хватать звёзды с -ба - см. Звезда 1. -бо видно (видать) (о худой крыше) - небо світить (висвічує, видно). -бу жарко будет, стало и т. п. - аж небо зажевріє, зажевріло и т. п. -бо с овчинку показалось - аж небо за макове зернятко здалося. Против -ба на земле - просто неба на землі. Под -бо (перен.) - під небо. [Хо лізе по ступанці високо аж «під небо» (Коцюб.)]. Под -бом (в прямом и перен. знач.) - під небом. [Маленька кімната «під небом» (Коцюб.)]. Все мы под -бом ходим - усі ми під небом ходимо; усі ми ряст топчемо. За волоса, да под -са - за чуба (о женщ.: за коси), та надвір; за чуба, та й до дуба; (шутл.) за волосне правління, та в земський суд (Квітка);

2) -бо и -са (перен.: бог, боги) небо, небеса, бог (-га), боги (-гів). Слава -сам - слава богу (богові). О -бо! - о, небо! о, боже (з неба)! боже світе!;

3) (потолок) стеля;

4) (в берлоге) верх (-ху);

5) стар. (балдахин) - намет (-та).

* * *

1) анат. піднебі́ння

2) ( свод русской печи) диал. склепі́ння

1) см. Палатский;

2) (палаточный) наметовий, шатровий. -ная стойка - підпора в наметі (шатрі).

* * *

1) см. Половина (в сложении - не склон.) пів. Полабеды, полагоря - півбіди, півгоря;

2) (в одежде, палатке) пола. [Собака вхопив зубами за полу: Відгорнув полу в наметі]. -ла свёрнутая - запіл, припіл (-полу), запілля, припілля. [У заполі приніс. Несе щось у приполі. Яблук у запілля понабирали]. Продавать из-под -лы - з-під поли продавати. Из -лы в -лу передать - з-під поли віддати. Удариться (биться) об полы - вдаритися (битися) в поли. Продал лошадь и передал из -лы в -лу - продав коня й передав з рук у руки (з поли в полу). -ла об -лу - пола в полу. От беды хоть -лу отрежь да уйди - від напасти хоч поли вріж, а втікай. -лы коротает, а плечи латает - поли врізує, а плечі латає. -лы шёлком подбиты, а закромы пусты - на нозі сап'ян рипить, а в борщі трясця кипить. -ла у стола - крило. [Стіл з крилами. Спусти крило в столі].

* * *

1) поставити, постановити, (только о многих предметах) поставляти що куди; (усилит.: много и часто) попоставити, попоставляти; см. Ставить. [Семен вийняв з-під поли око горілки й поставив на столі (Коцюб.). Постановили столичок, горілку, зелену чарочку і ковбаси (М. Вовч.). Ой викопай, мати, глибокую яму та поховай, мати, сю славную пару, та поставляй, мати, хрести золотії (Метл.). А молилася скільки… що свічок тих попоставила (Кониськ.)]. -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь - заставити (застановити) горщик, чавун, обід, позаставляти (позастановляти), поставляти горщики, чавуни в піч. [Обід застановила, хліб посадила (Г. Барв.). Убив батенько тетеру, заставила матінка вечеру (Козел.). Так-сяк поставляла що треба в ніч (Грінч.)]. -вить избу, строение - поставити, виставити, покласти хату, звести, вивести будову. [Семен Ярошенко поклав собі хату при дорозі (Маковей). Два роки минуло, заки поклав хату (Стеф.)]. -вить ворота - покласти ворота. [Тут Ярослав Мудрий ворота поклав (Маковей)]. -вить каменную ограду - вимурувати мур. -вить памятник умершему другу - поставити, звести пам'ятник померлому другові. -вить леса вокруг здания - зробити риштовання навколо будинку, обриштувати будинок. -вить шатёр - нап'ясти намет, шатро, зіп'ясти курінь. [Я на баштані вже зіп'яв якийсь курінчик та й спатиму там, хоч-би й дощ (Звин.)]. -вить самовар - настановити и наставити самовар(а). -вить силок - за[на]ставити сильце. [Стрілець сильце заставив, спіймалась пташка вмить (Франко)]. Не знаю, куда -вить мою мебель - не знаю, де-б поставляти мої меблі. -вить на колени - поставити (поставляти) на коліна (навколішки) кого. -вить кого на ноги - звести, зіп'ясти, поставити кого на ноги. [Отак і звів чоловіка на ноги (Кониськ.). Скільки то стратили, поки чоловіка на ноги поставили (Мирн.)]. -вить сына на квартиру - поставити (постановити) сина на ква(р)тиру, на станцію. [У тієї Петрової поставили Антося на станцію, як ото батько йому вмер (Свид.)]. -вить солдат на постой - поставити салдатів (козаків) на постій (на постоянку). -вить лошадь на конюшню - поставити, уставити коня до стайні, до кінниці. [Коничка вставте до кінничейки (АД. Гр.)]. -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу - поставити, упорядкувати, налагодити, наладнати як слід господарство, підприємство, видавництво, роботу. -вить кому закуску, бутылку водки, вина - поставити, достачити кому закуску, пляшку горілки, вина. [Частував нас і закуску достачив (Звин.)]. -вить пьявки, банки - припустити п'явки, поставити баньки. -вить знак, отметку на чём-л. - покласти знак, зазначку на чому. Я -вил свои часы по солнцу - я поставив, наставив свого годинника за сонцем. -вить солдат в строй, в боевой порядок - ушикувати салдатів (козаків). -вить оперу (пьесу) на сцену - виставити оперу (п'єсу). Этого нельзя -вить на одну доску - цього не можна поставити нарівні. -вить что над чем, выше чего - поставити, переважити що над що. [Мусить у грецьку віру охриститись і по всій Литві і Польщі грецьку віру над латинство переважити (Куліш)]. -вить кого, что выше всего - над усе поставити, над усе вшанувати кого, що. [Повинність я над все ушанував (Грінч.)]. -вить кому в упрёк что-л. - поремствувати на кого за що, за догану кому що взяти. [Певне ніхто за те на мене не поремствує (Куліш)]. -вить кому на вид что - винести кому перед око що, звернути чию увагу на що, подати кому на увагу, виставити, завважити кому що. -вить кому в большую заслугу что-л. - признати кому (за) велику заслугу, що… -вить в счёт кому что - поставити, записати на рахунок кому що; (переносно) узяти, залічити на карб кому що. Ни во что -вить кого - за нізащо взяти кого. [Взяли сиротину люди за нізащо (Грінч.)]. -вить кого втупик - оступачити, в тісний кут загнати кого. -вить кого в затруднительное положение - на слизьке загнати кого. -вить кого в необходимость - змусити, примусити кого. -вить кого в известность о чём - повідомити, сповістити кого про що, за що. -вить меж себя завет - між собою умову покласти. -вить кого кем (над кем, над чем) - см. Поставлять. Поставленный - поставлений, постановлений, поставляний. -ный в строй, в боевой порядок - ушикований. [Огненні воїни на хмарах воювались, вшиковані як слід по- військовому (Куліш)]. -ный на сцену - виставлений (на сцені);

2) см. Поставлять.

* * *