наклад

I. 1) (производств. предприятие) (рус.) завод (-ду), (непривившийся неологизм) виробня. -вод альбуминный - альбумінарня; (винокуренный) винниця, винокурня, гуральня, горільня, (устар.) караван (-ну); (воскобойный) воскобійня, воскобитня, восколитня; восковий завод; (газовый) газовня; (горшечный) ганчарня; (дегтярный) дігтярня, смолярня; (дрожжевой) дріжджарня; (железноплавильный, железоделательный) рудня, гамарня; (для выделки жестяных изделий) бляхарня; (кирпичный) цегельня; (кожевенный, дубильный) гарбарня, чинбарня; (для вычинки козлиных кож) хабатарня, козлівня; (конский) кінський завод; (костеобжигательный) костопальня; (крахмальный) крохмальня; (лесопильный) тартак, драчка, (рус.) лісопильня; (меднокотёльный) котлярня; (металлоплавильн.) гамарня; (мыловаренный) миловарня; (пивоваренный) броварня, бровар (-ра), (редко) пивоварня; (пороховой) пороховий завод, порохівня; (поташный) буда, поташня; (рафинадный) рафінарня; (рыбный, рыборазводный) рибальня, забрід (-броду), ґард, рибня; (сахарный) цукроварня, сахарня; (свечной) свіч(к)арня; (селитренный) салітрарня, бурти (-тів); (солеваренный) солярня; (стекольный) гута; (для гонки смолы) смолярня, майдан; (сухарный) хлібосушарня, сухарня; (уксусный) оцетарня; (чугуннолитейный) ливарня;

2) завід (-воду); см. Порода. [Якого батька, то такі й діти - велемудрого заводу (Мирн.)];

3) (племенной рассадник) розплідник;

4) тип. - пуск (-ку), наклад (-ду), відбій (-бою), (руссизм) завод.

II. Завод часов - накручування (годинника), накрут (-ту). [Годинник з механічним накрутом].

* * *

1) ( в механизме) заво́д, -у; ( действие) заве́дення, (неоконч. д.) заводження; ( пружины) на́крут, -у, (неоконч. д.) накру́чування

2) ( о животных)

3) см. заведение 5)

4) полигр. заво́д

(расход, издержки) кошт (-ту), наклад (-ду); (содержание) удержання, утримання, держиво. [Хрест я вже своїм коштом поставлю (Свидн.)]. Книга издана нашим - нием - книга видана нашим коштом, нашим накладом. Состоять, быть на -нии у кого - бути на удержанні (на утриманні, на держиві) у кого. [Мати живе на його держиві (Сл. Гр.)]. Народное -ние - людський хліб. [(Город Смоленське) княжого мужа з дружиною, чи то-б намісника княжого до себе на людський хліб прийняв (Куліш)].

* * *

1) утри́мання

2) ( средства) ко́шти, -тів, кошт, -у

1) видання. [Купив народніх виданнів усяких видавничих фірм (Грінч.). Оповідання друковані були по закордонних виданнях (Грінч.)]. -ние ежедневное (о прессе) - щоденне видання, (редко) дневник, (еженедельное) тижневик, (двухнедельное) двотижневик, (ежемесячное) місячник. Периодические, повремённые -ния - періодичні видання, періодична преса. Автор продал право на -ние своих сочинений - автор продав право на видання своїх творів;

2) (тираж) видання, наклад (-ду), (устар.) тип (-пу). [Перше видання книги цієї розійшлося за один рік; незабаром видавництво випустить її другим виданням (накладом) (М. Грінч.)].

* * *

1) вида́ння, (неоконя, д.) видава́ння

2) см. издательство 1)

1) (действ.) витрачання; см. Издерживание;

2) -ка, чаще во мн. Издержки - трата, витрата, видаток (-тку), п(р)отрата, мн. трати (р. трат), витрати, видатки (-тків), п(р)отрати, наклад (-ду), кошт (-ту), кошти (-тів). [Верну вам усенькі ваші трати до останнього шеляга (Крим.). Чия хата, того й витрата (Борзенщ.). Прибуток не вернув видатків (Київ). Без накладу зиску не буде (Номис). Хитро, мудро та невеликим коштом (Котл.)]. Взять -ки на себя - узяти витрати на себе; власним коштом зробити що. -ки путевые - витрати подорожні, кошти на подорож. -ки судебные - видатки (наклади, витрати) судові. -ки возложить на виновного - витрати накласти на винного (узяти з винного). -ки производственные - виробничі витрати. -ки производительные - витрати доцільні.

* * *

и Накладать накласть

I. 1) что, чего на что, во что - накладати и (редко) накладувати, класти, накласти и (редко) наложити, (о мног.) понакладати и понакладувати що, чого на що, в що; (в большом количестве) гатити, нагатити що, чого в що. [Накладала одно поліно на одне, поки й попадало все (Канівщ.). Коли пишеш, не клади руки на зшиток (Київ). І навіщо стільки дров гатити в грубу? (Сл. Гр.)]. -класть яиц (о курах) - наносити (нанести) яєць. -класть в шею кому - надавати (за)потиличників кому, нагодувати (за)потиличниками кого, набити потилицю кому, накласти кому по потилиці (по шиї);

2) (нагружать) навантажувати, навантажити, наладовувати, наладувати, нарих[ш]товувати, нарих[ш]тувати, напаковувати, напакувати, (о мног.) понавантажувати и т. п. що; (о телеге ещё) набирати, набрати хуру (зап. фуру), хуруватися, нахуруватися. [Ой, ти будеш хуру набирати, а я буду гроші одбирати (Грінч. III). Чумаки хуруються (Сл. Гр.)];

3) (стену) - см. Надстраивать. Накладенный -

1) накладений, наложений, понакладаний, понакладуваний; нагачений; нанесений;

2) навантажений, наладований, нарих[ш]тований, напакований, понавантажуваний и т. п.;

3) см. Надстроенный. -ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути накладаним и накладуваним, накладеним, наложеним, понаклад(ув)аним и т. п.

II. Накладывать и Налагать, наложить -

1) см. I. Накладывать 1 и 2;

2) накладати и (редко) накладувати, накласти и (реже), наложити, (о мног.) понакладати, понакладувати що. [Ярмо накладає, воли запрягає (Пісня). Данину з року в рік не змогли хижаки на селян накладувати (Куліш)]. -жить головой - накласти (реже наложити) головою. -ть дань, налог, подать, пошлину, штраф, эпитимию на кого - накладати, накласти, накидати, накинути, (о мног.) понакладати, понакидати дань (данину), податок, подать, мито, пеню, покуту на кого, кому. [Додатковий податок накладали (Доман.). Хижі сусіди часто нападали на їх і накидали на їх податі (Н.-Лев.). Накинули мостового ще по копійці з хури (Сл. Ум.)]. -ть запрещение на что - накладати, накласти заборону на що. -ть клеймо на кого, на что - таврувати, натавровувати, натаврувати, клейнити, наклейнити, (о мног.) потаврувати, понатавровувати, поклейнити кого, що, (о товарах ещё) шта[е]мпувати, нашта[е]мпувати, (о мног.) пошта[е]мпувати що. -вать, -жить люльку - набивати, набити, накладати, накласти люльку. [На вулиці та в перевулку накладала та Марушка Василькові люльку (Грінч. III)]. -ть наказание на кого - накладати, накласти кару на кого. -ть обязанность на кого - накладати, накласти, покладати, покласти, накидати, накинути обов'язок (повинність) на кого, кому. -гать, -жить оковы на кого - забивати, забити, (о мног.) позабивати в кайдани кого, покладати, покласти кайдани на кого. [По двоє кайданів на ноги покладено (Ант.-Драг.)]. -ть отпечаток на кого, на что - позначатися, позначитися, відбиватися, відбитися на кому, на чому. -жить печать на кого, на что - покласти (редко наложити) печать, (перен. ещё) знак (ознаку) на кого, на що. -ть повязку на что - накладати, накласти пов'язку на що, (чаще) завивати, завити, зав'язувати, зав'язати, бандажувати, забандажувати що чим, що в що. -ть руку на кого, на что - накладати, накласти руку на кого, на що, пригноблювати, пригнобити кого. -ть руки на себя - здіймати, зняти руки на себе, руки на себе накладати, накласти, смерть собі заподіяти, віку собі вкоротити. -ть слой серебра, золота - накладати, накласти, садити, насадити срібло, золото. [Лапки - з біличого хвоста, щоб садити на рямці золото (Яворн.)]. Не -гай гнева, -ложи милость - не бери в неласку, зміни гнів на ласку. Накладываемый и Налагаемый - що його (її, їх) накладає (-дають), що накладається и т. п., накладаний и накладуваний; накиданий; покладаний. [Люди визволятимуться з-під пут, накладуваних природою (Азб. Комун.)]. Наложенный - накладений и (реже) наложений, понакладаний, понакладуваний; накинутий и накинений, понакиданий; набитий; покладений. [Моя кісонька, віночком наложена (Чуб.)]. -ный платёж - післяплата, накладений платіж (-тежу). Послать с -ным платежом - по[наді]слати з(за) післяплатою. - ться - накладатися, накластися, понакладатися; бути наклад(ув)аним, накладеним и (реже) наложеним, понаклад(ув)аним и т. п. Повязка -ется на рану - рану завивають (зав'язують, бандажують).

* * *

несов.; сов. - налож`ить

1) наклада́ти, накла́сти, -кла́ду, -кладе́ш и мног. понаклада́ти; (сов.: положить) покла́сти; ( настилать) намо́щувати, -щу́ю, -щує́ш, намости́ти, -мощу́, -мо́стиш и мног. понамо́щувати, мости́ти, помости́ти; ( наваливать в большом количестве) гати́ти (гачу́, га́тиш), нагати́ти, гили́ти, -лю́, -ли́ш, нагили́ти

2) ( бить) наклада́ти, накла́сти, сов. да́ти (дам, даси) кла́ду

накрыть

1) кого что чем - накривати, накрити, (укрывать) укривати, укрити, (покрывать) покривати, покрити, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) навертати, навернути, (о мног.) понакривати, повкривати, понавертати кого, що чим. [Накрив очі китайкою, заслугою козацькою (Пісня). Понакривав вулики покрівлями череп'яними (Грінч.). Лягайте, дітки, спати, а я вас повкриваю гарненько, щоб не померзли (Богодух.). Навернула його коритом (Борзенщ.)]. -ть голову - надівати, надіти, накладати, накласти шапку (капелюха и т. п.) (на голову). -ть голову платком - напинати, напнути и нап'ясти, запинати, запнути и зап'ясти голову хусткою, напинатися, напнутися, запинатися, запнутися хусткою, (редко, пров.) напрядати, напря[е]нути хустку на себе. [Ти хоч-би напренула на себе хустку, чи що (Олександр.)]. -ть стол скатертью - застеляти, застелити стіл скатеркою (настільником). -ть (на) стол - накривати, накрити стіл (на стіл), застеляти, застелити стіл, готувати, наготувати стіл до обіду, до вечері. [Накривай на стіл! (Брацл.). На понакриваних столах поставили закуски та напитки (Н.-Лев.). Чи не час-би вже столи застеляти? (Н.-Лев.)]. -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) - накривати, накрити віз (воза), (пров.) напрядати, напря[е]нути віз (воза). [Напрядали віз рядниною (повстю, шкурою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) застукувати, застукати; заскакувати, заскочити, (поймать) злапати, зловити, (захватить) захопити кого. [Застукав, як сотника в горосі (Приказка). Нарвав він черешень, сів їсти, - Хведір його застукав: «А що ти робиш у чужому садку?» (Звин.). Не хочу, не хочу… незабаром усі ваші поприходять, застукають тут нас (Крим.). Орда людей живцем брала, де кого заскочила (Літопис Величка)]. -крыть кого на месте преступления - застукати (заскочити, злапати, зловити) кого на гарячому (вчинку). -крыть кого на два рубля - нагріти (напекти) кого на два карбованці. Накрытый -

1) накритий, укритий, покритий, навернутий и навернений, понакриваний, повкриваний, понавертаний; напнутий, нап'ятий и напнений, запнутий, зап'ятий и запнений; накритий, понакриваний, застелений, наготовлений до обіду, до вечері. [Там серед двору столи понаставляні, понакривані (Рудч.)];

2) застуканий, заскочений, злапаний, зловлений, захоплений. -ться -

1) накриватися, накритися, понакриватися; бути накриваним, накритим, понакриваним и т. п.;

2) (какой-л. одеждой) накриватися, накритися, напинатися, напнутися и нап'ястися, (редко, пров.) напрядатися, напря[е]нутися, (укрываться) укриватися, укритися, (о мн.) понакриватися, понапинатися, понапрядатися, повкриватися чим. [Стоїть дівка з козаком, накрилася рукавом (Пісня). Напнулася од дощу свитиною. (Богодух.). Один рукав підстелю, другим напрянуся (Грінч. III). Жінки понакривалися білими хустками (Комар.). В їх на плечах бурнуси, що одкидаються на голову, - понапиналися їми (Крим.). Полягали на печі, ще й кожухами повкривалися (Харківщ.)]. -кройся!, -кройтесь! - надінь (наклади) (на голову) шапку (капелюха и т. п.), надіньте (накладіть) (на голову) шапки (капелюхи и т. п.).

* * *

несов.; сов. - накр`ыть

1) накрива́ти, накри́ти, -кри́ю, -кри́єш и мног. понакрива́ти; (какой-л. одеждой) напина́ти, на́пнути и нап'ясти́, -пну́, -пне́ш и мног. понапина́ти

2) ( захватывать врасплох) накрива́ти, накри́ти, засту́кувати, -кую, -куєш [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому], засту́кати [на мі́сці зло́чину; на гаря́чому]; сов. заско́чити

3) ( одурачивать) накрива́ти, накри́ти

1) (образ, очертание) обрис; зарис и зариси (мн.). Оклад лица - зариси обличчя, вид, твар (-ри);

2) (на иконах и пр.) шата и шати (мн.), оправа, оздоба. [Образ у дорогій оправі];

3) (оклад избы) підвалини;

4) (налог) наклад, положений податок;

5) (жалованье) положена платня, утримання.

* * *

1) (размер денежного вознаграждения, обложения) окла́д, -у

2) ( очертание) о́брис, -у, о́крес, -у; ( склад) будо́ва

3) охотн. обляга́ння, обло́га

4) горн. окла́д, -а

5) церк. опра́ва, окла́д, -у