-
1 называние
1) називання, іменування, на(й)меновування; узивання; дражнення; величання кого, чого ким, чим. [Мене завжди дивувало називання Ніцше імморалістом (Виннич.)];2) називання, кликання, величання кого на ім'я (на ймення), на(й)меновування кого;3) називання кого, чого, переказування чого;4) називання кого, чого ким, чим, уважання, визнавання кого за кого, за що, чого за що;5) виказування кого;6) накликання, напрошування, напрохування кого; (гончих) скликання. Срв. Называть.* * * -
2 название
1) (действие) названня, на(й)менування; накликання, напрошення; скликання; срв. Называние;2) назва, назвище, назвисько, наймення, названня, (имя) ім'я (р. ім'я, им. мн. імена), й[і]мення (-ння). [«Сонце віри» - це почесна назва (Крим.). (Морова) «Утопія» передала свою назву всім подібним творам наступних віків (Л. Укр.). Назва (назвище) села (Київщ.). Письменство, варте цього наймення (Рада). Національне наймення (Доман.)]. Под -нием, по -нию - під назвою, на назву. Давать, дать -ние - давати, дати назву (наймення и т. п.) кому, чому, називати, назвати, нарікати, наректи кого, що. [Даю вам мення і названня (Самійл.). Мав звичай нарікати російський лібералізм «мельхіоровим» (Крим.)]. Носить -ние - зватися, мати назву. Получать, получить своё -ние - діставати, дістати, здобувати, здобути свою назву (своє наймення и т. п.), прибирати, прибрати собі назву. [Здобула від пана назвисько «дури несосвітенної» (Крим.). Якого більш у прозових творах буває елементу, котрий переважає, - од того вони й назву собі прибирають (Рада)]. Поступок, которому нет -ния - учинок; якому й назви не до[при]береш.* * *на́званоси́ть \название ние — зва́тися (зветься), назива́тися, ма́ти (носити) на́зву
одно́ (только) \название нье — одна на́зва, ті́льки на́зва (на́зви)
по \название нию — за на́звою
под \название нием — за (під) на́звою
-
3 Назыв
1) (действие) - см. Называние и Название 1;2) см. Название 2. -
4 Наименовывание
на(й)меновування, називання; срв. Называние 1 и 2. -
5 Наклик
1) (действие) - а) накликання, скликання, оконч. накликання, скликання кого; см. Называние 6; б) накликання, оконч. накликання, напрошення, напитання чого кому, на кого. Срв. Накликать;2) (птичий клик) голос (-су), виклик, клик (-ку). [Перепеличку з голосу знати (Звин.)].
См. также в других словарях:
называние — обзывание, дразнение, титулование, перечисление, величание, именование, кликание, упоминание, указание, номинация Словарь русских синонимов. называние сущ., кол во синонимов: 10 • величание (11) • … Словарь синонимов
Называние — ср. 1. процесс действия по гл. называть I 2. Результат такого действия. Толковый словарь Ефремовой. Т. Ф. Ефремова. 2000 … Современный толковый словарь русского языка Ефремовой
называние — называние, называния, называния, называний, называнию, называниям, называние, называния, называнием, называниями, назывании, называниях (Источник: «Полная акцентуированная парадигма по А. А. Зализняку») … Формы слов
называние — назыв ание, я … Русский орфографический словарь
называние — см. 1. Назвать … Энциклопедический словарь
называние — см. назвать I; я; ср … Словарь многих выражений
Называние — ♦ (ENG naming) термин используется феминистскими авторами для нового описания действительности с помощью лингвистических измышлений … Вестминстерский словарь теологических терминов
называние начальника заглазно по фамилии — Вульгаризм, недостаточная воспитанность … Культура речевого общения: Этика. Прагматика. Психология
Обращение (называние) по имени-отчеству — См. антропонимические формулы … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
Обращение (называние) по отчеству — См. антропонимические формулы … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
Обращение (называние) по уменьшительному имени — См. антропонимические формулы … Энциклопедический словарь по психологии и педагогике
